Народний депутат України

Розглянемо деякі з них.

Депутатський мандат може бути вільним або імперативним. Як свідчить конституційна практика більшості країн, при визначенні правового статусу парламентарія більшість сучасних конституцій ви-ходить із принципу вільного мандата. Депутат вважається представ-ником народу (нації), а не окремого виборчого округу, від якого його обрано. Це означав, що при здійсненні своїх функцій він має врахо-вувати не волю окремих груп чи осіб, а спільні інтереси всієї нації, всього суспільства. Принцип вільного мандата передбачає відсутність будь-яких наказів чи доручень з боку виборців, неможливість достро-кового відкликання депутата виборцями. За вільного представниць-кого мандата депутат має діяти в парламенті, виходячи із своїх пере-конань, в інтересах усього народу¹.

Проте принцип незалежності парламентарія, мабуть, не слід абсо-лютизувати, оскільки за будь-якого мандата вагоме значення мають його зв'язки із виборцями, партійна (фракційна) дисципліна, вплив різних груп (наприклад, лобіювання) тощо.

Принцип вільного представницького мандата закріплюється в конституціях багатьох держав. Зокрема, ст. 56 Конституції Ко-ролівства Данія визначає, що депутати фолькетінга керуються у свої'й діяльності лише совістю, а не вказівками своїх виборців. Конституція Італії, наприклад, встановлює: «Кожний член парламенту представ­ляв націю і виконує свої функції без зобов'язального мандата» (ст. 67), а Конституція Франції відповідно: «Будь-який імперативний мандат є недійсним» (ст. 27). Аналогічні норми містять конституції Іспанії, ФРН, Японії та інших країн.

Суть імперативного мандата полягає, зокрема, в тому, що депутат, який отримав від своїх виборців повноваження на представництво, зобов'язаний виконувати їхні накази, звітувати перед ними про свою роботу у представницькому органі, про реалізацію своєї передвибор-ної програми, нести перед ними відповідальність за свої дії тощо. Імперативний мандат передбачає також можливість дострокового відкликання парламентарія виборцями. Імперативний мандат був характерний для радянської системи державної влади. Нині він визнається і застосовується лише в окремих країнах (Куба, КНР).

¹ Шаповал В. М. Мандат депутатський // Юридична енциклопедія: У 6 т. — К., 2001. — Т. 3. — С. 570-571.

Розділ 18

Деякі конституціоналісти критично ставляться до традиційного поділу депутатських мандатів на «вільні» та «імперативні», називаючи їх «двома крайностями», неприйнятними для характеристики сучас-ного парламентарія¹. Також наголошується, що більш правильно го-ворити про рівні взаємозв'язки між представником і тими, кого пред-ставляють, вибудовані на основі підвищення рівня їхньої взаємодії². Як також стверджують теоретики конституційно-правового статусу парламентаріїв, ідеальною або ж реальною є модель депутатского мандата, який має риси вільного та імперативного депутатского мандата в тому чи іншому співвідношенні.

Конституція України 1996 р. радикально змінила статус народного депутата, який тривалий час мав імперативний депутатский мандат. Водночас вільний характер мандата парламентаріїв прямо Основним Законом не визначається. Мандат же депутата місцевої ради в Україні має на сьогодні ознаки імперативності.

Так, колишній статус народного депутата допускав поєднання де­путатських повноважень з іншими видами діяльності, з перебуван-ням на державній службі, зайняттям виборчих або службових посад. За чинною Конституцією народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі, тобто є парламентаріями. Вони не можуть мати іншого представницького мандата чи перебувати на дер­жавній службі.

Принцип незалежності народного депутата України передбачає різноманітні заходи щодо захисту його особи насамперед від різних протиправних посягань, унеможливлення будь-яких протиправних впливів на парламентарія. Реалізація цього принципу пов'язана із гарантіями вільного, ефективного та безперешкодного здійснення народним депутатом покладених на нього функцій і повноважень. Однією із складових цих гарантій є депутатська недоторканність: недоторканність від правосудия (депутатский імунітет), недотор­канність приватного життя тощо.

Зокрема, відповідно до Конституції України (ст. 80), Закону Ук­раїни «Про статус народного депутата України» народному обранцю гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення

¹ БезугловА.А., Солдатов С. А. Конституционное право России: Учебник: В 3 т. — М.,
2001. — Т. 2. —С. 640.

² Астафичев П. А, Социально-правовая природа народного представительства // Госу­
дарство и право. — 2001. — № 11. — С. 32.

Поиск по сайту: