Органи правосуддя в Україні. печення ефективного функціонування всього державного механізму

печення ефективного функціонування всього державного механізму. Ще у XVIII ст. видатний французький вчений-юрист Ш. Монтеск'є у праці «Про дух законів» писав: «Щоб створити помірковане уп-равління, треба вміти комбінувати влади, регулювати їх, стримувати, приводити їх у дію, додавати, так би мовити, балансу одній, щоб вона могла врівноважувати іншу; це такий шедевр законодавства, який рідко вдається виконати випадку і який дозволяють виконати розсуд-ливості»¹. I далі: «Якщо влада законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде, оскільки можна побоюватися, що цей монарх або сенат створюватиме ти-ранічні закони для того, щоб також тиранічно застосовувати їх. Не буде свободи і в тому разі, якщо судова влада не відокремлена від вла­ди законодавчої і виконавчої. Коли вона поєднана із законодавчою владою, то життя і свобода громадян потраплять під владу сваволі, ад-же суддя буде законодавцем. Якщо судова влада поєднана з виконав-чою, то суддя дістає можливість стати гнобителем»². Монтеск'є зазна-чав, що потрібен такий порядок, за якого різні гілки влади могли б взаємно стримувати одна одну³.

В науковій літературі й у законодавчих актах, інших державних до­кументах три гілки влади прийнято називати у послідовності — зако­нодавча, виконавча і судова. Такий порядок ставить судові функції за змістом після законотворчості і виконавчо-розпорядчої діяльності. Такий підхід є типовим у державах, які належать до так званих конти-нентальних правових систем, де юридичний пріоритет визначається за законодавцем, чиїй волі мають підпорядковуватися і державні чи­новники, і професійні судді, що застосовують норми закону на відміну від англосаксонської системи права, де одним із найваж-ливіших джерел права є судовий прецедент.

Аналіз процесу розвитку правових систем провідних країн Європи за останні десятиріччя дає можливість докорінно переглянути цю усталену черговість на користь судової влади, яка зазнає в наш час чи-мало змін. Поряд з традиційними функціями, пов'язаними із застосу-ванням кримінального покарання до осіб, що вчинили кримінальний злочин, а також з вирішенням різних майнових спорів, до судової

¹ Монтескье Ш. О духе законов. — М., 1999. — С. 63.

² Там само. — С. 138-139.

³ Там само. — С. 137.

Розділ 22

юрисдикції увійшли й інші, нові повноваження, які перетворили суд у засіб контролю суспільства за діяльністю, по суті, всього юридично-го механизму, включаючи законотворчість і правозастосування (конституційний суд, адміністративні суди тощо).

Реформи, спрямовані на вдосконалення судоустрою в Україні, а також підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних явищ, притаманних цій системі, зокрема подоланню відчуження, що склалося між особою та державно-правовими струк­турами різних ланок і рівнів. Реорганізація на основі чинної Консти-туції так званої третьої влади — влади суду в нашій державі може ство-рити передумови подоланню цього відчуження, перетворити суд у справжній гарант індивідуальної свободи від посягань на неї різних суб'єктів. За Конституцією України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Слід зазначити, що для громадян не існує обмежень стосовно їх права звернення до суду із заявами з оскарженнями неправомірних дій і рішень державних ор-ганів, їх посадових осіб або з вимогою розв'язати спір з іншим членом суспільства чи юридичною особою. В Основному Законі зазначено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утверджен-ня і забезпечення її прав і свобод є головним обов'язком держави. Визначення міри такої відповідальності держави перед людиною має здійснювати саме суд. Конституція гарантує громадянам право звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Слід зазначити, що перехід до ринкових відносин, який відбувається в Україні, повинен супроводжуватися реформуванням як майнових прав учасників гос-подарських відносин у державі, так і процедури судового захисту цих прав.

Формування повнош'нної, повноправної судової влади в дер­жаві — вельми непростий, багатоплановий і тривалий процес. Він ба-гато в чому залежить від загальних напрямів розвитку держави і суспільства загалом. Суд — це не просто одна зі складових механізму, що регулює складний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шляхом реформування судоустрою і судочинства, включаючи і вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада спроможна ефек-тивно гарантувати законні інтереси і права громадян та забезпечити діяльність держави необхщною легітимністю, надати їй відповідну

Поиск по сайту: