Органи правоеуддя в Україні

Конституції та чинного законодавства. Юридичні інституції, якими є суди, своею діяльністю сприяють подоланню суперечностей закон-ним шляхом, стабілізують ситуації, породжують достатньо визначені правові, соціальні та економічні наслідки і, шо важливо, гарантують прийняте рішення авторитетом і силою держави або міжнародного співтовариства. Тут можуть застосовуватися і примусові заходи, якщо інші шляхи вирішення або запобігання порушенням закону виявили-ся безрезультатними. Специфічна влада судового рішення, яке є обов'язковим до виконання, — ефективний засіб досягнення соціаль-ної справедливості та злагоди, інструментом мирного і справедливого вирішення правових спорів і подолання різних суперечностей.

Саме суд, судова влада є необхідною гарантією в системі поділу влади від свавільного втручання урядово-адміністративних органів у суспільні відносини, адже незалежна судова влада має здатність кон-тролювати законність і правомірність виконавчої влади, а також за допомогою процедури конституційної юрисдикції захистити суспільство від можливих законодавчих порушень. Перед судом пред-ставники всіх протилежних інтересів є формально рівними між со­бою. Притаманні лише судові специфічні повноваження дають змогу урівноважувати зіткнення соціальних інтересів, сприяти їх оптималь­ному врегулюванню, реально забезпечувати гаранта свободи, само-стійності та власності.

В умовах дії принципу поділу влади судова влада, рівно як і зако-нодавча та виконавча, наділена Конституцією самостійною компе-тенцією, а також сукупністю засобів впливу на соціальні ситуації, усунення суперечностей і конфліктів, що виникають у суспільстві.

Зазначимо, що реалізація конституційних повноважень суду здійснюється ним не в ізоляції, а в умовах складного, багатофактор-ного процесу суспільного розвитку під впливом соціально-історич-них явищ і подій. Це особливо характерно для перехідного етапу роз­витку держави, який зумовлюється і ускладнюється економічною або політичною кризою, незрілістю демократичних засад у суспільстві і нерозвиненістю його політичної системи в період подолання наслідків тоталітаризму, відсутністю повноцінної законодавчої бази, що спричиняє суперечності й викликає конфлікти та протистояння в суспільстві¹. Внаслідок багаторічного панування командно-

¹ Юридическая конфликтология: процедури разрешення. — М., 1995. — С. 59-158.

Розділ 22

адміністративних методів управління суспільством склалася певна недооцінка можливостей судових процедур вирішення спорів, збе-реглися намагання представників різних гілок влади вийти за межі визначеної Конституцією їх компетенції, впливати на судові орган и тощо. Тільки.подолання цих негативних явищ дає змогу налагодити оптимальне регулювання соціальних процесів, досягнення рівноваги в суспільстві, його сталого, нормального розвитку. Судова влада в де-мократичній, правовій державі має бути деполітизована, що сприяє більшій довірі до неї членів суспільства, є фактором забезпечення ії незалежності, об'єктивності та неупередженості. Судові органи по-винні підходити до розв'язання політичних проблем юридичним шляхом, переводити їх на мову закону і вирішувати тільки правовими засобами.

Неприпустимим є втягування суду у політичні чвари, що може призвести до деформації суті та істинного призначення судової влади в демократичному суспільстві, втрати її незалежності, неупередже­ності та авторитету.

На відміну від законотворчого пронесу, виконавчо-розпорядчої діяльності адміністративно-управлінського апарату розгляд судових справ, що здійснюється судовою владою, поширюється на кон-кретні випадки. Діючи за принципом рівності всіх громадян перед судом і керуючись лише нормами права, вона має бути осторонь політичної відповідальності та ідеологічних тисків, оскільки підпо-рядкування суду різним політичним подіям може призвести до його залежності насамперед від виконавчої влади. Принцип поділу влади передбачає можливість кожної гілки влади контролювати іншу з тим, щоб між ними зберігався певний баланс. Конституційне закріплення цього принципу потребує, з одного боку, достатньої послідовності його здійснення, а з іншого — сучасного бачення всіх його складових.

Слабкість судової влади в державі означає, що інші гілки влади є сильнішими, ніж це потрібно для суспільства. Такий дисбаланс може призвести до зловживань і порушень закону з боку законодавчої і ви­конавчої влади, а суди не в змозі будуть гарантувати людям справед-ливість. Діяльність судової влади має бути спрямована на те, щоб шляхом вирішення правових спорів забезпечити поєднання свободи з обов'язком додержання законів.

Чіткий розподіл конституційної компетенції основних гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової — є одним із шляхів забез-

Поиск по сайту: