Політичні права і свободи громадян України

Політичні права громадян України, поряд з громадянськими правами і свободами, є пріоритетними у системі конституційних прав і свобод людини й громадянина. Політичні права і свободи належать громадянам України і виражають зміст правовідносин між особою і державою. Відповідно, у науковій і навчальній літе­ратурі отримав поширення вираз «політичні права і свободи гро­мадян України».

До політичних прав і свобод людини і громадянина традицій­нії підносять право на свободу об'єднання у політичні партії ти громадські організації (ст. 36); право громадян України брати учтті. в управлінні державними справами, у всеукраїнському 'Гп місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. М); право громадян України збиратися мирно, без зброї І проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39); право Направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або оі'оПисто звертатися до органів державної влади, органів місце­вої!) самоврядування (ст. 40).

Політичні права і свободи громадян України — це консти­туційно визначена міра можливої політичної поведінки особи, насамперед, участі у безпосередньому народовладді, здійсненні державної влади і місцевого самоврядування, в яких особа ви­ступає, перш за все, як громадянин України, учасник суспільно-ннідних відносин.

Особливістю політичних прав і свобод людини і громадянина і тс, що за винятком права на об'єднання в неполітичні організації і права на індивідуальні та колективні звернення, вони належать виключно громадянам України, які досягли 18 років і набули пов­ної нравосуб'єктності. На відміну від громадянських (особистих) прав, які за своєю природою є невідчужуваними, політичні права мі їжуть обмежуватися відповідно до закону в інтересах національ­ної безпеки та громадського порядку, а також стосовно громадян України, визнаних в судовому порядку недієздатними.

Ще однією особливістю політичних прав і свобод громадян України є високий ступінь їх гарантованості не лише на націо­нальному, а й на міжнародному рівні. Рівень гарантованості полі­тичних прав і свобод постійно піддається моніторингу з боку впливових міжнародних організацій (ООН, ЄС, Рада Європи, ІІЛРЄ та ін.) і свідчить про рівень демократії в Україні.

До того ж, саме реалізація політичних прав громадян Украї­ни сприяла реалізації національного державотворення, що під­твердили події, пов'язані з всеукраїнським референдумом 1 груд­ня 1991 р. та Помаранчевою революцією 2004 р.

Найбільш узагальненим і системоутворюючим щодо інших по­ні пічних прав і свобод є право громадян України брати участь и управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України). По суті, це право закріплює гарантовану можливість для громадян України брати участь у здшсненні безпосереднього наро­довладдя, державної влади та місцевого самоврядування.

Наступним важливим політичним правом громадян України є право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36) для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, що визначені в ст. 37 Конституції України та чинному законодавстві України.

Особливо важливим на сьогодні є право громадян на участь у створенні політичних партій України. У зв'язку з проведенням по­літичної (конституційно-правової) реформи в Україні (2004-2006 рр.), що позначилася переходом до парламентсько-прези­дентської форми державного правління та пропорційної виборчої системи, політичні партії стають головним, пріоритетним суб'єктом конститущйно-правових відносин. Порядок їх утворення і діяльність регулюється Законом України «Про політичні партії» 2001 р.

На відміну від права на створення й участь у діяльності полі­тичних партій, право засновувати громадські організації мають не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадян­ства, що законно перебувають на території України. Це право також поширюється на громадські організації, що відстоюють професійні права людей — профспілки.

Утім, Конституція України в ст. 37 визначає й підстави для за­борони діяльності політичних партпї та громадських організацій. До них відносяться програмні цілі або дії, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності дер­жави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міждержавної, ра­сової, релггпшої ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Основний Закон забороняє також утворення воєнізованих формувань у складі політичних партій і громадських організацій. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових фор­муваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних за­кладах та інших державних організаціях і установах.

Окрім виборів і референдумів, існують й інші форми безпо­середньої реалізації народного суверенітету: мирні збори, мітин­ги, походи, демонстрації та ін. Події, пов'язані з Помаранчевою революціею, довели ефективність цих форм прямого народо-нлиддя та їх значний політичний потенціал. Важливо й те, що іПори, мітинги, походи, демонстрації, які відбувалися в Україні її,'004 р., мали абсолютно легітимний характер і були передбаче­ні чшигою Конституцією України.

Основний Закон в ст. 39 встановлює право громадян Украї­ни обиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, похо­ди і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. 11,і форми безпосередньої демократії дозволяють громадянам України вільно висловлювати свої погляди, відстоювати свої по­літичні переконання та акцентувати увагу громадськості на тих чи інших політичних проблемах.

З метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охоро­ни здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей до­пускається обмеження реалізації права на збори, мітинги, походи та демонстрації на підставі рішень суду.

Визначене у ст. 40 Конституції України право направляти ін­дивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звер­татися до органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановле­ний законом строк, або право на звернення (петиції) є засобом тбезпечення інших політичних прав громадян і формою реаліза­ції права громадян України брати участь в управлінні державни­ми справами та формою громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування й їх службових і посадових осіб. Але право на звернення поширюєть­ся не тільки на громадян України, а й на іноземців та осіб без гро­мадянства, що законно перебувають в Україні, і тому дозволяє вирішувати й інші важливі суспільні проблеми, окрім політичних. Порядок реалізації цього права визначається Законом України •«Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

Поиск по сайту: