Структура і функція моралі

Структури моралі
Слово «Мораль» прийшло до нас з французької мови, а до Франції - з Давнього Риму, але саме поняття про мораль, тобто про певні правила поведінки людини серед людей, існувало задовго до появи самого слова «Мораль». За допомогою понять «Добра», «Зла», «Совісті», «Боргу» етика вивчає мораль і викладає своє утримання. «Зло» - це порушення моралі. Це поняття виражає все те, що заслуговує осуду, презирства, і обов'язково має бути подолано людиною, суспільством. «Зло» знаходиться там, де людину ображають, принижують, ображають, де до людини ставляться як до речі, за допомогою якої можна витягти собі вигоду. Зло - це все те, що губить душу, сприяє моральної деградації (руйнування) особистості
До моралі належать певні принципи, ідеали, норми, які направляють, регулюють поведінку людей. Під добром розуміється все те, що сприяє поліпшенню життя, моральному плекання особистості людини, вдосконалення суспільства. Говорячи про поліпшення життя, мається на увазі кожна людина, тому що гуманна мораль стверджує: не можна бути по-справжньому щасливим, коли навколо інші нещасні. Отже, добро і зло служать орієнтиром при освоєнні величезного морального світу. Моральна людина будує свою діяльність таким чином, щоб збільшувати добро і зменшувати зло. Але кожній людині судилося виробляти свою особисту моральну позицію, самому робити свій вибір. Людина вибудовує для себе як би «піраміду цінностей». При визначенні лінії своєї поведінки людина орієнтується на неї, обирає чому віддати перевагу в порівнянні з іншими цінностями. Цінності бувають: малозначні, відносні, що живуть короткий час, але існують цінності особливо значущі - головні людські, що живуть вічно і однаково важливі для всіх людей - це людське життя, свобода, родина, Батьківщина, істина, віра, справедливість і т.д. Функції моралі Філософи стверджують, що у моралі три основні функції: оцінює, регулююча, виховує.
Оцінює: всі вчинки, все суспільне життя (економіку, політику, культуру) мораль оцінює з точки зору гуманізму, добре це чи погано, добро це чи зло. Якщо людина хоче оцінити з моральної точки зору (вчинки людей, поведінка), то він користується термінами добра і зла, або близькими за значенням поняттями: честь - безчестя, порядність - низькість, підлість і т.д.; при цьому висловлює свою моральну оцінку. Регулююча: мораль регулює поведінку і свідомість людини в тій чи іншій мірі у всіх без винятку сферах суспільного життя - у праці, побуті, політиці, у сімейних, особистих, внутрігрупових, міжкласові та міжнародних відносинах. Виховна: мораль займає особливе положення у виховному процесі, крім виховання з боку інших людей (батьків, вчителів, громадської думки), а також самовиховання. Справа в тому, що мораль присутня скрізь, вона входить у всі частини людської діяльності, а значить і у виховання - розумове, фізичне, естетичне - і є для виховання найвищим орієнтиром, висуваючи перед ним моральні ідеали.

Добро і зло

«Добро» є одним із найзагальніших понять моралі й категорією етики. Розуміння, спосіб тлумачення, аргументації природи й сутності добра і зла істотно впливають на визначення інших категорій етики і на всю етичну концепцію, оскільки ці категорії основні фундаментальні. У них найповніше виявляється спе­цифіка моралі, бо саме за допомогою категорій «доб­ро» і «зло» виділяється, окреслюється моральний фе­номен, тобто моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи. Людині постійно доводиться вдаватися до категорій „добро” і „зло”, оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критерієм моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка. Тому з’ясування природи та сутності добра і зла є надзвичайно важливою і відповідальною справою. З розвитку етики сформувалися численні точки зору на проблему сутності добра і зла. Найчастіше їх поділяють на дві групи: моральний абсолютизм і моральний релятивізм. Релятивісти бачать лише те, що моральні поняття й уявлення різних народів, соціальних груп, людей, пере­буваючи у зв'язку з їх потребами, інтересами, переконаннями й уподобаннями, мають суттєві відмінності, а також залежать від часу, місця, конкретних життєвих ситуацій. Абсолютистські концепції добра і зла. Їх представники онтоголізують (надають статусу буття) добро і тлумачать зло як щось негативне, що протистоїть буттю, спотворює його. Добро і зло протиставляють, стверджують, ніби добро за будь-яких умов не може переходити у зло, і навпаки. Категорії "добро" і "зло" розглядають як незмінні, абсолютно істинні, вони не піддаються сумніву.

Поиск по сайту: