АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини... нормами конкретної галузі права (конституційно-правовий статус народного депутата України, статус суддів та ін.) або мати комплекс -ний характер (правовий

Читайте также:
  1. V. Характеристика современного гражданского права
  2. Анализ возможных мест утечки веществ и характеристика этих веществ.
  3. Бактерии, их характеристика
  4. Билет №6.Типы культуры,их характеристика
  5. В 1. Перенос расплавленного металла в сварочной дуге. Силы, действующие в дуге на расплавленный металл, общая характеристика.
  6. В 4. Виды производственного освещения и их характеристика. Основные светотехнические величины и единицы их измерения, КЕО.
  7. В 4. Виды производственного освещения и их характеристика. Основные светотехнические величины и единицы их измерения. КЕО
  8. В 4. Характеристика процесса горения. Виды горения. Горючие вещества Взрывопожароопасные свойства ГВ.
  9. В-7 Общая характеристика первобытного общества?
  10. Валовой национальный продукт и валовой внутренний продукт: их структура и сравнительная характеристика.
  11. Ведущие отрасли права РФ (краткая характеристика).
  12. Вибрация. Характеристика вибраций, ее воздействие на человека

нормами конкретної галузі права (конституційно-правовий статус народного депутата України, статус суддів та ін.) або мати комплекс -ний характер (правовий статус посадових, службових осіб). На відміну від загального статусу спеціальний, як правило, не є, постійним.

Індивідуальний статус особи є статусом індивідуума, особистості (людини, громадянина). Він становить персоніфіковані права, обов'язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особли-востях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконан-ня тощо)1. Цей статус не є статичним, незмінним, а є рухливим, оскільки змінюється відповідно до перемін у житті людини (громадя­нина). I якщо загальний (конституційний) є единим, то кількість індивідуальнихрівна кількості осіб, що проживають або тимчасово на законних підставах знаходяться на території держави.

Правове становище конкретної особи в державі й суспільстві (лю­дини, громадянина) є сукупністю загального, спеціального та індивідуального статусів відповідно до конкретних правовідносин.

Основоположним для всіх правових статусів особи, як зазначало-ся, є конституційний, який визначається лише нормами Основного Закону, на відміну від конституційно-правового статусу, що формується нормами Конституції та інших конституційних законів (наприклад, законами України «Про громадянство», «Про статус народних депутатів України» та ін.). Тобто поняття «конституційно-правовий статус особи» є ширшим від поняття «конституційний статус особи».

Наприклад, за визначенням О. Фрицького, під конституційно-правовим статусом розуміють загальні основоположні засади, за до-помогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, а також гаранта їх здійснення, тоб­то можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів2.

Визначальні засади конституційного статусу зосереджені голо-вним чином у спеціальному II розділі Конституції України — «Права,

1 Скакун О. Ф. Цит. праця. — С. 381.

2 Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К., 2004. — С. 121.


Розділ 11

свободи та обов'язки людини і громадянина», деякі з них — у інших розділ ах.

Закріплена Конституцією система прав і свобод людини і громадя­нина максимально імплементувала положення міжнародно-правових актів, таких як Загальна декларація прав людини, прийнята Генераль-ною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Міжнародний пакт про грома-дянські і політичні права людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права людини 1966 р., Європейська конвенція про захист прав і основопояожних свобод людини 1950р. та ін. Враховані та-кож досягнення світового конституціоналізму, національної наукової думки, практика конституційного будівництва, ментальність Українського народу.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина — поняття комплексне. Він може бути представлений конкретними структурни-ми елементами, які в сукупності відображають закріплене на консти-туційному рівні правове становище людини і громадянина в суспільстві й державі.

Оскільки, як зазначалося, немає единого підходу у трактуванні правового статусу особи в науковій, відповідно в навчальній, літера-турі існують різні конструкції основних структурних елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина.

Зокрема, до структури конституційного статусу особи в Україні за-раховують: громадянство; правосуб'єктність особи; основні права, свободи, законні інтереси й обов'язки; правові принципи; гаранта правового статусу, серед яких — юридична відповідальність1. Крім то­го, до цього переліку додаються як окремі елементи, наприклад «відповідні правові норми»2.

Визначаються також окремо структура конституційно-правового статусу людини і конституційно-правового статусу громадянина. Структурними елементами першого є: правосуб'єктність людини; принципи конституційно-правового статусу; права, свободи людини

1 Тодика Ю. М. Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина //
Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавсько-
го. — К., 2002. —С. 119.

2 Фрицький О. Ф. Цит. праця. — С. 121; Кравченко В. В. Конституційне право Ук­
раїни: Навч. посіб. — К., 2004. — С. 111. Див. також, напр.: Конституційне право
України: Підручник / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К.,
1999. —С. 125-126.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)