Конституційний Суд України

визначатиме не тільки авторитет самого Конституційного Суду, а й реальний демократизм нашої держави, і навіть авторитет и на міжна-родній арені.

Визначення того, що органом охорони Конституції є Консти­туційний Суд, надає судовій владі необхідні повноваження, які роблять її реальним елементом у системі противаг і стримуючих засад, конче не-обхідних у правовій державі й заради яких встановлюється принцип поділу влади. Те, що Конституційний Суд розглядає справи в судово­му засіданні, є певна гарантія того, що розгляд справи буде об'єктив-ним.

Конституційний Суд України не являє собою ні наглядовий, ні контролюючий орган, а є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний статус і за характером, і змістом своєї державної діяльності повинен здійснювати якраз правосудну діяльність, правосуддя, а не нагляд чи контроль у їх загальновизнаному розумінні. Його основне соціальне призначення — забезпечувати за-хист і верховенство Конституції, бути її гарантом, правним судом над нормативними юридичними актами¹. Не випадково саме у VIII розділі Конституції України, який має назву «Правосуддя», констатується здійснення судочинства Конституційним Судом. 3 цього випливає, що Конституційний Суд належить до судової системи. Його сто-сується і класичне розуміння суду як спеціального органу по вирішенню спорів.

Конституційний Суд і інші суди України утворюють самостійну гілку державної влади — незалежну судову владу та здійснюють їїу ти-пових формах шляхом розгляду певних питань у засіданні обраними чи призначеними у встановленому порядку суддями, які при здійсненні пра­восуддя незалежні і підкоряються тільки закону, діючи у суворих межах встановлених процедур і демократичних принципів судочинства, вирішуючи спір шляхом видання обов'язкового до виконання юрис-дикційного акта.

Функціонування спеціального органу юрисдикції, який забезпе-чує конституційність правових актів, є визначальною рисою консти­туційного порядку в демократичній, правовій державі². Консти­туційний Суд повинен сприяти подоланню конфронтаційних

¹ Тихий В. П. Деякі проблеми конституційної юрисдикції в Україні // Правова держа­
ва Україна: проблеми, перспективи розвитку. — X., 1995. — С. 298.

² Юридический конфликт: процедурьі разрешення. — М., 1995. — С. 86-87.

Розділ 21

тенденцій між різними гілками влади, посиленню захисту прав люди-ни, належному тлумаченню Конституції у відповідності з буквою та духом Основного Закону України.

21.2. Порядок формування Конституційного Суду України

Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд України» склад Конституційного Суду визначений у кількості 18 суддів. Така чи-сельність суддів Конституційного Суду для України є оптимальною. Про це свідчить і міжнародний досвід формування конституційних судів. Наприклад, конституційні суди Румунії, Словенії, Монголіїна-раховують по 9 суддів; Словаччини, Чехії — по 10; Бразилії, Угорщи-ни — по 11; Іспанії, Болгарії, Польщі — по 12; Португалії, Греції — по 13; Італії — 15; Німеччини — 16; Росії — 19. Як бачимо, кореляції кількості суддів у цих країнах із чисельністю населення немає. Пи­тання полягає у тому, щоб той або інший суд міг забезпечити найбільш успішне виконання покладених на нього завдань.

Судді Конституційного Суду України призначаються строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно. Останнє має за ме­ту гарантувати від впливу призначаючих органів на поведінку суддів, які могли б прагнути до повторного призначення. Це один із засобів, що певною мірою забезпечує незалежність суддів. Ні Конституція, ні закон не обмежують повноваження Конституційного Суду будь-яким строком. Такий строк встановлюється тільки для суддів. Встановлен-ня строку для суддів, а не для Суду означав, що у разі дострокового вибуття судді новий суддя буде призначений на повний дев'ятирічний строк.

3 огляду на високий правовий статус Конституційного Суду до його суддів встановлені особливі вимоги. Конституційним суддею може бути громадянин України, який досяг не менше 40 і не більше 65 років, має вишу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше 10 років, володіє державною мовою і проживав в Україні протягом останніх 20 років. Слід зазначи-ти, що конституційний суддя призначається саме в особистій якості, тобто він не може належати, а відтак і розглядатись як представник якої-небудь партії, якщо він у ній навіть колись і перебував, бути чле-

Конституційний Суд України

ном профспілки, представником певного регіону чи соціальної групи і т.д. Він не може мати представницького мандата, брати участь у політичній діяльності, обіймати інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. От-же, закон передбачив, щоб судді Конституційного Суду були із знач-ним життєвим досвідом, мали високу кваліфікацію у галузі права, бездоганну репутацію, високі моральні якості, були чесні й сумлінні.

Конституційний Суд України формуеться трьома гілками влади — законодавчою, виконавчою і судовою. Кожна з них призначає по шість суддів. Така практика формування Конституційного Суду існує в ряді зарубіжних країн, зокрема в Італії, Болгарії та ін.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду кожною гілкою влади має свої особливості. Так, перед призначенням суддів, Президент проводить консультації з Прем'єр-міністром та міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду. Призначеною на посаду судді Конституційного Суду вважається осо­ба, про призначення якої видано указ Президента України, скріпле-ний підписами Прем'єр-міністра та міністра юстиції. У разі припи-нення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Президентом, Президент у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, а також може вносити не менш як одна четверта на-родних депутатів України від конституційного складу Верховної Ра­ди; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Консти­туційного Суду, внесено! у встановленому порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважають-ся кандидатури, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення була б перевищена необхідна для при­значення кількість суддів, щодо цих кандидатів проводиться повтор-не голосування. У разі припинення повноважень судді Консти­туційного Суду, який призначався Верховною Радою, Верховна Рада

Розділ 21

у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування Головою Верховної Ради підписуються постанови Вер­ховно!' Ради України про призначення суддів Конституційного Суду.

Від судової гілки влади право на призначення шести суддів Консти­туційного Суду надане з'їздові суддів України. Цей з'їзд за пропо-зицією його делегатів відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в бюлетені для таємного голо­сування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду вва-жається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від кількості обраних делегатів з'їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, кількість яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів Конституційного Суду, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше го­лосів, ніжінші.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом суддів України, новий з'їзд суддів України у тримісячній строк призначає іншу особу на цю посаду. За результата­ми голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішен-ня з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду.

Призначення суддів Конституційного Суду різними гілками влади не означає, що кожний суддя захищатиме інтереси органу, який його признание. Конституційний Суд — це єдиний організм, зцементова-ний Конституцією України. Конституція і закон мають бути визна-чальними для діяльності кожного судді і Конституційного Суду загалом.

Усі судді Конституційного Суду на пленарному засіданні Верховної Ради за участю Президента України, Прем'єр-міністра, Голови Вер­ховного Суду складають присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, за-хищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина».

Конституційний Суд очолює Голова Суду, який обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування на один трирічний строк (ст. 148 Конституції). Для організації та проведення виборів Голови утворюється шляхом виборів із суддів Конституційно-

Конституційний Суд України

го Суду спеціальна комісія. Головою Конституційного Суду вва-жається обраним кандидат, за якого проголосувало більше половини конституційного складу суддів Конституційного Суду.

Якщо запропоновано більше двох кандидатів на посаду Голови Конституційного Суду і жодного з кандидатів не було обрано, прово­диться повторне голосування щодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів. У разі якщо запропоновано не більше двох канди­датів на посаду голови Конституційного Суду і жодного з кандидатів не було обрано або Голову Конституційного Суду України не було об­рано при повторному голосуванні, проводяться нові вибори з вису-ванням інших кандидатур на посаду Голови Конституційного Суду.

Голова Конституційного Суду має двох заступників. За відсутності Голови Конституційного Суду або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, який є стар­шим за віком. У разі відсутності обох заступників обов'язки голови Конституційного Суду виконує найстарший за віком суддя Консти­туційного Суду. Заступники Голови Конституційного Суду обирають-ся за пропозицією голови Конституційного Суду лише на один трирічний строк таємним голосуванням.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює секре-таріат Суду, очолюваний керівником секретаріату, який призна-чається Конституційним Судом за поданням Голови суду з громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді. Керівник се­кретаріату, як і судді, не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у політичній діяльності, обіймати інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану робо­ту, крім наукової, викладацької та творчої.

Керівник та інші посадові особи секретаріату Конституційного Суду є державними службовцями. До структури Конституційного Суду входять також постійні і тимнасові комісії. Перші з них утворюються із складу суддів Конституційного Суду і є допоміжними робочими ор­ганами з питань організації внутрішньої діяльності Суду. Голови цих комісій призначаються головою Конституційного Суду на строк своїх повноважень.

Тимчасові комісії утворюються на пленарних засіданнях Консти­туційного Суду для додаткового дослідження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, із залученням до участі в їх роботі фахівців у відповідних галузях права.

Розділ 21

Конституційний Суд має свій архів і бібліотеку, свій друкований орган «Вісник Конституційного Суду України», прес-службу, приймаль-ню громадян, господарське управління тощо.

Конституційний Суд є юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Фінансування Суду передбачається в Державному бюджеті України окремим рядком.

21.3. Функції та поеноеаження Конституційного Суду України

До основних функцій Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та за­конів України. Здійснюючи визначені для нього Конституцією функції, Конституційний Суд має діяти виключно у межах своїх повноважень, визначенихстаттями 150, 151 Конституції і ст. 13 Закону «Про Консти­туційний Суд України». Відповідно до цих статей Конституційний Суд приймає рішення та надає висновки у справах щодо:

— конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Вер­ховної Ради Автономно! Республіки Крим;

— відповідності Конституції чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

— додержання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічмен-
ту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

— офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Підставами для прийняття Конституційним Судом рішення щодо

неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих части-нах є: а) невідповідність Конституції; б) порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; в) перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Законом «Про Конституційний Суд України» окреслені і межі по­вноважень Суду. Зокрема, до повноважень Конституційного Суду не

Конституційкий Суд України

належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого са-моврядування, а також питання, віднесені до компетенції судів іншої юрисдикції (ст. 14).

Захист Конституції від порушення ії норм, їх офіційне тлумачен-ня — це стрижень усіх функцій і повноважень Конституційного Суду. Захист Основного Закону може здійснюватися й іншими державними органами, але забезпечення верховенства Конституції як головного джерела права є виключною прерогативою Конституційного Суду.

Враховуючи характер і призначення Конституційного Суду, зазна-чимо, що його повною мірою стосуються майже всі статті Основного Закону в аспекті захисту їх від порушень. Адже, окрім розділу XII «Конституційний Суд України», який безпосередньо стосується діяльності цього органу чи його суддів, ці питання містяться у стат-тях85, 92, 104, 106, 111, 124, 126, 128, 137, 159, а такожу п. 6 розділу XV «Перехідні положення». Така широка і грунтовна конституційна регламентація організації і функціонування органу конституційної юрисдикції свідчить про його значення в суспільстві та державі, його високу і відповідальну роль в охороні Основного Закону України. Він має діяти чітко у встановлених межах процедур і демократичних принципів судочинства, вирішуючи спір шляхом видання юрис-дикційних актів.

Важливе практичне значення для реалізації конституційних поло-жень про Конституційний Суд має проблема співвідношення консти­туційної і законодавчої регламентації повноважень Конституційного Суду. Чи є перелік повноважень, закріплених у Конституції, вичерп-ним? Тут треба звернутися до тексту ст. 153 Конституції, в якій гово­риться, що порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом. Та­ким чином, конституційний перелік повноважень Конституційного Суду не є вичерпним, він може бути доповнений, конкретизований законодавством. Однак закони не можуть зменшувати або змінювати встановлені Конституцією його повноваження. Це може відбуватися лише шляхом внесення змін і доповнень до Конституції у порядку, нею встановленому.

Слід зазначити, що визначення повноважень Конституційного Суду не може бути безмежним. Юрисдикція його має певні межі, зумовлені юридичною природою і призначенням Конституційного Суду саме як органу конституційної юрисдикції, спрямованістю його

Розділ 21

повноважень на вирішення конституційно-правових спорів, а також його роллю у забезпеченні дії конституційного принципу поділу вла-ди. Має значення і врахування об'єктивних можливостей щодо обся-гу роботи, виконання якого може бути забезпечено Конституційним Судом, його кількісним і фахово кадровим складом, організації апа-рату суду, матеріально-технічного забезпечення потреби часу для повного й якісного здійснення його функцій.

Надання Конституційному Суду законом додаткових повнова­жень не повинно суперечити визначеній у Конституції юридичній природі і призначенню його як единого органу конституційної юрис-дикції в Україні. Конституційний Суд розглядає конституційні конфлікти. До його повноважень не належить перевірка додержання законів, що є функцією правоохоронних та інших органів. Він покли-каний забезпечувати додержання Конституції, її верховенство і пряму дію, у тому числі перевіркою конституційності законів. Слід зазначи-ти, що конституційне судочинство є самостійним видом судочинства. Це не виключає того, що при формуванні регламентних правил кон­ституційного судочинства можуть бути використані у перетвореному, пристосованому до конституційного судового процесу певні норми інших видів судочинства.

Основоположні конституційні принципи і норми щодо організації й діяльності Конституційного Суду конкретизуються і деталізуються в Законі України «Про Конституційний Суд України». У ньому поєднуються процесуальні й організаційні норми. Ідея прийняття ок-ремого закону про конституційне судочинство, як це було передбаче-но Законом України «Про Конституційний Суд України» 1992 р. по-ряд із статутним законом про Конституційний Суд, не одержала підтримки при складанні одноименного закону, прийнятого 1996 р. Це мотивувалося тим, що процесуальні аспекти діяльності Консти­туційного Суду нероздільно зв'язані з його статутними і органі-заційно-структурними особливостями. Конституційний Суд на відміну від судів загальної юрисдикції — адміністративних і госпо-дарських — єдиний судовий орган, який застосовує властиві саме для нього відповідні процесуальні норми. Перемогла думка про те, що чисельність актів, які регулюють відносини у одній і тій же сфері, не є виправданою. Все це зумовлює те, що статутні, процесуальні й основні організаційні норми, встановлені для Конституційного Суду в Основному Законі України, знайшли свою реалізацію, свій розви-ток, конкретизацію і деталізацію у Законі «Про Конституційний Суд

Поиск по сайту: