Вибори в Україні. встановлено, що на місцевих виборах громадянин України одночасно може балотуватися кандидатом у депутата лише однієї ради або кан­дидатом на посаду відповідно

встановлено, що на місцевих виборах громадянин України одночасно може балотуватися кандидатом у депутата лише однієї ради або кан­дидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голо-ви. Законодавством надається право одночасного балотування до Верховно!' Ради України і до місцевих рад. Проте депутатом громадя­нин може бути лише одного представницького органу.

3 набранням чинності Законом України «Про вибори народних депутатів України»¹ 1997 р. були закладені основи такого порядку ви-борів, за яким кількість голосів у виборця залежала від виду виборів, у яких він бере участь. Як відомо, до того часу в Україні виборці завжди мали по одному голосу, незалежно від виду виборів. На вибо­рах народних депутатів України у 1998 р. кожний виборець уперше мав два голоси — по одному в одномандатному та багатомандатному загальнодержавному виборчих округах. Щоправда, такий підхід зако-нодавцем було змінено при прийнятті Закону України «Про вибори народних депутатів України» 2004 р. із запровадженням пропорційної виборчої системи на парламентських виборах.

На виборах Президента України кожен виборець завжди має один голос.

На місцевих виборах виборець володіє також одним голосом відповідно до кожного із цих видів виборів.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі вибори народних депутатів України, Президента, депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та облас-них рад та сільських, селищних, міських голів.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевияв-ленням виборців не допускається, гарантується повна свобода воле-виявлення. У рамках виборчого законодавства це досягається тим, що кожний виборець голосує особисто; голосування за інших осіб не до­пускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або в кімнаті для таємного голосування, без присутності сторонніх. Виборець, який не має можливості заповнити бюлетень особисто, може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу на свій розеуд, за винятком членів виборчої комісії, кандидатів, які балоту-ються, їхніх довірених осіб, а також уповноважених осіб, представ-ників партій, виборчих блоків партій, що беруть участь у виборах.

¹ Відомості Верховно! Ради України. — 2004. — № 30-31. — Ст. 280.

Розділ 14

14.3. Види виборів та виборчих систем

Поняття виборчої системи наукою конституційного права, у тому числі національною, традиційно розглядається у двох значеннях. У широкому сенсі під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, що охоплює порядок організації і проведення виборів представницьких органів державно!' влади і органів місцевого самоврядування. 3 цього погляду виборча система України являє со­бою сукупність усіх видів виборів, що відповідно до Конституції та за-конодавства України відбуваються на території держави. Водночас термін «виборча система» застосовується і у вузькому значенні — як спосіб визначення результатів виборів, від якого залежить порядок розподілу депутатських мандатів і сам механізм організації виборів.

У різних країнах обрання типу виборчої системи залежить від спо­собу організації державно!' влади, форми державного устрою, національного складу суспільства, його традицій та культури, впливу зовнішніх чинників¹.

Трактування виборчої системи як системи суспільних відносин дає змогу класифікувати вибори за різними ознаками.

За територіальною ознакою вибори бувають:

— загальнонаціональні (загальнодержавні), що здійснюються на території всієї країни. В Україні до таких належать вибори до Верхов­но!' Ради України, вибори Президента України;

— локальні (іноді їх називають місцевими, комунальними, адміністративними) — як правило, це вибори до представницьких ор­ганів місцевого самоврядування. До локальних виборів в Україні нале­жать вибори депутатів Верховно!' Ради Автономно!' Республіки Крим, а також вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів.

За суб'єктами розрізняють:

— вибори народних депутатів України;

— вибори Президента України;

— вибори депутатів Верховно! Ради Автономно!' Республіки Крим;

— вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у
містах, районних, обласних рад;

¹ Лавринович О. В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2001. — С. 5.

Вибори в Україні

— вибори сільських, селищних і міських голів.
За часом проведення вибори поділяють на:

— чергові, що проводяться в період закінчення строку повнова-жень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

— позачергові, або дострокові, що проводяться в разі достроково-го припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду вибор-чого органу або посади;

— повторні, проводяться у разі, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися. Повторними вва-жаються також ті, які проводяться після того, коли на виборах бало-тувалося не більше двох кандидатів і жодного з них не було обрано;

— вибори депутатів замість депутатів, сільських, селищних,
міських голів, які вибули. Ці вибори іноді називаються проміжними.
Такі вибори, що проводяться в одномандатних виборчих округах у
разі втрати депутатського мандата або дострокового припинення по­
вноважень депутата або сільського, селищного, міського голови на
підставах і в порядку, передбачених законодавством України про
місцеві вибори. На відміну від старого порядку проведення виборів в
Україні, коли цей вид виборів був характерним для всіх видів виборів,
за новим виборчим законодавством України вибори замість вибулих
народних депутатів, зокрема, відбуваються тільки в разі обрання де­
путатів безпосередньо в одномандатних виборчих округах при прове-
денні виборів депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищ­
них, міських голів. Заміна депутатів, які обиралися за списками
політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному за-
гальнодержавному виборчому окрузі на виборах народних депутатів
України та депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та
депутатів міських, районних у містах рад, районних, обласних, міст
Киева та Севастополя здійснюється шляхом надання депутатського
мандата першому за черговістю необраному кандидату з відповідного
списку. Відповідно до положень українського виборчого законодав-
ства, якщо у такому списку кандидатів у депутати не залишилося
кандидатів для заміщення вакантного мандата, такий мандат зали-
шається вакантним до чергових або позачергових виборів;

— вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністратив-
но-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

Розділ 14

— загальними, основними, коли у виборах за законом мають пра­во брати участь усі виборці держави — у разі проведення виборів на-родних депутатів України, виборів Президента України, виборців, що проживають на території Автономно! Республіки Крим — у разі об-рання депутатів Верховно! Ради Автономно! Республіки Крим;

— частковими (додатковими), коли, наприклад, до 2002 р. попов-нювався склад Верховно! Ради України, сільських, селищних рад у разі дострокового вибуття окремих депутатів.

3 огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

— дійсні — проведені в порядку, визначеному Конституцією України і відповідним виборчим законом;

— недійсні — під час яких мали місце порушення виборчого зако-нодавства, що вплинули на підсумки виборів.

За порядком визначення результатів виборів у світовій практиці розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Мажоритарна виборча система є найстарішою серед виборчих си­стем. Мажоритарною називається така система визначення резуль­татів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу отримують тільки ті кандидати, які здобули встановлену зако­ном більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необраними. Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють: мажоритарну систему абсолютно'! більшості; мажоритарну систему відносноі більшості; мажоритарну систему кваліфікованої більшості.

У разі застосування мажоритарно!' системи виборчі округи найчастіше бувають одномандатними. Рідше трапляються варіанти багатомандатних округів. У одномандатних округах голосують зазви-чай персоніфіковано, у багатомандатних — як за певних осіб, так і за партійними списками. Багатомандатні округи утворюються у Японії, США, Росії, а тепер — і в Україні.

Мажоритарна система відносноі більшості (або просто)' більшості) являє собою найпростіший різновид мажоритарно'! системи. За умов ії запровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. За умов однакової кількості на-браних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, законодавством використовується процедура жеребкування. За цієї системи голосування відбувається в один тур. Як правило, не вста-новлюється обов'язковий мінімум участі виборців у голосуванні.

Поиск по сайту: