Аналізуючи ці компоненти можемо зазначити, що імідж людини має свою зовнішню та внутрішню складові

Зовнішні чинники іміджу:

· зовнішній вигляд: одяг, аксесуари одягу, зачіска, макіяж;

· гарні манери: належні жести, пози, постава, хода;

· виразність міміки та вміння нею керувати;

· вміння використовувати простір для спілкування тощо.

Внутрішні (психологічні) чинники іміджу:

· мистецтво подобатися людям;

· вміння правильно спілкуватися;

· наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;

· вміння розуміти людей та впливати на них тощо.

Внутрішні (етичні) чинники іміджу:

· чесність;

· порядність;

· повага до підлеглих, партнерів;

· вірність даному слову;

· здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями тощо.

Важливими якостями ділової людини, особливо бізнесмена, які впливають на формування іміджу, фахівці також вважають такі:

· самостійність і нестандартність поведінки;

· наполегливість у досягненні мети, ініціативність;

· діловитість і практичність;

· сміливість та винахідливість;

· суперництво та готовність до ризику;

· орієнтація на досягнення вищих результатів;

· ефективне використання наявних факторів.

Фахівців, які займаються створенням образу, називають іміджмейкерами або консультантами з іміджу. На Заході, де іміджу приділяють велику увагу, існує широка мережа іміджмейкерів. У нашій країні ця діяльність ще не дуже поширена.

Зовнішній вигляд ділової людини – це перший крок до успіху в ділових стосунках.

Привабливий зовнішній вигляд – це поєднання багатьох компонентів: одяг і макіяж, колір обличчя, доглянута шкіра, укладене волосся та ін. Але визначальним фактором є одяг.

Необхідно пам’ятати, що одяг відображає і підкреслює індивідуальність, характеризує менеджера, керівника як особу. Його зовнішній вигляд – свідчить про ступінь надійності, респектабельності і успіху в справах. Разом з тим не потрібно намагатися пригнічувати партнерів багатством своєї зовнішності: імітація багатства вважається вельми неетичним явищем в західному бізнесі.

Службова обстановка накладає певні вимоги до зовнішнього вигляду ділової людини. В світі моди давно склалося певне поняття – “діловий костюм”. Він, звичайно, враховує останні тенденції в моді, але при цьому залишається певною мірою строгим і консервативним.

Здійснюючи підбір костюма в широкому сенсі (тобто враховуючи всі супутні компоненти), потрібно керуватись такими загальними правилами:

· єдність стилю;

· відповідність стилю конкретній ситуації;

· розумна мінімізація колірної гамми (“правило трьох кольорів”);

· зіставність кольорів в колірній гаммі;

· сумісність фактури матеріалу;

· зіставність характеру малюнка в різних компонентах одягу;

· відповідність якісного рівня аксесуарів (взуття, папки для паперів, портфеля і т. п.) якості основного костюма.

Головне правило, яке потрібно виконувати підбираючи діловий костюм та всі його компоненти, – загальне враження охайності, акуратності і навіть деякої педантичності в одязі. Це повинно примусити партнера думати, що така акуратність присутня й у справах.

Останнім часом такі аксесуари, як годинник, окуляри, ручки, стали не стільки “засобами виробництва” менеджера, керівника, скільки символами його добробуту, проте вони не повинні відволікати партнера від загального сприйняття вашої зовнішності як кваліфікованого фахівця і приємного співбесідника.

Якщо талановитий чоловік може зробити кар’єру, навіть маючи невдалий імідж, то для жінки це практично неможливо. Ключовими чинниками, які справляють позитивне враження на тих, що її оточують, є:

· елегантний одяг;

· приваблива зачіска;

· тонкий макіяж;

· вражаючі аксесуари.

Поиск по сайту: