Конституційний статус Президента України. лузь; сфера громадянства; сфера нагород; надзвичайні повноважен-ня1

лузь; сфера громадянства; сфера нагород; надзвичайні повноважен-ня¹. Француз Ж.-П. Жакке виділяє власні повноваження президента та повноваження, що потребують контрасигнації.

Арбітражні повноваження. Такі повноваження Президента здійснюються шляхом забезпечення узгодженого функціонування публічних властей, призначення виборів і референдумів та здійснен-ня компенсуючих повноважень.

Забезпечення збалансованого функціонування публічних властей. У світовій практиці прийнято вважати, шо арбітражні функції глави держави проявляються за нездатності парламенту сформувати уряд або підтримати його політичний курс, якщо уряд немає у законодав-чого органу вотуму довіри або пов'язує це із парламентською підтримкою окремих урядових законодавчих ініціатив. У такому разі глава держави приймає рішення про розпуск парламенту та призна-чає дострокові парламентські вибори. Аналіз Конституції України у редакції від 8 грудня 2004 р. свідчить, що, з одного боку, встановлю-ються надмірні підстави для розпуску парламенту у разі його нездат­ності сформувати уряд, оскільки виключається можливість створення уряду меншості, функціонування якого, до речі, є звичайним явишем для країн Бенілюксу та Північної Європи. 3 іншого боку, уряд не за-страхований від мінливого політичного розкладу у парламенті, оскільки позбавлений можливості ставити питання про довіру.

Забезпечуючи збалансоване функціонування публічної влади, Президент України покликаний гарантувати поділ влади. Це передба-чає досягнення принаймні таких цілей: урівноваження органів влади та їхнього відособлення; балансу відносин між органами влади; забез­печення розподілу владних функцій. Для цього Президент України використовує відповідні механізми стримань і противаг, передбачених Конституцією — право вето, дострокове припинення повноважень парламенту, звернення до Конституційного Суду із конституційним поданням, зупинення актів Кабінету Міністрів з одночасним звернен-ням до Конституційного Суду із конституційним поданням тощо.

Першою спробою використання арбітражних прерогатив глави держави стало видання Указу за № 264/2007, згідно з яким Президент України В. Ющенко прийняв рішення про дострокове припинення

¹ Агафонов С. А. Інститут президента у системі державної влади України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2003. — С. 8.

Розділ 19

повноважень Верховної Ради України у зв'язку із порушенням парла-ментаріями порядку формування коаліиії депутатських фракцій. На думку Президента, таке порушення полягало в тому, що виникла за-гроза державному суверенітету, правам і свободам людини і громадя-нина, яка в свою чергу містила потенційну загрозу узурпації влади. Відповідно як гарант верховенства Конституції України та фундамен-тальних принципів Президент вважав за необхідне прийняти рішен-ня про дострокове припинення повноважень парламенту.

Однак реалізація Указу Президента за № 264/2007 мала значні проблеми, що було пов'язано із вирішенням питання фінансування виборів, його організаційно-методичного забезпечення з боку ЦВК та неповнотою законодавчого регулювання позачергових парла­ментских виборів. При цьому навіть у ст. 102 та п. 1 ст. 106 Консти­туції, які закріплюють арбітражні функції Президента чітко не визна-чено засоби та ресурси, необхідні для ефективного їх застосування. Тому є потреба закріпити інструменти щодо реалізації таких владних прерогатив глави держави¹.

Призначення виборів і референдумів. Президент може призначити всеукраїнський референдум за народною ініціативою або всеук­раїнський референдум щодо внесення змін до Основного Закону у порядку ст. 156 Конституції. Використання главою держави інституту референдуму є двосічним мечем. Практика використання референ­думів главами держав свідчить про їх використання як обходу законо-давчих процедур та інструменту маніпулювання мінливою громадсь-кою думкою.

У 2000 р. в Україні було проведено референдум за народною ініціативою, предметом якого було внесення змін до Конституції. На референдум виносилися питання про: 1) можливість розпуску Прези­дентом парламенту, якщо Верховна Рада протягом місяця не може сформувати постійно діючу парламентську більшість або протягом трьох місяців не затвердила проект Державного бюджету; 2) необ-хідність обмеження депутатської недоторканності; 3) зменшення кількості депутатів у Верховній Раді до 300; 4) необхідність запровад-ження двопалатного парламенту; 5) можливість розпуску парламенту, якщо за результатами всеукраїнського референдуму йому буде вис-

¹ Плахотнюк Н. Г. Іяститут президентства в Україні: конституційно-правовий ас­пект: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 1999. — С. 7.

Поиск по сайту: