Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні

Значну питому вагу у системі основних конституційних прав і свобод людини і громадянина займають соціальні права і свобо­ди, які дозволяють громадянам реалізовувати можливу поведін­ку або діяльність у соціальній сфері. Ця поведінка або діяльність пов'язана з можливістю людини працювати та відпочивати, захи­щати свої соціально-економічні права, отримувати соціальний іахист, мати право на достатній життєвий рівень, отримувати належну медичну допомогу та користуватися страховою медици­ною тощо. Реалізація соціальних прав і свобод сприяє формуван­ню соціальної держави, стабілізує суспільне життя. Водночас, со­ціальні права і свободи, на жаль, залишаються найменш гарантованою групою конституційних прав і свобод.

Отже, соціальні права та свободи людини і громадянина — це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері, що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров'я.

Джерелом законних матеріальних і соціальних цінностей, як відомо, є праця, тому Конституція України в ст. 43 визначає пер­винним соціальним правом людини і громадянина право на пра­цю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає або на яку погоджується.

Держава бере на себе обов'язок створювати умови для пов­ного здійснення громадянами права на працю, забезпечувати рів­ні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підго­товки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантувати безпечні і здорові умови праці та право на своєчасну і повну заробітну плату, не нижчу від визначеної зако­ном (прожитковий мінімум).

Конституція України забороняє використовувати примусову працю; працю жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здо­ров'я роботах та незаконне звільнення працівників. Суспільні відно­сини, пов'язані з реалізацією права на працю, детально регулюють­ся Кодексом законів про працю та іншими нормативними актами.

Кожен, хто працює, має право на страйк (ст. 44), тобто пра­во колективно і публічно захищати свої економічні та соціальні права у формах, що не заборонені чинним законодавством. На страйках не можуть захищатися або відстоюватися політичні права, але, на практиці, страйки доволі часто трансформуються в такі політичні форми безпосередньої демократії, як мітинги, походи і демонстрації.

Працівники також мають право на відпочинок (ст. 45), що передбачає надання працівникам днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороче­ного робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скоро­ченої тривалості роботи у нічний час. До часу відпочинку також відносяться святкові (державні світські свята) та неробочі дні (найбільші православні свята — Паска, Трійця, Різдво Христове).

Важливим соціальним правом є право на соціальний захист

(ст. 46), що передбачає можливість отримання пенсій, соціальних шіплат та допомоги, що є основним джерелом існування і забез­печують прожитковий мінімум на випадок повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безро­біття з незалежних від людини обставин; старості та в інших ви­падках, передбачених чинним законодавством. Окремі категорії державних службовців, військовослужбовців, співробітників пра­воохоронних органів та ін., а також члени їх сімей мають право на соціальний захист, що визначається окремими законами України. Наприклад, Законом України «Про соціальний і право­вий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. та іншими законами.

Конституція України в ст. 47 закріплює право на житло, що передбачає створення державою умов, за яких кожний громадя­нин України матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. На жаль, в сучасних умовах це право залишається фактично негарантованим.

Важливим соціальним правом, яке є інтегруючим по відно­шенню до інших соціальних прав і свобод, є право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48 Конституції Украї­ни). Реалізація цього права передбачає, що будь-яка людина має реальну можливість забезпечувати себе і членів своєї сім'ї дос­татнім харчуванням, одягом і житлом. Інші соціальні права ма­ють сприяти реалізації цього головного соціального права. На жаль, на сьогодні законодавство не дає роз'яснення, що можна вважати «достатнім харчуванням, одягом і житлом». Але й без цього є зрозумілим, що реалізація цього права є вельми далекою перспективою для більшості населення нашої держави.

Істотним соціальним правом є право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49 Конституції). Забезпечення охорони здоров'я здійснюється за рахунок держав­ного фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава зобов'язується створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування; надан­ня безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я; розвитку лікувальних закладів усіх форм власності.

Конституція також закріплює за державою обов'язок дбати про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечувати санітарно-епідеміологічне благополуччя та здійснювати інші заходи що-Ду чийоїисчеппи права на охорону здоров'я.

Поиск по сайту: