Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні

Суттєве місце в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина займають і економічні права та свободи, які визна­чають можливість людини створювати матеріальні та особисті нематеріальні блага, володіти ними та здійснювати господарську діяльність. До основних економічних прав і свобод людини і гро­мадянина відносять: право приватної власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42); право на користування об'єктами права державної та комуналь­ної власності (ст. 41) та власністю українського народу (ст. 13).

Отже, економічні права та свободи людини і громадянина — це нормативно визначена міра можливої поведінки або діяльності лю­дини та громадянина в економічній сфері суспільних відносин, по­в'язана з правовим режимом власності та господарської діяльності.

Конституція України містить порівняно незначну кількість основних економічних прав і свобод: право приватної власності; пра­во на підприємницьку діяльність, не заборонену законом; право ко­ристуватися об'єктами права державної та комунальної власності. Утім, ці конституційні права отримали свій комплексний розвиток у чинному цивільному та господарському законодавстві України.

Первинним, базисним економічним правом, що визначає економічні основи суспільного і державного ладу України, є пра­во володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (с. 41), що набувається в порядку, визначеному законом, зокрема. Зако­ном України «Про власність». Об'єктами права приватної влас­ності визнаються матеріальні (рухомі та нерухомі) та особисті нематеріальні цінності (блага). Формою здійснення правовідно­син, пов'язаних із реалізацією права приватної власності є воло­діння, користування і розпорядження матеріальними і особисти­ми нематеріальними цінностями (благами) з метою задоволення соціально-економічних потреб людини і громадянина.

Водночас, Основний Закон застерігає, що власність зобов'язує не завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтере­сам суспільства, не погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Тобто використання права приватної власності для за­вдання шкоди та збитків іншим особам та їх законним правам, а також на шкоду інтересам суспільства та держави є неприпустимим.

Держава гарантує, що ніхто не може бути протиправно по­збавлений власності, та декларує непорушність права приватної власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної влас­ності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспіль­ної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним від­шкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Тож націоналізація та реприватизація об'єктів права приватної власності є неконституційною.

Конфіскація як форма відчуження приватної власності може тстосовуватися виключно за рішенням суду, як додаткові санк­ції її адміністративній і кримінальній юридичній відповідальності.

Наступним важливим економічним правом є право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42). За змістом це право дозволяє здійснювати на свій ризик діяльність, що передбачає отримання прибутку; за суб'єктами — це право належить всім громадянам України, іноземцям і особам без громадянства, за винятком депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядуван­ня, військовослужбовців, співробітників правоохоронних орга­нів, суддів та ін. Закони України «Про власність», «Про підпри-і мництво» та ряд інших визначають порядок і форми здійснення підприємницької діяльності.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, упереджує зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію. Зокрема, в Україні діє Антимонопольний комітет України, який зобов'язаний забезпечувати конкурентність під­приємницької діяльності в державі та запобігати утворенню штучних монополій.

Конституція України також покладає на державу обов'язок захищати права споживача, здійснювати контроль за якістю і безпекою продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяти діяль­ності громадських організацій споживачів. Тобто держава забез­печує соціальний характер підприємницької діяльності в Україні.

Похідним від права власності є й право громадян України ко­ристуватися об'єктами права державної та комунальної влас­ності для задоволення своїх потреб (ч. 3 ст. 41) та власністю українського народу (ст. 13), але це право є лише різновидом права власності та потребує свого законодавчого закріплення і належного теоретичного обґрунтування.

Поиск по сайту: