Акти органів прокуратури

Визначені Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. повноваження прокурори у виявленні порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, усунення порушень закону, поновлення порушених прав грома­дян та юридичних осіб, притягнення порушників закону до від­повідальності реалізуються у формі актів, які містять вимоги прокурора.

Акти, які виражають повноваження прокурора, можуть бути у формі:

вимоги (п. п. 1,2,3 ч. 1 ст. 20 Закону);

протесту (п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону);

повістки (п. 4 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 28 Закону);

припису (п. 4 ч. 2 ст. 20, ст. 22 Закону);

подання (п. п. 2,5 ч. 2 ст. 20, ст. 23 Закону);

заяви до суду (п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону);

постанови (п. З ч. 2 ст. 20 Закону) тощо.

Основними вимогами до цих актів є: своєчасність, точність і достовірність фактів, що вказуються в них; юридична обгрунто­ваність та вичерпне вмотивування, правильність вибору адресата.

Крім того, у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, у чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25 Закону).

Актам органів прокуратури властивий певний дуалізм, обу­мовлений функціями прокуратури. За своїми юридичними влас­тивостями акти органів прокуратури поділяються на загально-наглядові акти і процесуальні акти.

До загальнонаглядових актів органів прокуратури відносять­ся протести, приписи, подання і постанови. Ці акти приймаються й реалізуються у процесі здійснення прокурорами функцій нагля­ду за додержанням і застосуванням законів державними органа­ми, підприємствами, установами, організаціями усіх форм влас­ності, а також посадовими особами і громадянами; реалізації функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадя­нина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і служ­бовими особами. Зазначені акти мають на меті запобігання пору­шенню законів, а у разі здійснення такого порушення — усунен­ня як самого порушення закону, так і його негативних наслідків.

До процесуальних актів органів прокуратури належать по­станови, протоколи, касаційні та окремі подання, вказівки і дору­чення слідчому та органам дізнання тощо. Ці акти приймаються й реалізуються прокурорами у процесі здійснення ними функцій нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями із застосуванням оперативно-розшукової діяльності, функції розслідування кримі­нальних справ та при розгляді цивільних і господарських спорів, а також адміністративних справ.

Для кожного виду актів органів прокуратури існують спеці­альні умови його застосування, тобто правовий режим акту проку­ратури. Так, у разі відхилення протесту або ухилення від його роз­гляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта чи дії незаконними. Наприклад, протест на акт, що супере­чить закону, приноситься прокурором, його заступником до орга­ну, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж по­рядку приноситься протест на незаконні ріїпення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинен­ня незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою осо­бою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Установивши, що опротестований прокурорський акт органу, рішення або дія посадової особи не відповідають вимогам закону, суддя ухвалює рішення про задоволення вимог заявника, визнання акта органу (рішення чи дії посадової особи) незаконними та про його скасування. Якщо буде встановлено, що опротестований акт, рішення або дія посадової особи не суперечать вимогам закону, суддя постановляє рішення про відмову у задоволенні заяви.

Прокурор також має право в необхідних випадках давати до­ручення керівникам органів досудового слідства, дізнання, внут­рішніх справ, національної безпеки, податкової служби, митної служби проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок із ме­тою усунення порушень закону та забезпечення повного роз­криття діянь, що містять ознаки злочину.

Прокурор також дає згоду або подає до суду подання про проведення обшуку житла чи іншого володіння, про виїмку доку­ментів, що становлять державну та/або банківську таємницю, про накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку; про огляд і виїмку кореспонденції та досліджен­ня інформації, знятої з каналів зв'язку, та в інших випадках, пе­редбачених в КПК.

При цьому, рішення прокурора, які обмежують права грома­дян, можуть бути оскаржені в суді (розділ II Конституції України).

Спеціальний правовий режим актів прокуратури існує й що­до інших видів цих відомчих актів.

Поиск по сайту: