Адміністративне затримання

Адміністративне затримання полягає в примусовому короткочасовому обмеженні всіх дій і пересування правопорушника. Законодавство України, зокрема КупАП, передбачає, що уповноважені органи можуть затримати Вас без попереднього рішення суду, коли:

Ви вчиняєте адміністративне правопорушення:

- І щодо Вас вичерпано всі інші заходи впливу, а Ви не припиняєте своїх протиправних дій.

Ви вчинили адміністративне правопорушення:

- І має бути з цього приводу складений протокол, а на місці вчинення правопорушення його скласти неможливо.

Ви вчинили адміністративне правопорушення:

- І у Вас немає паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу й немає свідків, які могли б повідомити про Вас необхідні дані для занесення у протокол.

- Потрібно забезпечити своєчасний і повний розгляд справи та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

У перелічених вище випадках допускаються не тільки адміністративне затримання, а і особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу водія та швидкість реакції (ст. 260 КУпАП).

Право перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання відповідних правил; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складення протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, надано міліції ст. 11 ЗУ «Про міліцію». Нею ж передбачено, що міліція може також затримувати осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких - до їх витвереження; та затримувати осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години.

Треба зазначити, що ст. 5 цього ж Закону передбачає, що при звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт - це теж вимоги закону. Необхідно зазначити, що незалежно від вчиненого правопорушення (тобто адміністративного або кримінального), у звязку з яким особа підлягає затриманню, працівник міліції повинен дотримуватись моральних приписів та культури мови при затриманні особи. Так, в Статуті патрульно-постової служби встановлено, що патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на “Ви”, свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення, і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов’язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатися для вирішення поставленого питання.

У зверненні з громадянами неприпустимі:
а) зверхній тон, грубість, зарозумілість;
б) іронічне або неввічливість виклад зауважень;
в) вирази або репліки, які ображають людську гідність;
г) погрози, повчання і несправедливі докори;
д) пред’явлення незаслужених звинувачень;
е) загрозливі або ображаючи жести і знаки.

Необхідно завжди пам’ятати, що зустріч зі співробітниками міліції на вулиці чи в громадських місцях подекуди передує серйозним наслідкам. Спілкуючись з працівниками міліції потрібно пам’ятати про правила «5 НЕ»:

· Не провокуй;

· Не ображай;

· Не тікай;

· Не бійся;

· Не вір.

Дотримуючись цих правилах, Ви зможете запобігти настанню серйозним і неприємним наслідкам.

Перед затриманням правопорушників працівники патрульно-постової служби міліції зобов’язані роз’яснити, чим обумовлено їх затримання.

При затриманні громадян за вчинення таких адміністративних правопорушень, як дрібне хуліганство, дрібна спекуляція і деякі інші, необхідно також встановити свідків (очевидців) правопорушення, запросити їх до органу внутрішніх справ, вилучити речові докази правопорушення і вжити заходів для їх зберігання (наприклад, предметів дрібної спекуляції).

При виявленні осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, вони передаються в спеціальні медичні заклади або доставляються до місця проживання, а в інших випадках затримуються та утримуються в спеціально відведених для цього приміщеннях органів внутрішніх справ до їх витвереження.

Тобто, співробітник міліції не має право сказати Вам «Пройдемо у відділення», якщо документи, що підтверджують особу у Вас є, і Ви не відмовляєтесь від того, що скоїли правопорушення або відмовляєтеся, але немає підстав, що таке правопорушення Ви вчинили. До речі, в статуті ППС в п. 97 зазначено перелік того, що зобов’язаний мати при собі патрульний (постовий) при вступі на службу. Це:

- Службове посвідчення;
- Службова книжка;
- Карта маршруту;
- Табельну зброю з двома спорядженими магазинами;
- Радіостанція;
- Кишеньковий ліхтар;
- Свисток;
- Засоби індивідуального захисту, спеціальні засоби;
- Бланки протоколів про адміністративні правопорушення;
- Індивідуальний пакет (аптечку).

Так от, якщо співробітник міліції (а найчастіше це саме патрульний) запрошує Вас пройти у відділення, посилаючись на відсутність бланка протоколу про адміністративні правопорушення, можете сміливо пояснити такому патрульному, що він зобов’язаний мати при собі і чим йому загрожує така безвідповідальність (що ми розглянемо далі).

Ви повинні знати, що факт адміністративного затримання в обов'язковому порядку фіксується у відповідному протоколі, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. Якщо Ви відмовляетеся від підписання протоколу, бо з чимось не згодні чи з інших причин, то в ньому робиться запис про це. Стаття 11 ЗУ «Про міліцію» покладає на міліцію обов'язок забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна (п.19).

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

· повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді;

· надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

· забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч.1 ст.268 КУпАП).

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами чи посадовими особами, уповноваженими на те законами України. Так, органи внутрішніх справ можуть проводити адміністративне затримання не за будь яке адміністративне правопорушення, а лише:

· при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім'ї, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів а також в інших випадках, прямо передбачених законами України (ч.2 ст.262 КупАП).

Крім органів внутрішніх справ, право проводити адміністративне затримання надано також органам прикордонної служби, старшій у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовій особі воєнізованої охорони, посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органам Служби безпеки України, посадовим особам органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Адміністративне затримання особи може тривати не більш як три години. Лише у виняткових випадках, пов'язаних із порушенням прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України - для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення: у разі порушення правил обігу наркотичних засобів і психотропних речовин - для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження, Вас можуть затримати на строк до трьох діб, з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. В усіх інших випадках негайно після з'ясування особи й складення протоколу, але в будь-якому разі не пізніше ніж через три години, Вас має бути звільнено. Момент обчислення часу адміністративного затримання, розпочинається з моменту доставлення вас до відділку міліції для складання протоколу. Законодавство України (ч.8 ст. 259 КупАП) зобов’язує правоохоронців здійснювати доставлення правопорушників в можливо короткий термін.

Закон (ст.261 КупАП) також зобов'язує про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляти її родичам, а на її прохання також власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Майте на увазі, що будь-яка ваша дія протидія під час затримання, може розцінюватись правоохоронцями, як “злісна непокора”. Слід знати, що працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків (ст. 13 ЗУ „Про міліцію”). Пункт 4 ст. 14 ЗУ «Про міліцію» дозволяє працівникам міліції застосовувати спеціальні засоби, зокрема, наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у випадках: затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі. Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції. (ч. 2 ст. 12 Закону України „Про міліцію”).

Для уникнення можливого незаконного обмеження Ваших прав з боку представників правоохоронних органів, перш за все необхідно не вчиняти правопорушень.

Якщо Вас помилково підозрюють у вчиненні правопорушення, Вам необхідно скористатися гарантованими Конституцією та Законами України правами та сприяти правоохоронцям у з’ясуванні обставин справи. З цією метою ми радимо всім законослухняним громадянам:

- сприяти правоохоронцям у здійсненні ними своїх обов’язків;

- виконувати всі законні вимоги правоохоронців;

- у разі сумнівів у законності вимог правоохоронців, обов’язково оскаржити їхні дії чи бездіяльність;

- уважно ознайомлюватися з документами, які пропонують Вам підписати, і за наявності незгоди з викладеними в них обставинами – оскаржити даний акт.

Скарги на незаконні дії або бездіяльність службових осіб, що порушують Ваші права, Ви можете направити до вищестоящої службової особи, прокуророві або до суду. Проте, оскарження адміністративного затримання або внесення подання прокурора не зупиняє їх виконання (ч.2 ст. 267 КупАП). За завідомо незаконні затримання винна службова особа притягається до кримінальної відповідальності згідно ст. 371 Кримінального кодексу України.

Адміністративне затримання відбувається у випадках пов’язаних з вчиненням адміністративного правопорушення, за яке настає адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність - це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваженим державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку. В основі адміністративної відповідальності лежить адміністративне правопорушення, кримінальної відповідальності - злочин, дисциплінарної - дисциплінарний проступок, матеріальної - спричинення матеріальної шкоди.

Суб'єктами адміністративної відповідальності виступають як фізичні особи, так і колективні утворення, а за кримінальної відповідальності - тільки фізичні особи.

Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями; кримінальне покарання накладається виключно судами. Адміністративні правопорушення - одні з найпоширеніших з усіх видів правопорушень. І хоча суспільна шкідливість кожного окремого адміністративного правопорушення є незначною, але їх сумарна кількість становить загрозу для держави і суспільства, прав і свобод громадян, що підкреслює необхідність адекватного реагування на такі протиправні прояви з боку держави. Виявлення правопорушень, вчасне та виважене накладення адміністративних стягнень на правопорушників, усунення причин та умов, які сприяють вчиненню проступків, забезпечення невідворотності покарання нормами адміністративної відповідальності виступають ефективним засобом запобігання та профілактики більш суспільно небезпечних правопорушень. І у цьому значна роль приділяється адміністративній відповідальності.

Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави щодо особи, яка вчинила злочин. Поняття "кримінальна відповідальність" законодавчо не визначено і в теорії кримінального та кримінально-процесуального права трактується по-різному.

Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а згідно із статтею 3 КК кримінальній відповідальності підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене законом суспільно небезпечне діяння. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону. Ці положення дають підстави розглядати кримінальну відповідальність як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної.

Стаття 2 КК вказує, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.

Можна визначити дві підстави кримінальної відповідальності: 1) фактична - це вчинення особою в об'єктивній реальності суспільно небезпечного діяння; 2) юридична - це передбаченість діяння КК.

Форми реалізації кримінальної відповідальності 1) призначення покарання; 2) звільнення від покарання (ст. 74 КК); 3) звільнення від відбуття покарання (ст.ст. 75, 84 КК). Тому сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кримінальної відповідальності до тих пір, поки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили. Поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" не тотожне поняттю "кримінальна відповідальність".

Згідно п. 1.1. та 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Отже, кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.

Поиск по сайту: