Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні

Права і свободи людини і громадянина є однією із найважли­віших суспільних цінностей, головним об'єктом більшості конс­титуційно-правових відносин. Ефективність їх виконання, вико­ристання та дотримання, врешті, їх реальність залежать від рівня їх захищеності, гарантованості.

Отже, важливим елементом конституційно-правового стату­су людини і громадянина є гарантії цих прав і свобод. Під гаран­тіями конституційних прав і свобод людини і громадянина прийнято розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина.

Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільно­го і державного життя — політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та інших.

До політичних гарантій конституційних прав і свобод нале­жать, насамперед, такі основні політичні інститути, як інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, полі­тичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та інші. Економічні гарантії конституційних прав і свобод представлені інститутами власності, економічного плюралізму, свободи під­приємницької та господарської діяльності тощо. Соціальні гаран­тії конституційних прав і свобод передбачають наявність розви­неного громадянського суспільства, соціальної держави, громадського контролю тощо. Культурні (духовні) гарантії кон­ституційних прав і свобод виражені в наявності розвиненої націо­нальної культури та культури національних меншин, повагою до прав і свобод як до традиційних духовних цінностей тощо.

Загальні гарантії конституційних прав і свобод людини і гро­мадянина мають значний, а іноді й визначальний вплив на реалі­зацію цих прав і свобод, оскільки вони визначають готовність суспільства і держави реалізувати вказані права і свободи. Будь-який, навіть найдосконаліший юридичний механізм реалізації конституційних прав і свобод є безсилим за умови низького рівня політичного та соціально-економічного розвитку суспільства і держави, відсутності традицій правової культури.

Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні представлені нормативно - та ор­ганізаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод.

Нормативно-правові гарантії основних прав і свобод людини І громадянина представлені системою норм конституційного ирпші, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи, мміїшчають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гаран­тії знаходять своє об'єктивне відображення в системі чинного за­конодавства України у сфері прав і свобод людини і громадяни-іш, а саме — в Конституції, законах України та підзаконних иормативно-правових актах.

Наприклад, виборче право та принципи й механізми його ре­алізації закріплюються в ст.ст. 38,69,70,71,76 Конституції Укра­їни, Законі України «Про вибори народних депутатів України» під 25 березня 2004 р., Законі України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р., Законі України «Про вибори де­путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р., За­коні України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р., постановах Верховної Ради України, указах Президента України, рішеннях і висновках Конституційного Суду України, рішеннях і повідомленнях ЦВК та інших підзаконних актах у сфері виборчого права. Схожі нормативно-правові гарантії створюють умови для належної реалізації й інших конституцій­них прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Конституція України також встановлює загальні принципи нормативно-правових гарантій. Зокрема, ст. 57 Основного Зако­ну стверджує, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права громадян, мають бути доведені до відома насе­лення у порядку, встановленому законом. В інакшому випадку такі нормативно-правові акти є не чинними.

При цьому, конституційні права і свободи людини і громадя­нина, згідно з ст. 64 Основного Закону, не можуть бути обмеже­ними, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окре­мі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися виключно в умовах воєнно­го або надзвичайного стану.

Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб'єктів конституційного права, що включає народ України, територіальні громади, органи державної влади і орга­ни місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, по­літичні партії, громадські організації тощо. Ці суб'єкти конститу­ційного права уповноважені визначати основні права і свободи людини і громадянина, закріплювати механізми їх реалізації та здійснювати судовий і позасудовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Особлива увага в механізмі організаційно-правових гарантій приділяється судовому і позасудовому захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 55 Консти­туції України судовий захист прав і свобод людини і громадянина здійснюється системою судів загальної юрисдикції України. Дер­жава гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, посадових і службових осіб, що порушують права і свободи людини і громадянина. У випадку використання всіх на­ціональних засобів судового захисту своїх прав і свобод особа мо­же звернутися до міжнародних судових установ, наприклад, до Європейського суду з прав людини. На сьогодні Україна посідає третє місце за кількістю звернень громадян України до цієї по­важної міжнародної судової установи.

Кожен має право звернутися за захистом своїх прав і свобод до позасудових суб'єктів, уповноважених захищати конституцій­ні права і свободи людини і громадянина. В Україні для цього іс­нує спеціально створений орган — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, порядок діяльності якого визнача­ється Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. У разі, коли націо­нальні позасудові засоби захисту прав людини вичерпано, особа має гарантоване Конституцією України право звернутися до міжнародних правозахисних організацій (ст. 55).

З огляду на сучасну теорію та практику юридичного гаран­тування конституційних прав і свобод людини і громадянина, по­ряд з національними нормативно - і організаційно-правовими га­рантіями, слід виділяти міжнародні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Міжнародні спеціальні правові гарантії прав і свобод людини і громадянина прийнято розмежовувати на нормативні та інституційні.

Нормативні міжнародні гарантії представлені системою між­народних договорів, угод і рамкових конвенцій у сфері основних прав і свобод людини і громадянина. До основних міжнародних актів у цій сфері відносять Загальну декларацію прав людини 1948 р., Європейську конвенцію про захист прав і основних сво­бод людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Конвенцію про охорону культурної і природної спадщини 1972 р. та ряд інших. Інституційні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних установ і організацій, упов-ИОйпжсчшх здійснювати судовий і позасудовий захист основних при» І сііобод людини й громадянина.

Поиск по сайту: