Конституційний статус Президента України. ного суверенитету і територіальної цілісності України1

ного суверенитету і територіальної цілісності України¹. При здійсненні таких повноважень Президент не може втручатися у компетенцію інших органів влади, бо це вже буде зловживанням владою. Напри-клад, Конституційний Суд України ухвалив, що Президент не вправі регулювати ті сфери, які належать до компетенції Кабінету Міністрів².

Президент забезпечує континуїтет правової держави, тобто пра-вонаступність і забезпечення нормальної діяльності інститутів держа­ви. Прийняття правових актів у рамках забезпечення континуїтету та стабільності конституційного ладу пов'язано не лише із консти-туційно визначеними повноваженнями глави держави (ст. 106) чи міркуваннями недостатності законодавчого регулювання, а й з його конституційним статусом. Хоча ця думка у доктрині сприймається неоднозначно³, глава держави покликаний забезпечити принцип поділу влади, ефективну взаємодію конституційних органів влади і вживати належних заходів для забезпечення ефективного здійснення функцій держави.

Застосування Президентом України необхідних заходів у рамках частини другої ст. 102 Конституції України передбачає: а) вжиття за­ходів у рамках правових актів — указу, розпорядження, консти­туційного подання; б) такі заходи повинні відповідати критеріям пропорційності й не накладати надмірних обмежень у сфері основних прав і свобод; в) такі заходи повинні бути оперативними, своєчасни-ми і ставити досягнення соціально значущої мети у рамках забезпе­чення засад конституційного ладу; г) порушення повинні мати прин-циповий характер, і вжиття інших заходів не дає змоги забезпечити режим конституційності; г) підставою цього є забезпечення саме принципів верховенства права, поділу влади, належного функціону-вання публічної влади та правонаступності її інститутів; д) вжиття заходів, пов'язаних із обмеженням основних прав, повинно стати предметом невідкладного парламентського або конституційного кон­тролю у порядку, визначеному Конституцією і законами України.

Недоторканність Президента України (частина перша ст. 105 Конституції України). На час виконання своїх обов'язків Президент

¹ Рішення КСУ № 9-рп/2004 від 07.04.2004 р. // КСУ РВ. — 5:164.

² Рішення КСУ у справі управління нафтовою галуззю № 7-рп/2005 від 05.10.2005р // *
ІШЬ: Ьі1;р://\у\у\у.сси.йоу.иа

³ Лучин В. О., Мазуров А. В. Указьі Президента РФ: основньіе социальньіе и правовьіе
характеристики. — М., 2000. — С. 49-50; Российское законодательство: проблема и
перспективьі. — М., 1995. — С. 139.

Розділ 19

України володіє правом недоторканності. Конституция не розкриває змісту недоторканності Президента, і очевидною є необхідність зако-нодавчого регулювання цього питання.

Відсутність законодавчого регулювання зумовлює різне тлумачен-ня обсягу недоторканності глави держави. Так, суддя Апеляційного суду м. Киева Ю. Василенко 15 жовтня 2002 р. виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо Президента Л. Кучми. Суддя мотивував свое рішення тим, що є всі підстави вважати, що в діях Президента вбачається склад злочинів, на підставі чого можна ухва-лити відповідне рішення. В. Медведчук назвав цю постанову «право-вим нігілізмом», а міністр юстиції О. Лавринович — дискутивною, оскільки «Конституцією передбачені дві категорії — народні депута­та і президент, які є недоторканними». Б. Футей вважає, що суддя вчинив правомірно, оскільки порушення кримінальної справи проти Президента не порушує гарантій недоторканності та не стосується процедури імпічменту.

Як кодифікований акт Конституція України не містить у собі супе-речностей. Тому цілком очевидно, що зміст недоторканності Президен­та України та народних депутатів України мають однаковий обсяг. Відповідно до положення ст. 80 Конституції України, що визначають недоторканність народних депутатів, поширюються на положення її ст. 105. Конституційний Суд України пов'язує виникнення обсягу недо­торканності з моменту притягнення особи до кримінальної відповідаль­ності, і вона як стадія кримінального переслідування починається з «моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину»¹.

Таким чином, Президент України несе насамперед політичну імораль-ну відповідальність за політичний курс, який він здійснює. Глава держави може бути притягнутий до відповідальності за процедурою імпічменту, яка поєднує ознаки політичної та юридичної відповідальності. Питання про можливість порушення кримінальної справи щодо Президента України під час здійснення ним своїх повноважень сьогодні так і зали-шається дискусійним. Однак здається, що кримінальна відпо­відальність та відповідальність у порядку процедури імпічменту глави держави не є взаємопов'язаними, а обсяг його недоторканності скоріше пов'язаний саме із відповідальністю у порядку імпічменту.

Представницький мандат Президента України (ст. 102). Президент України обирається прямими і загальними виборами, що визначає

¹ Рішення КСУ № 9-рп/1999 від 27.10.1999 // КСУ РВ. — 1:469. 396

Конституційний статус Президента України

найвищий ступінь його легітимності — він представляв Український народ. Президент України наділений повноваженнями призначати всеукраїнський референдум за народною ініціативою (ст. 72) та про внесення змін до Конституції (ст. 156). Це відкриває простір для вико-ристання Президентом України плебісцитарних процедур в обхід законодавчих. На зовнішньополітичній арені Президент України представляв державу в міжнародних відносинах, визначає зовнішньо-політичний курс держави. Зокрема, Президент України вносить кандидатуру міністра закордонних справ на затвердження парламен­том, веде переговори та укладає міжнародні договори.

При здійсненні свого представницького мандата глава держави за-безпечує взаємодію органів публічної влади. Президент України вправі проводити консультації в процесі формування уряду, визначенні засад зовнішньої і внутрішньої політики, звертатися із шорічними посланнями до Верховної Ради України, узгоджувати свій політичний курс із Кабінетом Міністрів України шляхом проведення засідань РНБО тощо. Президент України є уособленням держави та їїмораль-ним авторитетом. Залежно від того, чи є ефективними акти глави держави, чи поважає він при цьому повноваження та рішення інших органів влади, чи здатен при ухваленні своїх рішень у рамках права врівноважувати інтереси конституційних органів влади, можна суди-ти про рівень авторитету Президента України, його здатності вплива-ти на хід здійснення ефективного державного політичного курсу.

19.2. Порядок виборів Президента України та вступу його на пост

Вибори Президента України здійснюються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 103 Конституції). Відповідно до свого статусу Прези­дент України володіє представницьким мандатом.

Вибори Президента України. Щоб стати кандидатом у Президенти України, потрібно відповідати певним вимогам, зокрема віковому цензу та цензу осілості. Президентом може бути обраний громадянин України, який на день проведення виборів досяг 35 років, має право голосу, проживав в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Розділ 19

Призначення виборів. Чергові вибори Президента України прово-дяться в останню неділю останнього місяця п 'ятого року повноважень Президента. Постанова Верховної Ради України про призначення чергових виборів приймається не пізніш як за 180 днів до дня виборів. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів з дня при­пинення цих повноважень (ст. 103 Конституції). Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України (ст. 85 Консти­туції).

Право висування претендента на кандидата у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується виборцями через політичні партії та їх виборчі блоки, а також через збори виборців, у тому числі шляхом самовисунення.

До складу виборчих комісій обов'язково включаються (за наяв-ності відповідних подань) по два представники від партій (блоків), від яких зареєстровані кандидати. Представниками від партій можуть бу­ти члени цих партій або безпартійні. Загальна кількість членів вибор­чих комісій встановлюється така: територіальної виборчої комісії визначається відповідною радою, але не може бути меншою 10 осіб; дільничних виборчих комісій — не менше 8 осіб. Голова, заступник голови та секретар виборчої комісії не можуть бути членами однієї партії (представниками одного блоку партій).

Висунення кандидатів у Президенти України. Ця процедура здійснюється у два етапи: спочатку висувають претендентів на канди­дата у Президенти, серед яких реєструють лише тих, які зібрали на свою підтримку визначену кількість підписів виборців. Право висува-ти претендента на кандидата у Президенти України належить партіям, що зареєстровані Міністерством юстиції України. Це право реалізується партією як безпосередньо, так і через об'єднання кількох партій у виборчий блок. Претендент висувається партією на з'їзді, конференції, що є найвищим статутним органом цієї партії. Порядок проведення з'їзду (конференції, загальних зборів) партії визначається її статутом.

Висування претендента виборчим блоком партій здійснюється на міжпартійному з'їзді (конференції), делегати на який обираються членами партій, що об'єдналися у виборчий блок, відповідно до нор-ми представництва, визначеної угодою про утворення виборчого бло­ку. Претендентом на кандидата у Президенти України від партії може бути як член цієї партії, так і безпартійний громадянин. З'їзд (конфе-

Конституційний статус Президента України

ренція, загальні збори) партії має право вирішувати питання про висування претендента, якщо на ньому присутні більше двох третий обраних делегатів, але не менше 200 осіб. Претендент вважається ви-сунутим, якщо за його кандидатуру проголосувало більше половини учасників з'їзду (конференції, загальних зборів).

Претендент на кандидата у Президенти повинен внести виборчу заставу у розмірі 500тисяч гривень на спеціальний рахунок Централь­но! виборчої комісії.

Реєстрація претендента як кандидата у Президенти України здійснюється ЦБК. Бона приймає рішення про реєстрацію претен­дента у 5-денний строк з дня подання заяви про реєстрацію та доку-ментів, передбачених законом, і протягом 48 годин після реєстрації видає уповноваженій особі (блоку) довідку про реєстрацію претен­дента і необхідну кількість підписних листів встановленої форми для збирання підписів виборців на підтримку претендента.

Претендент має бути зареєстрований як кандидат у Президенти, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менш як 500 тисяч громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як 20 тисяч громадян у кожному із двох третий регіонів (Авто­номна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України. Реєстрація претендента як кандидата у Президенти України здійснюється ЦБК протягом п'яти днів після складення нею прото­колу про результати збирання підписів виборців на підтримку претендента. Підписні листи подаються уповноваженою особою кан­дидата у Президенти України не пізніш як за 40 днів до дня виборів Президента України. ЦБК протягом трьох днів після реєстрації видає кандидатові у Президенти України посвідчення встановленого зразка, а претендентам, яким відмовлено у реєстрації, — рішення.

Передвиборна агітація. Особа, яка отримала посвідчення про реєстрацію її як кандидата у Президенти України, має право здійсню-вати передвиборну агітацію. Передвиборна агітація може здійснюва-тись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Громадяни України, політичні та інші об'єднання громадян мають право вільно й усебічно обговорювати передвиборні програми канди-датів, їхні політичні, ділові та особисті якості, вести агітацію за або проти кандидатів на зборах, мітингах, у пресі, на радіо й телебаченні.

Пріоритетною формою ведення передвиборної агітації кандидата­ми є їхні зустрічі з виборцями як на зборах, так і в іншій зручній для

Розділ 19

виборців формі. Територіальні виборчі комісії беруть участь в організації зустрічей кандидатів з виборцями. На прохання канди-датів чи виборчих комісій органи виконавчої влади та органи місце-вого самоврядування сприяють у проведенні таких зустрічей.

Для проведення масових заходів передвиборної агітації місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, під-приємства, установи, організації державної і комунальної форм влас-ності, де частка державної власності перевищує 25 відсотків, безо-платно надають придатні для цієї мети приміщення у визначений виборчою комісією час. При цьому територіальні виборчі комісії зобов'язані забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів у Пре­зидента України.

Усі друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити інформацію про організацію, установу та осіб, відповідальних за їх випуск, вихідні дані установи, що здійснила друк, відомості про загальний тираж відповідного друкованого матеріалу

Відповідно до Закону «Про вибори Президента України» (ст. 32) кандидатам у Президенти надається право безоплатного користуван-ня державними засобами масової інформації шляхом надання їм рівноцінного і однакового за обсягом часу мовлення на загальнодер-жавному рівні й у межах окремого виборчого округу. Конкретний об-сяг і час радіо- і телепередач, визначених для передвиборної агітації кандидатів на загальнодержавному рівні, встановлюється ЦБК, у те-риторіальних виборчих округах — територіальними виборчими комітетами за погодженням з керівниками відповідних засобів масо­вої інформації. Телекомпаніям забороняється переривати передви-борні агітаційні програми, в тому числі рекламою товарів, робіт і послуг. Крім того, кандидати у Президенти України мають право на безплатне розміщення пакету своєї передвиборної програми обсягом не більше чотирьох сторінок друкованого тексту в однаковому полі-графічному виконанні в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр».

ЦБК та територіальні виборчі комісії з коштів Державного бюдже­ту України, виділених на проведення виборчої кампанії, оплачують встановлені згідно з Законом «Про вибори Президента України»: час на державному радіо і телебаченні, друкування передвиборних плакатів та публікацію програм кандидатів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр», в обласних виданнях.

Фінансування виборчої кампанії. Державне фінансування передвиборної агітації може поєднуватися з особистим. Кандидати у

Конституційний статус Президента України

Президенти України мають право за рахунок і в межах особистого ви­борчого фонду додатково друкувати свої матеріали передвиборної агітації як у державних, так і недержавних періодичних друкованих виданнях на умовах рівної оплати за одиницю газетної площі, а також вести свою передвиборну агітацію як на державних, так і недержав­них телерадіоканалах на умовах рівної оплати за одиницю ефірного часу. Агітація в недержавних засобах масової інформації обмежується лише можливостями власного виборчого фонду на умовах рівної оп­лати за ефірний час чи газетну площу для кандидатів у Президенти України.

Особистий виборчий фонд утворюється за рахунок власних коштів кандидата, коштів політичних партій, пожертвувань громадян Ук­раїни, юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, за винятком державних підприємств, державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування, а також іноземців та осіб без гро-мадянства, іноземних юридичних осіб, підприємств з іноземними інвестиціями, благодійних організацій та релігійних об'єднань і підприємств, установ, організацій, що мають заборгованість перед бюджетами всіх рівнів.

Розмір особистого виборчого фонду не може перевищувати 50 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат, а для кандидатів, що вийшли у другий тур голосування, — додаткового не більше 15 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат. Пожертвування однієї фізичної або юридичної особи не може перевищувати 25 розмірів мінімальних заробітних плат. Кошти особистих виборчих фондів використову-ються виключно на потреби передвиборної агітації.

Голосування виборців. Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 8-ої до 20-ої години. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за сім днів до дня виборів. Голосування проводиться у спеціально відведених приміщеннях, де обладнуються в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування. Кожен виборець голо-сує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Виборчий бюлетень заповнюється виборцем у кабіні або кімнаті для таємного голосування.

Визначення результатів виборів. Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини го-лосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо до виборчого бюлетеня було включено більше двох кандидатів і жоден з них не на-

Роздш 19

брав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосу-ванні, ЦБК призначає повторне голосування по виборах Президента України по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який у результаті повторного голосування одержав більшу, ніж інший канди­дат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Новообраний Президент вступає на пост у визначений Консти-туцією термін: не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів і з моменту складення присяги Українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Приведення Президента України до присяги здійснює Голо­ва Конституційного Суду України.

Президент України складає присягу на урочистому засіданні Верховної Ради України в присутності представників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, почесних громадян України та представників іноземних держав.

Мандат Президента України. Президент України обирається стро­кой на п'ять років. У деяких країнах (Франція до 2000 р., Казахстан) строк повноважень президента складає сім років. В Україні обгово-рювалася можливість продовження строків повноважень Президен­та, однак скорочення повноважень президента у Франції у 2000 р. до п'яти років та протести опозиції охолодили такі спроби в Україні.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Таке обмеження спрямовано на те, щоб уникну-ти можливості узурпації влади з боку однієї особи. Триваліше, ніж два строки підряд, перебування однієї особи на посту Президента може призвести до звуження повноважень інших конституційних органів влади та концентрації влади у руках Президента. Як свідчить за-рубіжна практика, це має наслідком затримання динамічних процесів у політичній системі, послаблення ролі політичних партій. У деяких країнах (Білорусь, Єгипет, Казахстан) строки перебування прези­денте на посту пролонгуються шляхом голосування на референдумі, що свідчить про відвертий популізм влади. Це у свою чергу призводить до викривлення зворотних зв'язків між державою і населенням та утвердження авторитарного або навіть тоталітарного режиму.

Питання про строки перебування на посту Президента України вже було предметом розгляду в Конституційному Суді України.

Поиск по сайту: