АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальні відомості про давніх слов’ян

Читайте также:
  1. E. Відновлення свідомості
  2. I. Загальні положення
  3. I. Загальні положення
  4. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  5. III. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  6. ВЕДИ - перший пам'ятник думки стародавніх індійців
  7. Ви приступили до надання допомоги дорослому постраждалому на місці події. Він без свідомості й лежить на животі. У якому випадку Ви перевертаєте постраждалого на спину?
  8. Ви приступили до надання допомоги постраждалому на місці події. Він без свідомості й лежить на животі. Ви перевернули його на спину. Постраждалий не дихає. Ваші дії далі.
  9. Відомості про будь-які обмеження щодо права володіння цінними паперами.
  10. Властивості та оцінка масової свідомості
  11. Вопрос Загальні вимоги до форми і змісту позовної заяви.
  12. Вопрос Загальні положення договору оренди.

Клас

Художня культура

Тема: Культура давніх слов'ян. Черняхівська та зарубинецька культури.

Мета: ознайомити учнів із черняхівською та зарубинецькими культурами, основними заннятттями давніх слов'ян; розвивати творчу уяву, спостережливість, пам'ять, вміння аналізувати почутий матеріал; виховувати любов до свого народу, до прекрасного.

Тип уроку: керована лекція

Обладнання: ілюстрації

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бліц-опитування

1. Що вам відомо про давніх слов'ян?

2. Чим займалися давні словяни?

ІІІ.Мотивація пізнавальної діяльності

Давніх слов’ян візантійський автор Прокопій Кесарійський характеризує як численний народ, що мав вплив на історичні події Південно-Східної Європи.

ІУ. Вивчення нового матеріалу

Загальні відомості про давніх слов’ян

На межі III і II тис. до н.е. з індоєвропейської спільноти виділяється германо-балто-слов'янська група, що дає підстави стверджувати про початок праслов'янської історії. Протягом тривалого часу на українських землях формувалася праслов'янська культура, і в цьому процесі значну роль відігравали, з одного боку, традиції автохтонного етносу, з іншого, - культурні зв'язки із сусідніми народами.
Суттєві зміни в історії давніх слов'ян приходять в І тис. н.е. Це пов'язано з їхнім великими розселенням, що стало вагомим фактор у формуванні етнокультурної та політичної карти слов'янських народів на території Центральної та Східної Європи. Найяскравіше творчий геній давніх слов'ян на території України виявися в зарубинецькій (II ст.до н.е. - II ст. н.е.) та черняхівській3 (II-V ст. н.е.) культурах.

Черняхівські племена

Приблизно 2000 років тому у північно-західній частині сучасної Запорізької області, на правому березі Дніпра, з'являються землеробні поселення слов'ян. Ці перші слов'яни на території нашого краю входили до складу племінного об'єднання антів. Саме їх учені вважають предками українців.

Анти залишили після себе пам'ятки так званої черняхівської ар­хеологічної культури.

Черняхівці протягом приблизно чотирьох століть були найчисленнішими племенами на нашій території. їхні поселення розташовува­лися на схилах і терасах по берегах річок.

Житла черняхівців були двох типів - заглиблені у землю та наземні. Напівземлянки, залишки яких знайдені біля сіл Привольне та Августинівка Запорізького району, мали прямокутну або овальну форму. Їх площа складала 12-32 квадратних метри. Опорою для стін жител обох типів були стовпи. Ймовірно, на стов­пах кріпився дерев'яний каркас, котрий переплітався брусками й об­мазувався зверху глиною. Підлога була земляною, інколи обмазува­лася глиною.

Основним заняттям черняхівців було рільництво. Тримали вони також велику рогату худобу, коней, свиней, птахів. їх житла охоро­няли собаки.

Черняхівці були великими майстрами гончарної справи. Для ви­готовлення різноманітних горщиків, мисок, глечиків вони викорис­товували гончарний круг.

Як вже згадувалося, приблизно 1500 років тому у Північне Причорномор'я вторгаються войовничі гуни. З того часу черняхівська культура занепадає.

На території Запорізької області жили й інші антські племена. У VI столітті вони воювали з могутньою Візан­тією - спадкоємицею величі Римської імперії. Війни з іншими ворогами - аварами - закінчилися поразкою антів. Але вони не щезли з історії, а разом з іншими народами увійшли до складу східно­слов'янських племен.

Саме ці племена утворили в IX столітті велику слов'янську держа­ву - Київську Русь.


Слов'яни традиційно розвивали землеробство - провідну галузь господарства протягом тривалого часу. Воно було орним, але екстенсивним. Ділянки експлуатувалися до повного виснаження, їхня родючість віднов­лювалася шляхом довготривалого або короткочасного перелогу - залежно від потреб господарства. Перехід до інтенсивного землекористування відбувся у VIII ст. у зв'язку з поліпшенням кліматичних умов і збільшенням наро­донаселення. Невід'ємною складовою обробітку грунтів, особливо в Поліссі, була підсічна система - засіб розчищення нових земель під посіви.
Прогрес у землеробстві супроводився вдосконаленням сільськогос­подарських знарядь праці. На межі нової ери носії зарубинецької культури користувалося дерев'яним ралом, а черняхівці - плужним ралом із залізним наральником і череслом. У УІП-Х ст. збільшуються їхні розміри, вдо­сконалюється конструкція в напрямі до перевертання підрізаного пласта,
Зарубинецьку культуру вперше відкрив В.В. Хвойко в 1899 р. в могильниках біля с. Зарубинці, що на Київщині; черняхівську культуру (біля с. Черняхове, Київщина) також вперше дослідив В.В.Хвойко в 1900 та 1901 рр. збільшується глибина оранки до 10-15 см. Врожаї збирали невеликими серпами, відомі й залізні коси. На УПІ-Х ст. припадає масове використання жорен. Широке використання плуга із залізним лемешем підвищувало продуктивність хліборобської праці, значно збільшувало якість обробітку землі та спряло освоєнню цілини.
Складовою землеробства було тваринництво й птахівництво Уже в перших століттях нової ери з'явилися пружинні ножиці для стрижки овець. Серед промислів, що також займали певне місце в господарстві землеробів, слід назвати мисливство. Від нього мали доповнення до продуктів харчування та отримували хутра і шкіру для шиття одягу чи взуття. Шкурки пухнастих звірів часто йшли на обмін. За свідченням східних авторів, у І тис. н.е. хутро було одним із ходових товарів, яким торгувало слов'янське населення на причорноморських і прикаспійських ринках. Хозари отримували данину від слов'янських племен також хутром. Одним з найдавніших занять слов'ян було бортництво - збирання меду диких бджіл.
Розвиток землеробства визначив прогрес інших галузей господарства, в тому числі й ремесел: металургійна справа, ковальство, гончарство, оброблення дерева, шкіри, каменю, прядіння, ткацтво, виноробство, борошномельне виробництво. Провідним у господарському житті східних слов'ян було залізне ремесло (добування заліза та його оброблення), що одно з перших виділилося в окрему галузь. Вражає асортимент залізних виробів, їх досить високий технічний рівень. Давньослов'янським металургам була відома сталь та різні способи її виплавлення. У УП-ІХ ст. у слов'ян з'являються спеціальні поселення металургів.
Важливе місце у виробничій діяльності слов'ян займала деревообробна справа. Археологічні знахідки дають підставу вважати, що токарний верстат, з'явившись у ІІІ-ІУ ст., вже не зникає з виробництва. Деревооброблення досягло високого рівня спеціалізації в галузі будівельної та столярної справи.
У середині І тис. н.е. значного розквіту набула ювелірна справа. Асортимент виробів сягав сотні найрізноманітніших предметів, що вписуються в коло євразійської групи ювелірного мистецтва. У УІ-УІІ ст. з'являються виїмчасті емалі, пальчасті фібули, застосовуються складні технології: чернь, зернь, філігрань, інкрустація, різні види позолоти. Поряд із штампованими ювелірними виробами масового вжитку виготовлялися високохудожні речі із золота та срібла, виконані в складних технологіях.
Територія між Дніпром, Карпатами і Дунаєм досить густо заселялася давньоукраїнськими племенами. Поселення розташовувались на відстані 3-5 км. Тут були прості будинки з дерева і глини, вкриті соломою та очеретом. Усі будівлі ховалися за земляним валом, огороженим великими гострими кілками; будували дерев'яні вежі та укріплення. Так виникали міста-городища (від слова "городити"). Звідси походить старослов'янська назва міста - град.

Кераміка.

Значних успіхів досягло гончарство. Кераміку зарубинецької культури виробляли вручну з чорної глини, а черняхівської - із сірої глини за допомогою гончарного круга. Починаючи з II ст. н.е., гончарне виробництво стає масовим, орієнтуючись на ринок. Особливо високим технічним рівнем відзначалась черняхівська кераміка (кожна обпалювальна піч могла одноразово пропустити близько сотні виробів), їй була притаманна висока художня якість в оформленні керамічних виробів. Керамічні вироби прикрашалися вигадливим орнаментом та зображеннями, що мали не лише естетичний, а й магічний зміст. Окремі екземпляри є справжніми витворами декоративного мистецтва.

На численних поселеннях Зарубинецької, Черняхівської та інших культур, як і в минулі часи на трипільських поселеннях (Кліщів, Ворошилівка, Вінницької обл.), знайдені вироби з глини у вигляді «хлібців» – це невеликі глиняні повторення округлих буханців хліба. Найчастіше трапляються їхні мініатюрні копії. У глину «хлібців» додавали рослинні домішки та злаки. На Черняхівському поселенні у с. Лепесівка (Хмельницька обл.) велику кількість хлібців знайдено в будинку-святилищі. А на поселенні Корчак один з хлібців орнаментовано хрестом.

Майже на кожній дослідженій пам'ятці І тис н.е. знайдені прикраси з язичницькою символікою – амулети, що підвішувалися на шию або носилися в торбинках. Їх виготовляли з металу, кістки, каменю і глини. Найпоширенішими були різноманітні підвіски з дірочками або вузликами, прикрашені крапками. На поселеннях Зарубинецької культури характерними були шумові підвіски – амулети. З них складалися намиста, куди входили металеві дзвіночки, різноманітні кільця, ланцюжки тощо. За уявленням наших предків, такі шумові намиста повинні були відганяти злих духів. Серед племен Дністро-Дніпровського межиріччя І тис н.е. поширеними були так звані лунниці – амулети-підвіски на честь шанування Місяця.

Як обереги використовували і намисто.

На посуді майже всіх слов'янських культур І тис. н.е. зображувалися різноманітні солярні знаки та хрести, в тому числі у вигляді свастики, яка походить від рівнобічного хреста, вписаного у квадрат. Як відомо, цей знак має зв'язок із сонцем та вогнем, визначаючи сторони в космосі, сторони світу, а також тісно пов'язаний за змістом із знаком хреста.

Знак хреста є дуже давнім: зафіксований ще на кераміці трипільської культури. Утворений він чотирма променями. Спочатку хрест імітував найдавніше знаряддя для добування вогню, а пізніше перетворився на універсальну емблему – поєднання небесного вогню (Сонця) і вогню землі. В минулому було поширене уявлення про небесне походження земного вогню, як вогню подарованого людям небом. Хрест виступає язичницьким символом воскресіння та безсмертя, він здатний відлякувати будь-яку погань і має цілющі властивості


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)