Місцеве самоврядування в Україні. місцевого самоврядування, сформульовані протягом століть вітчиз-няною та зарубіжною науковою думкою

місцевого самоврядування, сформульовані протягом століть вітчиз-няною та зарубіжною науковою думкою, не втратили своєї актуаль-ності до нашого часу, а знання уявлень про природу місцевого самоврядування, взаємозв'язок держави та інститутів громадянсько-го суспільства, необхідне для успішного розв'язання проблем форму-вання місцевого самоврядування в сучасній Україні.

Варто зазначити, що, незважаючи на активізацію дослідження фе­номену локальної демократа, в сучасній вітчизняній юридичній науці не знаходимо ні оптимальних визначень, ні єдності підходів до з'ясу-вання правової природи, змісту та сутності місцевого самоврядуван­ня. Однак широта та багатогранність феномену місцевого самовряду­вання детермінує існування різних суджень, коли деякі вважають його зміцненням державності шляхом посилення місцевого самовря­дування, інші пов'язують самоврядування з ідеалами демократа, треті, навпаки, уявляють його як систему, що на практиці не працює. Іншими словами, багатовимірний характер місцевого самоврядуван­ня та супроводжуюча його полярність думок дають змогу будь-якій зацікавленій стороні знайти або привабливе, або відштовхуюче у то­му, що вона хотіла б побачити у цьому інституті сучасної політики та права.

Теоретичне осмислення місцевого самоврядування здійснюється за різними напрямами дослідницького пошуку. Так, як зазначалося, поширеними є погляди на місцеве самоврядування як принцип організації та здійснення влади на місцях, форму самоорганізації та самодіяльності громадян¹; складову організації управління суспільством²; гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення³; децентралізовану форму управління⁴; принцип організації та здійснення публічної влади та детерміноване цим прин­ципом право місцевого населення, громадян—мешканців відповідної

¹ Козлова Е. И., Кутафий О. Е. Конституционное право России. — М., 1995. — С. 455,
456.

² Основи конституційного права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 1998. — С. 186.

³ Борденюк В. Конституція України та становлення галузі права місцевого самовряду­вання // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. — 1999. — Вип. 1. — С. 287.

⁴ Григорьев В. А. Становление местного самоуправлення в Украине. — Одесса, 2000. — С. 5.

Розділ 26

території (територіальних громад) незалежно і самостійно вирішува-ти питання місцевого значення¹; форму автономного здійснення публічної влади²; основу конституційного ладу, право населення на самостійне вирішення питань місцевого значення та форму народо-владдя³; право громадян, місцевої співдружності на самостійне завідування місцевими справами, діяльність громадян з самостійного вирішення питань місцевого значення, форму народовладдя, один з різновидів соціального управління та одну з основ конституційного ладу⁴; як політичне право громадян, самоорганізовану публічну владу та самоздійснюване управління на місцях⁵ і багато інших позицій та доктринальних підходів.

Сучасні дослідники інших напрямів аналізували співвідношення місцевого самоврядування з соціально-політичними ідеями, які виз-нають об'єктивність та закономірність його походження та розвитку Для них характерні певні методологічні підходи, які забезпечують си-стемність теоретичного пізнання самоврядницької проблематики. Хоча в основі цих теоретичних конструкцій знаходяться вже встанов-лені інститути, їх аналіз здійснюється через призму історико-філо-софських, соціологічних та правових ідей, які вироблені суспільством. Так, вони характеризують місцеве самоврядування як одну з форм соціального явища — самоврядування⁶, підсистему в сис-темі самоврядування народу⁷, предмет регулювання галузі муніци-пального права⁸ та ін.

¹ Смирнова Т.С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні. — К.,
2001. —С.13.

² Коммунальное право Украиньі: Учеб. пос. / В. Д. Волков, А. Г. Бобкова, Н. А. Захар-
ченко и др. — Донецк, 2000. — С. 42.

³ Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб.— К., 2006. — С. 401;
Кутафин О. Е., Фадеев В. И. Муниципальное право Российской Федерации. — М.,
2000. — С. 89.

⁴ Шугрина Е. С. Муниципальное право. — М., 1999. — С.12-13.

³ Руда Н. I. Право громадян України на здійснення місцевого самоврядування: теоре-тичні аспекти // Держава і право: 36. наук, праць. — К., 2000. — Вип. 7. — С.183-188.

⁶ Государственное право Российской Федерации. — М., 1996. — С. 545.

⁷ Скуратов Ю. И. Система социалистического самоуправлення советского народа
(проблемьі конституционной теории и практики). — Свердловск, 1987. — С. 76.

⁸ Торшенко А. А. Муниципальное право Российской Федерации. — Екатеринбург,
1994. — Вьіп. 1. — С. 6— 8; Видрин И. В., Кокотов А. Н, Муниципальное право Рос­
сии. — Екатеринбург, 1997. — С. 26-45.

Поиск по сайту: