Конституційний статус Президента України. Згідно з Указом Президента від 24 квітня 1997 р

Згідно з Указом Президента від 24 квітня 1997 р. за № 371 було утво-рено Національне 6РР° розслідувань, на яке покладалися функпії зміцнення національ^н°ї безпеки, забезпечення належного захисту основних прав і свобод* посилення боротьби із злочинністю, зокрема її організованими формами. Парламентарії піддали сумніву такі по-вноваження глави держави, оскільки вони не передбачені Консти-туцією України. Визв^авши Дєякі положення загаданого указу некон-ституційними, орган конституційної юрисдикції у принципі визнав наявність у Президен^та дискреційних повноважень. Суд зазначив, що конституційне повно^{важення} Президента України утворювати цент-ральні органи виконі¹⁸⁴⁰¹ влади не пов'язується з наявністю законів стосовно організаііії і діяльності таких органів влади. Таким чином зроблено крок до доьФ^ини> ^яка У США відома як доктрина «прихо-ваних повноважень»¹-

Роль Президента >^ІК гаранта додержання основних прав і свобод є ще малодослідженою У вітчизняній літературі. У конституційній дер-жаві захист основних ^пР^ав і свобод покладається на органи правосуд-дя, які компетентні в^{становлювати} факти порушення основних прав і на основі закону ₃аС^Т0С0ВУ^вати відповідні санкції.

У цьому віднощен^ні роль Президента України полягає в оператив­ному реагуванні на ці факти шляхом звернення до органів прокурату-ри та судової влади. 3^0КР^ема> БВДання Президентом України Указу від 25 грудня 2003 р. за № 1486² мотивувалося «необхідністю вжиття за-ходів щодо забезпече^ння конституційних прав жителів міста Мукаче-вого». 3 цього указу ^не чітко видно, якими міркуваннями керувався глава держави при зд'йсненні своїх арбітражних функцій, хоча на по-вторних виборах міс^{ького гол}°ви Мукачевого у липні 2003 р. мали місце численні поруіоення права на рівне і вільне виборче право, що зафіксували ряд _на|Л°^{нальних та} міжнародних неурядових орга-нізацій, а також ріш^^{ння С}УДІ^В> ^які ^за своїм змістом виключали одне одного. Конституційний Суд відмовив у розгляді конституційного звернення Уповно>ва^^еного Верховно!' Ради України з прав людини та 52 народи их депутат) ^в> оскільки на момент звернення цей указ втра-тив чинність. Думки спеціалістів з приводу конституційності цього

¹ Рішення КСУ від 6 л*^,я 1998 року № 10-рп/98 // КСУ РВ. - 1:247.

² Указ Президента Ув<пяї^ни *Про заходи щодо забезпечення конституційних прав
громадян та нормаліз^ціі життєдіяльності м. Мукачевого Закарпатської області» //
Урядовий кур'єр. — 2'003- ^{— 30 Г}РУД^НЯ-

Розділ 19

указу Президента розділилися: одні вважали, що Указ сприяв реаль­ному забезпеченню конституційності та гарантуванню основних прав жителів м. Мукачевого, а другі — що його положення — не відповіда-ють Конституції, а треті — що існує прогалина у законодавстві у разі невизначеності порядку призначення виконувача обов'язків глави територіальної громади¹.

У правовій державі, де поважається принцип верховенства права, реагування глави держави на факти порушення прав людини безпо-середньо шляхом видання указів є сумнівним на предмет його легітимності. Встановлення фактів порушення прав людини нале-жить до компетенції органів судової влади. Зокрема, ці питання згідно з п. 2 ст. 150 Конституції належать до юрисдикції Консти-туційного Суду України, який може дати офіційне тлумачення Кон­ституції і законів щодо визначення надежного суду (підсудності цієї справи) та його компетенції (меж судової юрисдикції). Оскільки до повноважень парламенту належить вирішення питання про призна­чення чергових та позачергових виборів до органів місцезого само-врядування (п. 30 ст. 85 Конституції), то Президент може вжити за-ходів через свого представника у Верховній Раді щодо розгляду цього питання на її пленарному засіданні.

Повноваження Президента України. Коло повноважень глави дер­жави визначають конкретні сфери суспільного життя, на які в силу конституційних положень Президент вправі впливати своїми право-вими актами та управлінськими діями. Як правило, Президент реалізує їх шляхом видання правових актів — указів і розпоряджень. Однак він може реалізувати окремі повноваження за допомогою простих управлінських дій — представництво держави, ведення пере-говорів, прииняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав тощо.

На думку О. Фрицького, повноваження Президента можна кла-сифікувати на установчі, номінаційні та процедурні². В. Погорілко виділяв повноваження Президента щодо: призначення референ-думів; парламенту; установчі повноваження; повноваження як гаран­та конституційного ладу³. С. Агафонов виділяє такі повноваження Президента: представництво та зовнішня політика; державне управління; військове керівництво; сфера законодавства; судова га-

¹ Вісник Конституційного Суду України. — 2005. — № 1. — С. 37.

² Фрицький О. Ф. Конституційне право України. — С. 364.

' Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — С. 488-491.

Поиск по сайту: