Вибори в Україні

Однією з найдієвіших форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вибори дозволяють перетворити воле­виявлення громадян України у волю українського народу при формуванні представницьких органів державної влади та органш місцевого самоврядування.

Вибори — одна з найдавніших форм прямого народовладдя, відома ще з часів так званої «вічової демократії». Вони пройшли складний шлях становлення і розвитку, набуваючи якісно нових юридичних властивостей. На сьогодні вибори на загальнодер­жавному та місцевому рівні проводяться у переважній більшості країн світу, за винятком теократичних монархій.

Вибори стали не тільки найбільш поширеною формою без­посередньої реалізації народного суверенітету, а й показником рівня розвитку громадянського суспільства, правової держави, прав і свобод людини і громадянина тощо. Навіть у таких краї­нах, як Афганістан та Ірак, які були звільнені від антинародних політичних режимів, проведення демократичних виборів до представницьких органів держави і місцевого самоврядування стали одним із найбільших здобутків народу цих держав.

Натомість, все більше нарікань з боку демократичної світо­вої громадськості викликають вибори на безальтернативній основні («виборчі плебісцити»), що проводяться в ряді країн сві­ту, в тому числі й у пострадянських республіках.

В Україні вибори на демократичних засадах почали проводи­тися одночасно з проголошенням незалежності нашої держави. Нагадаємо, що 1 грудня 1991 р., одночасно з проведенням всеук­раїнського референдуму, який надав найвищої юридичної сили Акту проголошення незалежності України, були проведені вибо­ри Президента України. З того часу, відповідно до чинного зако­нодавства України, в нашій країні регулярно проводяться вибори представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Під виборами слід розуміти форму безпосередньої демокра­тії, зміст якої полягає в формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян України.

За своїм змістом вибори є волевиявленням народу щодо формування представницьких органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування.

За суб'єктами вибори передбачають обрання Верховної Ради України, Президента України, Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

За формою вибори являють собою вибір найбільш гідного з поміж інших кандидата на виборну посаду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян за його кандидатуру.

За способами і засобами проведення вибори можуть бути черговими, позачерговими та довиборами колегіального органу.

Поняття виборів часто вживають як термін «виборче право», що вживається в об'єктивному та суб'єктивному значенні. В об'­єктивному значенні виборче право — це інститут конституційно­го права, що об'єднує норми конституційного та інших галузей права, які визначають поняття, види, принципи виборів, порядок їх організації та проведення, а також юридичну відповідальність за порушення чинного законодавства про вибори.

Об'єктивне виборче право закріплено в Конституції Украї­ни, Законі України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 р., Законі України «Про вибори Президента Україна» від 5 березня 1999 р., Законі України «Про вибори де­путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 р., За­коні України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р. та інші. Сьогодні серед вчених поширена думка щодо до­цільності прийняття Виборчого кодексу України.

Суб'єктивне виборче право — це конституційне право грома­дянина України вільно обирати та бути обраним до органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції). Це право також слід розуміти як встановлене Конституцією та за­конами України право громадянина України брати участь у всіх ви­дах виборів на всіх стадіях організації та проведення цих виборів.

Виборче право тісно пов'язано з виборчою системою, під якою слід розуміти суспільні відносини, врегульовані нормами Конститу­ції та законів України, які виникають, змінюються та припиняють­ся у зв'язку з голосуванням громадян за кандидатів на виборні по­сади та розподілі виборних посад за результатами виборів.

Найбільш поширеними у світі виборчими системами є мажо­ритарна, пропорційна та змішана (мажоритарно-пропорційна) виборчі системи. Мажоритарна виборча система (відносної, аб­солютної, кваліфікованої більшості) застосовується при виборах одноособових та колегіальних представницьких органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування. Вона передбачає утворення одномандатних виборчих округів, на які поділяється вся територія країни чи територія відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи суб'єкта місцевого самоврядування, в яких громадяни голосують за конкретних кандидатів, що пре­тендують на представницький мандат. Пропорційна виборча сис­тема (з «жорсткими» та «м'якими» виборчими списками) засто­совується при виборах колегіальних представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і передба­чає утворення виборчих списків кандидатів від організацій полі­тичних партій та їх виборчих блоків. Змішана виборча система передбачає комбінування пропорційної та мажоритарної вибор­чих систем в межах однієї держави.

Окрім цих виборчих систем, у ряді країн світу (СІЛА, Франція та ін.) застосовуються традиційні, іноді архаїчні виборчі системи (праймеріз, наношування та ін.), які є досить складними і суперечливими. Нагадаємо, що під час виборів президента США у 2004 р. виборча система праймеріз ледь не призвела до зриву виборів, а їх результати тривалий час оскаржувалися в суді представниками Д. Керрі — суперника чинного президента СІЛА — Дж. Буша.

В Україні виборча система в період з 1991 р. до 2006 р. пере­терпіла певні еволюційні зміни: мажоритарна виборча система, що утвердилася після проголошення незалежності України, змі­нилася після прийняття Конституції України в 1996 р. на зміша­ну, а з 2006 р. була запроваджена пропорційна виборча система.

Утім, пропорційна виборча система застосовується в Україні при виборах:

1) народних депутатів України;

2) депутатів міських, районних у містах, районних, обласних рад, м. Києва і Севастополя;

3) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; тоді як мажоритарна виборча система застосовується при ви­борах:

а) Президента України;

б) депутатів сільських і селищних рад;

в) сільських, селищних і міських голів.

Отже, на сьогодні в Україні діє кілька самостійних виборчих систем, що передбачає застосування пропорційної та мажори­тарної систем до різних видів виборів.

Поняття «вибори» має узагальнюючий характер для всіх ви­дів виборів, які проводяться в нашій країні. Але останні є досить різноманітними і можуть класифікуватися за об'єктом, суб'єк­том, територією, часом тощо.

За об'єктами вибори поділяються на:

• вибори представницьких органів державної влади;

• вибори представницьких органів місцевого самоврядування. За суб'єктами розрізняють:

• вибори народних депутатів України;

• вибори Президента України;

• вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

За територією вибори слід розрізняти:

• загальнонаціональні (загальнодержавні), що здійснюють­ся на території всієї країни;

• місцеві вибори до представницьких органів місцевого са­моврядування.

За часом проведення вибори поділяються на:

• чергові, що проводяться в період закінчення строку пов­новажень функціонування певного виду виборного орга­ну або посади;

• позачергові, або дострокові, що проводяться в разі до­строкового припинення строку повноважень;

• повторні, які проводяться у разі, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися.

М. І. Ставнійчук також виділяє додаткові види виборів за ча­совим критерієм: вибори депутатів замість депутатів сільських, селищних, міських голів, які вибули; вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Існують й інші класифікації виборів в Україні.

Сутність і зміст виборів найбільш узагальнено виражають їх принципи. Вони опосередковують основні, фундаментальні заса­ди правового регулювання правовідносин, що утворюються в процесі організації та проведення всіх видів виборів в Україні.

Отже, принципи виборчого права України — це основні заса­ди, керівні положення, які визначають сутність і зміст реаліза­ції та гарантування виборчих прав громадян України та забезпе­чують передбачений Конституцією та законами України порядок організації і проведення всіх видів виборів у державі.

Виходячи із загальної теорії принципів права, з огляду на сферу їх застосування та цільового призначення принципи поді­ляються на загальні та спеціальні (інституційні).

Загальними принципами виборів як основної форми безпо­середньої демократії є принципи:

• суверенності народу;

• єдиновладдя народу;

• повновладдя народу;

• безпосереднього волевиявлення народу;

• поєднання безпосередньої і представницької демократії;

• пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі де­мократії;

• політичного плюралізму;

• конституційності й законності;

• загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя;

• рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя;

• відкритості та гласності тощо.

До загальних принципів виборчого права відносяться, насам­перед, принципи вільного, загального, рівного, прямого виборчо­го права, а також таємного голосування при здійсненні виборчого права. Ці принципи є фундаментальними як для виборів, так і для більшості інших форм безпосередньої демократії, наприк­лад, референдумів. Принципи вільного, загального, рівного і пря­мого виборчого права при таємному голосуванні визнані універ­сальними у виборчому праві.

Принцип вільності виборчого права гарантує громадянам України, які мають право голосу, свободу волевиявлення. Кожен громадянин має право брати/не брати участь у виборах, реалізу-ючи своє активне чи пасивне виборче право. Це право громадя­нина захищається Конституцією та законами України. Ніхто не може бути примушений голосувати на виборах.

Принцип загальності виборчого права означає, що суб'єк­тивне активне виборче право, тобто право обирати, відповідно до ст. 70 Конституції України, мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними.

Суб'єктивне пасивне виборче право, тобто право бути обра­ним, як і раніше, має свої особливості залежно від виду виборів. Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Усі виборці мають однакову кількість голосів, і кожний голос має рівну з іншими вагу. Здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежить від їхньої раси, кольору шкіри, по­літичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та со­ціального походження, майнового стану, місця проживання, мов­них або інших ознак. Обмеження виборчих прав громадян України, не передбачених Конституцією, забороняються (ст. 64 Конституції України).

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів та організації політичних партій і їх блоки на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі ви­бори народних депутатів України, Президента, депутатів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільсь­ких, селищних, міських голів.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається, гарантується повна свобода волевиявлення. Це право забезпечується можливістю кожного виборця голосувати особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосу­ючим у кабіні або в кімнаті для таємного голосування, без сто­ронніх осіб.

До спеціальних принципів виборчого права відносяться принципи:

• альтернативності;

• багатопартійності виборів;

• публічності та відкритості виборчого процесу;

• гласності виборів;

• політичного плюралізму та багатопартійності;

• організації виборів спеціальними незалежними органами;

• територіальної організації виборів;

• спеціального фінансування виборів;

• рівних можливостей для всіх кандидатів і організацій полі­тичних партій і їх блоків у проведенні передвиборної агітації;

• рівного доступу всіх кандидатів і політичних партій (бло­ків) — суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ, незалежно від форми їх власності;

• неупередженості органів виконавчої влади, органів місцево­го самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій (бло­ків) — суб'єктів виборчого процесу,

• юридичної відповідальності за порушення виборчого законо­давства України тощо.

Принципи виборчого права втілюються в процедурі органі­зації та проведення виборів, яку ще називають виборчим проце­сом. Виборчий процес — це система врегульованих Конститу­цією та законами України основних послідовних процесуальних стадій (етапів) організації та проведення виборів в Україні.

Виборчий процес забезпечується системою його суб'єктів. Стаття 12 Закону України «Про вибори народних депутатів України» визначає суб'єктами виборчого процесу: 1) виборця; 2) виборчу комісію (ЦВК); 3) партію (блок), що висунула канди­датів у депутати; 4) кандидата у депутати; 5) офіційного спостері­гача від партії (блоку) — суб'єктів виборчого процесу. Утім, за­галом учасників виборчого процесу значно більше. Це й органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх службо­ві й посадові особи, політичні партії та громадські організації, ЗМІ, міжнародні спостерігачі тощо.

Безперечно, найбільш складна комплексна робота щодо ор­ганізації та проведення виборів в Україні здійснюється Централь­ною виборчою комісією. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р., ЦВК є постій­но діючим державним органом, який відповідно до Конституції та законів Укриїни забезпечує організацію підготовки і проведеня виборів Президента України і народних депутатів України.

ЦВК здійснює консультативно-методичне забезпечення ви-оорії) до місцевих рад і виборів сільських, селищних міських го­лів. ЦВК очолює систему виборчих комісій, які утворюються для підготовки і проведення виборів Президента України та народ­них депутатів України. Основні повноваження ЦВК щодо органі­зації підготовки і проведення виборів Президента України, на­родних депутатів України, депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів, а також їх фінансового забезпечення закріплені в ст.ст. 13, 14,16,17 Закону України «Про Централь­ну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р.

Виборчий процес в Україні складається із взаємопов'язаних логічно послідовних стадій його здійснення. Так, п. 4 ст. 11 Зако­ну України «Про вибори народних депутатів України» визначає такі стадії виборчого процесу:

1) складення та уточнення списків виборців;

2) утворення виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати;

6) проведення передвиборчої агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків го­лосування;

9) встановлення виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення діяльності виборчих комісій.

Схожі стадії виборчого процесу визначають і закони про ви­бори Президента України та вибори представницьких органів місцевого самоврядування.

Попри багатоманітність видів виборів в Україні, можна виді­лити основні стадії їх організації та проведення, які властиві для всіх типів:

• призначення або проголошення виборів;

• формування територіальних виборчих одиниць — виборчих округів та виборчих дільниць;

• формування виборчих комісій;

• передвиборна агітація;

• голосування;

• підрахунок голосів;

• встановлення результатів голосування та їх оприлюднення;

• припинення діяльності виборчих комісій.

Іноді проводиться й додаткова стадія виборів — повторне голосування.

На прикладі виборів народних депутатів України, які вперше ш нею історію України проводяться за пропорційною виборчою системою, можна визначити сутність і зміст основних стадій ви­борчого процесу¹.

Першою стадією організації та проведення виборів народних депутатів є складення та уточнення списку виборців. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про вибори народних депутатів України», для підготовки проведення голосування виборців до 1 жовтня ро­ку, який передує року проведення чергових виборів, складаються загальні списки виборців за формою, затвердженою ЦВК. Район­ними, районними у містах Києві та Севастополі державними адмі­ністраціями, виконавчими органами міських рад утворюються ро­бочі групи обліку виборців, які формують списки виборців відповідно до Порядку складення списків виборців, затвердженого ЦВК. До цього списку заносять такі дані виборців: а) прізвище, ім'я, по батькові; б) дата народження; в) місце народження; г) міс­це проживання або місце перебування; д) у разі необхідності — примітка про постійну нездатність пересуватися самостійно.

З метою уточнення списків виборців районна, міська група об­ліку виборців не пізніше 1 листопада року, що передує року прове­дення виборів, надають загальний список виборців для ознайомлен­ня громадян у приміщенні, доступному для відвідування громадян. Уточнення списку виборців триває до 1 січня року виборів.

Після уточнення загального списку виборців робочі групи об­ліку складають списки виборців по кожній звичайній виборчій дільниці і передають їх відповідному сільському, селищному, місь­кому голові, голові районної у місті ради або іншій посадовій осо­бі, яка відповідно до закону здійснює його повноваження, у двох примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді.

Виборці, які не раніше ніж за 30 днів до дня виборів включ­но, вибувають з населеного пункту, де вони внесені до списку ви­борців, або повертаються з-за кордону в Україну чи від'їжджа­ють з України за кордон, мають право на отримання відкріпного посвідчення, що дає громадянину можливість бути включеним у списки виборців в іншій виборчій дільниці або голосувати в межах закордонного виборчого округу. Відкріпні посвідчення є до­кументацією суворої звітності.

Стадія утворення виборчих округів передбачає поділ терито­рії України на 225 територіальних виборчих округів, які утворю­ються з приблизно різною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості дільниць, що були утворені під час попередніх чергових виборів Президента або народних депутатів України. Закордон­ний виборчий округ включає всі закордонні виборчі дільниці. Рі­шення про утворення територіальних виборчих округів прийма­ється ЦВК не пізніше як за 100 днів до дня виборів (ст. 18 Закону).

Виборчі дільниці (звичайні, спеціальні, закордонні) утворюють­ся з кількістю виборців від 20 до 2000 осіб не пізніше як за 50 днів до дня виборів. Звичайні виборчі дільниці утворюються для організації голосування за місцем проживання; спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають в плаванні під прапором України, на полярних станці­ях України, в установах кримінально-виконавчої системи та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можли­востями пересування; закордонні виборчі дільниці утворюються за поданням МЗС України при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном.

Для проведення виборів народних депутатів України утворю­ються виборчі комісії: а) окружні виборчі комісії та б) дільничні ви­борчі комісії (звичайні та спеціальні) — спеціальні колегіальні орга­ни, уповноважені організовувати підготовку та проведення вибори? депутати? і забезпечувати додержання та однакове застосування за­конодавства України про вибори депутатів (ст.ст. 24-25 Закону).

Окружна виборча комісія утворюється ЦВК не пізніше як за шістдесят днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дванадця­ти і не більше вісімнадцяти осіб. Дільничні виборчі комісії (зви­чайні та спеціальні) утворюються відповідною окружною комі­сією не пізніше як за 35 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. Кількість членів дільничних комісій встановлюється ст. 28 Закону:

• для малих дільниць — 10-18 осіб;

• для середніх дільниць — 14-20 осіб;

• для великих дільниць — 18-24 особи.

Дільничні виборчі комісії закордонної виборчої дільниці утворюються ЦВК на тих самих засадах, що й звичайні та спеці­альні дільничні виборчі комісії.

Істотною стадією виборів народних депутатів України є ви­сування і реєстрація кандидатів у депутати, що розпочинається за 119 днів і закінчується за 90 днів до дня виборів. Згідно зі ст. 55 Закону громадяни України, що можуть балотуватися у депутати, можуть дати згоду бути кандидатом у депутати від партії (блоку).

При цьому, виборчий блок може бути утворений двома і більше офіційно зареєстрованими Мінюстом партіями, на під­ставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій. Ви­борчий блок повинен мати повну та скорочену назву, керівні ор­гани виборчого блоку та умови їх функціонування, норми представництва та спосіб делегування представників від партій щодо висунення кандидатів у депутати, порядок проведення між-партійного з'їзду та прийняття його рішення тощо.

Партія (блок) на своєму з'їзді може висувати кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії чи партії, що входить до блоку, або позапартійну особу, яка може бути обраною депу­татом. ЦВК реєструє кандидатів у народні депутати України, за умови надання ними документів, визначених у ст. 58 Закону, і на­дає їм довідку про прийняття документів. Порядок реєстрації кандидатів припиняється за 85 днів до дня виборів.

Водночас, Закон про вибори народних депутатів України в ст. 64 містить положення про можливість скасування ЦВК ре­єстрації кандидата (кандидатів) у депутати не пізніше як за 3 дні до виборів у разі звернення кандидата у депутати після його реєс­трації із письмовою заявою про відмову балотуватися; припинен­ня громадянства України кандидата у депутати тощо.

Новелою виборчого законодавства є встановлення грошової застави в розмірі 2 000 мінімальних розмірів заробітної плати, яка повертається лише тим партіям (блокам), які взяли участь у розподілі мандатів (ст. 59 Закону).

Після прийняття ЦВК рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), почи­нається стадія передвиборчої агітації, що триває до 24 години останньої п'ятниці перед днем виборів.

Стаття 66 Закону визначає такі форми проведення передвибор­чої агітації, як: проведення зборів громадян, інших зустрічей з вибор­цями; проведення мітингів, походи?, демонстрації!, пікетів; проведен­ня публічних дебатів, дискусій, «круглих столії?», прес-конференцій стосовно положень передвиборчих програм та політичної діяльнос­ті партій (блоків) — суб'єктів виборчого процесу чи кандидатів у де­путати; розповсюдження виборчих листівок, плакатів й іїшшх друкованих агітаційних матеріалів тощо. Обмеження щодо ведення пе-ІМЦМЛоркії шітації встановлюються ст. 71 Закону.

Кульмінаційною стадією виборчого процесу є голосування тії пстановлення результатів виборів народних депутатів України.

Голосування виборців на виборчих дільницях здійснюється за допомогою виборчих бюлетенів, форма і текст яких затверджують­ся ЦВК не пізніше як за ЗО днів до дня голосування. Виборчі бюле­тені виготовляються не пізніше як за сім днів до дня виборів у цент­ралізованому порядку державним поліграфічним підприємством.

Голосування проводиться в день виборів з 7 до 22 години в спе­ціально відведених та облаштованих приміщеннях, в яких обладна­ні кабіни для таємного голосування. Організація проведення голо­сування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення виборців поклада­ються на дільничну виборчу комісію (ст. 83 Закону).

Виборець особисто заповнює виборчий бюлетень для голо­сування в кабіні для таємного голосування, роблячи позначку «плюс» або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти назви партії (блоку), або у квадраті проти слів «Не підтри­мую кандидатів від жодної політичної партії, виборчого блоку політичних партій», і опускає заповнений виборчий бюлетень до опломбованої виборчої скриньки.

Встановлення результатів голосування передбачає підведен­ня підсумків голосування у межах виборчих дільниць і виборчих округів, передання відповідної документації до ЦВК, яка й вста­новлює на своєму засіданні результати виборів народних депута­тів України, відповідно до процедури, визначеної ст. 96 Закону.

ЦВК не пізніше як на п'ятий день з дня встановлення резуль­татів виборів офіційно оприлюднює їх в газетах «Голос України» та «Урядовий Кур'єр». Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, імені, по батько­ві, року народження, освіти, посади (звання), місця роботи, місця проживання, партійності суб'єкта висування. Відповідно до ст. 97 Закону ЦВК 27 квітня 2006 р. офіційно оприлюднила результати виборів 26 березня 2006 р. та опублікувала Список обраних народних депутатів України із зазначенням згаданих відомостей¹.

¹ Урядовий кур'єр. - 2006. - № 80. - С. 5-9

Суб'єкти виборчого процесу мають право оскаржити рішен­ня, дії чи бездіяльність, що стосуються процесу виборів депутатів у позасудовому та судовому порядку. Зокрема, після виборів 26 бе-резня 2006 р. ряд політичних партій, що не подолали 3-процентний бар'єр, звернулися до суду з позовом щодо порушень в діях ЦВК під час підрахунку голосів і встановлення результатів виборів. Ко-иітія суддів Вищого адміністративного суду України відмовила у іадополенні позову, не знайшовши порушень в діях ЦВК.

Особи, винні в порушенні законодавства про вибори депута­ті!!, згідно зі ст. 117 Закону, притягуються до кримінальної, адмі­ністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому іаконом. Утім, виходячи з розуміння юридичної відповідальності н конституційному праві, слід виділяти такі види юридичної відпо-нідальності за порушення законодавства про вибори народних де­путатів України, як: конституційна, адміністративна, кримі­нальна, дисциплінарна та ін. Зокрема, прикладом конституційної санкції за порушення виборчого законодавства може бути ви­тання виборів недійсними.

Поиск по сайту: