Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини... ними нормами зобов'язання

ними нормами зобов'язання. У міжнародному праві на універсально-му рівні існує певний міжнародно-правовий механізм, який спрямо-ваний на забезпечення дотримання прав і свобод у кожній окремій державі. Однак міжнародне співтовариство не має права втручатися у внутрішні справи конкретно/держави, не вправі також диктувати, які міжнародні норми та повинна імплементувати у свое національне за-конодавство. I якщо яка-небудь держава відмовляється від подібного, її ніхто не може змусити. В такому разі единим знаряддям міжнарод-ної спільноти може бути суто політичний або економічний тиск, але аж ніяк не правовий¹.

У юридичній літературі не існує единого тлумачення структури правового статусу особи. Переважно цей статус визначають як су-купність прав, свобод і обов'язків особи, оскільки насамперед завдя-ки їм він реалізується. Крім того, до структури правового статусу включають також громадянство, законні інтереси, гарантії здійснен-ня прав і обов'язків².

Деякі теоретики права до структурних елементів правового статусу особи зараховують також правосуб'єктність як його підставу і не-обхідну передумову суб'єкта бути учасником правовідносин; юридич-ну відповідальність³.

За характером правового регулювання теоретики права розрізня-ють такі види правового статусу, як:

— загальний або конституційний статус людини і громадянина;

— спеціальний, або родовий, статус окремих категорій громадян;

— індивідуальний статус, який характеризує вік, стать тощо.

Загальний правовий статус — це статус особи як людини і громадя­нина держави. Він визначається насамперед конституцією держави, конституційними законами. Конституційні права, свободи і обов'яз-ки людини і громадянина є визначальними для формування загаль-ного статусу особи, становлять основний зміст конституційно-право-

Баймуратов М. Правовой статус человека и гражданина в конституциях государств Восточной Европьі: сравнительно-правовой анализ конституций и их соотношение с международньіми стандартами // Порівняльно-правові дослідження. — 2001. — №1. —С. 148.

Общая теория прав человека / Под ред. Е. А. Лукашевой. — М., 1996. — С. 30.

Напр.: Витрук Н. В. Основьі теории положення личности в социалистическом обще­стве. — М., 1979. — С. 39; КолодійА. М., ОлійникА. Ю. Права людини і громадянина в Україні. — К., 2003. — С. 132; Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. — X., 2001.-С. 380 та ін.

Розділ 11

вих відносин, нерідко мають особливий організаційно-правовий ме-ханізм реалізації та захисту.

Цей статус є загальним і однаковим для всіх, характеризуется відносною стабільністю.

Важливою рисою конституційно-правового статусу є принцип рівності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, рівності їх перед законом. Він не залежить, наприклад, від етнічного та соціаль-ного походження, майнового стану, політичних, релігійних та інших переконань та інших ознак. Рівність усіх перед законом є важливою ознакою демократичної, правової держави. Показово, що засади рівності конституційно-правового статусу особи в тій чи іншій формі закріплюються у всіх демократичних конституціях.

Спеціальний статус особи зумовлений особливостями становища і інтересами, потребами, соціально-функціональною активністю (віком, родом діяльності тощо) окремих категорій суб'єктів права (наприклад, виборців, військовослужбовців, депутатів, службових осіб, студентів, суддів, пенсіонерів та ін.). Відповідно до конкретних особливостей чинне законодавство адресує певному колу осіб спеціальні, додаткові права та обов'язки.

Наприклад, Закон України «Про освіту» встановлює права та обов'язки вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажерів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів як визначених учас-ників навчально-виховного процесу. Згідно зі ст. 51 цього закону на-звані суб'єкти мають право, зокрема, на навчання для здобуття пев-ного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів; вибір закладу освіти, форми навчання, індивідуальних програм, позакласних занять; одержання направлення на навчання, стажування до інших закладів освіти, в тому числі за кордон; користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздо-ровчою базою закладу освіти; доступ до інформації в усіх галузях знань; участь у об'єднанні громадян; безпечні і нешкідливі умови на­вчання та праці та ін. Серед обов'язків визначеного кола учасників навчально-виховного процесу, наприклад, додержання законодавст-ва, моральних, естетичних норм; систематичне й глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня; додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти (ст. 52 закону).

Спеціальний статус виконує роль загального статусу для певної ка-тегорії осіб, конкретизує його. Цей статус може встановлюватися

Поиск по сайту: