Становлення інституту президента в Україні

Інститут президента України як одноособового глави держа­ви є порівняно новим явищем у політичному житті і державному будівництві України. Тривалий час в Україні функції глави дер­жави виконували переважно Верховна Рада України, яка вважа­лася найвищим органом державної влади України, її президія як постійно діючий орган державної влади та її голова.

Теоретичною основою зосередження функцій глави держави у Верховній Раді України, в особі її постійно діючого органу — пре­зидії Верховної Ради України була концепція «колективного прези­дента», яким вважалася президія та вчення про ради і радянське державне будівництво в цілому: народ здшснює державну владу через ради народних депутатів України, що становить єдину систему органів державної влади і є політичною основою держави, а Вер­ховна Рада України — найвищим органом державної влади.

Нинішній інститут президентства в Україні створився не від­разу. Він пройшов кілька етапів за своєю назвою і статусом. Спо­чатку Президент України за своїм статусом і назвою був найви­щою посадовою особою в державі, потім главою держави й главою виконавчої влади і нині, за чинною Конституцією Украї­ни, є главою держави.

Становлення інституту Президента України було основним у реформуванні державної влади, пов'язаному із проголошенням її незалежності та зміною конституційного ладу країни.

Започаткувала процес реформування державної влади в Україні Декларація про державний суверенітет України, яка уперше в Україні проголосила, що державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Це зумовило введення інституту президентства. При­близно через рік, 25 червня 1991 р., Верховна Рада України ухва­лила постанову «Про вибори Президента Української РСР», якою визнала за доцільне заснувати пост Президента України (Української РСР) до прийняття нової Конституції і провести ви­бори Президента у 1991 р.

Оскільки інститут Президента України мав перетворитись із символічного колективного інституту в реальний одноособовий позапарламентський інститут і Президент України мав обирати­ся не парламентом, а громадянами України, цей інститут об'єк­тивно мав отримати необхідну конституційно-правову основу перш ніж стати реальністю. Відповідно, 5 липня 1991 р. було прийнято закони України «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», «Про Президента Укра­їнської РСР» і «Про вибори Президента Української РСР». Прий­няттю цих законів передувало внесення відповідних змін і допов­нень до чинної на той час Конституції. Зокрема, Конституцію було доповнено новою главою — 12-1, яка була присвячена поса­ді Президента України. У відповідних положеннях Конституції України і названих законах визначався статус Президента Укра­їни, його функції, повноваження та порядок обрання.

Теоретичною основою становлення інституту президентства на даному етапі була Концепція нової Конституції України, схва­лена Верховною Радою УРСР 19 червня 1991 р.

1 грудня 1991 р. відбулися перші в нашій державі вибори Пре­зидента України, під час яких було вперше на конституційній основі шляхом прямих виборів обрано Президента України. Проте конституювання інституту президентства активно і все­бічно тривало у ході конституційного процесу, пов'язаного з під­готовкою нової Конституції України і внесенням ряду змін і до­повнень до чинної на той час Конституції. Про це свідчать, зокрема, проекти Конституції України у редакціях 1992, 1993, 1995 рр. та Конституційний договір, укладений між Президентом України і Верховною Радою України 8 червня 1995 р. За даними проектами Конституції України і Конституційним договором Президент України набував статусу глави держави і глави вико­навчої влади. Остаточно статус Президента України як глави держави був визначений Конституцією України 1996 р.

Поиск по сайту: