Народний депутат України. Поняття «депутатський індемнітет» означає, по-перше, невідпо-відальність парламентарія за свої висловлювання

Поняття «депутатський індемнітет» означає, по-перше, невідпо-відальність парламентарія за свої висловлювання, позицію під час голосування та інші дії під час виконання ним депутатських повнова-жень¹. У англомовних країнах термін «індемнітет» замінений понят-тям «привілей свободи слова»².

Депутатський індемнітет у багатьох країнах визнано на консти-туційному рівні. Зокрема, згідно з Конституцією Королівства Данія (ст. 57) за межами фолькетінга жоден депутат не може притягуватися до відповідальності за виступи в парламенті без згоди парламенту. За «думки, висловлені при здійсненні своїх функцій», користуються не-доторканністю парламентарії Іспанії (відповідно до ст. 71 Конституції Іспанії).

Відповідно до Конституції України (ст. 80) та Закону «Про статус народного депутата України» (частина п'ята ст. 10) народні депутата не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

По-друге, під терміном «індемнітет» розуміють також винагороду парламентарія. Бона може складатися з різного роду виплат: за-робітної плати, компенсаційних витрат на утримання допоміжного персоналу, наймання житла, медичне обслуговування, проїзд тощо. Вважається, що вперше депутатська винагорода була встановлена у Франції 1848 р. Нині парламентська винагорода, що, як правило, ба-гаторазово перевищує середній рівень заробітної плати, є нормаль-ним явищем³.

Відповідно до чинного законодавства народному депутату України Верховною Радою встановлюється щомісячний посадовий оклад. Протягом усього строку виконання депутатських повноважень

¹ Появу інституту індемнітету традиційно пов'язують з інститутами так званого вічо-
вого миру. Зокрема, у стародавніх германців під час народних зібрань припинялися
всі сварки, будь-якого роду конфлікти, і порушення цього «вічового миру» вважало-
ся тяжким злочином і прирівнювалося до державної зради. У давніх ісландців, зокре­
ма, під час їх первинних зібрань (альтингів) гарантії «вічового миру» поширювалися
не тільки на їх учасників, а й на тих, хто їх супроводжував, навіть на коней // Федо-
ренко В. Л., Середа Ю. А. Інститут депутатського імунітету: порівняльно-правові

• аспекти // Держава і право: 36. наук, праць. Вип. 9. — К., 2001. — С. 107.

² Шаповал В. М. Депутатський індемнітет та імунітет // Юридична енциклопедія:
В б т. — К., 1999. — Т. 2. — С. 78-79.

³ Детальніше див., напр.: Бостан С. К., Тимченко С. М. Державне право зарубіжних
країн. — К., 2005. — С. 313—315.

Розділ 18

щомісячно йому відшкодовуються витрати, пов'язані з їх виконан-ням, у розмірі його місячної заробітної плати, що не підлягають оподаткуванню. Заробітну плату народний депутат отримує з дня по­чатку депутатських повноважень, а кошти для відшкодування витрат на здійснення повноважень — з дня обрання. Надбавки до встановле-ного посадового окладу народному депутату здійснюються у розмірі, встановленому для членів Кабінету Міністрів України (части-на четверта ст. 32, частина перша ст. 33 Закону «Про статус народних депутатів України»). У питаннях матеріального і соціально-побутово-го забезпечення народний депутат прирівнюється до членів Кабінету Міністрів.

Народний депутат на території України, зокрема, користується правом безоплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах сполучення, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі). Це право поширюється також на особу, яка супроводжує народного де­путата — інваліда I групи. Проїзд народного депутата здійснюється за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верхов­но'/ Ради України. Відповідно відшкодовуються, наприклад, витрати, пов'язані з організацією та проведенням зустрічей народного депута­та з виборцями. Законодавством передбачені також інші виплати і компенсації народному депутату.

Під депутатським імунітетом як складовою депутатської недотор-канності розуміють, зокрема, право парламентария користуватися за-хистом представницького органу від арешту і деяких інших процесу-альних дій, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод, від судового переслідування на підставі порушення кримінальної справи та відповідного звинувачення¹.

Зміст і обсяг депутатського імунітету в різних державах неоднако-вий, що зумовлено тривалою історією формування інституту. Водно-час у більшості сучасних демократичних держав імунітет як запорука недоторканності та незалежності парламентарія під час виконання ним своїх повноважень не має абсолютного характеру і обмежується, зокрема, часом, колом суб'єктів, складом правопорушення та ін. Так, у деяких державах імунітет поширюється на депутатів на весь час виконання повноважень (Греція, Італія, Іспанія, Франція та ін.), на період парламентских сесій, під час прибуття на сесію та від'їзду.

¹ Бостан С. К., Тимченко С. М. Державне право зарубіжних країн. — С. 310. 378

Поиск по сайту: