АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини... міжнародного права складовою національного права

Читайте также:
  1. V. Характеристика современного гражданского права
  2. Анализ возможных мест утечки веществ и характеристика этих веществ.
  3. Бактерии, их характеристика
  4. Билет №6.Типы культуры,их характеристика
  5. В 1. Перенос расплавленного металла в сварочной дуге. Силы, действующие в дуге на расплавленный металл, общая характеристика.
  6. В 4. Виды производственного освещения и их характеристика. Основные светотехнические величины и единицы их измерения, КЕО.
  7. В 4. Виды производственного освещения и их характеристика. Основные светотехнические величины и единицы их измерения. КЕО
  8. В 4. Характеристика процесса горения. Виды горения. Горючие вещества Взрывопожароопасные свойства ГВ.
  9. В-7 Общая характеристика первобытного общества?
  10. Валовой национальный продукт и валовой внутренний продукт: их структура и сравнительная характеристика.
  11. Ведущие отрасли права РФ (краткая характеристика).
  12. Вибрация. Характеристика вибраций, ее воздействие на человека

міжнародного права складовою національного права. Зокрема, Кон­ституція Іспанії в частині першій ст. 96 визначає: «Законно укладені й офіційно опубліковані в Іспанії міжнародні договори є складовою її внутрішнього законодавства»1. У розділі 2 ст. 6 Конституції США пе-редбачено: «Договори, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами, є верховним правом країни»2. Подібні положення містяться у ст. 91 Конституції Австрійської Республіки, ст. 8 Конституції Порту-гальської Республіки, ст. 3 Конституції Естонської Республіки та ін.

У деяких випадках конституційно фіксується верховенство міжна-родних договорів щодо національного законодавства в разі виник-нення розбіжностей між ними і водночас визнається, що вони є скла­довою національного законодавства. У частині четвертій ст. 15 Кон­ституції Російської Федерації визначено: «Загальновизнані принци-пи і норми міжнародного права та міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжна-родним договором Російської Федерації встановлено інші правила, ніж передбачено законом, то застосовуються правила міжнародного договору»3. Такуж перевагу надає останнім і Конституція Республіки Болгарія (ст. 5).

Іноді конституційно фіксується механізм взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права. Конституція Французької Республіки у ст. 55 установлює: «Договори чи угоди, належним чином ратифіко-вані чи схвалені, мають силу, що перевищує силу внутрішніх законів, з моменту опублікування, за умови застосування кожної угоди чи до­говору іншою стороною»4.

Незважаючи на різні підходи держав до вирішення питання співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права, міжнародне право поступово стає універсальним, а його принципи і норми — обов'язковими для всіх держав-учасниць міжнародного співтовариства. Це також стосується питань прав та свобод людини і громадянина.

Ставлення України до питання про співвідношення національно­го та міжнародного права вперше було сформульовано в Декларації

1 Конституции зарубежньіх государств: Учеб. пособ. / Сост. В. В. Маклаков. — М.,
1999. —С. 323.

2 Там само. — С. 28-29.

8 Конституції нових держав Європи та Азії / Упор. С.Головатий. — К., 1996. — С. 409.

4 Конституции зарубежньіх государств. — С. 123.


Розділ 11

про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., де був про-голошений пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права (ст. X).

Суверенна Україна, дотримуючись загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, Конституцією встановила чіткий порядок введення в дію цих норм на її території. Норми міжнародного права, в тому числі ті, що стосуються прав і свобод людини, стають складо-вою національного законодавства за умови надання згоди на обов'яз-ковість міжнародних договорів Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України «чинні міжнародні догово­ри, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжна­родних договорів, які суперечать Конституції України, можливелише після внесення відповідних змін до Конституції України».

Положення цієї конституційної норми мають надзвичайно важли-ве правове значення, позаяк певною мірою дають відповіді на питання практичного застосування положень міжнародних договорів в Україні та їх співвідношення з чинним національним законодавст-вом, у тому числі в галузі прав і свобод людини.

Перелік міжнародних договорів України, що підлягають ратифі-кації (тобто затвердженню вищим органом державної влади), перед-бачений у ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. Серед них — міжнародні договори України, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.

Відповідно до Конституції України (ст. 9) та Закону України «Про міжнародні договори України» (ст. 19) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є складовою національного законодавства і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Іншими словами, норми таких міжнародних договорів України повинні ма-ти силу не меншу, ніж закони України, але не юридичну силу Кон­ституції України. Як випливає з частини другої ст. 9 Конституції Ук­раїни, необхідною умовою укладення міжнародного договору, що суперечить Конституції України, є попереднє внесення необхідних змін до неї. Отже, у внутрішньому правопорядку міжнародний до-говір, обов'язковий для України, не може суперечити Конституції України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що перед-


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)