Види мистецтва.їх о-ті

Види мистецтв: Архітектура (грец.– “майстер, будівельник”) – монументальний вид мистецтва, метою якого є створення споруд та будівель, необхідних для життя і діяльності людства, відповідаючи утилітарним і духовним потребам людей. Образотворче мистецтво -група видів художньої творчості, що відтворюють візуально сприйняту дійсність. Твори мистецтва мають предметну форму, що не змінюється в часі і просторі. До образотворчого мистецтва ставляться: живопис, графіка, скульптура. Графіка (з гре.– “пишу, малюю”) – це, перш за все малюнок і художні друковані твори (гравюра, літографія). Вона заснована на можливостях створення виразної художньої форми шляхом використання різних за забарвленням ліній, штрихів і плям, що наносяться на поверхню листа. Живопис – площинне образотворче мистецтво, специфіка якого полягає в представленні за допомогою фарб, нанесених на поверхню зображення реального світу, перетворених творчою уявою художника. Скульптура – просторово – образотворче мистецтво, відтворююче світ у пластичних образах.Основними матеріалами, що застосовуються в скульптурі, є камінь, бронза, мармур, дерево. Література – вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово. Музика –вид мистецтва, в якому засобом втілення художніх образів слугують певним чином організовані музичні звуки. Хореографія – вид мистецтва, матеріалом якого є рухи і пози людського тіла, поетично осмислені, організовані у часі і просторі, складові художню систему.

41. Основні стилі та напрямки в м-тві

Різноманітність суспільного життя проявляється в особливостях образності художнього мислення. Основні напрямки знайшли відображення в незвичайному різноманітті, багатстві стилів і жанрів. Зберігаються бароко і класицизм, виникають рококо, романтизм і сентименталізм. Ці стилі нерідко взаємоперетинаються. Основні стилі: реалізм, рококо(має переважно світський характер), класицизм(відзначався антифеодальною спрямованістю), сентименталізм (був першою опозицією просвітительському обожненню розуму), романтизм (Для цього напрямку властивий духовний порив, піднесення над реальністю) Стилі: Абстрактний(показувалось лише те що було впізнаваним, Джексон Поллок), Кубізм(використовуються геометричні форми, Пабло Пікассо, Марк Шагал), Експресіонізм(художники намагались передати почуття з приводу зображуваної речі, Людвіг Кірхнер, Василь Кандинський), Імпресіонізм(картини зображено у яскравих тонах і мали не багато деталей, Клод Моне, Мері Кассат), Поп-арт(в його основі лежать комікси, реклами, Девід Хокні, Клас Ольденберг, Реалізм(показує речі так як вони виглядають в житті, Леонардо да Вінчі, Оноре Дом'є)

42. Становлення та розвиток естетичної думки в Україні.

В Київській Русі естетичне мислення розвивається на підґрунті язичницького світогляду — давньослов’янської релігії і міфології. Основний елемент язичництва — наївний пантеїзм. Перші проблеми, що їх розглядає давньоруська філософія й естетика, — з’ясовування понять про душу, про взаємовідносини душі і тіла. З проникненням у Київську Русь християнства встановлюються зв’язки з культурою Візантії, південних слов’ян і інших народів Європи. Давньоруські мислителі знайомляться з естетичною думкою античності, працями Арістотеля, Демокріта, Платона. Значна роль у поширенні естетичних понять у Давній Русі належить перекладеним працям Іоанна Дамаскіна (675—753) («Діалектика»), Іоанна Екзарха Болгарського («Шестоднев»), Пилипа Пустинника («Діоптра») та ін. Завдяки ж їм на Русі стають відомими античні вчення про чотири стихії як першоелементи світобудови, про різноманітні трактування взаємовідносин душі і тіла та ін. Найпомітніший внесок у розвиток естетичної думки в XVII ст. зробив Симеон Полоцький (1629—1680), що відстоював право людського розуму на пізнання і обговорював роль чуттєвості в пізнанні. С. Полоцький, який добре знав сучасну йому західноєвропейську філософію, розглядав її як науку наук, розвивав своєрідну концепцію виховання і досвідченого знання, заперечив вчення про уроджені ідеї. Найпомітніший внесок у розвиток естетичної думки в XVII ст. зробив Симеон Полоцький (1629—1680), що відстоював право людського розуму на пізнання і обговорював роль чуттєвості в пізнанні. С. Полоцький, який добре знав сучасну йому західноєвропейську філософію, розглядав її як науку наук, розвивав своєрідну концепцію виховання і досвідченого знання, заперечив вчення про уроджені ідеї. Особливістю розвитку естетичних ідей у другій половині XVII ст. була гостра боротьба, що розгорнулася навколо реформи церкви, розпочатої патріархом Никоном. Серед мислителів XVII ст., що сприяли відокремленню філософії й естетики від богослов’я, були Ю. Крижанич (1618—1683), Епіфаній Славинецький, Мелетій Смотрицький (1572—1633), який написав коментар «Велика і предивная наука» до твору давньоримського автора Луллія «Велике мистецтво». На початку XIX ст. російська естетична думка знаходилася під впливом німецької класичної і романтичної естетики. Ідеї Шеллінга та Гегеля розвиває перший російський систематичний твір з естетики — «Досвід науки витонченого» О. Галича (1783—1848), виданий у Санкт-Петербурзі у 1825 р.

43.Соціальна природа і ф-ції м-тва

Мистецтво є поліфункціональним. Дослідники визначають різну кількість функцій, але, незалежно від кількості, всі ці функції взаємопов’язані, оскільки твори мистецтва існують як цілісне явище, що передбачає цілісне сприйняття. О-ні функції мистецтва: Гносеологічна - одна з основних функцій мистецтва. Без сумніву, відноситься до мистецтва первісної людини, що створювала наскельні малюнки або статуї для того, щоб пізнати зовнішній світ або для тренування власних умінь. Аксіологічна - кожна культура створює свої ідеали, що базуються на цінностях суспільства. Цінність - явище, матеріальний чи духовний предмет, що усвідомлюється окремою людиною, суспільством або людством як надзвичайно важливий. Сугестивна - навіювання людини певного роду думок, почуттів, що впливають на психіку людини, функція пов'яза­на з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку. Значної уваги цій функції приділялоПсиходелічному мистецтві. Виховна Здатність мистецтва до виховання пов'язують з активіза­цією емоційно-чуттєвого початку, емоційним впливом мистецтва на людину. Естетична функція - головна функція мистецтва, складає сутність художньої творчості, хоча й не перекреслює всі попередні. Мистецтво формує художні смаки, здібності й потреби людини, надає значимість світу в цілому і всім його проявам. Мистецтво пробуджує творчій дух особистості, бажання змінювати світ за законами краси й гармонії.

Поиск по сайту: