Вибори в Україні. ня результатів голосування, підсумків виборів

ня результатів голосування, підсумків виборів. Іноді проводиться і альтернативна стадія виборів — повторне голосування.

Отже, виходячи із аналізу виборів за суттю, змістом і формою здійснення їх можна розглядати як передбачену Конституцією та за­конами України форму прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування консти-туційного якісного і кількісного складу представницьких органів дер­жавно!' влади та органів місцевого самоврядування.

Сучасні вимоги до проведення виборів в Україні об'єктивно пе-редбачають їх належне законодавче забезпечення й існування ком­плексного інституту виборчого законодавства України.

Законодавство про вибори в Україні становлять законодавчі акти, які, на нашу думку, можна поділити на нотири групи.

До першої групи належать норми Конституції України, що станов­лять основу системи виборчого законодавства, закладають загальні принципи виборчого права і засади організації та проведення ви­борів.

Друга група — це, власне, спеціальні конституційні законодавчі ак­ти про вибори в Україні: закони України «Про вибори народних депу-татів України»', «Про вибори Президента України»², «Про вибори де-путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»³, «Про Центральну виборчу комісію»⁴та інші нормативно-правові акти, що приймаються Верхов­ною Радою України.

До третьої групи належать нормативно-правові акти консти-туційного законодавства, зокрема: закони України «Про громадянст-во України»⁵; «Про об'єднання громадян»⁶; «Про політичні партії в Україні»⁷; «Про мови»⁸; «Про свободу совісті та релігійні органі­зації»⁹; «Про державні символи»¹⁰; «Про статус народного депутата

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 38-39. — Ст. 449.

Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 6. — Ст. 17.

Розділ 14

України»¹; «Про національні меншини в Україні»²; «Про все-український та місцеві референдуми»³; «Про Конституційний Суд України»⁴.

Найбільшу, четверту, групу нормативних актів становлять галузеві нормативні акти суміжних галузей, якими регулюються певні проце-дури та інститути виборчого процесу. Маються на увазі норми адміністративного законодавства, трудового, житлового, криміналь-ного, кримінально-процесуального, фінансового, які певний час ре-алізовувалися у процесі правового регулювання виборів, а також нові для виборчого процесу норми цивільного, цивільно-процесуального, пенсійного, господарського, митного, інформаційного, сімейного, законодавства про зв'язок, освіту, банківського, податкового, екологічного тощо.

Загалом становлення системи виборчого законодавства Української держави відповідає сучасному світовому, зокрема пост-соціалістичному, досвіду регламентації інституту виборів. Консти-туція України, предметом регулювання якої є, власне, питання організації влади в суспільстві, передбачає, шо забезпечення стабіль-ності й перманентності, легітимності і незворотності її існування закладається ще з моменту встановлення цієї влади, тобто забезпе-чується шляхом конституційного регулювання форм прямої демо­крата і насамперед виборів.

Історично склалося так, що конституційне регулювання виборів визначено як в основному розділі III «Вибори. Референдум», так і в імпліцитних нормах практично всіх розділів Конституції України: зокрема, розділу I «Загальні засади»; розділу II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»; розділу IV «Верховна Рада України»; розділу V «Президент України» та інших.

За чинною Конституцією України нормативно-правове закріп-лення отримала, по-перше, правова форма виборів. У ст. 5 Конституції України визначено, що «носієм суверенітету і единим джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Стат-тя 69 Конституції України передбачає, що «народне волевиявлення

¹ Там само. — 2001. — № 42. — Ст. 212.

² Там само. — 1992. — № 36. — Ст. 529.

³ Там само. — 1991. — № 33. — Ст. 443.

⁴ Там само. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

Вибори в Україні

здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосеред-ньої демократа».

По-друге, встановлено принципи виборів. Стаття 71 Конституції України передбачає, що «вибори до органів державної влади та ор-ганів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного го-лосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення».

По-третє, частиною першою ст. 77 Конституції України визначено періодичність проведення чергових виборів до Верховної Ради України, частиною п'ятою ст. 103 Конституції — Президента України.

По-четверте, визначено підстави та суб'єкти призначення позачер-гових виборів. Відповідно до частини другої ст. 77 Конституції України позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Пре­зидентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

По-п'яте, визначено виключну компетенцію тільки законодавчого регулювання виборів в Україні. Пунктом 20 ст. 92 Конституції України визначається, що організація і порядок проведення виборів і рефе-рендумів регулюється виключно законами України.

По-шосте, визначено загальні засади утворення Центрально! ви-борчої комісії. Пунктом 21 ст. 85 Конституції України передбачено, що призначення на посаду та припинення повноважень членів Цент-ральної виборчої комісії за поданням Президента України належить до повноважень Верховної Ради України.

По-сьоме, ст. 38 Конституції України поряд з іншими політични-ми правами громадян визначено суб'єктивне активне і пасивне вибор-че право громадян України: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих ре­ферендумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

По-восьме, встановлено нормативно-правове регулювання здійс-нення суб'єктивного активного і пасивного виборчого права. Стаття 70 Конституції України передбачає, що право голосу на виборах і рефе­рендумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Частиною другою ст. 76 Конституції України встановлено, що на-родним депутатом України може бути громадянин України, який на

Розділ 14

день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні про-тягом останніх п'яти років. Частиною третьою цієї статті передбаче-но, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадя-нин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якшо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

По-дев'яте, визначено засади пріоритетної участі партій у вибо-рах, які проводяться в Україні. Частиною першою ст. 36 Конституції України передбачається, що «громадяни України мають право на сво­боду об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей». Частиною другою цієї статті встановлено, що «політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політич­них партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Консти-туцією і законами України».

По-десяте, перехідними положеннями встановлено конкретні да­та проведення перших після прийняття Конституції України черго-вих виборів. Чергові вибори до Верховної Ради України, як і було виз­начено, проводилися у березні 1998 р. Такий самий строк визначено і для місцевих виборів. Чергові вибори Президента України проводи­лися в останню неділю жовтня 1999 р. Отже, саме перехідними поло­женнями Конституції України встановлено відлік часу для черговості проведення виборів в Україні на майбутнє.

Певний час порядок проведення виборів в Україні поряд з означе-ною системою законодавчих актів у галузі виборчого права фактично регулювався також рішеннями Конституційного Суду України, зокрема Рішенням Конституційного Суду України у справі за консти-туційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про вибори народних депутатів України¹) та Рішенням Конституційного Суду України у справі за подан­ням Центральное виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень

¹ Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 2. — С. 4-19.

Вибори в Україні

частини одинадцятої та тринадцятої ст. 423акону України «Провибо­ри народних депутатів України» (справа про тлумачення Закону Ук­раїни «Про вибори народних депутатів України»'.

Крім того, у правовому регулюванні виборів поки що значну роль відіграють підзаконні акти конституційного права, нормативні акти інших галузей права та законодавства, зокрема Регламент Централь-ної виборчої комісії, Положення про Секретаріат Центрально! вибор­чої комісії², постанови Центрально!' виборчої комісії з конкретних питань організації та проведення виборів.

У 2001 р. у правовому регулюванні виборів з'явилася ще одна новела — з метою створення належних умов для реалізації консти­туційного права громадян вільно обирати і бути обраним до органів державно! влади та місцевого самоврядування, дотримання принципів демократа, відкритості й прозорості здійснення свідомого волевиявлення виборців під час підготовки та проведення виборів на­родних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищ-них, міських голів, що відбудуться у 2002 р., Президент України як га­рант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина 30 жовтня 2001 р. видав Указ «Про забезпечення реалізації прав гро­мадян, принципів демократичного суспільства, відкритості і прозо­рості у процесі підготовки та проведення виборів 2002 року»³. Цим указом Президент України, практично не втручаючись у виборчий процес, передбачив ряд допоміжних заходів, спрямованих на забезпе­чення демократичних принципів та засад виборчого процесу, роз'яс-нення та вивчення виборчого законодавства України.

Подібний підхід визначено і в Указі Президента України від 23 січня 2006 р. № 62/2006 «Про забезпечення проведення демокра­тичних, чесних і прозорих виборів 2006 року»⁴ та в Указі Президента України від 25 лютого 2006 р. № 151/2006 «Про Громадську раду з пи­тань забезпечення реалізації виборчих прав громадян України під час проведення виборів 2006 року»⁵. При проведенні позачергових виборів народних депутатів України 30 вересня 2007 р. Президентом України також було видано Указ № 593/2007 «Про забезпечення ре-

¹ Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 2. — С. 24-28.

² Збірник нормативних актів, що регламентують діяльність Центрально! виборчої
комісії та її Секретаріату. — К., 1998. — С. 7-32.

³ Офіційний вісник України. — 2001. — № 44. — Ст. 1956.

⁴ Там само. — 2006. — № 4. — Ст. 153.
^! Там само. — 2006. — № 9. — Ст. 524.

Розділ 14

алізації виборчих прав громадян України, законності, прозорості та відкритості виборчого процесу на позачергових виборах до Верховної Ради України¹.

Отже, сучасному етапові утвердження якісно нового виборчого за-конодавства відповідають окремі законодавчі акти, що регулюють певні види виборів, а також окремі інститути виборчого права. На на­шу думку, вже сьогодні визрівають досить позитивні тенденції, що можуть бути підставою для розвитку кодифікаційних робіт з метою створення Виборчого кодексу України.

14.2. Основні принципи виборів

Під принципами виборчого права України розуміють вихідні поло­ження, фундаментальні ідеї, які відображають суть виборів як передба-ченої Конституцією України пріоритетної форми безпосередньої демо­крата, визначають засади правового регулювання реалізації і гаранту-вання виборчих прав громадян України та забезпечують передбачений законодавством України порядок організації і проведення всіх видів виборів у державі.

Усі принципи поділяють на загальні і спеціальні (міжгалузеві, галузеві, інституціональні). Загальними принципами в питаннях організації виборів є конституційні принципи безпосередньої демо­крата.

Галузеві принципи виборчого права можна класифікувати на-принципи, що визначають вибори як пріоритетну форму народовлад-дя: вільних виборів, обов'язкового проведення виборів, періодичного проведення виборів, принцип справедливих виборів, дійсних, чесних виборів, допустимості застосування різних виборчих систем; принци­пи участі громадян у виборах: вільного волевиявлення, добровільної участі у виборах, загального виборчого права, прямого виборчого права, рівного виборчого права, таємного голосування, рівності кон-ституційних виборчих прав громадян; принципи організації виборчо­го процесу.

Аналіз принципів свідчить, що їх можна поділити на ті, що харак-терні для всіх стадій виборчого процесу, та інституційні — притаманні

¹ Урядовий кур'єр. — 2007. — 6 липня.

Вибори в Україні

окремим виборчим процедурам. До перших належать принципи альтернативности багатопартійності виборів, відкритості, гласності виборів, організації виборів спеціальними незалежними органами, територіальної організації виборів. До інституційних принципів мож-на віднести спеціальні: фінансування виборів, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації, свободи агітації, юридичної відповідальності за порушення виборчого законо-давства. Існують інші інституційні принципи виборчого права Ук­раїни.

Коротко розглянемо зміст основних принципів виборчого права України.

Принцип вільних виборів є одним із основоположних принципів ви­борів. В Україні цей принцип уперше був задекларований на рівні Ос­новного Закону в Конституції 1996 р. Принцип вільних виборів озна­чав, що в процесі їхньої організації і проведення повністю виклю-чається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах.

Ураховуючи положення ст. 21 Загальної декларації прав людини, якою передбачено, що кожна людина має право брати участь в уп-равлінні своею країною безпосередньо або через вільно обраних представників, в українській Конституції одразу кілька статей закріплюють положення, які запроваджують та гарантують ре-алізацію принципу вільних виборів. Так, у ст. 5 Конституції України гарантується право народу на здійснення влади безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Стат-тя 38 передбачає, що громадяни мають право брати участь в управ-лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Подібний правовий підхід містять і положення ст. 71 Конституції, як-то, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Послідовна реалізація принципу вільних виборів передбачає, що при визначенні їхніх результатів не береться до уваги відсоток участі громадян у виборах. Саме таке розуміння цього принципу сьогодні притаманне законодавству більшості країн світу. В Україні також за-пропоновано такий підхід і на виборах народних депутатів України, і

Розділ 14

на виборах депутатів Верховно!' Ради Автономно'! Республіки Крим, і на місцевих виборах. Єдиний виняток становлять вибори Президен­та України, що, як відомо, мають свої особливості.

Загальний підхід до вільних виборів вимагає в процесі їх ор-ганізації і проведення реалізації повною мірою та в порядку, передба-ченому законодавством України, таких конституційних прав, як пра­ва на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і пе-реконань, права збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних та інших інтересів, права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрации 3 цього погляду масив законодавства України потребує суттєвого вдоскона-лення.

Формою вираження принципу вільних виборів є насамперед про­цедура таємного голосування. У п. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини закріплено, що вибори «повинні проводитися шляхом таємного голосування або через інші рівноцінні форми, що забезпе-чують свободу голосування». Однак уже у ст. 3 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод фіксується зобов'язання держав проводити вільні вибори «шляхом таємного голосування в таких умовах, які забезпечують вільне волевиявлення народу...»

В Україні голосування на всіх виборах представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування проводиться шляхом таємного заповнення виборчих бюлетенів.

Не менш важливим є принцип обов'язкового і періодичного про­ведення виборів, що забезпечує стабільність, поступовість і на-ступність у формуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Принцип обов'яжовості виборів у конституційному праві трак-тується не завжди однаково. Іноді під обов'язковістю мається наувазі те, що законодавством встановлений обов'язок для громадян брати участь у виборах. Обов'язковість виборів забезпечується встановлен-ням відповідних санкцій для виборців, які не беруть участі у виборах, зокрема накладенням відповідних штрафів (Австралія, Люксембург), вираження громадської догани, осуду (Італія, Бельгія), іноді це може бути відповідальність навіть кримінального характеру у вигляді поз-бавлення волі на певний період часу.

Вибори в Україні

Водночас міжнародно-правові акти щодо виборчих стандартів визначають дещо інші підходи до розуміння принципу обов'язковості виборів. Як зазначено у Загальній декларації прав людини, вибори за-безпечують реалізацію волі народу, яка «повинна бути основою влади уряду». Обов'язковість виборів передбачає, що вибори є единим за-конним способом формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 3 огляду на це передба-чається, що органи, повноважні призначати вибори, не мають права ухилятися від їхнього призначення в строки та в порядку, передбачені законодавством.

Принцип періодичності проведення виборів означає, що вибори ма­ють проводитися з оптимальною періодичністю. Періодичність про­ведення виборів залежить безпосередньо від строків повноважень відповідних органів. У Конституції та виборчому законодавстві України визначено строки та періодичність проведення виборів. На-приклад, відповідно до частини першої ст. 77 Конституції чергові ви­бори народних депутатів України відбуваються в останню неділю ос-таннього місяця п'ятого року повноважень Верховно!' Ради України; згідно з частиною п'ятою ст. 103 Конституції чергові вибори Прези­дента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України.

Законодавство про вибори передбачає можливість проведення також дострокових, позачергових виборів, які пов'язуються з дост-роковим припиненням повноважень представницького органу або обраної посадової особи. Причому у разі проведення позачергових виборів встановлюються, передовсім Конституцією України, чіткі строки призначення і проведення таких виборів. До прикладу, відповідно до частини другої ст. 77 Конституції України позачергові вибори до Верховно'/ Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішен-ня про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Ук­раїни.

У подальшому належне забезпечення принципів обов'язкового та періодичного проведення виборів вимагає від українського законо-давця запровадження в законі прямої заборони на непризначення виборів у встановленому законом порядку, на перенесення консти-туційних строків проведення виборів, вирішення питання щодо мож-ливості або неможливості проведення виборів за умов проголошення надзвичайного стану в країні, в окремих регіонах тощо.

Розділ 14

Принципи обов'язковості й періодичності виборів мають слугува-ти правовою гарантією проти можливої узурпації влади. 3 огляду на досвід багатьох постсоціалістичних держав законодавство України в майбутньому повинно також містити норму, яка забороняла б про-довжувати строки повноважень відповідних представницьких органів або посадових осіб шляхом проведення референдумів, опитувань. Має запроваджуватись і відповідна юридична відповідальність за по-рушення цих норм.

Принцип справедливих виборів також є міжнародним стандартом ор-ганізації і проведення виборів. Він тісно пов'язаний із реалізацією громадянами як суб'єктів своїх виборчих прав: права обирати та бути обраним. Статті 2, 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлюють, що кожен громадянин без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного і соціального поход-ження, майнового стану, народження чи інших обставин та без не-обгрунтованих обмежень повинен мати право та можливість брати участь в управлінні державними справами, голосувати і бути обраним на дійсних періодичних виборах, що забезпечують вільне волевияв-лення та проводяться на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Такий підхід не суперечить тому, що особа, яка має право брати участь у виборах, зобов'язана відповідати певним вимогам: досягти певного віку, бути громадянином держави, дієздатним тощо.

Комітет ООН з прав людини у своїх документах неодноразово вказував на недопустимість обмежень у сучасних умовах виборчих прав громадян залежно від володіння власністю, наявності доходів, отримання державної матеріальної допомоги, знання мови, вимог шодо грамотності, надмірних вимог щодо проживання в країні, щодо прав засуджених осіб.

3 погляду вироблених міжнародною спільнотою вимог до принци­пу справедливих виборів українське виборче законодавство загалом можна визнати таким, що відповідає цим вимогам.

Не менш важливим для проведення справді демократичних і вільних виборів є принцип дійсних і чесних, несфальсифікованих виборів.

Поняття дійсних, чесних, несфальсифікованих виборів викорис-товується у багатьох міжнародних документах щодо стандартів виборів: у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті

Вибори в Україні

про громадянські і політичні права, Документі Копенгагенськоїнаради конференції з людського виміру НБСЄ, Декларації про критерії вільних і справедливих виборів тощо.

Дійсні, чесні, несфальсифіковані вибори дають змогу громадянам держави зробити справжній реальний вибір. Саме через такі вибори виявляється і реалізується справжня воля народу як единого джерела влади, носія суверенітету. При проведенні дійсних і чесних виборів має панувати політичний плюралізм, альтернативність, рівні умови висування та участі кандидатів у виборах, широка поінформованість громадян, жорсткий контроль за фінансуванням виборчих кампаній кандидатів, громадський контроль за ходом голосування та встанов-ленням результатів виборів тощо.

На сучасному етапі, коли Конституцією України не закріплено жодного виду виборчих систем як конституційного принципу ор-ганізації і проведення виборів, можна стверджувати, що в державі діє принцип допустимості різних виборчих систем.

Конституційну основу правового регулювання виборів в Україні становлять основоположні принципи участі громадян у виборах — за-гальне, рівне та пряме виборче право і таємне волевиявлення. Ці принципи традиційні, загальновизнані міжнародними стандартами, їх запровадження в законодавстві є однією з ознак демократичного режиму. Проголошення цих принципів на конституційному рівні ро-бить їх обов'язковими для всіх видів виборів, виключаючи мож-ливість порушення будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно.

Принципи загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні визнані універсальними. Проте в жодній країні світу, у тому числі в Україні, право голосу не дається всім без винятку. Кожний виборець має відповідати низці характеристик і не потрап-ляти в категорію осіб, позбавлених законодавством виборчих прав. Таким є загальний підхід до розуміння ролі й значення принципів здійснення виборів. Чим демократичніший правовий режим держа­ви, тим менше існує обмежень щодо виборчих прав громадян та інших суб'єктів виборчого процесу.

Принцип загальності виборчого права означав, що суб'єктивне активне виборче право, тобто право обирати, відповідно до ст. 70 Конституції України мають усі громадяни України, які на день голо­сування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними.

Розділ 14

Суб'єктивне пасивне виборче право, тобто право бути обраним, як і раніше, має свої особливості залежно від виду виборів. Так, відповідно до ст. 76 Конституції та ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України»¹ народним депутатом може бути обра-ний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Президентом України відповідно до ст. 103 Конституції може бути об-раний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна і та сама особа не може бу­ти обрана Президентом України більш як на два строки. Депутатом сільської, селищної, міської рад може бути обраний громадянин Ук­раїни, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років, постійно проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означав, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний голос має рівну з іншими вагу, тобто кожний виборець однаково впливає на результати виборів.

Рівність голосів на виборах в Україні забезпечується утворенням виборчих округів з приблизно однаковою кількістю виборців, тобто за єдиними нормами представництва, окремо для кожного виду ви­борів, створенням рівних можливостей для кандидатів під час реєстрації їх виборчими комісіями, при веденні передвиборної агітації тощо.

При цьому здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежить від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійнихта інших переконань, статі, етнічного та соціального похо-дження, маинового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Конституцією (ст. 64) та виборчим законодавством України встановлюється, що обмеження виборчих прав громадян України, крім випадків, передбачених Конституцією, забороняється. Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономно! Рес­публики Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»²

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 38-39. — Ст. 449.

² Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 30-31. — Ст. 382.

Поиск по сайту: