Конституційні основи державного ладу України

Важливою складовою конституційного ладу є державний лад. Державний лад України являє собою організацію і діяльність дер­жави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема, політичною, то державний лад іноді визначається і може визначатись як будів­ництво держави (державне будівництво), або її устрій, діяльність.

За своєю суттю, змістом і формами державний лад є багато­гранним явищем. Зокрема, державний лад України охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, зок­рема, політичні, економічні, соціальні і культурні (духовні) осно­ви. Політичні основи державного ладу України являють собою політичний механізм і відповідну політичну функцію (функції) держави; економічні основи — економічний механізм і відповідні функції держави тощо.

Конституція України визначає основні засади, принципи дер­жавного ладу України, що є керівними засадами організації та ді­яльності держави та її основних інститутів; органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави. Основними принципами державного ладу України є:

• принцип суверенності та незалежності держави; принцип демократизму;

• принцип соціальної і правової держави;

• принцип унітарності (єдності, соборності);

• принцип республіканської форми державного правління тощо. Ці принципи відображено в основних рисах нашої держави,

якими наділяє її чинна Конституція України.

Так, згідно зі ст. 1 Конституції, Україна є суверенною і неза­лежною, демократичною, соціальною і правовою державою. Во­на також проголошується унітарною державою (ст. 2) із респуб­ліканською формою державного правління (ст. 5). Крім того, Україна визнається, за Конституцією України, національною і світською державою.

Принципи суверенності та незалежності нашої держави є спорідненими й передбачають внутріїшгій і зовнішній суверені­тет, незалежність України в усіх основних сферах: політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній) та інших. За своєю суттю суверенітет, незалежність держави означають вер­ховенство, повноту, цілісність, невідчужуваність і самостійність державної влади в межах державного кордону та рівноправність і незалежність держави у відносинах з іншими державами.

Принцип демократизму держави характеризує, насамперед, взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи. Першо­чергове значення у становленні та функціонуванні демократич­ної держави має порядок формування органів державної влади. Відповідно до Конституції України, шляхом вільних і справді де­мократичних виборів обираються народні депутати України, І Ірсзидент України, органи місцевого самоврядування. Новелою сучасного виборчого права України є проведення в 2006 р. вибо­рів до Верховної Ради України та органів місцевого самовряду­вання за пропорційною виборчою системою.

Важливою гарантією демократизму української держави є передбачена Конституцією України змінність представницьких органів державної влади. Ці органи формуються шляхом черго­вих виборів, що відбуваються раз у п'ять років. До того ж, одна і та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Принцип демократизму державного ладу України розкрива­ється і в закріїїленні та реальній гарантованості Конституцією України форм безпосередньої демократії — виборів, референду­мів та ін. Зокрема, в Україні можуть реалізуватися всі форми безпосередньої демократії, що не заборонені Конституцією України. Прикладом такої форми прямого народовладдя стала Помаранчева революція 2004 р.

Демократизм держави реалізується також у діяльності дер­жави, насамперед, у принципах діяльності органів державної вла­ди і в основних засадах здійснення державної влади в цілому. Зок­рема, це виявляється в гласності, відкритості роботи парламенту та інших органів державної влади, в системності, періодичності сесій і пленарних засідань парламенту тощо. В останній час важ­ливим елементом демократизму державного ладу стає й гро­мадський контроль за діяльністю органів державної влади.

Принцип соціальної держави полягає в тому, що держава є і має бути виразником, представником і захисником інтересів як усього суспільства, усього народу, тобто як публічних, загальних інтересів, так й інтересів кожної людини і громадянина.

Соціальною державою, як правило, вважається держава, яка бере на себе обов'язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їх соціальну захищеність. Така держава дбає і має дбати про соціально незахищених і про відповідні соціальні верстви населення (безробітних, непрацездатних та ін.). Щодо більшості громадян, то соціальна держава має створювати спри­ятливі умови для їхньої діяльності, вияву їхніх професійних, діло­вих, творчих можливостей у власних інтересах і в інтересах сус­пільства та держави.

Конституція України закріплює і гарантує комплекс соціаль­них прав і свобод людини і громадянина, що властиві всім або більшості розвинених держав світу, які прийнято вважати соці­альними державами. На жаль, на сьогодні соціальна сфера дер­жавного ладу України залишається найменш гарантованою і пе­реживає період свого становлення.

Правовий характер держави виявляється у передбачувано­му Конституцією верховенстві права (ст. 8), у здійсненні дер­жавної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6), у взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), у гарантуванні державою прав і свобод людини і грома­дянина (ст. 3) тощо.

Верховенство права визначається пріоритетністю права що­до держави, політики, економіки, культури та інших інститутів (основ) держави, а також щодо інших соціальних норм (моралі, звичаїв тощо).

Важливим принципом державного ладу України є принцип республіканської форми державного правління. До 1 січня 2006 р. Україна була президентсько-парламентською республікою, але із набуттям чинності змін до Конституції України наша держава от­римала нову форму державного правліїтая і стала парламентсько-президентською формою державного правління, що відповідає ви­могам сьогодення щодо оптимізації форми державного правління.

Національною наша держава є за етнічним походженням біль­шості її громадян, за політичним статусом громадян України всіх на­ціональностей, які є українським народом, та за характером атрибу­тів держави (мови, державних символів тощо). Сучасна українська держава втілює споконвічну мрію українців про власну державність.

Принципи державного ладу України знаходять своє вираження через конституційно-правові інститути механізму держави. Саме механізм держави уособлює в собі «конструкцію» держави у вузь­кому значенні — як устрій, організацію, будівництво держави.

Механізмом держави, як правило, вважається система орга­нів державної влади та інших основних елементів, інститутів держави. Реально механізм держави — це складне суспільне яви­ще. Він включає політичний, економічний, соціальний і культур­ний механізм держави.

Пріоритетним елементом механізму держави є, звичайно, її по­літична основа, політичний механізм, зокрема, органи державної влади. Основами їх організації' (будівництва) є: поділ державної вла­ди на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів держав­ної влади; демократичний порядок формування органш державної влади (виборність, змінність, призначення за згодою інших органш тощо); системність і структурованість; конституційність, законність в організації та діяльності; постійний характер діяльності і детермі­нованість повноважень органів державної влади; врахування загаль­новизнаних принципів і норм міжнародного права, досягнень націо­нальної і світової конституїдйної думки і практики державного будівництва; гарантованість діяльності органів державної влади.

До політичного механізму держави, поряд з органами дер­жавної влади, належать громадянство, територія (територіаль­ний устрій), Збройні Сили та інші військові формування, держав­ні символи, столиця тощо. Тобто політичний механізм держави — це система її органів влади та інших інститутів, які складають організаційні основи держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто до її економічного механізму, належить бюджетна, фінансова і бан­ківська системи, державна власність та інші організаційно-еко­номічні важелі державної діяльності.

Складовими соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто її соціального механізму є, громадянство, а також національні та інші соціальні спільності, державні соціальні сис­теми: охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тобто до її культурного (духовного) механізму, належить дер­жавна мова, а також державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Характер державного ладу відображається також у функці­ях (діяльності) держави, оскільки саме основні напрямки діяльності держави опосередковують собою суть, тип, природу і при­значення держави. Тому Конституція України, визначаючи дер­жавний лад, закріплює поряд із механізмом держави також основні її функції.

Ці функції' держави закріплюються як прямо, безпосередньо, так і опосередковано, маючи до того ж далеко не однакову назву: зміст і спрямованість держави, її обов'язок (ст. З Конституції), здій­снення державної влади (ст. 6 Конституції), державне забезпечен­ня, піклування (ст.ст. 11,12,13 Конституції), найважливіші функції (ст. 17) тощо. Основні функції держави не закріплюються повною мірою в якомусь одному розділі Конституції, вони є змістом прак­тично всіх її розділів, але, насамперед, закріплені в розділі І, при­свяченому загальним засадам Конституції і конституційного ладу.

Цілком обґрунтованим є визнання того, що функції держави, втілюючи в собі діяльність держави, являють собою основні напрями і види (сторони) її діяльності.

Функції державного ладу є багатоманітними і можуть бути класифіковані за такими критеріями, як суб'єкти, об'єкти, спосо­би, засоби діяльності, мета, завдання діяльності тощо.

Основними суб'єктами діяльності держави є власне сама дер­жава в цілому, а також органи державної влади та інші інститути держави, складові її механізму. У разі коли держава є федераль­ною, то суб'єктами діяльності держави також виступають суб'єк­ти федерації, зокрема, штати, землі, провінції тощо.

Основними об'єктами держави є сфери її діяльності, зокре­ма, політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна та зовнішня. Відповідно, слід розрізняти політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні, ідеологічні), екологічні та зовніш­ні функції державного ладу України. Ці функції умовно можна назвати об'єктними. Об'єктні функції, в свою чергу, поділяють­ся на внутрішні та зовнішні.

Найбільш рельєфно Основний Закон визначив політичні функ­ції'державного ладу України (ст.ст. 1,5,6,15,36,39,85,102,106,116 та ін. Конституції). Зокрема, держава в особі відповідних органш державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здіїїснює внутріїпню і зовніїпню політику (ст. 116).

Широко закріплена в Конституції ‘ також економічна функція держави (ст.ст. 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 та ін.). Так, держава в особі відповідних органів державної влади здійснює від імені українського народу права власника на природні ресурси, забез­печує захист прав усіх суб'єктів власності, господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство — землю (сг. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяль­ності (ст. 42) та ін.

Найдетальніше Конституція України закріпила соціальну функцію державного ладу України (ст.ст. 1,3,13,24,43,46,47,49, Н5, 92 та ін.). Насамперед, наша держава визначається в Консти­туції як соціальна (ст. 1). Вона визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю і проголошує визначальними щодо змісту і спрямова­ності своєї діяльності права і свободи людини та їхні гарантії (ст. 3). Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (ст. 13), належні умови для повного здійснення громадянами пра­ва на працю (ст. 43) та інших соціальних прав.

Всебічно закріплена й культурна (духовна) функція держави (ст.ст. 10, 11, 12, 53, 54, 85, 116 та ін.). Зокрема, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідо­мості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культур­ної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і на­ціональних меншин України (ст. 11), забезпечує розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10) тощо.

Дещо новим явищем у конституційному закріпленні та регу­люванні функцій держави є затвердження в чинній Конституції екологічної функції держави (ст.ст. 16,50, 85, 92,116 та ін.). Зок­рема, в Конституції України зазначається, що гарантування еко­логічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на терито­рії України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов'язком держа­ви (ст. 16 Конституції).

Поршняно детально зафіксовано в Конституції і зовніїпні функ­ції держави: оборони, захисту суверенітету і територіальної ціліс­ності (ст. 17), зовніїїшьополітична (ст. 18) і зовнішньоекономічна функції, функція культурного сігівробітющтва (гуманітарна) і т. д.

Усі названі об'єктні функції — внутрішні та зовнішні — в ці­лому здійснюються Українською державою, що свідчить про реалізацію нею положень Конституції України.

За способами діяльності держави розрізняють такі її функції, як законодавча, виконавча і судова, які умовно називають влад­ними організаційними чи технологічними, процесуальними.

Технологічні (владні) функції — законодавча, виконавча і су­дова — хоча й тривалий час не визнавалися самостійними напрямками діяльності держави, але постійно закріплювалися у конституціях більшості сучасних держав через функції і повно­важення органів державної влади шляхом поділу державної вла­ди на законодавчу, виконавчу та судову.

Класифікація функцій держави за засобами її діяльності ще не має загального визнання і не утвердилась. Такі функції, як, зокрема, фінансова, інформаційна, територіальна, державного програмування і прогнозування та інші, відносять, як правило, до технологічних або зовсім не називають, оскільки не отримали належного теоретичного обгрунтування критерії такої класифі­кації, а також система основних засобів діяльності держави.

Поиск по сайту: