Територіальний устрій України. Вважається, що при розв'язанні цієї проблеми слід визнати, що базо-вий підхід тут повинен бути дворівневим: територіальна громада на-селеного пункту загалом

Вважається, що при розв'язанні цієї проблеми слід визнати, що базо-вий підхід тут повинен бути дворівневим: територіальна громада на-селеного пункту загалом та органи самоорганізації населення (з чітко визначеними повноваженнями та бюджетною базою) на місцях (у селищах, мікрорайонах, віддалених районах тощо). Адже великі можливості, які містить у собі самоорганізація населення, на жаль, фактично не використовуються¹.

Також не можна не погодитися з В. Кравченком та М. Пітциком, які вважають, що місцеве самоврядування має здійснюватися на те-риторіях, відмежованих одна від одної. На одній території не може бу­ти кількох територіальних громад, які виступали б самостійними суб'єктами права на місцеве самоврядування. Доцільно, щоб у про-цесі адміністративно-територіальної реформи втратили статус са-мостійних адміністративно-територіальних одиниць такі населенні пункти, які знаходяться у межах адміністративних кордонів інших на­селених пунктів. Відповідно статус повноправного суб'єкта місцевого самоврядування втрачають і територіальні громади цих населених пунктів, хоча це не виключає можливості здійснення ними певних са-моврядних функцій у межах, визначених відповідною радою. При цьому подібні територіальні громади могли б формувати і відповідні органи, наприклад, обирати сільського голову, органи самоор­ганізації тощо².

Щодо сільських населених пунктів зазначимо, що сільська місцевість — це територія, розташована за межами міських поселень, що включає поселення, природне середовище, виробничі та інфраст-руктурні об'єкти і здійснює переважно сільськогосподарські, лісого-сподарські, рекреаційні, природоохоронні та просторово-ко-мунікаційні функції. За Конституцією України, у сільській місцевості України існує лише дві форми територіальної організації розселен-ня — села і селища. Масштабність та актуальність розв'язання про­блем розвитку сільського середовища є надзвичайно суттєвою. Село успадкувало від радянських часів чимало проблем. Виділяють 240 без-людних, 5095 вимираючих та 2891 занепадаючих сіл, усього 7986

¹ Матвиенко А. Инициатива населення как ступенька к достойному будущему // Го­
лос Украиньі. — 2002. — 6 декабря.

² Кравченко В. В., Пітцик М. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в
Україні (основи муніципального права). — К., 2001. — С. 21.

Розділ 24

повністю деградованих поселень, або 27,7 % їх загальної кількості. Офіційна статистика, опублікована ще у 2003 р., свідчить, що 16 772 села не мають пошти, 9485 — медийного пункту, 13 756 — закладів освіти (шкіл), 420 — джерел питної води. Ці проблеми вимагають проведення невідкладної політики щодо формування самодостатніх сільських територіальних громад, а звідси — проведення реформи адміністративно-територіального устрою.

Слід зазначити, що адміністративно-територіальною одиницею є не кожний населений пункт і не власне населений пункт, оскільки це поняття скоріше географічне, а один чи кілька населених пунктів з навколишніми землями, що перебувають під юрисдикцією єдиної для них територіальної громади та відповідних органів місцевого самоврядуван-ня. Ось чому в інших країнах первинна ланка адміністративно-тери-торіального поділу має назву не «село», «селище», «місто», а «комуна», «муніципалітет», «громада». Ця назва є похідною від назви первинного суб'єкта місцевого самоврядування — комуни, муніци-палітету, громади тощо. Тому невипадково пропонується в майбут-ньому і в Україні запровадити універсальну назву первинної ланки адміністративно-територіального поділу — «громада». Тоді система територіального устрою України складалася б з громад та регіонів (Автономна Республіка Крим, області, райони).

Така новація передбачена в існуючих в Україні законопроектах щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, згідно з якими мають бути нові адміністративно-територіальні одиниці — громади, які утворюються на основі одного або кількох поселень, мають визначені в установленому законом порядку межі території і є територіальною основою для створення та діяльності органів місцевого самоврядування, надання населению визначе-ного законом рівня адміністративних, соціальних та культурних послуг.

Такий підхід є досить прогресивним. Адже громада — яскравий приклад самоврядування протягом усієї людської історії. Більше того, запропонована у контексті реформування адміністративно-тери-торіального устрою ідея громад як адміністративно-територіальних одиниць — це рішучий крок до модернізації застиглого, украй архаїчного адміністративно-територіального устрою України, який практично без змін «перекочував» з Конституції УРСР 1978 р. у Кон-ституцію України 1996 р. Самоврядні громади — це не тільки адміністративно-територіальні, а й господарюючі одиниці, де

Поиск по сайту: