Конституційний статус Президента України. певними правотворчими повноваженнями

певними правотворчими повноваженнями. Водночас Президент за­безпечує додержання основних прав і свобод, державний суверенітет, територіальну цілісність України. 3 цією метою він забезпечує дер-жавну незалежність і правонаступництво держави. Такі формулюван-ня містять у собі приховані елементи можливого нормотворення у діяльності Президента.

На думку В. Погорілка, Президент володіє широким колом нормо-творчих повноважень, оскільки він є гарантом конституційного ладу. Він вважав, що це надмірно розширює предмет відання Президента на противагу законодавчим повноваженням Верховно!' Ради¹. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду Російської Федерації не виключається можливість прийняття правових актів Президентом, якщо такі укази не суперечать Конституції і федеральним законам, а їх чинність у часі обмежується періодом до прийняття наступних за-конодавчих актів². Водночас стверджують, що Президент може здійснювати лише ті повноваження, які прямо передбачені у консти­туції³.

Нормотворчі повноваження Президента потрібно тлумачити у контексті конституційних принципів поділу влади та законності уп­равлення (ст. 6 та частина друга ст. 19). Президент у своїй нормо-творчій діяльності зв'язаний законом. Тобто при визначенні сфери нормотворчих повноважень Президента потрібно враховувати всі йо-го прерогативи, повноваження, передбачені виключно у Конституції України. Щодо цього повноваження Президента повинні також здійснюватися на основі законів України. Нормотворчі повноважен­ня Президента також переплітаються із регламентарними повнова­женнями уряду. Згідно з принципом поділу влади регулювати пра-вовідносини на основі закону вправі Кабінет Міністрів, оскільки він згідно з Конституцією (ст. 116) здійснює зовнішню і внутрішню полі-тику держави, а тому може встановлювати правила шляхом видання правових актів — постанов. Однак Президент здійснює зовнішню політику і забезпечує керівництво у сфері національної безпеки та

¹ Проблеми реалізації Конституції України: Теорія і практика. — К., 2003. —
С. 342-344.

² Постанова Конституційного Суду Російської Федерації від 30 квітня 1996 р.
№ 11-п // Вестник Конституционного Суда Российской Федерации. — 1996. — № 3.

³ Лучин В. О., Мазуров А. В. Указьі Президента РФ: основнме социальньіе и правовьіе
характеристики. — М., 2000. — С. 49-50; Российское законодательство: проблемьі и
перспективьі. — М., 1995. — С. 139.

14-8152

Розділ 19

оборони. Таким чином, свої нормотворчі повноваження Президент Ук­раїни здійснює у трьох сферах: зовнішнШ політиці, національної безпеки іоборони.

Президент на здійснення своїх повноважень видає укази. Відповідно до Конституції Президент видає укази на основі Консти­туції і законів України. Президент не вправі розробляти шляхом ви-дання указів первинні правові норми, оскільки це є прерогативою парламенту. У разі законодавчого упущення Президент може видава-ти укази з певних питань, однак вони повинні бути схваленні на засіданні РНБО. Для подолання стану законодавчого упущення Пре­зидент володіє достатніми правовими засобами — правом законодав-чої ініціативи, просити Верховну Раду розглядати певні законопроек­та як невідкладні, звертатися до Конституційного Суду з приводу визнання конституційності практики законодавчого упущення.

Президент також ухвалює розпорядження — правові акти ненорма­тивного характеру. Предметом регулювання розпоряджень Президен­та є прості управлінські дії, які стосуються конкретних адресатів, вичерпують свою дію із вчиненням цієї дії.

3 деяких питань предмета відання (пункти 5, 18, 21, 23 ст. 106 Кон­ституції) правові акти Президента потребують контрасигнації — підпису Прем'єр-міністра та міністра, відповідального за його вико­нання. Акт контрасигнатури свідчить про те, що Прем'єр-міністр і відповідальний міністр частково беруть на себе також відпові-дальність за наслідки виконання цього акта. Однак конституційний перелік питань предмета відання, з яких акти Президента потребують контрасигнації, є незначним. Також незрозумілою є природа контра­сигнації актів Президента, ухвалених на засіданні РНБО, хоча не виключено, що у такому разі відповідальний міністр може проголосу-вати проти рішення РНБО і не поставить свій підпис під відповідним указом Президента. За логікою чинність рішення колегіального орга­ну, яке оформляється указом Президента, не може залежати від фактичної сваволі відповідального міністра, який за природою речей його зобов'язаний підписати.

3) Питання громадянства і притулку. Із державним управлінням пов'язані повноваження Президента про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, а також надання при­тулку в Україні. Основна частина процедур з цих питань вчиняється органами виконавчої влади, які здійснюютьреєстрацію фізичних осіб та здійснюють повноваження з питань міграції.

Конституційний статус Президента України

Квазісудові повноваження Президента України. Президент володіє повноваженнями, пов'язаними із здійсненням судової влади. Насам-перед Президент бере участь у формуванні суддівського корпусу: він призначає на посади та звільняє з посад третину суддів Консти-туційного Суду, а також призначає вперше на посаду суддів судів загаль-ноі юрисдикції. Це дає змогу Президентов! впливати на судову владу.

Президент вправі звертатися до Конституційного Суду з приводу конституційності проекту закону про внесення змін до Конституції, а також конституційності правових актів Верховно! Ради України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономно! Республіки Крим. Також Президент може оскаржити в адміністративний суд акти Ради міністрів Автономно! Республіки Крим.

Щодо повноваження Президента утворювати суди, то воно скоріше характерне для парламенту, а не глави держави.

У минулому були випадки прийняття неадекватних рішень Прези­дентом щодо утворення судів. Більшість фахівців-юристів пов'язують утворення міськрайонних судів замість раионних і міських судів у містах з обласним підпорядкуванням із спробами маніпулювання суддівським корпусом. Таке рішення Президента Л. Кучми було ре-акцією на суддівські рішення щодо виборчих спорів щодо результатів виборів Мукачівського міського голови у 2002 р.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України N° 1-р/2007 від Ібтравня 2007р. у справі про звільнення суддіз адміністративноїпосади визнано неконституційним положення ст. 20 Закону «Про судо-устрій», яка передбачала можливість Президента України призначати та звільняти з посади голів судів та заступників голів судів. На думку Суду, такий порядок порушує конституційний принцип поділу влади та втручається у сферу суддівського самоврядування. Суддя Консти­туційного Суду В. Бринцев справедливо зазначив, що існують різні моделі призначення суддів на адміністративні посади — главою дер­жави або органами суддівського самоврядування, тобто ця проблема є питанням політичної доцільності, оскільки Конституція України безпосередньо не регулює цього питання.

Президент також здійснює повноваження, пов'язані із функцією правосуддя. Здійснення помилування деякою мірою переплітається із вирішенням судами кримінальних справ шляхом постановлення обвинувального вироку. Акт помилування Президента є винятковим правовим засобом, до якого звертається засуджена особа з метою пом'якшення їй кримінального покарання, визначеного згідно з обвинувальним вироком суду.

Розділ 19

Повноваження Президента у сфері національної безпеки і оборони. Відповідно до Конституції Президент здійснює керівництво у сфері національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної оборони і безпеки; вносить до Верховної Ради подання про оголо­шення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил у разі збройної агресії проти України; відповідно до закону прий­має рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення военного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.

Конституційний механізм управління сферами національної без­пеки і оборони передбачає домінування Президента України, тобто глава держави посідає найважливіше місце у механізмі забезпечення національної безпеки України. Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил та Головою Ради національної безпеки і оборони. Здійснюючи загальне керівництво у сферах національної безпеки й оборони, Президент зобов'язаний узгоджувати з парламентом свої рішення про оголошення стану війни і використання Збройних Сил у випадку агресії проти України, про оголошення мобілізації та военного стану в Україні чи її окремих місцевостях, надзвичайного стану (пп. 19—20 ст. 106 Конституції).

Екстраординарні повноваження Президента. На випадок, коли ви-черпані інші можливості гарантування додержання Конституції, Президент може звернутися з посланням до Українського народу. Президент за необхідності приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з затвердженням цихрішень Верховною Радою.

1) Інститут военного стану¹ спрямований на створення системи адекватних оборонних заходів держави із запровадженням на її тери-торії спеціального режиму діяльності органів публічної влади, фізич-них і юридичних осіб, що зумовлює обмеження деяких основних прав і свобод.

Воєнний стан оголошується у разі военного нападу (агресії) на Україну та необхідності виконання міжнародних договорів по спільній

¹ Закон України «Про воєнний стан» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. — Ст. 224.

Поиск по сайту: