Про усунення, зазначених в ухвалі, недоліків

ЗАЯВА

В Ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.07.2015 року по справі №, номер провадження суддя,., вважає що позовна заява не відповідає вимогам ч.5 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху, оскільки (наведене з Ухвали частково):

«Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Представник позивача в позовній заяві посилається на п.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Однак, посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки, вирішити спір позивач просить саме на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), а не Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з позовної заяви, підстава та предмет позову стосуються повернення коштів за договорами банківських вкладів (депозитів) укладених між сторонами.

…

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», сфера дії цього Закону розповсюджується на правовідносини, які виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а врегульовані § 3 «Банківський вклад» глави 71 Цивільного кодексу України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Зокрема ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.

Тобто, договір банківського вкладу, не є договором надання послуг, у визначенні Закону, так як надання послуг за цим Законом є: діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

При застосуванні вимог Закону України «Про захист прав споживачів» у справах, що виникають з договірних правовідносин, слід мати на увазі, що цей закон встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виконання вже укладених договорів, відносяться насамперед до договірних відносин, а тому положення даного Закону до них не застосовуються. Крім того, як посилається позивач по тексту позовної заяви, в даному випадку спірні відносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відтак, виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник саме на підставі договірних відносин, які регулюються ЦК України та не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів» і тому до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.

…

Разом із тим позивач звертається до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу, посилаючись на ч.5 ст.110 ЦПК України, тобто у зв'язку з поданням позову про захист прав споживачів.

У зв'язку з тим, що суд не вбачає підстав для застосування до даних спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів», звернення до суду на підставі ч.5 ст.110 ЦПК України є порушенням правил підсудності.

…

Частиною 1 статті 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивачів і надає їм строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного і керуючись ст. 119-121 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення строкового вкладу (депозиту), процентів, пені (неустойки), суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми),-- залишити без руху.

Роз'яснити позивачці, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.»

Відповідно до ухвали Позивач дає роз’яснення по зазначеним недолікам, а саме:

1. " Представник позивача в позовній заяві посилається…"

- Позивач не має представника, та подав Позовну заяву особисто;

2. " Однак, посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки, вирішити спір позивач просить саме на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), а не Закону України «Про захист прав споживачів»."

- Позивач в Позовній заяві не посилається на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі ЗУ "Про захист прав споживачів" а вказує та доводить, що є порушення його прав як споживача "Фінансових послуг" та просить Суд звільнити його від сплати судового збору за позовом, що пов'язаний з порушенням його прав.

3. "Тобто, договір банківського вкладу, не є договором надання послуг, у визначенні Закону, так як надання послуг за цим Законом є: діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

При застосуванні вимог Закону України «Про захист прав споживачів» у справах, що виникають з договірних правовідносин, слід мати на увазі, що цей закон встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виконання вже укладених договорів, відносяться насамперед до договірних відносин, а тому положення даного Закону до них не застосовуються. Крім того, як посилається позивач по тексту позовної заяви, в даному випадку спірні відносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відтак, виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник саме на підставі договірних відносин, які регулюються ЦК України та не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів» і тому до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах."

- Позивач просить суд врахувати роз'яснення ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 01.02.2013 "Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) ^1" (¹Витяг із аналізу до друку підготували суддя Верховного Суду України Т.Є. ЖАЙВОРОНОК і головний консультант управління вивчення та аналізу судової практики С.В. ПАВЛОВСЬКА)

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законом від 22 вересня 2011 р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" указана норма доповнена частиною другою, за якою у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону № 1023-XII він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої "слабкої сторони", як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Від правильного вирішення цього питання залежить не тільки підсудність справ, а й застосування положень ч. 3 ст. 22 Закону № 1023-XII щодо звільнення споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, від сплати судового збору. Крім того, Закон № 1023-XII містить у собі значно більше гарантій прав споживачів під час отримання послуг порівняно з ЦК та іншими спеціальними законами.

Так, у Законі визначені, зокрема, додаткові підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача (ст. 18); установлена пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги) за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором. Коли ж вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення (ч. 5 ст. 10 Закону № 1023-XII).

Разом із тим, ураховуючи, що окремі види правовідносин з участю споживачів регулюються й спеціальними законами України (наприклад, страхування, перевезення, фінансові послуги, житлово-комунальні послуги тощо), Закон № 1023-XII застосовується в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Не застосовується Закон № 1023-XII до відносин із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій, а також до відносин із надання професійної юридичної допомоги адвокатами.

Оскільки найсуперечливішими й дискусійними у судовій практиці є питання щодо застосування Закону № 1023-XII до правовідносин із надання фінансово-кредитних послуг, страхування, туристичних послуг та договорів, за якими організації залучають кошти громадян для будівництва житла, на ці питання слід звернути окрему увагу.

Поиск по сайту: