Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини... (ст. 116), Конституційний Суд України (статті 147, 150), Уповноваже-ний Верховно!' Ради України з прав людини (ст

(ст. 116), Конституційний Суд України (статті 147, 150), Уповноваже-ний Верховно!' Ради України з прав людини (ст. 101), органи прокура-тури (ст. 121), місцеві державні адміністрації (статті 118, 119), органи місцевого самоврядування (статті 143, 144), Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17), органи міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна (ст. 55), адвокатура (ст. 59), політичні партії і громадські організації (статті 36, 37), засоби масової інформації.

Втім, вітчизняні та зарубіжні правознавці висловлюють й інші по­гляди на класифікацію гарантій прав та свобод людини і громадяни-на. Так, на думку О. Скакун, гарантії прав, свобод і обов'язків люди­ни і громадянина за підставою правового становища особи поділя-ються на: 1) загальні; 2) спеціальні; 3) індивідуальні. До перших у свою чергу включають: соціально-економічні; політичні; ідеологічні (духовно-моральні); юридичні. Стосовно юридичних гарантій, то до них віднесені: гарантії реалізації прав; гарантії охорони прав; гарантії захисту прав¹.

Відомий російський вчений-конституціоналіст С. Авак'ян виділяє чотири групи гарантій прав та свобод людини і громадянина: ма-теріальні (економічні передумови); організаційні (інститути держав­но!' влади); духовні або ідеологічні (існуючі в суспільстві концепції прав людини, які потрібно роз'яснювати громадянам); юридичні, що поділяються на дві групи — а) процедурні та б) юридична відпо-відальність об'єднань громадян, органів влади, самоврядування та посадових осіб².

У науковій літературі наведені й інші класифікації гарантій прав та свобод людини і громадянина.

Стосовно юридичних гарантій, то до критеріїв, що є виміром їх розмежування, відносять: функціональну спрямованість; зміст; сферу дії; спосіб викладання; форму закріплення тощо.

Залежно від функціональної спрямованості юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина поділяють на:

— гарантії реалізації — це відповідні умови і засоби, які сприяють реалізації кожною людиною і громадянином, закріплених у Консти-

¹ Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Шдручник / Пер. з рос. — X., 2001. —
С.187-189.

² Конституционное право: Знциклопедический словарь / Отв. ред. С. А. Авакьян. —
М.,2000. — С. 122-123.

Розділ 11

туції України, інших нормативно-правових актах, прав, свобод і обов'язків;

— гарантії охорони — це встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретизація в законодавстві; встановлення процедур, за-собів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав; встановлення засобів профілактики запобігання правопору-шенням;

— гарантії захисту — охоплюють конституційний нагляд, кон­троль, відповідальність правопорушника; встановлення заходів відповідальності винних за порушення прав і свобод громадян; вста­новлення заходів захисту прав, відновлення порушеного права¹.

За критерієм змісту юридичних гарантій прав та свобод людини і гро-мадянина серед них виділяють: 1) матеріальні (положення правових норм, які безпосередньо містять ті чи інші приписи та заборони); 2) процесуальні (положення, які визначають пронес реалізації матеріальних гарантій); 3) організаційні (положення, які, зокрема, виз­начають систему судових і власне правоохоронних органів, інших ор-ганів державної влади і органів місцевого самоврядування, встанов-люють їх функції, повноваження їхніх посадових і службових осіб)².

За сферою дії юридичні гарантії прав та свобод людини і громадяни-на поділяють на дві групи: внутрішньодержавні (національні) та міжна-родно-правові. Внутрішньодержавні гарантії, на думку російського вченого С. Кашкіна, у свою чергу, включають судові та позасудові. Ними слугують передусім деякі загальні принципи і конституційні права матеріального і процесуального характеру (наприклад, право подання скарги, право петиції). Головною інституційною гарантією є незалежний суд. Необхідним елементом гарантій є відповідальність за порушення конституційних прав і свобод. Гарантами виступають органи влади. Стосовно ж міжнародно-правових гарантій, то до них відносять норми міжнародно-правових актів з прав людини, органи ООН та спеціалізовані установи цієї організації, універсальні та регіональні міжнародні організації гуманітарного профілю³.

¹ Скакун О. Ф. Цит. праця. — С. 189; Заворотченко Т. Система конституційно-право-
вих гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. —
2002. — №5. — С. 113.

² Рабінович П. М., Хавронюк М. I. Цит. праця. — С. 250.

³ Кашкин С. Ю. Гарантии конституционньіх прав и свобод // Конституционное право:
Словарь. — М., 2001. — С. 83-84.

Поиск по сайту: