Народні депутати України

Статус народного депутата України є, насамперед, відобра­женням статусу парламенту, демократизму держави і суспільст­ва, стану безпосередньої і представницької демократії і їх гаран­том. Природно, що його нормативно-правове визначення займає значне місце в чинному законодавстві.

Статус народного депутата і порядок здійснення ним своїх депутатських функцій і повноважень визначається Конститу­цією України і Законом України «Про статус народного депута­та України», прийнятим 17 листопада 1992 р. з наступними зміна­ми і доповненнями, Регламентом Верховної Ради України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до цих правових актів статус народного депутата України є багатогранним за своїми функціями і повноваження­ми, за змістом і формами його діяльності.

Народні депутати України є повноважними представниками українського народу у Верховній Раді України. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх вибор­ців, брати активну участь у здійсненні функцій Верховної Ради, насамперед, законодавчої та контрольної функцій.

Отже, народний депутат України — це виборний пред­ставник українського народу у Верховній Раді України, покли­каний відповідно до Конституції та законів України здійснюва­ти функції парламенту і українського народу.

За Конституцією України 1996 р., на відміну від українських радянських конституцій, в статусі народного депутата України відбулися радикальні зміни. Нині народний депутат має вільний депутатський мандат. Він має право підтримувати тісні зв'язки з виборцями, інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, про реалізацію своєї передвиборчої програми та здійснювати ін­ші колишні депутатські функції, але не зобов'язаний це робити. За чинною Конституцією України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі; тобто є пар­ламентаріями.

Відповідно до Конституції України (ст. 78) і Закону України «Про внесення змін до Конституції України», народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займати­ся іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організа­ції, що має на меті одержання прибутку.

Вимога щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюється законом. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатсько­го мандата з іншими видами діяльності, народний депутат Украї­ни у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин при­пиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Народний депутат України користується парламентським імунітетом. Відповідно до ст. 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканість. Вони не несуть юридичної відповідальності за результати голо­сування або висловлювання у парламенті та його органах, за ви­нятком образи чи наклепу.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верхов­ної Ради України притягнуті до юридичної відповідальності, за­тримані чи заарештовані.

У Верховній Раді України неодноразово піднімалось питання про вилучення з Конституції і Закону України положень щодо депутатської недоторканості народних депутатів України. Проте ця пропозиція не знаходить достатньої підтримки серед народних депутатів України.

Обираються народні депутати на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування стро­ком на п'ять років. Порядок виборів народних депутатів регулю­ється окремим Законом. Існує ряд вимог (цензів) до народного депутата України.

Народним депутатом може бути обрано громадянина Украї­ни, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадя­нин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом по­рядку (ст. 76 Конституції України).

Повноваження народного депутата України як члена парла­менту починаються з моменту складання ним присяги. Відповідповідно до ст. 79 Конституції України перед вступом на посаду народ­ні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет, незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників».

Присягу зачитує найстаріший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатсько­го мандату.

Для здійснення своїх функцій народний депутат має широке коло повноважень у Верховній Раді України та її органах. Насам­перед, народний депутат як член Верховної Ради (парламенту) має право ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засі­даннях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить.

Депутат набуває права ухвального голосу у Верховній Раді з початком його повноважень як народного депутата, тобто з мо­менту складення присяги.

При здійсненні права ухвального голосу депутат у Верховній Раді та її органах, членом яких він є, має один голос. Якщо депу­тат не є членом якого-небудь органу Верховної Ради, він може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

До пріоритетних прав народного депутата у Верховній Раді на­лежать також його права обирати і бути обраним до органів Вер­ховної Ради України (комітетів та ін.) та пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами. Тобто народ­ний депутат має право впливати як на конституювання Верховної Ради, її структуру, так і на зміст роботи органу законодавчої влади.

Одним із головних прав народного депутата України є право законодавчої ініціативи. Це право передбачено Конституцією України (ст. 93) і Законом України «Про статус народного депу­тата України».

Відповідно до цих правових актів право законодавчої ініціати­ви у Верховній Раді означає передбачену законом можливість вно­сити до Верховної Ради законопроекти, обов'язкові для розгляду.

Поряд з правом законодавчої ініціативи народний депутат має ряд споріднених прав, зокрема, він може ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про внесення його на народне обговорення або референдум; вносити проекти поста­нов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції та поправ­ки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також про­позицій щодо порядку голосування.

Багатогранними є також повноваження народних депутатів установчого (організаційного, державотворчого) характеру. По­ряд з правом обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України, вони мають право висловлювати думку щодо персональ­ного складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України; та ставити питання про недовіру складу органів, утворених Вер­ховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою України.

Серед головних, найважливіших прав контрольного характе­ру народний депутат має право звернутися із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданнях, вимагати відповіді на запит.

Відповідно до Закону про статус народного депутата Украї­ни (ст. 12), депутатський запит — це вимога народного депу­тата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до підконтрольних та підзвітних їй органів та посадових осіб, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, якщо його попередні депутатські звернення до них не були за­доволені. Отже, депутатський запит — це виняткове за правовим змістом офіційне звернення народного депутата до передбачено­го Конституцією, або законом кола органів державної влади і по­садових осіб з вимогою дати відповідь з будь-яких питань, відне­сених до їх компетенції.

Відповідно до чинної Конституціі' України (ст. 86), народний де­путат України має право на сесії Верховної Ради України звернути­ся до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів Укра­їни, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, уста­нов і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності (депутатське звернення).

Поряд з цими головними повноваженнями — правом ухваль­ного голосу, правом обирати і бути обраним, правом законодав­чої ініціативи, правом депутатського запиту — народні депутати мають і ряд інших прав, зокрема процедурного, контрольного, інформаційного та іншого характеру. Зокрема, право виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій з мотивів голосування, давати довідки, передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, окремі думки, пропозиції і заува­ження ч питань, що розглядаються Верховною Радою, для вклю­чення до протоколу і стенографічного звіту засідання, оголошу­вати на засіданнях Верховної Ради та її органів, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення, безплатно користуватися засобами зв'язку, розмножувальною технікою у Верховній Раді України.

Крім повноважень у Верховній Раді, народний депутат Украї­ни має за чинним законодавством ряд прав у виборчому окрузі та за його межами. Зокрема, народний депутат України має право:

• брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань, що зачіпають інтереси громадян та організацій;

• звертатися в державні органи та органи об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності;

• відвідувати будь-які державні органи і органи об'єднань громадян, підприємства, установи, організації з питань своєї депутатської діяльності;

• одержувати повну і достовірну інформацію з питань, пов'яза­них із здійсненням депутатських повноважень, від усіх дер­жавних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій та посадових осіб;

• перевіряти з власної ініціативи з залученням при необхіднос­ті представників державних органів і об'єднань громадян ві­домості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

• вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом;

• проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, тру­довими колективами, об'єднаннями громадян;

• брати участь у засіданнях об'єднань народних депутатів, ви­борців, органів самоорганізації населення, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослуж­бовців у військових частинах; об'єднуватися в депутатські клуби, інші депутатські формування.

За дорученням Верховної Ради України депутат має право брати участь у депутатському розслідуванні, яке призначається за рішенням Верховної Ради України. Як гарантія цього права народного депутата Закон України про статус народного депута­та (ст. 14) передбачає обов'язок всіх державних органів і посадо­вих осіб подавати допомогу в проведенні розслідування. На вимо­гу депутатської комісії по розслідуванню всі державні органи та органи об'єднань громадян, підприємства, установи, організа­ції, їх посадові особи, а також громадяни повинні безперешкодно надавати необхідні для розслідування відомості і документи.

Поряд з широким колом прав у Верховній Раді та її органах народний депутат України має ряд обов'язків у них. Зокрема, на­родний депутат України зобов'язаний бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до скла­ду яких його обрано, виконувати їх доручення, дотримуватись Закону про регламент Верховної Ради України та інших парла­ментських актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів.

У разі неможливості прибути на сесію або засідання народ­ний депутат зобов'язаний повідомляти про це Секретаріат Вер­ховної Ради та голову відповідного комітету.

Крім того, народний депутат України зобов'язаний брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верхов­ної Ради України, рішень її органів; інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради та її органів.

Повноваження народного депутата України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Разом з тим, у передбачених Конституцією, Законом «Про вне­сення змін до Конституції України» окремих випадках повнова­ження народного депутата можуть припинятися достроково, зок­рема, у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзду на постійне прожи­вання за межі України;

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депу­татського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, Обраного від полі­тичної партії (блоку політичних партій), до складу депутатсь­кої фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій або виходу народного депутата України із складу тпкої фракції;

7) смерті.

Повноваження народного депутата припиняється також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції Укра­їни повноважень Верховної Ради України — в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України — з дня смерті, засвід­ченої свідоцтвом про смерть.

У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії' (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції' його повноваження припиняються достроково на підставі Закону за рі­шенням вищого керівного органу відповідної політичної партії' (ви­борчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення. Рішення про дострокове припинення повноважень народно­го депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України всебічно гаранту­ються. Вони практично є непорушними. Ніхто не має права обме­жити повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією України та Законом про статус на­родного депутата України. Навіть при запровадженні надзвичайно­го чи військового стану громадянські права і депутатські повнова­ження народного депутата України, як зазначається в Законі «Про статус народного депутата України», не обмежуються (ст. 26).

Однією з найважливіших гарантій статусу народного депута­та є депутатська недоторканість народного депутата.

Відповідно до ст. 27 Закону України,про статус народного де­путата України, народний депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований або підданий захо­дам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому по­рядку без його письмової згоди або згоди Верховної Ради України. Не допускається догляд, обшук, затримання, огляд особис­тих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового примі­щення депутата, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата.

Депутат після закінчення строку повноважень може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідаль­ності за порушення закону, яке було вчинено ним в порядку ви­конання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаче­ному законодавством щодо народного депутата України.

Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України.

Для одержання згоди Верховної Ради України на притягання депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосу­вання заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України вносить до Верховної Ради подання, про що негайно доводиться до відома депутата. Подання вноситься до пред'явлення депутату обвину­вачення або дачі санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне правопорушення на розгляд до суду.

Верховна Рада України розглядає подання Генерального прокурора України не пізніше як у місячний строк у порядку, пе­редбаченому Регламентом Верховної Ради України.

Вона приймає більшістю 2/3 голосів депутатів від конститу­ційного складу народних депутатів України вмотивоване рішен­ня і у триденний строк повідомляє про нього Генерального про­курора України. Депутат має право брати участь в обговоренні Верховною Радою питання про його депутатську недоторка­ність. За результатами цього розгляду Верховна Рада приймає постанову (ст. 28 Конституції).

Крім того, народний депутат має й ряд інших гарантій право­вого, інформаційного, фінансового, соціального та іншого ха­рактеру.

Поиск по сайту: