|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Конституційний статус Президента України. здатен повністю забезпечити охорону правового континуїтету держа-ви»1здатен повністю забезпечити охорону правового континуїтету держа-ви»1. Основний закон ФРН визначає засади несумісності посади федерального президента (ст. 55), процедуру контрасигнації його актів з боку федерального канцлера або відповідального міністра (ст. 58), представницькі функції у міжнародно-правових відносинах (ст. 59). Континуитет держави забезпечується шляхом участі федерального президента у процедурах інвеститури (формування) уряду (ст. 63, 64) та прийняття рішення про його відставку за процедурою «конструктивного вотуму» (ст. 67). Конституційно-правовий інститут глави держави складають норми і принципи, що визначають: місце і роль глави держави у державному механізмі та його взаємовідносини з іншими органами держави; порядок заміщення цього поста; повноваження глави держави; його відповідальність за державну зраду та порушення конституції. Місце Президента України у системі публічної влади специфічне, і його діяльність впливає на ефективність діяльності уряду. Згідно з французьким прототипом напівпрезидентського (змішаного) правління існує подвійна структура влади, точніше «дуалізм» вико-навчої влади. Відповідно до цієї моделі уряд повинен мати підтримку глави держави і парламенту. Така система дає змогу урядові са-мостійно приймати відповідальні й стратегічні рішення як за «розділеного правління», так і за наявності пропрезидентської парла-ментської більшості, що підтримує уряд. Водночас урядові потрібна певна воля до політичного компромісу у разі, коли настає період «співіснування» — уряд сформований парламентскою більшістю, яка представляє політичні сили, що конкурують із Президентом. За такої системи не виключена можливість проведення своєрідних «двірцевих» консультацій та відносин фаворитизму, коли уряд сформовано представниками пропрезидентських політичних сил. У російській доктрині висловлюється думка, що Президент Російської Федерації, «будучи юридично дистанційований від усіх гілок влади, творить норми, управляв, вирішує спори, здійснює конституційний контроль»2. За таких умов посилюються авторитарні еле-менти у російській конституційній системі: «Сучасний етап розвитку 1 ИгЬапсок, М. Кгігоуе изіаупе ог§апу Зіоуепзке^ гериЬНку а ргаупа копїіпиііа зіаїи //.Іизїіспа Кеуие. — 2004. — № 4. — 8. 221. 3 Комментарий к Конституции Российской Федерации / Под общ. ред. Ю. В. Кудрявцева. — М., 1996. — С. 363. Розділ 19 російського конституціоналізму пов'язаний із виявленням і розвит-ком не стільки її [конституції] демократичного потенціалу (особливо у вульгарно-ліберальному трактуванні поняття демократа), скільки у виявленні її авторитарного потенціалу»1. Однак, виходячи із ро-зуміння конституціоналізму, такий висновок далеко не є очевидни-ми, а є навіть проблемним з погляду верховенства права. Президент України як конституційний орган влади, шо володіє резервною владою. Президент є конституційним органом влади, оскільки його статус визначений насамперед у Конституції. 3 огляду на це висловлюються думки щодо правомірності регулювання правового статусу Президента на рівні закону. У Конституції про це нічого не говориться, лише визначаючи, що законом регулюється порядок обрання Президента та порядок діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії, яка здійснює розслідування у порядку імпічменту. У вітчизняній літературі прийнято вважати, що Президент не належить до жодної гілки влади (Ю. Тодика), а як глава держави зна-ходиться над законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади (В. Погорілко). Так, Ю. Тодика зазначав, що повноваження Президента «у сфері забезпечення конституційної законності, національної безпеки, стабільності конституційного ладу та його захисту посідають цент-ральне місце в його компетенції»2; «це вимагає від нього бути відповідальним за діяльність державної виконавчої влади в країні, адже йому за Конституцією підпорядковується вся виконавча вертикаль»3. Тому Президент не належить до жодної «гілки влади», оскільки він «отримує свої повноваження безпосередньо від народу», а його «політична позиція часто нагадує роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками державної влади». В. Погорілко визначав статус Президента так: «Президент як глава держави втілює національну єдність, наступність державної влади, він є гарантом національної незалежності і територіальної цілісності, а іноді проголошується також арбітром, координатором діяльності 1 Боброва Н.А. Реформа власти и перспективьі развития авторитарньіх злементов рос 2 Тодика Ю. Н. Основьі конституционного строя Украиньі. — X., 1999. — С. 202. 3 Конституційне право України / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — К., Конституційний статус Президента України державних органів тощо»1; «загальною рисою статусу президента для напівпрезидентських держав є прагнення поставити президента над традиційними гілками влади, всіма інститутами держави... в само-стійній якості як арбітра, координатора»2. За іншим підходом Президент належить до системи контрольно-наглядової влади поряд із прокуратурою, омбудсманом, Рахунковою палатою. Таким чином, стосовно статусу Президента України точаться дис-кусії у контексті конституційного принципу поділу влади. Оскільки державна влада заснована Конституцією, то спостерігається безпосе-редній зв'язок між арбітражними функціями Президента та принципом верховенства права. Сама ст. 6 Конституції конституює законо-давчу, виконавчу і судову функції державної влади. Таке конститую-вання цих функцій свідчить про їх пріоритетний характер у системі як державної влади, так і публічної влади загалом. Зрозуміло, що Президент виведений із концепту «тріади влади», це самостійний вид влади. Таку владу можна умовно йменувати арбітражною, резервною. Сутність природи влади Президента полягає в тому, що у разі кризи він бере на себе відповідальність і вживає всіх необхідних правових заходів на підставі ст. 102 Конституції, спираючись на інституційну основу — ухвалення рішень на засіданні Ради національної безпеки і оборони (ст. 107). Президент України як глава держави. Істотними елементами конституційного статусу Президента України є те, що глава держави є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102). Для здійснення своїх функцій Президент може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служ-би (п. 28 ст. 106 Конституції). Принцип поділу влади передбачає збалансований розподіл влад-них повноважень та залежно від форми правління існування кількох центрів прийняття політичних рішень. Згідно з принципом верховенства права політичні рішення повинні бути підпорядковані праву, оскільки вони можуть отримати оцінку з боку Конституційного Суду 1 Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К., 2000. — С. 472. 2 Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тоди- ІЗа-8152 Розділ 19 України на предмет додержання повноважень, визначених у Консти-туції і законах України. Конституційний контроль норм урівноважує вищі органи влади, які можна назвати конституційними — парламент, главу держави, уряд, орган конституційної юстиції та інші органи, статус яких в істотних елементах визначений Конституцією України. Згідно із Конституцією України статус глави держави має спе-цифіку, оскільки за своїм становищем він посідає місце арбітра у механізмі публічної влади України, тобто забезпечує правонас-тупність і належне функціонування публічних інститутів. Президент України володіє високим ступенем легітимності, оскільки обирається народом шляхом загальних і прямих виборів. У цьому аспекті може виникати небезпека застосування референдарних процедур в обхід парламентських процедур прийняття суспільно важливих рішень. Як глава держави Президент володіє резервною владою. За своїм призначенням глава держави покликаний доповнювати діяльність парламенту та уряду у разі, якщо вони неефективно або неналежним чином здійснюють свої повноваження. Такі прерогативи глава держави повинен застосовувати у крайніх випадках, коли, дійсно, всі засо-би, якими володіють парламент і уряд, не забезпечують здійснення їх функцій і повноважень. Обставини застосування резервно! влади з боку Президента є винятковими — стан війни, зовнішня агресія, тривала парламентська чи урядова криза, які не дають змоги цим органам діяти належним чином і приймати рішення. У такому разі Президент може діяти виключно у рамках права, тобто ухвалення указів відповідно до власної компетенції, які повинні бути поперед-ньо розглянуті на засіданні РНБО. У якості резервно! влади Президент може також вживати заходів для забезпечення ефективної взаємодії органів публічної влади. Конституційний Суд України встановив, що для здійснення своїх конституційних повноважень Президент України може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (ст. 106, частина перша, п. 28 Конституции, які сприяють у виконанні ним своїх функцій. Таким чином, Суд визнав конституційність створення Президентом Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і ор-ганізованою злочинністю як органу, що сприяє главі держави здійснювати функції по забезпеченню національної безпеки, держав- Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |