|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Ліберальний політичний режимАвторитарний політичний режим, допускаючи і культивуючи окремі демократичні інститути - необхідний етап суспільної еволюції від тоталітаризму до демократії. Але такий режим відгороджує маси від сфери політичної діяльності, спрямовуючи їх активність винятково в русло економічних інтересів. У тих же випадках, коли суспільство охоплюють політичні пристрасті, що не дозволяють утвердитися режиму авторитаризму, коли еволюційні процеси порушують лише верховні політичні аспекти суспільного ладу, тоді формується політичний режим - ліберальний. В умовах ліберального політичного режиму при різноманітності форм власності зберігається пріоритет за суспільною власністю на засоби виробництва. Але на відміну від тоталітарного суспільства, що також засновується на пріоритеті суспільної власності, тепер допускається діяльність політичних партій, що становлять весь спектр групових інтересів. Влада постійно веде діалог з представниками політичних партій у владних структурах. Ліберальний режим мав місце в країнах західної Європи, де до влади приходили соціалісти (Швеція, Фінляндія, Франція). Але виникав ліберальний режим в умовах економіки, яка ефективно розвивається, і суспільства, що вже йде по демократичному шляху. Соціалістичний експеримент в таких умовах переслідував зовсім певну мету: знайти оптимальну рівновагу між свободою особистості і суспільними інтересами. Застосовуючи засоби насилля, соціалісти, не заперечуючи в далекому майбутньому необхідності заміни приватної власності суспільною, спробували підпорядкувати державному контролю і регулюванню основні сфери виробництва та споживання. Але ініціювавши бурхливий розвиток політичних свобод, гласності, врахування суспільної думки, альтернативних політичних і державних структур, ліберальний режим зазнає крах у сфері економіки - її ефективність різко впала вже при перших кроках націоналізації. В сучасних умовах соціалісти франції та Іспанії, що перебувають у владі, відмовилися від ідеї націоналізації економіки, вбачаючи її руйнівний вплив. Більш того, процеси роздержавлення ведуться саме за їх наполяганням. Але соціалісти не відмовилися від утопічної ідеї про можливість одночасного досягнення повної рівності людей і соціальної справедливості. Привабливість соціалістичних ідей, як і ліберального політичного режиму, тепер невелика в країнах так званого «дальнього зарубіжжя», але продовжує залишатися предметом дискусій в політичних колах співдружності незалежних держав і демократичних країнах східної Європи. Висновок Поняття «політичний режим», а також класифікація політичних режимів не втратили в сучасні дні своєї актуальності. Вони вимагають розвитку відповідно до сучасних умов в світі. Саме політичний режим визначає політичну атмосферу суспільства, на відміну від порівняно стійких правових норм, він рухомий і здатний еволюціонувати в різних напрямах. Вивчаючи конкретні різноманітні форми політичних режимів, що існували в минулому і теперішньому часі, потрібно, виходячи з сучасних гуманістичних вимог до політичної науки, розглядати кожний режим саме по відношенню до конкретної особистості, її найважливіших прав і свобод. В політичному режимі дійсно виявляється функціональна сторона державної влади і інших інститутів політичної системи. Саме через політичний режим держава чинить вплив на суспільство. Але і сам політичний режим по відношенню до форм функціонування державної влади володіє самостійністю. З його допомогою можна визначити різні періоди життєдіяльності основних інститутів політичної системи суспільства, розвитку або ерозії демократії, ступінь участі мас у формуванні органів влади.
Список літератури:
1. С. Д. Гелей, С. М. Рутар. - Політологія [Текст]: навч. посіб. для за ред.: К. О. Ващенка, В. О. Корнієнка - Політологія для вчителя: навч. посібн. для студ. педагогічнихВНЗ /. – К.: Вид-во імені М. П. Драгоманова, 2011. – 406 с. 2. http://readbookz.com/book/180/6293.html 3. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/810/24/ 4. Політологія: Підручник / І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. — 2-ге вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2001. — 415 с 5. Іщенко М.П. Політологія: Навчальний посібник. - Черкаси: Черкаський національний університет, 2004. - 388 с 6. http://pidruchniki.ws/1611072236470/politologiya/politichni_rezhimi_sut_tipi 7. студ. ВНЗ /– 7-е вид.,перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 415с. 8. http://referats.allbest.ru/political/9000056372.html 9. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656с.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |