Референдуми в Україні. документации забезпечення транспорту та зв'язку тощо

документации забезпечення транспорту та зв'язку тощо. Аналіз кош-торисів, шо складалися для проведення загальнодержавних референ-думів, свідчить про високу вартість всеукраїнського референдуму для державного бюджету¹. Тому поряд із видатками державного бюджету доцільно було б врегулювати можливість фінансування всеук­раїнського референдуму і з інших джерел (місцеві бюджети, доб-ровільні внески, кошти політичних об'єднань тощо).

Повноваження ЦБК, територіальних та дільничних комісій з все­українського референдуму та правовий статус осіб, що входять до їх складу, визначається чинним референдним законодавством України.

На основній стадії проведення всеукраїнського референдуму особ­ливо важливу роль відіграє агітація уповноважених суб'єктів за або проти прийняття закону чи іншого рішення, що є предметом рефе­рендуму. Агітація починається з моменту прийняття рішення про проведення всеукраїнського референдуму і припиняється за день до голосування. При цьому агітація щодо всеукраїнського референдуму може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам. Законодавство не містить детальної регламентації процедури агітації, лише забороняє її у день голосування.

Важливим етапом цієї стадії референдного процесу є складення списків громадян України, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі. Ці списки складаються виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад по кожній дільниці з всеукраїнського референдуму. Не пізніше ніж за 15 днів до дня голосування дільнична комісія з всеукраїнсько­го референдуму уточнює переданий їй список виборців, який підпи-сує голова і секретар комісії і оприлюднює їх для ознайомлення виборців дільниці. Допускається створення додаткових списків для громадян України, що прибули на територію дільниці після уточнення списків на підставі документів, що посвідчують їх особу та місце постійного проживання.

Зокрема, кошторис проведення референдуму СРСР 17 березня 1991 р. на території УРСР складав 22 439 000 крб. (Архів Верховної Ради України. — Ф. 1. — Оп. 28. — Спр. 117), а кошторис проведення всеукраїнського референдуму з питакь довіри (не-Довіри) Президенту та Верховній Раді України 26 вересня 1993 р. передбачав видат-ки в розмірі 221 000 млн крб. (Архів Верховної Ради України. — Ф. 1. — Оп. 28. — Спр. 147).

Розділ 15

Найважливішим етапом проведення всеукраїнського референдуму є голосування, що в процесуальному відношенні закріплює транс-формацію народної волі в закон або інше важливе рішення імпера-тивного характеру. Власне, на момент голосування уже об'єктивно існує воля народу, яка формується в процесі підготовки до голосуван­ня у кожного виборця, але до моменту голосування залишається невідомою.

Голосування на всеукраїнському референдумі здійснюється бюле-тенями, форму і текст яких затверджує ЦВК відповідно до питання (питань), винесеного на всенародне голосування. Бюлетені є доку­ментами суворої звітності і підлягають обліку.

Бюлетень для голосування має містити видрукувані друкарським способом: назву всеукраїнського референдуму, номер округу, номер дільниці та зазначення її адміністративно-територіального розташу-вання, а також позначене місце для підпису члена дільничної комісії з всеукраїнського референдуму, який видаватиме бюлетень. На ньому не допускаються ніякі сторонні графічні позначки.

Голосування громадян України на всеукраїнському референдумі проводиться з 7-ої до 20-ої години на дільницях, про місце розташу-вання і час роботи яких громадяни сповіщаються не пізніш як за 10 днів до початку голосування. Відповідальність за організацію голо­сування, забезпечення таємниці волевиявлення громадян, обладнан-ня приміщень і підтримання в них потрібного порядку покладається на дільничні комісії із всеукраїнського референдуму.

Голосування на всеукраїнському референдумі здійснюється грома-дянами України особисто й безпосередньо в момент заповнення бюле-теня шляхом викреслювання в ньому одного з двох слів: «так» або «ні». Контроль за волевиявленням громадян України на всеук­раїнському референдумі виключається.

Наступним етапом всеукраїнського референдуму є встановлення його результатів. На цьому етапі перед ЦВК постають два важливих питання: встановити, чи відбувся всеукраїнський референдум і яким є його рішення. Проблема визначення дійсності результатів референ­думу зводиться до перевірки додержання певних вимог, від виконан-ня (або невиконання) яких залежить: відбувся (або ні) референдум; референдум схвалений (або ні).

Якщо вимоги щодо порядку голосування на всеукраїнському референдумі виконані, то індивідуальна воля виборців, виражена на

Референдуми в Україні

всеукраїнському референдумі, стае державною волею і має в свою чергу визначені юридичні наслідки. Дійсність всеукраїнського рефе­рендуму визначається не тільки дотриманням процедури голосуван-ня, а й кількістю громадян України, які взяли участь у голосуванні.

Всеукраїнський референдум вважається таким, що відбувся, якшо в ньому взяли участь не менш як половина громадян, внесених до списків для голосування. Якщо на підставі протоколів територіаль-них комісій із всеукраїнського референдуму результати голосування визнаються дійсними, визначається рішення всеукраїнського рефе­рендуму.

Проект закону чи іншого рішення вважається ухваленим громадя-нами України, якщо за нього на референдумі подано більшість дійсних голосів виборців.

Остаточний результат всеукраїнського референдуму закріплюється постановою ЦБК на підставі протоколу про його результати. Постано­ва щодо рішення всеукраїнського референдуму публікується не пізніш як на десятий день після його проведення. При цьому державний орган вирішує виключно технічне питання про прийняття (неприйняття) українським народом законопроекту чи проекту іншого рішення, ви-несеного на голосування. Відповідний акт ЦБК, яким оприлюдню-ються результати всеукраїнського референдуму, називається повідо-мленням ЦБК.

Певні проблеми виникають у зв'язку з питанням про доцільність промульгації закону, прийнятого на всеукраїнському референдумі, із бо­ку Президента України. Рішення всеукраїнського референдуму ма-ють імперативний характер і не потребують затвердження будь-яким органом державної влади, що підтверджують положення відповідних рішень Конституційного Суду України.

Так, Рішення Конституційного Суду України № З-рп/2000 від 27 бе-резня 2000 р. (справа про всеукраїнський референдум) однозначно ви-ключає необхідність промульгації рішень всеукраїнського референ­думу як таких, що мають імперативний характер. Конституційний Суд України у своему Рішенні № 6-рп/2005 від 5 жовтня 2006 р. у справі про здійснення влади народом також визначив, що «результа­ти народного волевиявлення, отримані через вибори й референдум, є обов'язковими», тобто результати всеукраїнського референдуму ма­ють імперативну юридичну силу. Таким чином, ухвалення рішення всеукраїнського референдуму Верховною Радою України є бажаним,

Розділ 15

але не обов'язковим, оскільки рішення всеукраїнського референдуму набуває відповідної юридичної сили після його офіційного оприлюднення, без жодних додаткових умов.

Якщо всеукраїнський референдум визнається таким, шо не відбувся через грубі порушення закону, повторний всеукраїнський референдум може бути призначений уповноваженим державним ор­ганом у місячний термін. Коли всеукраїнський референдум відбувся, незалежно від його рішення новий всеукраїнський референдум з цьо-го питання може бути проведений не раніше ніж через п'ять років після цього.

Завершальна стадія всеукраїнського референдуму визначається вико-нанням його рішень та відповідальністю уповноважених суб'єктів у разі їх невиконання. Оскільки рішення всеукраїнського референдуму, мо­же бути змінене чи скасоване виключно шляхом проведення нового всеукраїнського референдуму, його слід вважати таким, шо має най-вищу юридичну силу. Водночас реалізація рішень всеукраїнського ре­ферендуму в процесуальному відношенні тотожна загальній теорії і правовій практиці реалізації парламентських законів. Ідентичною є і правова відповідальність за невиконання рішень всеукраїнського референдуму.

Подібним до процедури організації та проведення всеукраїнського ре­ферендуму є референдний процес на місцевому рівні. Зокрема, організація і проведення місцевих референдумів передбачає такі стадії: призначен-ня місцевого референдуму; утворення територіальних одиниць по проведению місцевого референдуму; утворення органів (комісій) з місцевого референдуму; складання списків громадян, які мають пра­во брати участь у місцевому референдумі; агітація за прийняття рішень, що виносяться на референдум; голосування; визначення ре­зультате місцевого референдуму.

Першою стадією місцевого референдуму, як і всеукраїнського, є стадія призначення референдуму, яка має підготовчий характер. Вимога депутатів місцевої ради про проведення референдуму реалізується у формі поіменного голосування на пленарному засіданні відповідної ради або збирання підписів народних депутатів. Підписи депутатів засвідчує сільський, селищний, міський голова або голова обласної чи районної ради.

Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення місцевого референдуму належить громадянам України, які постійно

Референдуми в Україні

проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право на участь у референдума Збирання підписів організовують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утво-рюються відповідно до Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

Згідно зі ст. 16 цього закону ініціативні групи обласного, міського (міст республіканського і обласного значення), районного в місті ре­ферендуму утворюються на зборах за участю не менш як 200 громадян України, а міського (міст районного підпорядкування), селищного і сільського референдуму — на зборах за участю не менш як 50 грома­дян України, які мають право на участь у референдумі і постійно про­живають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У разі схвалення більшістю учасників зборів пропозиції про про­ведення референдуму та затвердження формулювання питання, шо пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підписів громадян.

Ініціативна група місцевого референдуму складається не менш як з 10 громадян України, які мають право брати участь у референдумі і постійно проживають на території відповідної адміністративно-тери­торіальної одиниці. Ініціативні групи місцевого референдуму реєструються відповідно сільськнми, селищними, міськими голова­ми або головами обласних і районних рад. 3 дня отримання свідоцтва про реєстрацію ініціативна група має право організовувати та здійснювати збирання підписів громадян про проведення референду­му (на підписних листах).

Загальний термін збирання підписів про проведення місцевого ре­ферендуму не повинен перевищувати одного місяця від дня отриман­ня свідоцтва про реєстрацію першої ініціативної групи.

Після завершення збирання підписів ініціативна група у триден-ний строк складає підсумковий протокол, у якому зазначається за-гальна кількість підписів громадян, зібраних на території відповідної місцевої ради, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

Відповідна місцева рада після отримання належним чином оформленої пропозиції приймає на сесії у місячний строк одне з та­ких рішень: про призначення референдуму; відхилення пропозиції про проведення референдуму в разі наявності порушень закону, які впливають на підстави для призначення референдуму; прийняття

Розділ 15

рішення, яке пропонується у вимозі про призначення референдуму, без проведення референдуму.

У статті 22 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референ­дума зазначається, що в рішенні про призначення референдуму за-значаються дата проведення референдуму, назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься на референдум. На місцевий референдум найчастіше виноситься одне питання.

Дата проведення місцевого референдуму призначається не раніш як за місяць і не пізніш як за два місяці від дня прийняття рішення про його проведення. Повідомлення про призначення референдуму та зміст проекту закону, рішення іншого питання, що виноситься на референдум, оголошується в місцевих засобах масової інформації в 10-денний строк після прийняття рішення про призначення рефе­рендуму.

Наступною стадією організації і проведення місцевого референду­му після його призначення є утворення відповідних територіальних одиниць — дільниць для голосування. Для проведення голосування й підрахунку голосів під час проведення референдумів, як зазначається у ст. 23 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», територія районів, міст, районів у містах, селищ міського типу і сільрад ділиться на дільниці для голосування.

Дільниці для голосування утворюються також у військових части­цах, лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, місцях перебування громадян, розташованих у важкодоступних районах, а та­кож на суднах, які перебувають у день проведення референдуму у пла-ванні. Такі дільниці можуть бути утворені, якщо для цього є необхідні умови, при представництвах України за кордоном. Дільниці для голо­сування утворюються, як правило, районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими радами або їхніми головами.

Дільниці для голосування утворюються не пізніш як за 20 днів до місцевого референдуму з охопленням від 20 до 3000 громадян, які ма-ють право участі у референдумі, а за необхідності — меншої або більшої кількості громадян.

Відповідна рада або сільський, селищний, міський голова чи голо­ва ради сповіщає громадян про межі кожної дільниці для голосуван­ня із зазначенням місця знаходження дільничної комісії по референ­думу і приміщення для голосування.

Наступною стадією проведення місцевих референдумів є утворен­ня органів із референдуму — комісій з референдуму. Для підготовки й

Референдуми в Україні

проведення місцевого референдуму в межах адміністративно-тери-торіальних одиниць, де він відбувається, як зазначається у ст. 24 Зако­ну України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», утворю-ються такі комісії: обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські комісії з референдуму; дільничні комісії з референдуму.

У разі оголошення і проведення одночасно двох або кількох місце-вих референдумів комісії є спільними для всіх одночасно оголошува-них референдумів. Комісії з референдуму можуть утворюватися на основі існуючих виборчих комісій.

Якщо референдум проводиться одночасно з виборами народних депутатів або Президента України, можна утворювати спільні комісії з референдуму та виборів. Обласна, районна, міська, районна в місті, селищна, сільська комісія з референдуму утворюється відповідною радою або сільським, селищним, міським головою чи головою відповідної ради не пізніш як за 25 днів до місцевого референдуму у складі 9—19 членів комісії.

Представники до складу комісій з референдуму відповідно до ст. 27 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» вису-ваються кримськими республіканськими, обласними, районними в містах органами політичних партій, масових рухів, громадських організацій або їхніми виконавчими органами, первинними орга-нізаціями політичних партій, масових рухів, трудовими колективами або їхніми радами, колективами професійно-технічних, середніх спеціальних і виших навчальних закладів, зборами громадян за місцем проживання і військовослужбовців у військових частинах. Голова, заступники голови і секретаріат комісії з референдуму обира-ються на першому засіданні цієї комісії. Нині відповідно до чинної Конституції і законодавства України представники до складу відповідних комісій з референдуму висуваються переважно органами політичних партій або первинними організаціями політичних партій.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві ре­ферендуми» 1991 р. обласна, районна, міська, районна в місті, селищ­на, сільська комісія з референдуму наділяються широким колом повноважень у підготовці і проведенні місцевих референдумів. Вони організовують підготовку і проведення місцевого референдуму, здійснюють на своїй території контроль за виконанням закону про референдуми і забезпечують його однакове застосування; спрямову-ють діяльність нижчих за належністю комісій з референдуму; роз-поділяють кошти між комісіями з референдуму; контролюють забез-

Розділ 15

печення їх приміщеннями, транспортом, зв'язком і розглядають інші питання матеріально-технічного забезпечення референдуму; заслу-ховують повідомлення дільничних комісій з референдуму, керівників місцевих органів державного управління, підприємств, установ і ор-ганізацій у питаннях, пов'язаних з організацією і проведенням рефе­рендумов; здійснюють нагляд за своєчасним поданням дільничними комісіями з референдуму для загального ознайомлення списків гро-мадян, які мають право брати участь у референдумі; забезпечують ви-готовлення бюлетенів для голосування і постачання їх дільничним комісіям з референдуму; утворюють лічильні групи для підбиття підсумків референдуму; підбивають підсумки референдуму на тери-торії відповідної ради; встановлюють результати місцевого референ­думу в межах своєї дільниці; розглядають відповідні заяви і скарги на рішення і дії дільничних комісій з референдуму і приймають з цих питань остаточне рішення тощо.

Дільнична комісія з референдуму утворюється у складі 5—19 членів (ст. 29 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми») районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими радами або сільськими, селищними, міськими головами чи головами районних рад не пізніше як за 15 днів до місцевого референдуму. В міру необхідності необхідності за рішенням відповідної ради чи відповідного голови кількісний склад дільничної комісії з референду­му може бути зменшено або збільшено.

Представники до складу дільничної комісії з референдуму висува-ються насамперед районними, міськими, районними в містах органами політичних партій або їхніми виконавчими органами, трудовими ко-лективами та їхніми радами, зборами громадян за місцем проживання та прирівняними до них зібраннями громадян, які мають право голосу.

Дільнична комісія з референдуму має певні організаційні, інфор-мсщійні, консультативні, установчі, арбітражні, контрольні, облікові, охоронні та інші повноваження. Зокрема, вона вивішує у приміщенні дільниці текст проекту закону, рішення, що виноситься на референ­дум, надає громадянам можливість ознайомлення з ним під час подго­товки до проведення референдуму і в день голосування; складає списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; озна-йомлює громадян із цими списками; приймає і розглядає заяви про неправильності у списку і вирішує питання про внесення до нього відповідних змін; сповіщає громадян про день проведення референ­думу і місце голосування; забезпечує подготовку приміщення для

Референдуми в Україні

голосування; організовує голосування вдень проведення референду­му на дільниці; утворює лічильну групу для підрахунку голосів; підра-ховує голоси, подані на дільниці для голосування; забезпечує присутність під час голосування представників засобів масової інформації, політичних партій та інших уповноважених осіб.

Організація роботи комісій з місцевого референдуму загалом ана­логична організації роботи комісій із всеукраїнського референдуму та виборів.

Засідання комісії з референдуму є правомочиям, якщо в ньому бе-ре участь не менш як дві третини від складу комісії. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загаль-ного її складу. Рішення комісії з референдуму, прийняті в межах їхніх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами і організаціями. Рішення і дії комісії можуть бути оскаржені у вищі за належністю комісії з рефе­рендуму, а у випадках, передбачених законом, також у суді. Особа, яка входить до складу комісії з референдуму, за її рішенням може звільня-тися в період підготовки і проведення референдуму від виконання виробничих або службових обов'язків із збереженням середньої заробітної плати за рахунок коштів, що виділяються на проведення референдуму.

Державні і громадські органи, підприємства, установи, організації, службові особи зобов'язані сприяти комісіям з референдуму у здійсненні ними своїх повноважень, надавати необхідні для їхньої ро­боти відомості й матеріали.

Наступною стадією організації і проведення місцевих референ-думів є складання списків громадян, якімають право брати участь у ре­ферендум!, та ознайомлення з ними цих громадян. Організацію обліку громадян, які мають право брати участь у референдумі, складання відповідних списків та передачу їх дільничним комісіям з референду­му забезпечують насамперед сільські, селищні і міські голови та голо-ви районних у містах рад. Списки громадян, які мають право брати участь у референдумі, складаються окремо по кожній дільниці для го­лосування і підписуються головою і секретарем дільничної комісії з референдуму. Списки громадян по дільницях для голосування, утво-рених у лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, а також на суднах, які перебувають у день референдуму в плаванні, при пред-ставництвах України за кордоном, складаються на основі даних, що подаються керівниками зазначених установ і капітанами суден.

Розділ 15

До списку громадян, які мають право брати участь у референдум^ включаються всі громадяни України, які досягли до дня або на день проведення референдуму 18 років і проживають на момент складання списку на території, закріпленій за даною дільницею для голосування. Громадянин може бути включений до списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, лише по одній дільниці для голо­сування. Громадяни, які проживають на території, закріпленій за даною дільницею для голосування і з якихось причин не внесені до списку, включаються до нього за рішенням дільничної комісії з рефе­рендуму.

Важливою складовою цієї стадії є ознайомлення громадян зі спис­ками. Вони надаються для загального ознайомлення за десять днів до референдуму. На дільницях для голосування, утворених у лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, а також (у виняткових випадках) у військових частинах, на суднах, які перебувають у день референдуму у плаванні, списки громадян подаються для ознайом­лення за два дні до референдуму.

Громадянам забезпечується можливість ознайомитися зі списком і перевірити правильність його складання в приміщенні дільничної комісії з референдуму. Згідно із Законом України «Про всеук-раїнський та місцеві референдуми» (ст. 34) кожному громадянину на-дається право оскаржити невключення, неправильне включення до списку або виключення зі списку, а також допущені в ньому неточ-ності в зазначенні даних про нього. Заява про це (неправильність у списку) розглядається дільничною комісією з референдуму, яка зо-бов'язана не пізніш ніж у дводенний строк, а подану напередодні і в день референдуму — негайно розглянути заяву, внести необхідні ви­правлення до списку або видати заявнику копію мотивованого рішення про відхилення його заяви. Це рішення може бути оскарже-не у відповідному районному або міському суді, який зобов'язаний розглянути скаргу в триденний строк. Виправлення в списку відповідно до рішення районного або міського суду проводиться не­гайно дільничною комісією з референдуму.

Важливою стадією референдуму є агітація щодо прийняття рішен­ня, яке виноситься на референдум. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» громадянам України, політичним партіям, трудовим колективам надається право безпе-решкодної агітації «за» або «проти» прийняття рішення, що вино­ситься на місцевий референдум. Для реалізації цього права зацікавле-

Референдуми в Україні

ним особам і організаціям надаються приміщення для зборів, забез-печується можливість використання засобів масової інформації. Винесений на референдум проект рішення обговорюється в межах тієї адміністративно-територіальної одиниці, де проводиться рефе­рендум. Діяльність державних і громадських органів і організацій, які беруть участь у підготовці і проведенні місцевого референдуму, здійснюється відкрито і гласно.

Усі рішення щодо референдуму, а також проекти рішень, що вино-сяться на референдум, підлягають опублікуванню засобами масової інформації. Засоби масової інформації також висвітлюють хід підго-товки і проведення референдуму, їхнім представникам гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов'язані з референ­думом, і отримання потрібної інформації.

У день проведення референдуму будь-яка агітація забороняється.

Головною стадією місцевого референдуму, як і всеукраїнського, є го­лосування. Голосування проводиться в день референдуму з 7-ої до 20-ої години. Голосування проводиться у спеціально відведених приміщен-нях, з достатньою кількістю кабін або кімнат для таємного голосування, визначеними місцями видачі бюлетенів і скриньками для голосування, які встановлюються таким чином, щоб громадяни, при підході до них, обов'язково проходили через кімнати для таємного голосування.

У день референдуму перед початком голосування скриньки для го­лосування перевіряє, пломбує або опечатує голова дільничної комісії з референдуму в присутності членів комісії.

Кожний громадянин голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Бюлетені для голосування видаються дільничною комісією з референдуму на підставі списку громадян після пред'яв-лення громадянином паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу. При отриманні бюлетеня для голосування громадян ста­вить підпис у списку громадян, які мають право брати участь у рефе-рендумі. Бюлетень для голосування є основним документом голосу­вання і референдуму в цілому.

У бюлетені для голосування зазначається назва проекту рішення, що виноситься на референдум, і пропонується громадянину відпо-вісти «так» або «ні» на запитання щодо прийняття або відхилення цього проекту. У разі винесення на референдум двох або кількох пи­тань для кожного з цих питань встановлюється окремий бюлетень. За одночасного проведення двох або кількох референдумів бюлетені для голосування по кожному з них мають відрізнятися за кольором. Зміст

Розділ 15

і форма бюлетенів для голосування при проведенні місцевого рефе­рендуму встановлюються відповідно обласними, районними, міськи-ми, районними у містах, селищними і сільськими радами. Зміст бюлетеня не може суперечити суті формулювання питання, визначе-ного у вимозі депутатів або громадян України про проведення рефе­рендуму. Бюлетені для голосування друкуються українською мовою, а в разі необхідності — й іншими мовами. Бюлетені для голосування передають дільничним комісіям із референдуму не пізніш як за 10 днів до проведення місцевого референдуму.

Бюлетені для голосування заповнюються учасником референдуму у кабіні або кімнаті для таємного голосування. Під час їх заповнення забороняється присутність будь-кого, крім виборця. Громадянин, який не в змозі з будь-яких причин заповнити бюлетені, має право за­проси™ в кабіну або кімнату для таємного голосування іншу особу на свій розсуд, крім члена комісії з референдуму.

Громадянин під час заповнення бюлетеня викреслює в ньому одне з двох слів: «так» або «ні». У разі проведення одночасно двох чи кількох референдумів або винесення на референдум двох чи кількох питань громадянин отримує і заповнює бюлетені окремо по кожному референдуму та з кожного питання. Заповнені бюлетені учасник ре­ферендуму опускає у скриньку для голосування.

Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємниці волевиявлення громадян, обладнання приміщень і підтри-мання в них необхідного порядку несе насамперед дільнична комісія з референдуму.

Заключною стадією місцевого референдуму є визначення резуль-татів референдуму. Голоси на дільниці для голосування підраховують-ся дільничною комісією з референдуму. Скриньки розкриваються дільничною комісією з референдуму після оголошення головою комісії про закінчення голосування. Скриньки до закінчення голосу­вання розкривати забороняється. Перед розкриттям скриньок усі не-використані бюлетені для голосування підраховуються і погашаються дільничною комісією з референдуму.

Дільнична комісія з референдуму за списком громадян, які мають право брати участь у референдумі, встановлює загальну кількість громадян на дільниці, а також кількість громадян, які офимали бюле­тені. На підставі кількості бюлетенів у скриньках комісія встановлює загальну кількість громадян, які брали участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного на референдум

Референдуми в Україні

проекту рішення, і кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Недійсними визнаються бюлетені для голосування невстановлено-го зразка, а також бюлетені, які не містять точно висловленої відповіді. Якщо виникають сумніви у дійсності бюлетеня, питання вирішуються дільничною комісією з референдуму шляхом голосування.

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні дільнич-ної комісії з референдуму і заносяться до протоколу. У разі проведення одночасно двох або кількох референдумів протокол по кожному з них складається окремо. Протокол підписується головою, заступни­ком голови, секретарем і членами комісії і негайно надсилається у відповідну районну, міську, районну в місті, міську, селищну, сільську комісію з референдуму.

На підставі протоколів дільничних комісій з референдуму міська (міст без районного поділу), районна в місті, селищна, сільська комісія з референдуму визначають: загальну кількість громадян, які мають право брати участь у референдумі; кількість громадян, які от-римали бюлетені; кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного на рефе­рендум проекту рішення; кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні комісії і заносяться до протоколу, який надсилається до вищої за належністю комісії з референдуму. На підставі поданих протоколів обласна, районна, міська (міст із районними поділом) комісія з референдуму проводить підрахунок голосів у межах адміністративно-територіаль-ної одиниці, результати якого заносяться до протоколу, що надси­лається до вищої за належністю комісії з референдуму.

Протокол з результатами підрахунку голосів підписується голо­вою, заступником голови, секретарем і членами відповідної комісії з референдуму. Відповідна комісія з референдуму може визнати резуль­тати референдуму недійсними через допущені в ході голосування або під час підрахунку голосів порушення.

Проект рішення вважається ухваленим, якщо за нього подано більшість голосів громадян з-поміжтих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених до списків для голосування.

Офіційні повідомлення про результати референдуму публікуються відповідною комісією на пізніщ як на десятий день після референду-

Розділ 15

му. У повідомленні зазначаються: загальна кількість громадян, які ма-ють право брати участь у референдумі; кількість громадян, які взяли участь у референдумі; кількість громадян, які голосували за схвален-ня винесеного на референдум проекту рішення, і кількість громадян, г які голосували проти його схвалення; кількість недійсних бюлетенів.;

Рішення, прийняті референдумом, обнародуються в установлено-му законодавством порядку опублікування актів місцевих рад і вво-дяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в самому рішенні не визначено інший строк.

Датою прийняття рішення вважається день проведення референт г
думу. і

Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом, прово--диться також референдумом. Зміна або скасування рішень, прийня­тих місцевим референдумом, може здійснюватися також за Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (ст. 45) відповідною місцевою радою (більшістю не менш як дві третини від загальної кількості її складу) з обов'язковим затвердженням її рішення на рефе­рендумі, який повинен бути проведений упродовж шести місяців після внесення цих змін або скасування рішення попереднього рефе­рендуму.

Якщо під час проведення місцевого референдуму було допущено грубі порушення закону про референдуми, відповідна місцева рада у 15-денний строк може призначити повторний місцевий референдум на всій території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або її частини. У такому разі може прийматися рішення про утворен-ня комісій з референдуму в повному складі.

Новий місцевий референдум з тих самих питань, що виносилися на попередній референдум, може призначатись не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

75.5. Юридична відповідальність за порушення законодавства про референдуми

Юридична відповідальність за порушення законодавства про рефе­рендуми є різновидом юридичної відповідальності за порушення консти-туційного законодавства України, і тому їй притаманні ті ж загальні й спеціальні юридичні ознаки, що й юридичній відповідальності в кон-

Референдуми в Україні

ституційному праві.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про ре­ферендуми передбачає негативну реакцію держави на порушення права громадянина на участь у референдумі чи на невиконання або неналежне виконання суб'єктами референдуму своїх юридичних обов'язків, вираже-ну у відповідній правовій формі.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про рефе­рендуми включає такі складники: наявність визначених правових санкцій як міри відповідальності за порушення чинного законодавст­ва про референдуми; наявність юридичної деліктоздатності суб'єкта всеукраїнського та місцевих референдумів; доведена винність суб'єкта референдуму в правопорушенні: обов'язковість стану при­мусу до виконання встановлених законодавством санкцій. Законо-давством установлена адміністративна та кримінальна процесуальні форми реалізації юридичної відповідальності за порушення законо­давства про референдуми.

Загальні положення про юридичну відповідальність у законо-давстві про референдуми закріплено у ст. 10 Закону «Про всеук-раїнський та місцеві референдуми». Закон визначає, що до юридич­ної відповідальності притягуються особи, які перешкоджають шля­хом насильства, обману чи погроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести до дня голосування агітацію, а також члени комісії з референдуму та посадові особи, які вчинили підробку документів, свідомо непра­вильно підрахували голоси, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення. Ця стаття відсилає до чинного адміністративного та кримінального законодавства, норми якого деталізують конкретні санкції щодо порушення законодавства про референдуми.

На сьогодні юридична відповідальність за порушення чинного законо­давства про референдуми має комплексний характер і поділяється на такі види, як: конституційно-правова, адміністративна, кримінальна та дисциплінарна відповідальність.

Пріоритетним видом юридичної відповідальності у консти-туційному праві України є конституційно-правова відповідальність.

На сьогодні конституційно-правова відповідальність за порушен­ня права громадянина на участь у всеукраїнському референдумі діє у вигляді узагальнених фундаментальних принципів. Конституція України не містить переліку прямих правових санкцій щодо пору-

Розділ 15

шення конституційних положень, які закріплюють право громадяни-на України на участь у всеукраїнському референдумі, за винятком ст. 43 закону про референдуми, що передбачає проведення у 15-ден-ний строк повторного всеукраїнського референдуму, у разі грубих порушень під час голосування, але не визначає об'єктивної сторони цього правопорушення.

Водночас сутність і зміст конституційно-правової відповідаль-ності, а також конституційна практика застосування виборчого зако-нодавства загалом дають можливість зробити припущення, що численні порушення прав громадян на участь у референдумі, а також порушення встановленого законом порядку організації та проведення референдуму є підставою для судового оскарження результатів ре­ферендуму.

Основними інстанціями, перед якими суб'єкти конституційного права несуть конституційно-правову відповідальність за порушення законодавства про референдуми, є Український народ, територіальні громади та громадяни України. Основними конституційними санкціями, що можуть встановлюватися в судовому та позасудовому порядку, можуть бути: внесення змін і доповненьдо питань, що вино-сяться на референдуми суб'єктами референдної ініціативи; визнання результатів референдуму недійсними; призначення повторного голо­сування на референдумі тощо.

Конституційно-правові санкції знаходять свое логічне продов-ження у адміністративному та кримінальному законодавстві.

Так, підставою для адміністративної відповідальності в референд-ному праві є ті адміністративні правопорушення, що посягають на об'єкти, які безпосередньо охороняються референдним законодавст-вом України. Насамперед це правопорушення у сфері прав і свобод людини і громадянина. КУпАП главі 15-А «Адміністративні правопо­рушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення» встановлює адміністра-тивну відповідальність у вигляді накладання штрафу за публічні за-клики або агітацію до бойкотування референдуму, перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення голосування, будь-яку агітацію в день проведення ре­ферендуму, видачу членами дільничної комісії з референдуму бюле-тенів для голосування за інших осіб, втручання у роботу комісій з референдуму, шо перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'яза-них з підрахунком голосів або визначенням результатів референдуму.

Поиск по сайту: