Організаційно-правові форми місцевого самоврядування в Україні

З метою реалізації завдань і функцій місцевого самоврядуван­ня суб'єкти місцевого самоврядування, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють певну діяльність, яку називають організаційно-правовими формами місцевого самоврядування.

Кожному суб'єкту місцевого самоврядування властиві власні передбачені чинним законодавством України організаційно-пра­вові форми, які визначають оптимальний механізм для реалізації функцій місцевого самоврядування.

Основними формами безпосереднього волевиявлення тери­торіальних громад, спрямованими на забезпечення безпосеред­нього здійснення ними самоврядування в межах Конституції і за­конів України, є місцеві вибори, референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, а також місцеві ініціативи, громадські слухання тощо.

Зокрема, важливою формою безпосереднього волевиявлен­ня територіальної громади є прийняття нею рішень із питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування, тобто на місцевому референдумі. Місцевий рефе­рендум є формою безпосередньої демократії, зміст якої полягає у прийнятті або затвердженні членами територіальної громади найбільш важливих рішень місцевого значення шляхом прямого таємного голосування. Це форма здійснення місцевої публічної влади безпосередньо територіальними громадами в межах відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць.

Важливою формою безпосереднього волевиявлення терито­ріальної громади є загальні збори громадян (ст. 8 Закону). На відміну від місцевого референдуму, який є формою вирішення питань місцевого значення шляхом голосування всіма членами територіальної громади села, селища чи міста, загальні збори громадян проводяться за місцем їх проживання, на рівні так зва­них «мікрогромад», у межах окремих частин сіл, селищ, міст як адміністративно-територіальних одиниць (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів тощо), а тому є формою участі окремих груп членів територіальної громади в обговоренні та вирішенні питань, що належать до відання місцевого самоврядування.

Предметом загальних зборів громадян, по-перше, є створен­ня з дозволу відповідної ради органів самоорганізації населен­ня — будинкових, вуличних, квартальних, дільничних комітетів, комітетів мікрорайонів та вирішення інших питань щодо керів­ництва цими органами і, по-друге, попереднє обговорення проек­тів рішень рад та їх виконавчих органів; заслуховування звітів та інформацій сільського, селищного, міського голови, керівни­ків підприємств, установ і організацій, що належать до комуналь­ної власності територіальної громади; порушення перед відповід­ними органами місцевого самоврядування питань, що зачіпають колективні потреби жителів відповідного будинку, вулиці, квар­талу, а також села, селища, міста в цілому; обговорення питань, пов'язаних із залученням членів територіальної громади до вико­нання робіт з благоустрою населених пунктів тощо.

Рішення загальних зборів громадян із питань місцевого зна­чення, які Стосуються суто внутрішніх питань самоорганізації те­риторіальної громади, її членів (виконання громадських робіт, са­мооподаткування, збір благодійних внесків і т. ін.) та прийняті в межах законодавства, є обов'язковими для виконання органами самоорганізації населення, окремими членами територіальної гро­мади. Рішення ж загальних зборів громадян, у яких містяться звер­нення чи пропозиції до відповідних рад та їх виконавчих органів, їх посадових осіб, керівників підприємств, організацій і установ, тіль­ки повинні бути розглянуті ними в установлені законом строки.

Поширеними формами участі окремих груп членів територі­альної громади в обговоренні та вирішенні питань місцевого са­моврядування, що знайшли своє відображення в Законі, є місце­ві ініціативи та громадські слухання (ст.ст. 9, 13).

Основні засади та порядок підготовки і проведення місцевих виборів, референдумів, загальних зборів громадян за місцем їх проживання мають визначатися окремими законами, а місцевих ініціатив та громадських слухань — статутами самих територі­альних громад.

Представницька функція сільських, селищних, міських, районних у містах рад проявляє себе в тому, що вони передусім є демократичним інструментом вияву волі й інтересів як відповід­ної територіальної громади в цілому, так і окремих груп її членів. Адже територіальні громади є неоднорідними за своїми соціаль­ними та іншими ознаками, і цей процес соціальної структуризацїі наростатиме у зв'язку з розвитком ринкових відносин. Ради ж як представницькі органи цих територіальних громад є важливою формою вияву та акумуляції волі й інтересів своїх виборців, ци­вілізованою формою співробітництва різних політичних та соці­альних сил на місцевому рівні.

Що ж стосується інших функцій (установчої, контрольної та розпорядчої), то найбільш повно вони матеріалізуються в про­цесі створення радами своїх виконавчих та допоміжних органів, затвердження, призначення чи обрання окремих посадових осіб місцевого самоврядування, здійснення контролю за цими органа­ми та посадовими особами, а також безпосередньому вирішенню найбільш важливих, доленосних питань, віднесених до відання місцевого самоврядування.

Повноваження сільських, селищних, міських, районних у міс­тах рад за своїм характером є власними (самоврядними) та ви­ключними, тобто такими, які мають реалізуватися цими радами виключно на їх пленарних засіданнях (ст. 26 Закону). їх умовно можна поділити на такі три групи: з організації роботи самої ра­ди; з формування органів ради, призначення, затвердження чи обрання окремих посадових осіб місцевого самоврядування та здійснення контролю за їх діяльністю; з безпосереднього вирі­шення питань, віднесених до відання місцевого самоврядування.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, по-перше, визначаються стосовно окремих галузей місцевого господарського та соціально-культурного розвитку (планування та облік; бюджет, фінанси і ціни; управління кому­нальною власністю; житлово-комунальне господарство, побуто­ве, торговельне обслуговування, громадське харчування; транс­порт і зв'язок; будівництво; освіта, охорона здоров'я, культура, фізкультура і спорт; земельні відносини та охорона навколиш­нього природного середовища; соціальний захист населення; зов­нішньоекономічна діяльність; забезпечення законності, правопо­рядку; охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; оборонна робота та інші) і, по-друге, поділяються на власні (са­моврядні) та делеговані.

Значну частину проблем місцевого самоврядування вирішує сільський, селищний, міський голова. Так, наприклад, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з по­сад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до кому­нальної власності відповідних територіальних громад, є розпо­рядником бюджетних та позабюджетних коштів, представляє те­риторіальні громади, раду та її виконавчий комітет у відносинах із державними, іншими органами місцевого самоврядування, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не відне­сені радою до відання її виконавчих органів (ст. 42 Закону).

Свої особливості мають повноваження районних у місті рад та їх виконавчих органів, а також районних (сільських районів) та обласних рад.

Зокрема, районні у містах ради (у разі їх створення) та їх ви­конавчі органи, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіаль­них громад районів у містах, формують, затверджують, викону­ють відповідні бюджети та контролюють їх виконання. Це, так би мовити, їх виключні повноваження, прямо передбачені Зако­ном про місцеве самоврядування (п. 2 ст. 41).

Важливою формою об'єднавчої, координаційної діяльності районних і обласних рад є, по-перше, затвердження ними планів соціально-економічного розвитку відповідних областей та райо­нів, по-друге, залучення на договірних засадах з місцевих бюдже­тів коштів для виконання спільних програм, а також окремих проектів; по-третє, шляхом справедливого перерозподілу між те­риторіальними громадами сіл, селищ, міст коштів, виділених із Державного бюджету України для збалансування місцевих бюд­жетів, вирівнювання фінансових можливостей територіальних громад; по-четверте, представництво інтересів системи місцево­го самоврядування відповідного регіону (району, області) у взає­мовідносинах з центральними та місцевими органами державної влади, зокрема, відповідними місцевими державними адміністра­ціями у справі забезпечення гармонійного соціально-економіч­ного розвитку відповідного регіону, соціального захисту його на­селення взагалі та кожної територіальної громади зокрема.

Особливістю конституційно-правового статусу районних та обласних рад є те, що вони не мають своїх власних виконавчих органів, з огляду на це їх окремі функції мають брати на себе міс­цеві державні адміністрації.

Основною формою прояву активності, життєдіяльності ради є її сесія. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також за­сідань її постійних комісій, якими ці пленарні засідання супровод­жуються.

Сесії скликаються за необхідності, але не менше одного разу на квартал. Вона є правомочною, якщо на її пленарному засідан­ні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Сесії скликаються: сільської, селищної, міської ради — від­повідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної — головою відповідної ради. У разі немотиво­ваної відмови зазначених посадових осіб або неможливості ними скликати сесію вона скликається: сільської, селищної, міської ра­ди — її секретарем; районної у місті, районної, обласної ради — заступником голови відповідної ради.

Сесія ради має бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ра­ди, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради — також за пропози­цією місцевої державної адміністрації.

У разі якщо відповідні посадові особи у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу перелічених вище суб'єктів, сесія мо­же бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Важливою організаційно-правовою формою роботи рад є їх постійні та тимчасові комісії.

Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з чис­ла її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Вони обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціати­вою попередньо розглядають проекти програм соціально-еконо­мічного і культурного розвитку, місцевих бюджетів, звіти про їх виконання, вивчають і готують питання про стан та розвиток від­повідних галузей господарського і соціального будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рі­шень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесі­ях ради з доповідями і співдоповідями. Поряд з цим постійні комі­сії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відпо­відною радою, і теж готують висновки з цих питань.

Крім постійних комісій, місцеві ради можуть утворювати тимчасові контрольні комісії, які є органами ради, обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визна­чених радою питань, що належать до повноважень місцевого са­моврядування (ст. 48 Закону).

Характер основних функцій постійних комісій, якими є під-готовчо-дорадча та контрольна, визначає їх передусім як такі ор­гани місцевої ради, які покликані всією своєю діяльністю сприя­ти безперервній та ефективній роботі ради як представницького органу. Ці функції, спрямовані не зовні, а в середину самої ради, а наслідки діяльності постійних комісій повинні знаходити свій вихід у тих рішеннях ради, які вона приймає.

Свої особливості має структура районних та обласних, а та­кож районних у містах рад. Ці ради очолюють їх голови, які оби­раються із депутатів рад. Таким же шляхом обираються заступ­ники голів цих рад.

Голова районної, обласної ради організує роботу в цій раді, є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради, підпи­сує рішення ради, протоколи її сесій, представляє ради у відноси­нах з іншими органами та організаціями, очолює виконавчий апарат ради, організує роботу президії (колегії) ради та здійснює інші функції, передбачені Законом (ст. 55).

Президія (колегія) районної, обласної ради є дорадчим орга­ном цієї ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і ре­комендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради. До складу цього органу входять голова ради, його заступник, го­лови постійних комісій ради, уповноважені представники депу­татських груп і фракцій.

Рішення Президії ради мають рекомендаційний характер, що визначає їх як внутрішній, допоміжний орган ради, такий, яким є її постійні комісії.

Що ж стосується виконавчого апарату районної, обласної ра­ди, то, на відміну від виконавчих органів рад, цей апарат здійснює лише організаційне, правове, інформаційно-аналітичне, матері­ально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депута­тів, сприяє здійсненню радою взаємодії і зв'язків з територіаль­ними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування, З огляду на це важливою проблемою конституційної реформи є відновлення повноцінного місцевого самоврядування в районах і областях, надання права районним та обласним радам мати свої власні виконавчі органи, а сьогодні, в межах чинної Конституції України, у структурі їх апаратів, створення спеціальних підрозді­лів (управлінь справами чи фондів комунального майна), які взя­ли б на себе частину функцій виконавчого характеру.

Ради та їх виконавчі комітети в межах своєї компетенції приймають нормативні та інші акти у формі рішень, які є право­вою формою їх діяльності (ст. 59 Закону).

Власні організаційно-правові форми мають і органи самоор­ганізації населення. Відповідно до Закону про місцеве самовря­дування, такими органами є будинкові, вуличні, квартальні комі­тети, комітети мікрорайонів, сільські, селищні комітети. Вони є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні питань місцевого значення, виборними органами, що створюються жителями, які на закон­них підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених вказаним Зако­ном (ст.ст. 2, 3).

Важливими елементами правового статусу органу самоорга­нізації населення є його функції, повноваження, структура та організаційні форми прояву його легальної активності, жит­тєдіяльності.

Основними функціями органу самоорганізації населення є створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцево­го значення, задоволення їх (жителів) соціальних, культурних, побутових та інших потреб шляхом сприяння у наданні їм відпо­відних послуг, а також участь у реалізації соціально-економічно­го, культурного розвитку відповідної території (села, селища, міста, району у місті), інших місцевих програм.

Обсяг цих функцій визначається у повноваженнях органів са­моорганізації населення, які, згідно зі ст. 2 Закону, за своєю при­родою поділяються на власні (віднесені законом до відання цьо­го органу) та делеговані (повноваження сільської, селищної, міської ради, якими вона наділяє орган самоорганізації населен­ня з передачею відповідних коштів, а також матеріально-техніч­них та інших ресурсів, необхідних для її здійснення).

Що стосується власних повноважень органу самоорганізації населення, то найбільш вагомими з них є такі повноваження:

• вести обсяг громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу, а також вести прийом громадян, розглядати їх звернення;

• представляти разом із депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста, району в місті у від­повідній місцевій раді та її органах, місцевих органах вико­навчої влади;

• вносити пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адмініст­ративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюд­жетів;

• здійснювати контроль за якістю надавання громадянам, які проживають в житлових будинках на території діяльності ор­гану самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за якістю проведення у цих будинках ремонтних робіт;

• організовувати на добровільних засадах участь населення в здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природно­го середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, пар­ків, кладовищ, братських могил, обладнання дитячих і спор­тивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інте­ресами та з цією метою створювати тимчасові або постійні бригади, використовувати інші форми залучення населення;

• організовувати допомогу громадянам похилого віку, інвалі­дам, сім'ям загиблих воїнів, партизанів та військовослужбов­ців, малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, а також са­мотнім громадянам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, вносити пропозиції з цих питань до відповідної ради та її виконавчих органів.

До виключних повноважень органів самоорганізації населен­ня віднесено ще ряд повноважень зі сприяння та надання допомо­ги навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту, правоохоронним органам, а також де­путатам відповідних місцевих рад в організації зустрічей з вибор­цями, прийому громадян та проведенні іншої роботи у виборчих округах (ст. 14 та ін. Закону).

Поиск по сайту: