Поняття органів виконавчої влади та їх система

Після проголошення незалежності України та визнання од­ним із провідних принципів національного державного будівницт­ва принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України) відбувається становлення якісно нової системи органів виконавчої влади України. На відмі­ну від радянського періоду, коли органи виконавчої влади вважа­лися технічними по відношенню до державно-партійного апарату в цілому й здійснювали основну, закріплену в тогочасних радянсь­ких конституціях функцію — функцію державного управління, сьогодні органи виконавчої влади в Україні, це, в першу чергу, ор­гани, що наділені відповідними державно-владними повноважен­нями в усіх сферах суспільного і державного життя.

Особливість виконавчої влади серед гілок державної влади, на думку В. Б. Авер'янова, полягає в тому, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання й управління важливими про­цесами суспільного розвитку¹. Але, за умов реалізації конститу­ційної реформи, що вступила в силу з 1 січня 2006 р., органи дер­жавної виконавчої влади в Україні, поряд з «важелями регулювання й управління», отримують якісно нові важелі впли­ву на суспільне життя — політичні, державно-владні. Вони фак­тично реалізують політику коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України на загально­державному та місцевих рівнях.

Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп ред. В. Ф. Погорілко. - К„ 2003. - С. 351.

Тривала і багато в чому схоластична наукова дискусія щодо визнання за органами виконавчої влади в Україні правового ста­тусу «органів державного управління» чи «органів державної влади» втрачає свою актуальність, оскільки в сучасних політич­них реаліях Кабінет Міністрів України і, дещо меншою мірою, центральні та місцеві органи виконавчої влади, стають, в першу чергу, політичними органами державної виконавчої влади.

Отже, органи виконавчої влади в Україні — це система ви­щих, центральних і місцевих, одноособових і колегіальних органів державної виконавчої влади загальної та спеціальної компетен­ції, що відповідно до Конституції та законів України забезпечу­ють виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України в най­важливіших сферах суспільного і державного життя України.

За сутністю та змістом органи виконавчої влади України від­різняються від інших органів державної влади, передусім, законо­давчих і судових саме своїм призначенням, змістом, суб'єктами, формами, способами і засобами здійснення своєї діяльності. На­віть етимологія назви цих органів — «виконавчі» — вказує на їх основне призначення в суспільстві та державі — виконання Кон­ституції України, законів України та нормативних актів Прези­дента України та Верховної Ради України. Але ця функція не є єдиною для органів виконавчої влади.

Об'єктами діяльності, впливу органів державної виконавчої влади в Україні є, насамперед, політична, господарська, соціаль­на, культурна (духовна) та інші найбільш важливі сфери суспіль­ного життя.

За суб'єктами діяльності органи виконавчої влади України представлені системою органів державної влади України у складі:

1) Кабінету Міністрів України;

2) центральних органів виконавчої влади (міністерств, держав­них комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спе­ціальним статусом);

3) місцевими органами виконавчої влади (обласні, районні адмі­ністрації, Київська та Севастопольська міські державні адмі­ністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, а також територіальні органи міністерств, державних комітетів, цент­ральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом). За формою діяльності органи виконавчої влади України, як

правило, є колегіальними органами державної влади. На відміну від Президента України чи Уповноваженого Верховної Ради України, органи виконавчої влади здійснюють діяльність, ре­зультати якої є наслідком діяльності колективу уповноважених суб'єктів виконавчої влади.

За способами діяльності органи виконавчої влади в Україні здійснюють систему функцій: управлінську, виконавчу, бюджетно-фінансову, матеріально-технічну, контрольну, правоохоронну діяльність тощо.

Виконуючи свої функції, органи виконавчої влади діють від імені держави, для чого їх наділено державно-владними повнова­женнями. Вони не тільки реалізують нормативні положення Конституції України, законів України, указів Президента Украї­ни, постанов Верховної Ради України, але й самі мають право ви­давати нормативно-правові акти, зокрема, постанови і розпоря­дження Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання іншими органами виконавчої влади, і вживають захо­ди щодо забезпечення реалізації вимог цих актів.

Діяльність органів виконавчої влади ґрунтується на певних принципах — керівних засадах їх організації та діяльності. На жаль, Конституція України не визначила цих принципів, а відсут­ність на сьогодні закону України про Кабінет Міністрів перево­дить проблему принципів організації та діяльності органів вико­навчої влади в теоретичну площину.

Загальними принципами організації та діяльності органів ви­конавчої влади в Україні є принципи демократії, верховенства права, поваги до прав і свобод, честі та гідності людини і грома­дянина, єдиноначальності та колегіальності, гласності, громадсь­кого контролю, компетентності, територіальності та інші.

Традиційним для організації та діяльності органів виконавчої влади принципом був принцип позапартійності органів виконав­чої влади, але, за умов повної реалізації конституційно-правової реформи в Україні, цей принцип має змінитися, принаймні щодо організації та діяльності Кабінету Міністрів України. Він може трансформуватися в принцип політичної відповідальності.

Державні органи виконавчої влади знаходяться на бюджетно­му фінансуванні і є юридичними особами, тобто мають цивільну правоздатність. Діючи у межах своєї компетенції, вони користу­ються відносною юридичною самостійністю, їх взаємодія із зако­нодавчими (представницькими) і судовими органами здійснюється у різноманітних організаційних формах, таких, як представництво, погоджувальні комісії, взаємоінформація тощо. Будучи визначе­ними в Конституції України як самостійний вид державних орга­нів, вони як такі відрізняються від виконавчих органів системи міс­цевого самоврядування, а також виконавчих органів комерційних і некомерційних організацій та громадських об'єднань.

Органи державної виконавчої влади мають особливий склад (комплектацію). Вони, здебільшого, складаються з державних службовців, між якими розподіл посадових обов'язки? закршлюється нор­мативними актами, а кожен держслужбовець має відповідати вста­новленим вимогам щодо рівня професійної підготовки, стажу і досві­ду роботи тощо. Державні службовці обіймають посади і виконують свої функції відповідно до законодавства про державну службу.

Органи державної виконавчої влади є досить різноманітни­ми, їх можна класифікувати за такими критеріями, як: походжен­ня, порядок організації та діяльності, характер компетенції, час дії, назва тощо. За походженням — первинні (Кабінет Міністрів України) та похідні (центральні та місцеві органи виконавчої влади); порядком організації та діяльності — колегіальні (Кабі­нет Міністрів України та ін.) і єдиноначальні (міністерства, дер­жавні комітети та ін.); характером компетенції — загальної (Ка­бінет Міністрів України), галузевої (Міністерство охорони здоров'я та ін.), міжгалузевої (Міністерство фінансів України та ін.), спеціальної (Служба безпеки України та ін.); за часом дії — постійні (Кабінет Міністрів України та ін.), тимчасові (спе­ціально створені органи); за назвою — кабінет, рада, міністерст­во, державний комітет, служба тощо.

Порядок організації та діяльності органів державної вико­навчої влади в Україні визначається Розділом VI Конституції України та законами України. Наприклад, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Конституцією Автономної Республіки Крим та ін.

Утім, до сьогодні в Україні не існує спеціального інституцій-ного закону про Кабінет Міністрів України та інші центральні органи виконавчої влади, хоча його прийняття прямо передбаче­но ст. 120 Конституції України. Тож прийняття такого закону є одним із першочергових завдань Верховної Ради України на су­часному етапі.

Поиск по сайту: