Виробнича потужність

Економічна частина

Послідовність розрахунків економічної ефективності включає наступні етапи:

- виявлення необхідності проведення заходів та їх економічне обумовлення;

- вибір бази для порівняння;

- розрахунок річного об'єму продукції;

- розрахунок капітальних вкладень у виробничі фонди;

- розрахунок собівартості ремонту;

- розрахунок економічного ефекту та терміну окупності;

- розрахунок додаткових показників економічної ефективності (економії різних ресурсів, трудових, енергетичних, матеріальних);

- розрахунок виробничої потужності і продуктивності праці.

Капітальні вкладення у виробничі фонди включають всі затрати роботи підприємства і розраховують за формулою:

К=К_об +К_осн+К_сп +К_оз,

де К_об.- капітальні вкладення в обладнання; К_осн. - капітальні вкладення в інвентар та обкатку; К_сп.- капітальні вкладення в споруду; К₀₃.- капітальні вкладення в оборотні засоби і включають: запаси основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, малоцінного швидкозношуючого інструменту, тару та паливо.

Собівартість відіграє важливу роль в виробничій діяльності підприємств, в розвитку галузі машинобудування і народного господарства.

Собівартість на ремонт агрегату - це виражені в грошовій формі затрати підприємства на ремонт. Вона показує наскільки ефективно використовують засоби праці, предмети праці і сама праця при ремонті агрегату. Зниження собівартості можливе на основі збільшення загальної суми прибутку, а відповідно і розмірів відрахування у фонди економічного стимулювання.

Собівартість є одним з показників економічної ефективності господарських заходів. Поточні затрати виробництва враховують при виробі найбільш ефективного розподілу капітальних вкладень між галузями та окремими підприємствами в середині галузі при порівнянні робіт різних підприємств. Показник собівартості використовується при розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки, технологічних процесів, впровадження нових матеріалів, вдосконалення організації виробництва.

Класифікація затрат.

В залежності від мети розрахунку собівартості, розрізняють її два основні елементи класифікації:

а) по економічним елементам виробництва;

· сировина й основні матеріали;

· допоміжні матеріали (запчастини і т.п.);

· паливо;

· електроенергія;

· амортизація основних фондів;

· заробітна плата (основна і додаткова);

· соціальні страхування;

· інші затрати;

б) по калькуляційних статтях витрат:

· сировина і матеріали;

· паливо і електроенергія на виробничі потреби;

· заробітна плата робітників;

· відрахування на соціальне страхування;

· затрати на утримання та експлуатацію устаткування;

· затрати на управління підприємством;

· затрати від браку;

· інші затрати виробничого і невиробничого призначення.

Виробнича потужність.

Під виробничою потужністю підприємства необхідно розуміти максимально можливий випуск денної продукції в номенклатурі і в асортименті при повному використанні обладнання і виробничих площ з врахуванням у виробництво НТП.

Вимірниками виробничої потужності є:

1. Натуральні вимірники (т. м. сит.)

2. Умовно натуральні вимірники (для багато циклічного виробництва використовують нормо. години -трудоємкість).

3. Вартісні вимірники (в грошовому виразі).

1.ВП=П_ро×Ф_д.

де: П _ро - продуктивність обладнання в одиниці часу

Ф _д. - дійсний річний фонд часу роботи.

2.

де t_шт - норма штучного часу на виготовлення (ремонт) одного виробу;

П_в - кількість виробів;

К_вп - коефіцієнт використання виробітку.

3. %

де К₃ - коефіцієнт завантаження.

Розрахунок виробничої потужності здійснюється на
основі наступних вихідних даних:

1. Кількість обладнання.

2. Режиму роботи підприємства.

3. Норм трудоємкості.

4. Номенклатури ремонтованих агрегатів.

5. Річних фондів часу.

Виробнича потужність - величина динамічна і може змінюватися протягом певного періоду, в зв'язку з впровадженням у виробництво заходів НТП і встановлюється на 1 січня наступного року, як вихідна, розрахункового року, як вхідна... Визначити виробничу потужність коли є площа можна за формулою:

де S_д - загальна площа дільниці;

К_дп.- коефіцієнт використання площі за мінусом допоміжних площ;

Т_ц - виробничий цикл;

S_в - площа яку займає виріб;

П_к- кількість комплектів виробу;

К_ф- коефіцієнт, який враховує додаткову площу на організаційно-технічні роботи:

К_дп= 1-0,165 =0,835;

К_ф= 1+0,2 = 1,2

Це показник який визначає ефективність роботи робітників і визначається як відношення об'єму випуску продукції чи обсягу роботи до кількості виконавців:

Продуктивність праці робітника по часу визначаються за формулою:

(шт/год)

де, N_в- обсяг випуску продукції одним робітником (ремонту агрегату).

F_д- дійсний фонд часу протягом якого випущена N_в.

Шляхи підвищення продуктивності праці:

1) зменшення витрат часу на невиробничі потреби;

2) вдосконалення технології,випровадження засобів механізації;

3) використання матеріалів, що зменшують час обробки;

4) вдосконалення форм та методів організації праці які скорочують витрати часу на організаційно-технічні роботи.

Заробітна плата робітників буде залежати від норм виробітку, класифікаційного розряду і якості виконання робіт.

Додаткова заробітна плата (премія) виплачується з прибутку підприємства і залежить від якості виконання робіт та перевиконання норм.

Поиск по сайту: