Вибори в Україні. Недоліком цієї системи є те, що вона не дає можливості врахову-вати інтереси всіх виборців округу, оскільки кандидат може бути об-раним абсолютною меншістю

Недоліком цієї системи є те, що вона не дає можливості врахову-вати інтереси всіх виборців округу, оскільки кандидат може бути об-раним абсолютною меншістю виборців, хоча і відносною їх більшістю на момент голосування. Ця система фактично анулює се-редні й малі партії.

В Україні мажоритарна система відносної більшості була запрова-джена з прийняттям масиву виборчого законодавства 1997—1998 рр. частково на парламентських і повною мірою на місцевих виборах. У той час відповідно до частини другої ст. 1 Закону України «Про ви­бори народних депутатів України»¹ 225 депутатів парламенту обира-лися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості. Згідно з Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»² вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради відбувалися за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних ви­борчих округах. Відповідно до закону вибори сільського, селишного, міського голови також проводилися за цією виборчою системою по единому одномандатному виборчому округу, межі якого збігалися з межами села, селища, міста. Також відповідно до ст. 4 цього закону вибори депутатів районної ради проводилися за мажоритарною ви­борчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах, межі яких збігалися з межами сіл, селищ, міст районного значення, адміністративно-територіальними одиницями району. Ви­бори депутатів обласної ради проводилися за цією виборчою систе­мою по багатомандатних виборчих округах, межі яких відповідно збігалися з межами районів та міст обласного значення, що входили до складу цієї області.

Ще одним різновидом мажоритарних систем є мажоритарна сис­тема абсолютної більшості: для обрання кандидата вимагається зібра-ти більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 го­лос. Похідна, від якої береться ця кількість голосів виборців, може бути різною: загальна кількість зареєстрованих виборців; загальна кількість виборців, які взяли участь у виборах (отримали виборчі бю-летені); загальна кількість виборців, які брали участь у голосуванні. За цієї системи, як правило, обов'язковим є нижній поріг участі в

¹ Відомості Верховно!' Ради України. — 1997. — № 43. — Ст. 280.

² Там само. — 1998. — № 3-4. — Ст. 15.

Розділ 14

голосуванні. Також іноді встановлюється мінімум кількості голосів виборців, набрання яких теж є умовою обрання кандидата.

Перевага цієї системи — у її потенційному демократизмі, вона вра-ховує інтереси більшості виборців, хоча голоси виборців, поданих проти, знову ж втрачаються. Недоліком цієї системи є її нерезульта-тивність, оскільки за умов запровадження абсолютних показників мажоритарної системи досить часто відбуваються повторні голосу-вання або повторні вибори. Так, в Україні вибори до Верховно! Ради України протягом 1994—1997 рр. неодноразово проводилися саме через використання цієї системи.

3 метою подолання низької результативності виборів у другому турі голосування на повторних виборах законодавством вже не вста-новлюються бар'єри. Іншим способом, у який долається нерезульта-тивність системи абсолютно!' більшості вже в першому турі виборів, є альтернативне голосування (або преференційне, або абсолютне голо­сування), за якого виборці голосують тільки за одного кандидата, але вказують при цьому порядок сво'їх переваг для інших. Якщо жоден з кандидатів не отримує абсолютно!' більшості при першому підрахун-ку, то той, хто отримав найменшу кількість голосів, виключається зі списку, і підраховуються відповідні другі позиції в системі. Цю опе-рацію повторюють, допоки один кандидат не набере абсолютну кількість у результаті цих перетворень голосів. Така система запрова-джена в Австралії при виборах палати представників.

В Україні, як відомо, лише у радянський період для підрахунку го­лосів на всіх виборах застосовувалася мажоритарна система абсолют­но!' більшості. Відтепер ця система збережена виключно на виборах Президента України, що є абсолютно виправданим з погляду консти-туційної моделі організації влади в Україні та системи стримань і противаг, які покладені в її основу.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості є ще одним видом мажоритарної системи. Вона передбачає, що обраним вважається кандидат (або список кандидатів), що отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшість встановлюється законодавством, і, як правило, перевищує більшість абсолютну, на-приклад — 2/3, 70 відсотків тощо. На практиці ця система застосо-вується рідко, адже вона є нерезультативною.

Пропорційна виборча система уперше була запроваджена у 1889 р. у Бельгії, і сьогодні вона використовується у 57 країнах світу (Ізраїль, ФРН, Іспанія, Італія, Португалія та ін.).

Вибори в Україні

Ця система передбачає визначення результатів виборів, за яким депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди є багатомандат-ними. Є два шляхи створення виборчих округів при застосуванні про-порційної системи підрахунку голосів: найбільш поширений спосіб, коли межі багатомандатних виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць; застосовується також спосіб, коли територія всієї держави становить єдиний виборчий округ.

За впливом виборців на розташування кандидатів у бюлетенях для голосування розрізняють пропорційну систему жорстких списків; пропорційну систему преференцій; пропорційну систему напівжор-стких списків. При застосуванні системи жорстких списків виборець голосує за список партії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюле-тені вказуються тільки назви, емблеми партії, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках. Система жорстких списків практикується в Іспанії, Португалії, Ізраїлі, Росії, Україні.

При застосуванні системи преференцій виборець не просто голосує за списки партії, що обирає, а й робить помітку напроти номера того кандидата в кандидатському списку від партії, якому він віддає свій голос. Таким чином, обирається той, хто отримав найбільше число преференцій; у разі рівності кількості преференцій у кількох канди­датів від партії перевагу віддають тому, хто посідає вище місце у партійному списку. Система преференцій практикується у Фінляндії, Бельгії, Нідерландах.

Система напівжорстких списків передбачає можливість для вибор-ця голосувати: за список у цілому; визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного або кількох кандидатів. У першому випадку голоси виборців підраховуються за системою жорстких списків, у другому — за системою преференцій. Ця система практи­кується у Швейцарії, Австрії, Італії.

Пропорційна система з жорсткими списками має свої переваги: при голосуванні обирається насамперед політична платформа і про-грама майбутньої діяльності партії — вона найпростіша за формою здійснення і найдешевша. Недоліком цієї системи є те, що інколи партійний список «витягує» в депутата, сенатори тощо маловідомих, некомпетентних, непопулярних політиків. На відміну від цього сис­тема преференцій дає змогу розширити сферу волевиявлення саме

Розділ 14

виборців, оскільки голосується окремо кожен кандидат у списку. Недоліком є її, так би мовити, мажоритарність — виборець під час го-лосування орієнтується більше на окремих політичних осіб, а не на інтереси і програми партії в цілому. Необхідністю подолати недоліки системи жорстких списків і преференцій, що мають ці системи при окремому застосуванні, зумовлено запровадження системи з напівжорсткими списками. Ця система дає можливість виборцю за власним бажанням проголосувати або за список кандидатів у цілому, або за окремих персоналій у ньому.

Загальними обтяжливими обставинами при запровадженні про-порційної системи є її досить складна система обрахунку голосів ви­борців, яка вимагає двоетапної операції. На початковій стадії кожний список отримує стільки місць, скільки разів він відповідає виборчому коефіцієнту. Оскільки кількість місць, відведених для окремого спис­ку, ніколи не становлять загальну кількість голосів, отриманих за цим списком, завжди залишається кілька голосів. Ці голоси є залишком (або надлишком), який враховується до логічного завершення роз-поділу голосів виборців. Виборчий коефіцієнт (виборча квота, вибор-чий метр) — це дільник, використовуваний для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу. Найчастіше вико-ристовується простий коефіцієнт, що отримується після голосування шляхом ділення в кожному окремому окрузі загальної кількості пода-них голосів на кількість місць на заміщення (заповнення). Існують інші види коефіцієнтів: коефіцієнт Хегенбаха—Бішоффа, стандарт-ний коефіцієнт, коефіцієнт зниження, подвійний коефіцієнт, вибор­чий коефіцієнт.

Надлишки розподіляються двома основними методами:

— метод найбільших надлишків включає розподіл місць за спис­ком, що має найбільшу кількість непредставлених голосів, відкладе-них від першого розподілу, і так далі, доки всі місця не розподіляться;

— метод найбільшого середнього — метод, за яким загальна кількість голосів, отриманих за список, ділиться на кількість місць, вже отриманих за цим списком, плюс одне фіктивне місце. Список, який таким чином дістає найбільше середнє, отримує наступне місце і так далі, доки всі місця не розподіляться.

Існують інші методи обрахування надлишків: метод д'Хонта, ме­тод Сен-Лагю, модифікований метод Сен-Лагю.

3 метою певного обмеження надмірного зростання малих партій при пропорційних системах виборів запроваджується виборчий поріг:

Вибори в Україні

для участі в розподілі місць після голосування допускаються тільки ті партійні списки, що набрали певний, встановлений у законодавстві відсоток голосів. Ці пороги бувають різні, наприклад у Нідерландах — 0,67 %, Ізраїлі — 1, Швеції, Німеччині — 5, Росії — 7, Ліхтенштейні — 8, Туреччині — 10, в Україні за парламентським виборчим законодав-ством — 3 %.

Існує досить широкий спектр змішаних систем, які поєднують ма-жоритарну та пропорційну системи. Принаймні 20 країн світу вико-ристовують таку систему.

Здебільшого змішані виборчі системи застосовуються у тих країнах, де відбуваються пошук і становлення виборчих систем або є необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Іноді змішані системи запроваджуються в модифікованому ви-гляді з перевагою тієї чи іншої виборчої системи.

Змішані виборчі системи надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні і пропорційного голосування. Це такі змішані системи:

— система з единим голосом, що не допускає передач!. Зміст її поля-гає в тому, що у багатомандатному виборчому окрузі виборець голо-сує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії. Така си­стема практикується у Японії, Китаї;

— обмежене голосування передбачає, що виборці можуть обрати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;

— кумулятивне голосування передбачає, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів в окрузі, і може їх розподілити між усіма кандидатами, а може й віддати всі свої голоси тільки за одного з кан­дидатів.

Існує також змішана система, що використовує переважно модифіковану пропорційну систему представництва.

Прикладом цього є система з единим голосом, що передається. При використанні цієї системи виборці голосують за одного кандидата, незалежно від кількості мандатів у виборчому окрузі, але при цьому віддають перевагу іншим кандидатам.

Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина представницького органу обирається за мажоритарним, інша — за пропорційним принципом. Прикладом є

Розділ 14

парламент Німеччини, де нижня палата — Бундестаг, одна половина якого обирається за мажоритарною системою, а друга половина — за пропорційною системою, яка передбачає використання земельних списків, що формуються відповідно до кількості та меж федеральних земель держави. Подібні чинники покладені в основу обрання парла­менте Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.

Відповідно до положень чинного Закону України «Про вибори на-родних депутатів України» парламент України обирається на засадах пропорційної системи з обранням 450 народних депутатів України у загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кан-дидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій. У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше 3 % голосів виборців, що взяли участь у голосу-ванні.

Вибори депутатів Верховної Ради Автономно! Республіки Крим проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за ви­борчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатоман-датному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами Автоном­ної Республіки Крим.

Вибори депутатів обласних рад, міст Киева та Севастополя прово­дяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчи­ми списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатоман-датному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відпо-відної області, міст Киева та Севастополя згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

Вибори депутатів районних рад проводяться за пропорційною си­стемою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків органі­зацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району.

Вибори депутатів районних у містах рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району в місті.

Вибори в Украіні

Вибори депутатів міських рад проводяться за пропорційною системою: депутата обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами міста згідно з існуючим адміністративно-тери-торіальним устроєм.

Усі види виборів в Україні, незалежно від того, за якою виборчою системою вони відбуваються, грунтуються на загальних демократич-них принципах виборчого права, що закріплюються насамперед у Конституції, і становлять конституційну основу всієї виборчої систе-ми України.

14.4. Виборчий процес і його стадії

Розглядаючи вибори як форму безпосереднього народовладдя, слід мати на увазі, що за умов демократичного суспільства і правової держави вибори завжди організовуються та проводяться у порядку, передбаченому законодавством. Таким чином за формою здійснення вибори слід розглядати як юридичний процес, що має свою внутрішню цілісність і обособленість. Інституціалізація виборів знаходить свое відображення в існуванні виборчого права як системи юридичних норм, які регламентують процес формування представницьких ор-ганів. Матеріальним зовнішнім проявом об'єктивного виборчого права виступає система виборчого законодавства. Розуміння виборів як процедури, що розгортається у вигляді послідовно-регламентова-них дій, що спрямовані на досягнення однієї правової мети, досить тривалий час формувалося у національному конституційному праві, однак на сьогодні утвердження положення про те, що вибори — це юридичний процес, подібний до кримінального, цивільного тощо, відбулося. Термін «виборчий процес» вживається безпосередньо у всіх спеціальних виборчих законах України практично з 2001 р.

Отже, виборчий процес — це врегульовані законодавством загальні засади та діяльність уповноважених органів ігромадян держави, спрямо­вані на формування якісного та кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Будучи нормативно врегульованою, ця діяльність відповідно впо-рядкована через систему певних юридичних дій та юридичних фактів,

6-8152

Розділ 14

які закріплюються у нормах матеріального та процесуального вибор-чого права. Відповідно у законодавстві України встановлюються процесуальні форми проведення виборів — виборчі процедури, що здійснюються у визначеній за стадіями виборчого процесу послідо-вності.

Конституцією та законами України про вибори визначається за-гальний зміст засад, згідно з якими відбувається виборчий процес. За-гальні засади виборчого процесу є майже однаковими для усіх видів виборів в Україні.

Фундаментальність основних принципів і засад виборчого проце­су пов'язана з політичною, правовою, юридичною природою цього інституту, вона спрямована на реалізацію виборчих прав громадян України, проведення виборів на справді конкурентній основі та забезпечення сприйняття в суспільстві результатів виборів, їх легіти-мацію. Йдеться передовсім про дотримання принципів загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні, закон-ності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес, політичного плюралізму та багатопартійності, публічності та відкри-тості, свободи передвиборної агітації, рівного доступу усіх кандидатів і інших суб'єктів виборчого процесу до засобів масової інформації, неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого само-врядування, судів, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до суб'єктів виборчого процесу, рівності прав і можливостей суб'єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі. У функціонуванні організаційно-правового механізму виборів важливим є фінансове, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення.

Виборчий процес має упорядкований організаційно-правовий механізм, елементами якого є об'єкт, суб'єкти, строки, стадії, що складаються із юридичних процедур та дій. Кожна із організаційно-правових складових механізму виборчого процесу має власне технологічне і юридичне значення, з ними пов'язані виникнення, припинення виборчих правовідносин або їх зміна.

Об'єкт виборчого процесу завжди визначається залежно від виду ви­борів, що проводяться: пост Президента України, конституційний склад Верховної Ради України тощо. В українському виборчому зако­нодавстві визначаються також суб'єкти виборчого процесу. Коло суб'єктів виборчого процесу також визначається залежно від виду ви­борів. До прикладу, Законом України «Про вибори народних депу-

Поиск по сайту: