Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні

Чинна Конституція України визнала вперше не лише належ­ність влади народу, тобто володіння політичною владою як його природне право мати владу, але і його право здійснювати владу. До того ж Конституцією визнано право народу здійснювати вла­ду безпосередньо, а також через органи державної влади та орга­ни місцевого самоврядування.

У Конституції визнається як одне з пріоритетних прав — право народу захищати, охороняти, гарантувати свою владу і конституційний лад у цілому (ст.ст. 5,17). Зокрема, у ст. 5 Кон­ституції України зазначається, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові, і во­но не може бути узурповане державою, її органами чи посадови­ми особами. Відповідно, народ має право контролю, нагляду, спостереження у сфері влади, а в разі узурпації влади народу дер­жавою, її органами чи посадовими особами — частково чи пов­ністю — має право на будь-яку форму опору, протидії, непокори.

Поряд із цим у ст. 17 Конституції зазначається, що захист за­безпечення суверенітету й територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави і справою всього українського народу, тобто на­род має право на захист, гарантування своєї влади незалежно від виду і джерел загрози владі.

Відповідно до Конституції України належність влади народу, її здійснення та захист, охорона — основні елементи демократії, народовладдя, але вони, звичайно, повністю не вичерпують її змісту і форм.

Згідно з Конституцією України народ має також право корис­туватися владою, наприклад, у вигляді вияву референдної ініціати­ви (ст. 72), застосовувати владу, зокрема, у вигляді обов'язкових референдумів (щодо питань про внесення змін до Конституції України та зміну території України), надавати владу органам дер­жавної влади та органам місцевого самоврядування тощо.

Конституція України передбачила також можливість реаліза­ції влади народом як у цілому, на загальнонаціональному рівні, так і в особі його територіальних спільностей — територіальних гро­мад як пріоритетних суб'єктів системи місцевого самоврядування.

Конституція України традиційно поділяє демократію (наро­довладдя) на безпосередню й представницьку. Проте, на відміну від попередніх радянських конституцій, чинна Конституція пріоритет­ною формою демократії визнає безпосередню. Це є цілком логіч­ним, закономірним, реальним. Адже безпосередня демократія — природне право народу, вона з'явилася раніше від представницької.

Чинна Конституція України визначає не лише місце безпосе­редньої демократії в системі демократії, тобто в системі політич­ної влади народу, але і її суть, зміст і форми.

За своєю суттю безпосереднє народовладдя, відповідно до положень Конституції (ст.ст. 5, 36, 69 та ін.), є, насамперед, пря­мим волевиявленням народу (народним волевиявленням) шля­хом таємного голосування або волевиявленням, вираженням во­лі через політичні партії, засоби масової інформації та інші складові механізму безпосередньої демократії, які сприяють формуванню і виявленню політичної волі громадян.

Тобто, безпосереднє народовладдя — це самостійна реалізація народом власної волі щодо власних інтересів (у цілому чи щодо частини суспільства або окремих осіб), або щодо інших народів і держав за їх згодою при сприянні політичних партій, їхніх блоків, інших складових механізму безпосередньої демократії або без них.

За своїм змістом безпосереднє народовладдя, відповідно до Конституції України, є формуванням органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 71), прийняттям законів та інших рішень загальнонаціонального (загальнодержавного) Н0<> місцевого значення (ст.ст. 72, 73, 74), гарантуванням (охоро­ниш) конституційного ладу (ст. 5), захистом суверенітету і тери-Торіїїльної цілісності України, забезпеченням її економічної ти інформаційної безпеки (ст. 17) тощо. Змістом безпосередньо­го народовладдя є питання внутрішньої і зовнішньої політики, економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші питання.

За формою безпосереднім народовладдям виділяють вибори, референдуми та інші форми волевиявлення народу і народні об-гппорення, виявлення громадської думки тощо, які характеризу­ються голосуванням, обговоренням, зборами (зібраннями) тощо.

Отже, безпосередню демократію можна визначити як безпо­середнє волевиявлення всього народу або його частини з метою лдійснення суспільних функцій шляхом виборів, референдумів <іш> в інших, не заборонених Конституцією і законами, формах.

Основи безпосередньої демократії здебільшого визначаються Конституцією та законами України. Об'єктивно конституційне ре­гулювання основ безпосередньої демократії на конституційному ріпні має бути системним, повним, але мінімальним, визначати, за-ііінчай, найважливіші засади і створювати найсприятливіші умови ііого організації, здійснення і гарантування. Це стосується загаль­них принципів і напрямів здійснення безпосереднього народовлад­дя, основних форм і механізму його здійснення та основних гаран­тій, які становлять систему основ безпосереднього народовладдя.

Сутність безпосередньої демократії найповніше виявляється у її принципах як основних засадах її здійснення. Вони опосеред­ковують собою різні властивості, аспекти волевиявлення народу, іакономірності його функціонування (дії) і розвитку.

Конституція визначає як загальні принципи безпосередньої демократії, так і інституціональні (спеціальні), зокрема, принци­пи виборів, референдумів тощо. Пріоритетними є, як завжди, за­гальні принципи, властиві всім або більшості форм безпосеред­нього народовладдя.

Відповідно до змісту чинної Конституції України загальними принципами безпосередньої демократії можна вважати: суверен­ності народу; єдиновладдя народу; повновладдя; безпосереднього волевиявлення; поєднання безпосередньої і представницької де­мократії; пріоритетності безпосереднього народовладдя в систе­мі демократії; політичного плюралізму; конституційності й законності; загальності у здійсненні безпосереднього народов-наддя; рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя; принцип реальності безпосереднього народовладдя; гарантованості безпосереднього народовладдя.

Поряд із загальними принципами безпосереднього народо­владдя Конституцією і законами України передбачено спеціальні (інституційні), зокрема, принципи виборів, референдумів тощо.

Для виборів характерні принципи загального, рівного і пря­мого виборчого права при таємному голосуванні, поєднання дер­жавних і недержавних (індивідуальних) джерел фінансування. Так, витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійс­нюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів партій, виборчих блоків і кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах.

Характер безпосередньої демократії, як і будь-якого суспіль­ного явища, виявляється зрештою в її функціях — напрямках або видах безпосереднього волевиявлення народу, які опосеред­ковують зміст і форми безпосереднього народовладдя. Безпо­середнє народовладдя є здійсненням системи суспільних функцій. їх розрізняють за суб'єктами, об'єктами, способами, засобами безпосереднього народовладдя та іншими ознаками.

Насамперед, доцільно розрізняти функції безпосереднього народовладдя за суб'єктами, тобто учасниками безпосереднього народовладдя, зокрема, функції народу, територіальних громад, політичних партій і громадських організацій, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які сприяють здійснен­ню безпосереднього народовладдя. Найчастіше серед функцій народу називаються його установчу та охоронну функції.

Наступну групу функцій безпосереднього народовладдя роз­різняють за об'єктами, тобто за сферами безпосереднього наро­довладдя. Це — політична, економічна, соціальна, культурна (ду­ховна, ідеологічна) й екологічна, що належать до внутрішніх функцій, та зовнішньоекономічна, зовнішньополітична, гумані­тарна та оборонна, що належить до зовнішніх.

Функції безпосереднього народовладдя, які розрізняють за суб'єктами і об'єктами, опосередковують собою переважно зміст безпосереднього народовладдя.

Найбільш поширеною є класифікація функцій безпосеред­нього народовладдя за способами їх здійснення. За цими ознака­ми розрізняють такі функції, як установчу, законодавчу, конт­рольну, охоронну тощо.

За засобами здійснення безпосереднього народовладдя роз­різняють такі функції: інформаційну, територіальну, фінансову, матеріально-технічну, охоронну та ін. Існують й інші види функ­цій безпосередньої демократії.

Усебічне, повне, постійне чи систематичне здійснення безпо­середнього народовладдя об'єктивно можливе лише за реально існуючого механізму безпосереднього народовладдя.

Механізм безпосереднього народовладдя, відповідно до зміс­ту положень Конституції і відповідно законодавства України, — це система суспільно-політичних спільностей, громадян України, їх об'єднань, а також державних органів і організацій й інших ор­ганізаційно-правових і нормативно-правових інститутів.

Основними організаційно-правовими складовими механізму безпосереднього народовладдя є: народ (український народ — громадяни України всіх національностей); громадяни України (виборці, кандидати, довірені особи та ін.); територіальні грома­ди; спільності громадян України з числа виборців за місцем робо­ти або проживання в певній кількості тощо; політичні партії і ви­борчі блоки партій; громадські організації; органи державної влади і посадові особи; органи місцевого самоврядування; вибор­чі органи (виборчі комісії); засоби масової інформації (ЗМІ); дер­жавні й недержавні підприємства, установи, організації та їхні по­садові особи; міжнародні органи й організації та міжнародні спостерігачі; інші організаційно-правові інститути.

Систему нормативно-правових елементів механізму безпосе­реднього народовладдя становлять: Конституція України; вибор­че законодавство; законодавство про референдуми; інше консти­туційне законодавство у сфері безпосереднього народовладдя; адміністративне законодавство; фінансове законодавство; кримі­нальне законодавство; цивільне законодавство; трудове законо­давство; цивільне процесуальне законодавство; інші галузі та ін­ститути законодавства.

Безпосередня демократія, як і всяка влада, здійснюється в певних формах, тобто способах волевиявлення народу з метою реалізації суспільних функцій, що мають правові наслідки.

Як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні народ має право на будь-яку форму волевиявлення, крім тієї, яка безпо­середньо заборонена Конституцією і законами. Історії безпосе­редньої демократії відома велика кількість форм безпосередньої демократії, зокрема, вибори, референдуми, виявлення громадсь­кої думки, плебісцити, народні обговорення, народні ініціативи, петиції (колективні письмові звернення), збори, мітинги, походи, демонстрації, а також такі виняткові, переважно немирні форми, як революції, повстання, громадянські війни, національно-виз­вольні рухи та політичні страйки, протести, акції громадянської непокори, голодування, пікетування тощо.

Конституцією і законами України передбачені такі форми безпосереднього волевиявлення народу, як вибори, референду­ми, мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, референтні іні­ціативи, звернення, народні обговорення. Відповідно до ст. 69 Конституція України не заперечує можливості існування й інших форм безпосередньої демократії.

Пріоритетними серед конслтпуційно-правових форм безпосе­редньої демократії є вибори до органш державної влади й органів місцевого самоврядування та всеукраїнський і місцеві референдуми. В Конституції України визначаються основні засади цих форм на­родного волевиявлення і передбачається виняткове регулювання законами організації' і порядку проведення виборів і референдумів.

Поряд із виборами до органів державної влади та до органів місцевого самоврядування, всеукраїнським і місцевими референду­мами, Конституція передбачає такі форми, як збори, мітинги, похо­ди, демонстрації (ст. 39 Конституції України), хоча обмежує їх мир­ними і передбачає попереднє повідомлення органів виконавчої влади або органш місцевого самоврядування про їх проведення.

Обмеження щодо реалізації цього права зазначається в цій самій статті Конституції, може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадсько­го порядку з метою запобігання правопорушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або прав і свобод інших людей.

Певні форми безпосереднього народовладдя також передба­чені окремими законами. Так, Закон України «Про місцеве само­врядування в Україні» передбачає такі форми безпосередньої де­мократії (місцевого самоврядування), як місцеві референдуми (ст. 7), загальні збори громадян (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9), громадські слухання (ст. 13).

Суперечливим для теорії конституційного права залишаєть­ся й питання про таку форму безпосередньої демократії, як рево­люції. У першу чергу, йдеться про мирні конституційні револю­ції, тобто революції, що мають своєю метою здійснення конструктивних перетворень в державі.

Так, в Україні в 2004 р. відбулася Помаранчева революція, яка сприяла консолідації українського народу, проведенню не-упереджених виборів Президента України і мала своїм юридич­ним наслідком прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. Зазвичай, революції як форма безпосередньої демократії не закріплюються в конститу­ціях і законах, але їх результати визнаються легітимними у разі кідсутності порушень чинного законодавства. Саме такою стала й Помаранчева революція в Україні.

У цілому форми безпосередньої демократії можна умовно класифікувати:

• за правовими підставами здійснення безпосередньої демо­кратії у відповідних формах — конституційні й законодавчі; легітимні і нелегітимні; обов'язкові й факультативні;

• за умовами (місцем і часом проведення): за місцем — на все­українські і місцеві; за часом — на чергові й позачергові; пе­ріодичні, разові тощо;

• за змістом питань, що обговорюються і вирішуються, — на конституційні, законодавчі, адміністративно-територіальні, міжнародно-правові тощо;

• за наслідками здійснення відповідних форм безпосередньої демократії — на дійсні і недійсні; вирішальні й консультатив­ні тощо.

На сьогодні об'єктивно назріла необхідність прийняти новий за­кон України про всеукраїнський референдум та закони про інші, принаймні конституційні форми безпосередньої демократії: про мирні збори, мітинги, походи, демонстрації', а також ухвалити або поновити закони про місцеві форми безпосередньої демократії: про місцеві вибори, місцеві ініціативи, загальні збори громадян тощо.

Поиск по сайту: