Конституційно-правовий статус Верховної Ради України. ричні традиції формування та функціонування представницьких ус-танов

ричні традиції формування та функціонування представницьких ус-танов. Зокрема, чисельність Верховної Ради України у 450 народних депутатів України вперше було визначено в ст. 98 (в редакції від 27 жовтня 1989 р.) Конституції (Основного Закону) Української РСР 1978 р. із змінами і доповненнями. Згодом такий самий склад парла­менту було зафіксовано в ст. 2 Закону України від 7 жовтня 1993 р. «Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України» і ст. 6 Конституційного договору між Президентом України та Вер­ховної Радою України від 8 червня 1995 р.¹

Конституційно-правова регламентація колегіальності Верховної Ради України полягає не тільки у закріпленні кількісного складу, а й у визначенні умов, за наявності яких вона є повноважною. Так, відповідно до частини другої ст. 82 Конституції України Верховна Ра­да України є повноважною за умови обрання не менш як двох третий від її конституційного складу. Наприклад, ст. 15 Регламенту Верховної Ради України містить положення, згідно з яким Верховна Рада Ук­раїни нового скликання збирається після офіційного оголошення про її обрання не менш як двох третий народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради (тобто не менше 300 народ­них депутатів). Це означав, що розпочати виконання своїх функцій Верховна Рада України має право лише у колегіальному складі.

Колегіальність Верховної Ради України зумовлена також процеду­рою розгляду питань і прийняття рішень парламентом. Відповідно до частини першої ст. 91 Конституції Верховна Ради України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Регламент Вер­ховної Ради України також містить ряд положень, присвячених пи­танням підготовки, організації, обговорення та розгляду питань та прийняття відповідних рішень. Наприклад, ст. 47 глави 8 «Прийняття рішень Верховної Ради» визначає, що Верховна Рада приймає рішен-ня виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради².

¹ Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Ба­
танов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевои та
ін. — X.; К., 2003. — С. 366-367.

² Постанова Верховної Ради України «Про Регламент Верховної Ради України» від
19.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 23, № 24-25. —
Ст. 202.

Розділ 17

Виборність. Верховна Рада України є виборним органом державної влади. Відповідно до Конституції України народні депутати обира-ються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шля­хом таємного голосування. Виборний спосіб формування Верховно!" Ради України логічно випливає з проголошеного принципу народно­го суверенітету.

Щодо виборності як ознаки парламенту існує багато різних поглядів. Наприклад, російський вчений Ю. Тихомиров визначає вибори як єдиний можливий спосіб формування представницьких органів, які надають їм «авторитету всезагальності»¹. Така думка має ряд прихильників. Наприклад, А. Махненко зазначає, що вищий ор­ган державної влади має право виражати суверенну волю народу за умови його дійсно представницького складу. Такий склад державного органу забезпечується послідовно демократичними виборами².

Саме завдяки такій властивості, як виборність органи народного представництва набувають своєї визначальної якості — представ­ницького характеру, вважає дослідниця російського парламентаризму I. Котелевська³.

Отже, в Україні демократичні вибори народних депутатів дають змогу громадянам виразити свою причетність до представницьких ус-танов, сприяють встановленню зв'язку між народними представни-ками і виборцями. Виборність зумовлює особливе місце Верховної Ради України як загальнонаціонального представницького органу в системі органів державної влади. Виборний спосіб формування пар­ламенту зумовлює та забезпечує тісний зв'язок цього органу з ук-раїнським суспільством. Під час проведення парламентських виборів відбувається процес інтеграції настроїв, інтересів суспільства у представницьку установу з метою їх реалізації та захисту. I саме в цей момент парламент України набуває рис так званого інтеграційного центру, що сприяє виявленню суспільних інтересів у державі. Але інтеграція має відносний (умовний) характер, тому що Український народ під час виборів представляють виборці, тобто громадяни, які

¹ Тихомиров Ю.А. Власть в обществе: единство и разделение // Советское государство
и право. — 1990. — №2. — С. 11.

² Махненко А. X. Верховньіе органьі народного представительства социалистических
стран. — М., 1972. — С. 8.

³ Котелевская И. В. Современньій парламент // Государство и право. — 1997. —
№3. —С. 12.

Поиск по сайту: