Адміністративно-правовий статус суб’єкта звернення

Адміністративний процес, у тому числі неюрисдикційний, характеризується різноманітністю суб’єктів. Як сторони (учасники, суб'єкти) в неюрисдикційних провадженнях адміністративного процесу виступають юридичні і фізичні особи: органи (особи), наділені публічно-владними повноваженнями, у тому числі місцевого самоврядування; адміністрація підприємств, установ, організацій; політичні партії й органи суспільної (громадської) самодіяльності; громадські об'єднання і просто громадяни, а також іноземні громадяни й особи без громадянства та представників суб’єктів звернення.

Одним із критеріїв поділу учасників на групи є спеціальна мета їхнього вступу в процес – для захисту своїх прав чи прав інших осіб. За одностайною позицією теоретиків юридичного процесу, організатори (лідируючі суб'єкти) процесу завжди забезпечують реалізацію «чужого інтересу», тобто інтересу суб’єктів основних реалізовуваних відносин. Первісні суб'єкти процесу поділяються на організаторів (лідируючих суб'єктів) та учасників процес.

Основним суб’єктом будь-яких правовідносин є фізична особа, оскільки жодне завдання соціального розвитку не може бути здійснене, якщо не будуть створені умови для самореалізації особистісного потенціалу людини.

До категорії фізичних осіб належать громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства. Громадяни мають загальну адміністративно-процесуальну правосуб’єктність, яка породжує в усіх інших суб’єктів адміністративного процесу обов’язок гарантувати реалізацію їхніх прав.

До складу адміністративно-процесуального статусу громадянина відноситься:

а) адміністративно-процесуальні права;

б) адміністративно-процесуальну правоздатність;

в) адміністративно-процесуальна дієздатність;

г) адміністративно-процесуальні свободи;

д) адміністративно-процесуальні обов'язки;

е) адміністративно-процесуальні законні інтереси

Адміністративно-процесуальна правоздатність, як правило, пов'язана з реалізацією процесуальних прав громадян у конкретних правовідносинах. Вона буває загальна та спеціальна адміністративно-процесуальна правоздатність громадян.

При цьому загальна адміністративно-процесуальна правоздатність являє собою здатність усіх громадян мати загальні процесуальні права і нести загальні процесуальні обов'язки. Спеціальна адміністративно-процесуальна правоздатність – це здатність мати специфічні комплекси прав і обов'язків, зумовлені специфічним положенням окремих груп громадян.

Адміністративно-процесуальну дієздатність як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права й обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.

Адміністративно-процесуальні обов'язки – це встановлювана державою, органами місцевого самоврядування, а у визначених законодавством випадках – і іншим суб’єктам, міра необхідної, належної поведінки громадян в інтересах держави, суспільства й особистих інтересів громадян.

Адміністративно-процесуальні законні інтереси мають наступні властивості: виникають у зв'язку із адміністративно-процесуальною діяльністю; не ущемлюють при цьому інтереси інших суб'єктів процесу; пов'язані у відповідних випадках із конкретними процесуальними обов'язками лідируючих суб'єктів.

До кола суб’єктів звернення віднесені також юридичні особи. Згідно ч. 1 ст. 80 ЦКУ «юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку». Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦКУ «юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування». Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦКУ учасниками (засновниками).

Громадські об’єднання, які мають статус юридичної особи є звичайними суб’єктами звернень. Якщо ж йдеться про громадські об’єднання, які мають намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи на основі повідомлення про утворення, то у них в принципі не існує потреби у зверненні за адміністративними послугами (якщо не відносити до останніх дії «усіченого / повідомного характеру»: повідомлення про зміну найменування громадського об’єднання, його мети (цілей), зміну особи (осіб), уповноваженої представляти громадське об’єднання (ч. 6 ст. 16 Закону України «Про громадські об’єднання»).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування також можуть бути суб’єктами звернень за адміністративними послугами, якщо вони звертаються до суб’єктів надання адміністративних послуг у якості юридичної особи. Наприклад, юридична особа – Секретаріат Кабінету Міністрів України звертається за певним будівельним дозволом до уповноважених органів тощо.

Поиск по сайту: