Стихійні лиха. Їх характеристика

ЩО ОЧІКУЄ УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ В МАЙБУТНЬОМУ?

Роботу виконали:

Лішвиць Олексій В'ячеславович

Буравченко Андрій Дмитрович

Учні 10-Д класу комунального закладу "Навчально-виховне об'єднання № 25 "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання "Ліра" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області"

Науковий керівник:

Романова Майя Миколаївна

вчитель географії та біології

Кіровоград – 2013 р.

Зміст

Вступ.................................................................................................................................3

Розділ 1. Загальні відомості про Українські Карпати................................................5

1.1 Клімат....................................................................................................................5

1.2 Внутрішні води.....................................................................................................6

1.3 Висотна поясність................................................................................................8

Розділ 2. Стихійні лиха Українських Карпат. Загальні відомості

2.1 Природні та антропогені процеси……………………………………………..9

2.2 Зсув………………………………………………………………………….......9

2.3

ВСТУП

Карпати — не тільки один із наймальовничіших куточків України. Це також один із найзначніших східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона цінних лісових масивів, які очищують повітряний басейн над величезною частиною Східної Європи, — її «легені».

У Карпатах зосереджена третина лісових запасів України. Тут росте 2110 видів квіткових рослин (50 % генофонду рослин України), багато цінних видів дерев і лікарських рослин.

Та протягом останніх десятиліть Карпати зазнають дедалі більших втрат унаслідок «знеліснення».

Цей термін виник досить нещодавно, але вживається вже так само широко, як і "опустелювання" або "деградація ґрунтів", що багато говорить про те, наскільки глобальною стала ця проблема у світі.

До причин, результатом яких стало знеліснення Карпат, входять:

· Надмірний випас худоби на більшості полонин

· Хімічне забруднення

· Кислотні дощі від діяльності великих промислових центрів (Калуш, Стубник, Бурштин та інші)

· Лісорозробка

Щодня десятки вантажних машин виїжджають з безлічі куточків Українських Карпат і всі вони везуть ліс. Десятки, сотні кубів лісу щодня потрапляють під зруб.

Суцільні, санітарні, вибіркові – вирубування йдуть скрізь. Саме тому Карпати стали не здатними утримувати величезні напливи води від дощу або від танення снігів і вода з величезною швидкістю стікає по гірських схилах в річки, які виходять з берегів, що призводить до масштабних повеней.

Якщо переглянути статистику найжахливішого потопу за останні сто років, то число жертв повені на Західній Україні зросла до рекордних 22 чоловік, шестеро з них - діти. Під водою виявилося 40 тисяч будинків, було розмито майже 700 кілометрів доріг, зруйновані більше трьох сотень мостів.

Сусіди України - Польща, Словаччина і Румунія вже усвідомили небезпеку знеліснення і припинили промислове вирубування в Татрах і Карпатах. Але в Україні Верховна Рада так і не спромоглася затвердити законопроект про заборону вирубки лісу

Розділ 1

Загальні відомості про Українські Карпати

Клімат

Карпатські гори істотно відрізняються від клімату прилеглих рівнинних територій і формуються в умовах вертикальної поясності. Вони характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, порівняно низькими температурами повітря і ґрунту. В умовах Карпат винятково важливим кліматотвірним чинником є рельєф — його висота, стрімкість схилів, залісненість території тощо.
У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря.
Пересічна річна температура повітря в Українських Карпатах становить +5...+7°С, а на найвищих гірських масивах — Чорногорі, Свидовці, Гринявських горах — до +4°С і менше. Навіть в умовах низькогір'я річні температури повітря не перевищують +7°С.
На одних і тих самих висотах температура повітря над південно-західними схилами Карпат дещо вища, ніж над північно-східними.
Пересічна річна кількість опадів у Карпатах коливається в межах 800-2000 мм і більше. Максимальна кількість опадів випадає влітку, мінімальна — взимку і напровесні.
Значно підвищені масиви і високі вершини гір отримують понад 1500 мм опадів. Найбільше опадів в околиці с. Руська Мокра (2238 мм) в Закарпатті. Відносна вологість повітря в Карпатах висока, дні (у квітні-жовтні) з відносною вологістю нижчою від 30% тут бувають дуже рідко.
Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають циклони. Через гірські масиви протягом року проходять циклони з південного заходу на північний схід. Повітря, що його приносять циклони з південного заходу, підіймається по південно-західних (закарпатських) схилах гір, охолоджується і залишає там частину своєї вологи у вигляді дощу і снігу. Особливо активна циклонічна діяльність взимку. Циклони, що перевалили через гори, над Передкарпатським схилом уже зневоднені. На північно-східні схили Карпат волога переважно надходить з північного заходу і північного сходу. Бар'єрний ефект виявляється як на закарпатському, так і на передкарпатському схилах гір, але на закарпатських схилах цей ефект значно більший.
У Карпатах часто бувають заметілі — понад 20 днів на рік. Найбільша їх інтенсивність на підвищених територіях карпатського середньогір'я. Карпатські гори посідають перше місце в Україні за кількістю грозових днів (понад 10 на рік). Найчастіше вони бувають на високогір'ях. Великої шкоди в горах завдають селі. У південно-східній і південній частинах гір трапляються зливові водно-щебеневі селі. В межах Во-додільно-Верховинського і Вулканічного гірських масивів формуються сніжно-дощові, водно-щебеневі і водно-дрібнобрилові селі. Карпати належать до найбільш лавинонебезпечного регіону України. Найчастіше лавини сходять у Чорногорі.

і

ф

Внутрішні води

Протягом кайнозойської ери сучасна територія Карпат перебувала під водоймами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географічні особливості басейну, його контури і морфологію морського дна. У вапнякових товщах зустрічається велика кількість решток морських організмів — коралів, морських лілій, різних черепашок і тд. Вони відкладались на дні теплих, відкритих і неглибоких басейнів. Саме такі умови були на початку формування палеогенового моря. У пісковиках, поряд з викопною морською фауною трапляються рослинні рештки, які свідчать про близькість суші та про прибережний характер піскових відкладів.

Розпочавшись в кінці мезозойської ери, висхідні рухи альпійського горотворення розвивалися і в час кайнозойської ери. У кінці палеогенового періоду стали формуватися осьові частини майбутніх гірських систем Альп, Карпат, Кавказу.

В той період над морем почали виступати окремі острівки, а згодом і цілі острови. Найбільшими з них були сучасні Чивчинські гори і Рахівський кристалічний масив. На північ і північний захід від цього масиву серед водних просторів все виразніше виступали контури Карпатських гір. Вони весь час піддавались ерозії, однак горотворні процеси були активнішими. Тому вкінці палеогенового періоду на місці геосинкліналі вже чітко сформувались два гірських пасма, які відповідають теперішнім Зовнішнім Карпатам.

Зовнішні Карпати були в той час з двох боків оточені морем. Вісь гірського пасма проходила в межах сучасних Бескидів, Горганів і Буковинських Карпат.

На північний схід від Зовнішніх Карпат, на території Передкарпаття, далі вирував морський басейн. На його дні відкладались потужні осадові товщі внаслідок розмиву південно-західного крилаРуської платформи та підвищеного гірського пасма Зовнішніх Карпат.

Внутрішні Карпати були представлені П'єнінськими та Мараморськими стрімчаками. На південний захід від них пройшов Закарпатський внутрішній прогин з Вирголат-Гутинською вулканічною грядою. Ще південніше, в районі Берегівського низькогір'я проліг Припанонський глибинний роз'єм, що відділяє Карпати від Угорської міжгірської уголовини.

Між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами в кінці палеогенового періоду існував морський басейн. Він був останнім у межах Карпатських гір. За час його існування тут накопичились значні товщі піщаних відкладів.

По-різному проявляються інші покриви. Магурський витягнувся вузькою смугою у верхів'ях басейну річки Ужа, субсілезький проходить ще вужчою смугою в межиріччі Верхнього Дністра і Стрия, в околицях села Розлуч і південніше міста Турки. Тут — низькогірна центральна частина Карпатських гір, переважають куполовидні вершини та пологі схили, придатні для сільськогосподарського використання. Цю частину гір називають Верховиною.

На південь від Сілезького покриву розміщений Дуклянський — високогірна полонинська частина Карпатських гір. Своєрідні покриви простежуються в в південно-західній частині Українських Карпат. Вони представлені Рахівським, Поркулецьким і Чорногірським покривами (насувами). Тут найвищі в Україньких Карпатих гори — Говерла, Петрос, Піп Іван та інші.

У процесі горотворення Передкарпатський крайовий прогин, а згодом і Закарпатський внутрішній заповнюються осадовими товщами. Гірські ріки руйнували слабостійкі відклади і безперервно переносили в уголовини гальку, пісок, мул. Море у межах прогинів поступово міліло, а згодом і зовсім відступило.

Висотна поясність

В Українських Карпатах спостерігається висотна по­ясність, яка зумовлена тим, що з висотою температура знижується, а кількість опадів збільшується.
До висоти 400—700 м розвинутий передгірний пояс; від 700— 1 200 м — низькогірний; від 1 200—1 500 м — середньогірний. Вище — субальпійський і альпійський пояси. Для Карпатських гір харак­терна велика залісненість території (40 %). Тому Українські Карпати часто ще називають Лісистими Карпатами. Тут переважають смереко­во-букові ліси. Велику площу займають дубові, ялицеві і грабові на- Передкарпаття

Розділ 2

Стихійні лиха. Їх характеристика

Поиск по сайту: