Конституційно-правовий статус Верховної Ради України. депутатів України, які не входять до депутатських фракцій, що сфор-мували відповідну коаліцію1

депутатів України, які не входять до депутатських фракцій, що сфор-мували відповідну коаліцію¹.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відпо-відно до Конституції вносить пропозиції ГТрезидентові України щодо кандидатур Прем'єр-міністра України, складу Кабінету Міністрів Ук­раїни.

Депутатська фракція, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради Ук­раїни, має права коаліції депутатських фракцій, передбачені Консти-туцією.

Організаційно-функціональна структура має вираження у діяль-ності Голови Верховної Ради України, комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій.

Повноваження комітетів Верховної Ради України визначаються Конституцією України та Законом України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. (із наст, змінами). Завдання і ком-петенція комітетів визначаються положеннями про відповідні комітети, що затверджуються Верховною Радою України, Регламен­том Верховної Ради України. Комітети є відповідаяьними перед Вер­ховною Радою України і їй підзвітними. Діяльність комітетів коорди-нує Голова Верховної Ради.

Основними напрямами діяльності комітетів Верховної Ради Ук­раїни є, по-перше, законопроектна діяльність, зміст якої полягає в: організації розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою України; попередньому розгляді та підготовці вис-новків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи; доопрацюванні та редагуванні за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних чи-таннях; визначенні завдань щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин; узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли у результаті їх обговорення.

По-друге, комітети здійснюють контроль за дотриманням та ре-алізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів

¹ Указ Президента України № 355/2007 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» від 26 квітня 2007 ро­ку// ЬЦр://№№\у.ргезіс1епі.&оу.иа

Розділ 17

%VVЛVVVVЛ^ЛVVVVVЛV«V^V^Л

Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Консти­туції та законам України. Беруть участь у контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції коміте-тів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів.

По-третє, комітети Верховної Ради України здійснюють аналітичну функцію, яка полягає у зборі, вивченні, дослідженні інформації з питань, що належать до компетенції комітетів; вив­ченні ефективності застосування нормативних актів Верховної Ради України, насамперед Конституції та законів України; вивченні доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів; підготовці та поданні висновків на розгляд Верховної Ради України.

Парламентські комітети беруть участь у здійсненні зовнішньо-політичної діяльності Верховної Ради України, яка включає попе-редній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод.

Серед функцій комітетів Верховної Ради України виділяють і установчу, яка головним чином полягає в обговоренні та рекомен-дації кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України.

Отже, функціональне призначення комітетів Верховної Ради Ук­раїни зумовлене змістом діяльності законодавчого органу. Комітети є органами галузевої компетенції, формуються за критерієм фахової підготовки та кваліфікації народних депутатів України, і тому від їх діяльності залежить якісний рівень законопроектної роботи.

Про це свідчить і комплекс зобов'язань комітетів Верховної Ради України. Згідно зі ст. 16 Закону України «Про комітети Верховної Ра­ди України» комітети зобов'язані якісно, відповідно до вимог чинно­го законодавства готувати законопроекти для розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України, здійснювати попередній їх роз­гляд, редагування та підготовку питань, шо належать до їх відання; своєчасно виконувати доручення Верховної Ради України з питань законопроектної та організаційної роботи; вивчати і враховувати у своїй діяльності громадську думку, розглядати листи громадян, у яких містяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства та практики його реалізації, і своєчасно реагувати на них тощо.

Конституціино-правовий статус Верховно!' Ради України

Так, у Верховній Раді України шостого скликання були утворені такі комітети: Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин; Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією; Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунально-го господарства та регіональної політики; Комітет з питань бюджету; Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядуван-ня; Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; Комітет з питань еко-номічної політики; Комітет з питань європейської інтеграції; Комітет з питань законодавчого запезпечення правоохоронної діяльності; Комітет у закордонних справах; Комітет з питань культури і духов-ності; Комітет з питань науки і освіти; Комітет з питань національної безпеки і оборони; Комітет з питань охорони здоров'я; Комітет з пи­тань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів; Комітет з питань податкової та митної політики; Комітет з питань прав люди-ни, національних меншин і міжнаціональних відносин; Комітет з пи­тань правової політики; Комітет з питань правосуддя; Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва; Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Вер­ховно!' Ради України, Комітет з питань свободи слова та інформації; Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму; Комітет з питань соціальної політики та праці; Комітет з питань транс­порту і зв'язку; Комітет з питань фінансів і бнківської діяльності¹.

Верховна Рада України може прийняти рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України. Така комісія ут-ворюється з-поміж народних депутатів України, які дали на це згоду. Кількісний склад комісії повинен забезпечувати пропорційне пред-ставництво від кожної зареєстрованої фракції. Голова комітету Вер­ховної Ради України не може бути обраний головою тимчасової спеціальної комісії. Пропозиції щодо персонального складу комісії подаються фракціями. На підставі заяви народного депутата України, який входить до складу комісії, він звільняється Головою Верховної Ради України від обов'язку бути присутнім на засіданнях комітету Верховної Ради України, членом якого він є, і його присутність з цієї причини не впливає на кворум у комітеті.

¹ Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України шостого скликання та обрання голови, першого заступника, заступників голови, секретря та членів Спеціальної контрольно! Верховної Ради України з питань приватизації // Голос України. - 2007. - 28 груд.

Роздш 17

Тимчасова специальна комісія є головною з питання, для підготов-ки якого її створено. Бона здійснює свою діяльність відповідно до Рег­ламенту Верховної Ради України та постанови, в якій зазначається: 1) назва комісії; 2) мета, завдання і коло питань, для підготовки і попе-реднього розгляду яких вона утворюється; 3) кількісний і персональ-ний склад комісії, її голова та заступник голови; 4) термін діяльності (на заздалегідь визначений час або на час виконання відповідної робо­та); 5) термін звіту про виконану роботу, який не перевищує шести місяців з дня утворення комісії; 6) заходи щодо забезпечення її робо­та. Наприклад, Верховною Радою України шостого скликання було створено Спеціальну контрольну комісію з питань приватизації.

Крім того, Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третини від її кон-ституційного складу. Наприклад, Верховною Радою України п'ятого скликання були створені: Тимчасова слідча комісія з питань перевірки ситуації із забезпеченням природним газом українських споживачів, розрахунками за поставлен™ природний газ та можливими порушен-нями діючого законодавства на енергетичному ринку України; Тимча­сова слідча комісія з питань розслідування витрат коштів, отриманих від приватизації ВАТ «Криворіжсталь»; Тимчасова слідча комісія з пи­тань перевірки ефективності функціонування спеціальних еко-номічних зон та територій пріорктетного розвитку в Україні та інші.

Звіти тимчасових слідчих комісій та їх висновки розглядає Верхов­на Рада України. Ці висновки і пропозиції не є вирішальними для слідства і суду.

Крім зазначених парламентских органів і утворень Верховна Рада України для забезпечення своєї діяльності утворює допоміжний орган — апарат Верховної Ради України. Його статус визначається Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, Поло­женнями про апарат Верховної Ради України, про помічника-кон-сультанта народного депутата України тощо.

У науковій літературі подібні структури (інститути) визначають як організацію державних службовців, які здійснюють наукову, організаційну і технічну допомогу в роботі парламенту загалом, його палатам, комітетам (комісіям), парламентаріям¹.

¹ Напр.: Осавелюк А. М. Вспомогательнме государственнме органьі зарубежньіх стран: конституционно-правовой аспект. — М., 1998. — С. 99-100.

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

Відповідно до п. 35 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України має право призначати на посаду та звільняти з посади керівника апарату Верховної Ради України та затверджувати структу­ру апарату Верховної Ради України. Стаття 7 Регламенту Верховної Ради України визначає функціональне призначення апарату Верхов­ної Ради України. Цей орган здійснює організаційне, правове, науко-ве, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріаль-но-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради Ук­раїни, її органів, народних депутатів, дегїутатських фракцій, коаліції депутате ьких фракцій у Верховній Раді України. Апарат Верховної Ради України діє на основі Положення про апарат Верховної Ради Ук­раїни, яке затверджується постановою Верховної Ради.

Особливістю апарату Верховної Ради України є те, що він фор-мується не з народних депутатів, а його кадровою основою є державні службовці.

Незважаючи на те, що апарат Верховної Ради України не має по-вноважень щодо прийняття рішень від імені парламенту та його інституцій, його роль є надзвичайно важливою в забезпеченні роз-робки проектів багатьох таких рішень, їх підготовки та виконання. Апарат та його службовці своею діяльністю забезпечують певною мірою професіоналізм народних депутатів і парламенту загалом. Так, завдяки функціонуванню апарату, помічників-консультантів народні депутата мають можливість зосередити свій професійний потенціал на кваліфікованому вирішенні першочергових завдань, реалізації представницьких, законодавчих, контрольнихта інших повноважень. Виходячи з універсального характеру компетенції Верховної Ради Ук­раїни, на народних депутатів покладається вирішення різноманітних за своїм змістом питань, яке стає можливим лише за наявності комплексного, організаційного, наукового, експертного, матеріаль-но-фінансового підходу.

17.3. Функціїта повноваження Верховної Ради України

Функції Верховної Ради України зумовлені як місцем парламенту в системі органів державної влади, універсальністю кола питань, що вирішуються ним у всіх сферах життєдіяльності суспільства (що є

Роздш 17

предметом відання парламенту), так і різноманітністю (комплексом) повноважень, які має Верховна Рада України для вирішення цих пи-тань, а також форм, методів та засобів здійснення її діяльності.

Функції Верховної Ради України — це основні напрями і види її діяль­ності, що відображають сутність, зміст та призначення Верховної Ра­ди України як единого органу законодавчої влади у державі та суспільстві, пов'язані з реалізацією компетенції, закріпленої Консти-туцією України та іншими конституційно-правовими актами, відповідно до їїмісця та ролі в механізмі Української держави для досяг-нення її завдань та мети.

Особливості змісту діяльності парламенту мають вираження в ознаках функцій Верховної Ради України. Серед ознак, які характе-ризують особливості функцій Верховної Ради України як единого законодавчого органу державної влади та свідчать про його місце в механізмі Української держави, можна виділити такі: 1) функції Верховної Ради України є основними напрямами їх діяльності, які опосередковують зміст цієї діяльності; 2) відображають сутність та соціальне призначення цього органу державної влади; 3) завдяки їх здійсненню парламент реалізує свої повноваження — права та обов'язки; 4) закріплення повноважень Верховної Ради України на конституційному рівні забезпечує легалізацію функцій парламенту та гарантує виконання їх у режимі законності і тим самим зумовлює зміст цих функцій, впливає на формулювання напрямів та видів функцій парламенту; 5) функції Верховної Ради України є елементом системи функцій держави і виконуються відповідно до місця в дер­жавному механізмі як органу законодавчої державної влади; 6) на-явність у виконанні функцій Верховної Ради України цільового фак­тору, тобто кінцевим результатом у виконанні функцій є вирішення завдань і досягнення мети.

Питання видової класифікації функцій Верховної Ради України у вітчизняній науці конституційного права залишається дискусійним. Деякі автори серед функцій парламенту визначають законодавчу, установчу (державотворчу та організаційну) та функцію парламентс­кого контролю, а також бюджетно-фінансову, представницьку,

¹ Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В. Я. Тація, В. Ф. По-
горілка, Ю. М. Тодики. — К., 1999. — С. 185.

² Георгіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. —
С. 375-376.

Конституційно-правовий статус Верховно!' Ради України

функцію міжпарламентських зв'язків тощо'. Інші виділяють «техно-логічні» (організаційні) і об'єктні (політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну та зовнішню сфери діяльності) функції². Зага-лом такий підхід до класифікації функцій парламенту випливає із загальної теорії функцій держави та державних органів. Адже Верхов­на Рада України відповідно до її місця в механізмі Української держа­ви реалізує державні функції, але в межах її закріпленого консти-туційно-правового статусу.

Серед основних (пріоритетних) функцій Верховної Ради України слід виділити такі, як: представницька, законодавча, установча, кон­трольна, фінансова, зовнішньополітична.

Зміст кожної з цих функцій зумовлений змістом відповідних повно-важень (прав і обов'язків) Верховної Ради України, закріплених Кон-ституцією та законами України, через які реалізуються функції парла­менту. Виходячи з цього, можна виділити групи представницьких, за-конодавчих, контрольних та інших повноважень парламенту України.

Існують різні погляди на зміст представницької функції та. її місце в системі функцій парламенту. Деякі автори наголошують, що пред­ставницька функція виявляється в затвердженні державного бюдже­ту, ратифікації та денонсації міжнародних угод, призначенні та звільненні з посад федеральних посадових осіб, вирішення питання війни та миру¹. Інші автори акцентують на універсальному правовому змісті та первісній природі представницької функції, з якої виплива-ють інші: фінансово-бюджетна, контрольна, установча, квазісудова і зовнішньополітична функції².

Представницька функція Верховної Ради України — це напрям і вид діяльності парламенту України, який полягає в представництві Українського народу — громадян України всіх національностей у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Таке теоретико-правове визначення розкриває переважну більшість характерних ознак представницької функції як складного, багатоас-пектного соціального та конституційно-правового явища, її місце та значення в системі функцій Верховної Ради України.

¹ Напр.: Научно-практический комментарий к Конституции Российской'Федера­
ции. — С. 473-474.

² Напр.: Георгіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики. —
Чернівці, 1998. — С. 375-376.

Розділ 17

Сутність представницької функції полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює функції Українського народу від його імені, реалізує народовладдя. Змістом представницької функції Верховної Ради України є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація та захист інтересів Українського народу.

До представницьких повноважень відповідно до Конституції Ук­раїни можна віднести такі повноваження парламенту України: вне­сення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом XIII Конституції; призначення та сприяння в організації всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Консти­туції; виборів та інших форм безпосередньої демократії; прийняття законів, інших актів Верховної Ради України та внесення до них змін; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України; по­вноваження в сфері державотворення; повноваження в сфері здійснення контролю Верховною Радою України.

Віднесення цих повноважень до групи представницьких викликано їх взаємозумовленістю представницьким характером Вер­ховної Ради України. Загальними рисами цих повноважень є те, що завдяки їм Верховна Рада має можливість представляти різноманітні інтереси всіх громадян України, висловлювати волю Українського на­роду в законах, реалізовувати та захищати права і свободи громадян.

Відповідно до ст. 6, 75, п. 3 ст. 85, 91, 92 Конституції України однією із пріоритетних функцій Верховної Ради України є законодавча функція. Зміст цього напряму діяльності парламенту розкривається переважно через сутність законодавчих повноважень та їх реалізацію у формі законодавчого процесу в Україні. Одним із ключових повнова­жень Верховної Ради України є прийняття законів (п. 3 ст. 85 Консти­туції України). Стаття 92 Конституції закріплює перелік найваж-ливіших питань, які визначаються або встановлюються виключно законами. Аналіз цих питань дає можливість визначити право прий-мати закони одним із найважливіших прав Верховної Ради України, яке характеризується своїм всеохоплюючим змістом та своею універ-сальністю. По-перше, в законах має вираження суверенна воля Українського народу, по-друге, в законах відображений всезагальний суспільний інтерес (тобто політичні, економічні, соціальні та духовно-культурні інтереси громадян усіх національностей та соціальних груп).

Поиск по сайту: