Прокуратура України

23.1. Поняття конституційно-правового статусу прокуратури України

У системі державних органів України, яка конституційно проголо-шена демократичною, правовою державою, важливе місце посідають органи прокуратури. Вони покликані притаманними їм методами і засобами забезпечувати верховенство права, сталу законність і надійний правопорядок, захишати інтереси держави, права і свободи громадян. Правовий статус прокуратури визначається Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами. Вона має керуватися і чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Організація і діяльність органів прокуратури регулюється також нака­зами, інструкціями, директивами та іншими актами Генерального прокурора України.

Слід зазначити, що до набуття Україною незалежності в системі її органів прокуратура посідала своєрідне місце. За Конституцією та за-конодавством тих часів вона входила до централізованого загальносо-юзного наглядового і карального органу — прокуратури Союзу РСР. Уся повнота прокурорської влади була зосереджена в особі Генераль­ного прокурора СРСР. Він призначався Верховною Радою СРСР і

Прокуратура України

повновладно та остаточно вирішував усі питання прокурорської ком-петенції на теренах Союзу, в тому числі в Україні, без необхідності їх погодження з будь-якою українською державною структурою, хоча в той час Українська Радянська Республіка за Конституцією СРСР та Конституцією УРСР формально значилася державою суверенною. Україна мала змогу формувати свій парламент — Верховну Раду, свій уряд, свій Верховний Суд, ухвалювати закони, але була позбавлена права призначати прокурора України. Останній виступав не від імені республіки, аякуповноважений прокурора СРСР, ним і призначався, так само як і прокурори всіх областей України. У ст. 168 Конституції СРСР зазначалося, що органи прокуратури здійснюють свої повнова-ження незалежно від місцевих органів, підкоряючись тільки Гене­ральному прокурору СРСР. Це було закріплено і в Конституції УРСР. Організація і порядок діяльності органів прокуратури регулювалися законом про прокуратуру СРСР, а Україна не мала навіть і свого зако­ну про прокуратуру.

Кінець цьому історичному парадоксу було покладено вже з прийняттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, в якій зазначалось, що найвищий нагляд за точним і однако-вим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Ук-раїнської РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідає перед нею і тільки їй підзвітний.

Декларація про державний суверенітет України, відповідні зміни, що були внесені до Конституції УРСР, а також прийнятий 5 листопа­да 1991 р. Закон України «Про прокуратуру» поклали початок якісно новому етапу існування прокурорської системи в Україні. Було визначено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і законності, їх завданням став захист від неправомірних посягань закріпленої Конституцією незалежної України їі суспільного та дер­жавного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та грома-дянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів територіального громадського самовря-дування.

Організація прокуратури України стала грунтуватися на принципі єдності і централізації системи її органів, яку очолив Генеральний

Розділ 23

прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. На підставі додержання Конституції України та чин-них законів вони здійснюють свої повноваження незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Працівники прокуратури не по-винні належати до політичних партій чи рухів, їх обов'язок вживати заходів для усунення порушень закону від кого б вони не виходили, а також до поновлення порушених прав і притягнення до відповідаль-ності осіб, які скоїли порушення закону. Ці основоположні засади, що були закладені ще на початку незалежності України і цілком виправдані часом, є визначальними для статусу органів прокуратури нашої країни і сьогодні.

Діюча в Україні прокуратура — інститут, який відповідає об'єктив-ним потребам нашого суспільства. У системі поділу державної влади вона підсилює механізм стримань і противаг, є органом державного нагляду за дотриманням законів. Органи прокуратури виконують особливі, притаманні тільки їм функції і ні за своїм генезисом, ні за характером повноважень не належать до органів жодної гілки влади, тим більш не є жодній з них підпорядкованими. Саме принцип поділу влади і сувора відповідальність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою основ її незалежності. Тільки як орган, незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції.

Цим об'єктивним, науково обгрунтованим положенням сьогодні протистоять всілякі кон'юнктурні інтереси, політичні й особисті амбіції, які спрямовані на обмеження самостійності й незалежності прокуратури, послаблення її ролі в забезпеченні законності та здійсненні боротьби із злочинністю. У сучасних умовах економічних кризових явищ, політичної і соціальної нестабільності в суспільстві, поширення правового нігілізму зростання злочинності названі тенденції, шо спрямовані проти діючих у нашій країні органів проку­ратури, є шкідливими і небезпечними, спрямованими проти налаго-дження правової стабільності в нашій країні.

Треба зазначити, що прокуратурою виявляються численні пору­шення вдіяхокремихгромадян, підприємців, посадових осіб, у діяль­ності підприємств, установ та організацій і навіть державних органів, які самі повинні забезпечувати додержання законності. Недарма на­шу прокуратуру називають службою законності. Це багатофунк-ціональна державна структура, яка є традиційною для вітчизняної

Прокуратура України

правоохоронної системи, її існування в сучасних умовах є об'єктивно необхідним для суспільства і держави.

Розвиток цивілізованих ринкових відносин, розширення і пож-вавлення господарського обороту вимагають зміцнення законності, а отже, і посилення прокурорського нагляду. Адже відсутність сталої законності, часті зміни у законодавстві породжують недовіру інозем-них і вітчизняних інвесторів до вкладання коштів у промисловість, сільське господарство нашої країни, відлякують підприємців від участі у різних господарських проектах, що здійснюються на тери-торії України, знижують ініціативу і прагнення громадян до підприємницької діяльності.

Погіршення останніми роками справ із станом законності і право­порядку в Україні, необхідність в цих умовах більш дійового захисту прав громадян, інтересів держави і суспільства вимагають зміцнення органів прокуратури, підвищення ефективності її діяльності, подаль-шого вдосконалення законодавчих основ її організації та функціону-вання.

У зв'язку з кардинальними змінами в становищі прокуратури України, яка стала органом незалежної суверенно! держави, було уточнено її правовий статус у Конституції України і Законі «Про про­куратуру». Нимало новел щодо її діяльності було введено в криміна-льно-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесу-альне, адміністративно-процесуальне, кримінально-виконавче законодавство. В тому чи іншому ракурсі про неї йдеться в законах України «Про судоустрій України», «Про міліцію», «Про службу без-пеки України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про органі-заційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією» та ін. Закон України «Про мови в Ук­раїні» передбачає вимоги до мови прокурорського нагляду (ст. 22). У Законі України «Про Вищу раду юстиції» регламентуються питання проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури, розгляд питань про несумісність посади прокурора з заняттям іншою діяльністю, скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів.

До системи актів, які регламентують діяльність прокуратури, нале­жать затверджені постановами Верховної Ради України Дисциплінар-ний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Низка питань, що регулю-

Розділ 23

ють прокурорську діяльність, матеріальне забезпечення прокуратури та її працівників, міститься в указах Президента України та постано­вах Кабінету Міністрів України.

Конституцією України прокуратурі відведено самостійне місце серед органів державної влади. В Основному Законі їй присвячено окремий розділ VII. У ньому говориться, що прокуратура України ста-новить єдину систему, очолювану Генеральним прокурором України.

Головна особливість діючоїнині в Україні прокуратури, а отже, і їїкон-ституційно-правового статусу полягає в тому, що вона є прокуратурою змішаного (наглядово-обвинувального) типу, виконує функції як нагляду за виконанням законів, так і кримінального переслідування. Тут немає особ-ливих суперечностей, якшо не змішувати різні за своею функциональ­ною належністю повноваження прокурора. Виявляючи порушення за­конів, прокурор зобов'язаний ужити заходів щодо усунення таких пору-шень, у тому числі шляхом кримінального переслідування. Слідчі функції прокуратури (досудове слідство) були визнані позитивом Євро-пейською комісією «Демократія через право» (Венеціанська комісія) на її 27-му пленарному засіданні 17—18 травня 1996 р. Водночас комісія рекомендувала, щоб у законі про прокуратуру остання визначалась як система відносно незалежних органів влади, тобто не була б у повному розумінні единим і централізованим органом.

У процесі підготовки проекту Конституції України 1996 р. точила-ся суперечка щодо того, до якої гілки влади віднести прокуратуру (від чого залежало і визначення її функцій, і порядок призначення Генерального прокурора України та інші питання) — до судової чи виконавчої? Це так і не було вирішено.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів, ведучи боротьбу із злочинністю, прокуратура виконує величезний обсягроботи, усуваю-чи порушення законодавства, захищаючи права і свободи громадян та інтереси держави. Слід зазначити, що багатофункціональність і неза-лежність ні в якому разі не означав її зверхності над іншими органа­ми державної влади, адже її правовий статус, функції та організаційна побудова визначаються законами України, які приймаються Верхов­ною Радою України, деякі питання регулюються указами Президента України і постановами Кабінету Міністрів України, її діяльність так або інакше перебуває під контролем вищих владних структур, що здійснюється у різних формах.

Генеральний прокурор України, який очолює прокуратуру України, призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної

Прокуратура України

Ради України Президентом України. Верховна Рада України може вис-ловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Верховна Рада України визначає видатки державного бюджету на фінансування прокуратури, встанов-лює порядок відшкодування шкоди, завданої юридичним і фізичним особам незаконними діями органів прокуратури за рахунок коштів на її утримання. Суд під час розгляду конкретних кримінальних справ контролює законність та обгрунтованість притягнення громадян до кримінальної відповідальності, розглядає скарги на постанови проку-рорів та ін. Вища рада юстиції розглядає питання про несумісність посади прокурора із заняттям іншою діяльністю, а також скарги про-курорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Визначаючи відповідність Конституції України тих чи інших зако-нодавчих актів, певну регулюючу роль у здійсненні діяльності проку­ратури, а також визначенні її місця в державному механізмі відіграє Конституційний Суд України. Про це свідчить низка його рішень з питань прокуратури.

Здійснюване нормативнерегулювання організації і діяльності органів прокуратури владними структурами різних гілок влади, питань їх взаємодії з іншими державними органами, спростовує постійні напади на прокуратуру як на державний орган, який нібито здійснює тоталь-ний та необмежений контроль, а сам перебуває поза будь-яким контролем. Така позиція противників незалежної централізованої прокуратури, як бачимо, не має грунту.

Існування тотального і необмеженого контролю з боку прокурату­ри спростовується і тим, що, здійснюючи один із важливих напрямів своєї роботи — координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, вона взаємодіє в цьому напрямі як з право-охоронними органами (на засадах координації), так і з керівниками місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Для підвищення ефективності координації діяльності правоохоронних органів прокуратура взаємодіє з судами шляхом взаємного інформу-вання про стан злочинності й судимості, використання даних судової статистики та матеріалів судової практики при розробленні заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю, проведення спільних семінарів і конференцій. Практикується запрошення голів судів та керівників органів юстиції для участі в координаційних нарадах правоохоронних органів.

Розділ 23

Взаємодія органів прокуратури з іншими державними органами, а також з органами місцевого самоврядування підсилює її роль і зна­чення в державі і, безсумнівно, підвищує ефективність діяльності не тільки ії, а й органів, з якими вона взаємодіє. Загальна оцінка дає підстави дійти висновку про те, що основа для забезпечення взаємодії органів прокуратури з іншими органами є. Адже кожна з систем (особливо це стосується контролюючих органів), крім суто своїх завдань, має цілі, які збігаються з цілями суміжної системи, що зумовлює можливість вироблення єдиної політики у сфері усунення правопорушень.

Як зазначалося, сьогодні особливою небезпекою для держави і суспільства є правовий нігілізм, який виходить не тільки від осіб, певною мірою зацікавлених у тому, щоб обійти закон, а й від представників управлінського персоналу, зобов'язаних бути провідниками вимог закону, а зовні міцна вертикаль виконавчої вла-ди виявилася неспроможною у своему головному призначенні — забезпечити належне виконання законів. За таких умов звуження повноважень прокуратури, особливо наглядових, сприятиме подаль-шому поширенню беззаконня, яке часто-густо виходить від пред­ставників виконавчої влади, в тому числі від ії керівництва на різних рівнях її здійснення.

Підтвердження думки про необхідність збереження і посилення нагляду прокуратури можна знайти у ряді міжнародних документів. Так, у Резолюції Будапештського багатостороннього семінару 1994 р., присвяченого проблемам реформування прокуратури, наголошува-лося на тому, що існуюча інститунія в формі «загального нагляду» має бути спрямована на захист демократично!' законності, норм закону, прав людини і суспільних інтересів. Європейська співдружність та її держави-члени вважають пріоритетним підвищення ефективності наглядових механізмів, про що зазначено у Декларації Ради Європи від 29 червня 1991 р.

Практика свідчить, що негативні реалії, які склались в Україні, по-требують зміцнення правоохоронних структур держави, серед яких провідне місце належить прокуратура За нинішніх умов вона повин­на розвиватися і вдосконалюватися. її реформування відповідно до но­вел, які містяться і стандартах Ради Європи, має бути спрямоване на подальшу оптимізацію її правового статусу з метою кращого забезпе­чення законності і правопорядку в країні, безперешкодної реалізації прав громадян і захисту інтересів держави. Реформування не повин-

Прокуратура України

но привести до руйнування того, що тривалий час добре слугувало людям і суспільству. Не слід сліпо копіювати модель наших проку-рорських органів, їх структури, функції, порядку формування тощо з моделей органів прокуратури зарубіжних країн (які суттєво, а іноді і радикально різняться між собою), переймаючи водночас їх недоліки, неузгодженості, функціональну немічність, можливу несумісність з нашою правоохоронною системою і організацією всієї державної вла-ди. Треба щоб прокуратура була надійним органом демократично!, правової держави, послідовним поборником сталої законності й пра­вопорядку, захисником прав і свобод людини — фактбрів, необхідних для успішного формування громадянського суспільства.

Неодмінною складовою правового статусу прокуратури є закріп-лені у законодавчих актах принципи її організацїі і функціонування. Як слушно зазначає О. Михайленко, вони зумовлені власне природою держави, рівнем її розвитку, віддзеркалюють погляд суспільства на те, якими мають бути прокуратура, функції, що вона здійснює, як має бути організована система її органів, якими методами, заходами і формами повинен здійснюватися прокурорський нагляд, які завдан-ня мають виконуватися тощо. Недотримання встановлених прин-ципів не дає змоги досягти бажаної мети¹.

Щодо кількості і точних назв цих принципів у науковій право-знавчій літературі немає суто однакового підходу, але щодо тлумачен-ня їх суті, призначення, функціонального навантаження немає й різких розбіжностей. Більшість авторів починають їх розгляд з прин­ципу законності. Він стоїть першим і в деяких проектах нової редакції Закону «Про прокуратуру». Цей принцип має діяти у всій системі дер-жавних органів, але для прокуратури він є особливо важливим. Здійснюючи нагляд за точним виконанням законів, прокурорсько-слідчі працівники зобов'язані передусім додержуватися законності у своїй роботі — діяти у відповідності з нормами Конституції і законів України, що визначають і регулюють прокурорську діяльність. Нака-зи, інструкдії, директиви Генерального прокурора повинні видавати-ся лише на підставі і на виконання чинних законів.

Законність є критерієм оцінки прокурорами дій державних орга­нів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб і громадян. Правові норми, що регулюють прокурорський нагляд, зобов'язують

¹ Михайленко О. Р. Прокуратура України. — К., 2005. — С. 62-63.

Розділ 23

органи прокуратури вести активну роботу по запобіганню порушен-ням закону, а у разі виявлення правопорушень вживати заходів, спря-мованих на поновлення стану законності, усунення причин, що породили порушення, і покарання винних. Прокурор повинен завжди стояти на сторожі законності.

Серед принципів організації і діяльності прокуратури, перелічених у ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», йдеться про те, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Прокурорські органи здійснюють свої по-вноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території держави законів, незалежно від будь-яких органів дер­жавної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Вони у межах своєї компетентності захищають права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допу­стили ці порушення. Органи прокуратури діють гласно, з урахуван-ням вимог закону до конфіденційності інформації щодо життя та діяльності фізичних і юридичних осіб, а так само державної та іншої охоронюваної законом таємниці. Вони мають інформувати органи державної влади, громадськість про стан законності та про заходи її зміцнення.

Правовий статус прокуратури визначається також передбаченими законом гарантіями її діяльності. Так, ст. 7 Закону України «Про про­куратуру» встановлені гарантії незалежності прокурорських органів. Законом застерігається, що будь-яке втручання органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, засобів масо-вої інформації, політичних партій, об'єднань громадян у діяльність прокуратури по виконанню покладених на неї функцій, заборо-няється. Вплив на прокурора з метою заборонити виконання або пе-решкодити виконанню ним службових обов'язків чи домогтися прийняття неправомірного рішення зумовлює передбачену законом відповідальність.

Прокурори не можуть бути у складі комісій, комітетів та інших ко-легіальних органів, що створюються органами виконавчої влади,

Прокуратура України

представницькими органами і органами місцевого самовряду-вання.

Прокурор вищого за посадою рівня вправі витребувати та прийня-ти до свого провадження будь-яку справу, шо знаходиться у провад-женні підпорядкованого прокурора, але не може примушувати його діяти всупереч своїм переконанням. Кожний прокурор приймає рішення самостійно і одноособово на підставі закону та власного пе-реконання, виходячи з рівності всіх перед законом і судом, вживає за-ходів для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Прокурори не зобов'язані давати роз'яснень по суті справ і ма-теріалів, що знаходяться у їх провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків та в порядку, передбачених чинним законодавством. Ніхто не вправі без дозволу прокурора роз-голошувати матеріали досудового слідства та перевірок, які здійсню-ються органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю.

Посада прокурора не може бути сумісною з посадою в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування, а також з представницьким мандатом, належністю до якої-небудь партії та іншої політичної організації. Прокурор також не має права сумісництва своєї службової діяльності з іншою роботою, крім викла-дацької, наукової та творчої в неробочий час, входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємств, бути засновником юридичних осіб, що ставлять за мету отримання прибутку. Це поло­ження має поширюватись і на слідчих прокуратура

Гаранта незалежності прокуратури України полягають ще і в тому, що ії органи, заклади та установи утворює Генеральний прокурор Ук­раїни і визначає їх компетенцію, призначає на посади і звільняє з по­сад свого першого заступника і заступників, керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України. За погодженням з Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим він призначає прокуро­ра цієї республіки та звільняє його з посади. Призначає та звільняє прокурорів областей, міст Киева та Севастополя і прирівняних до них прокуратур, їх заступників, а також міських, районних, міжрайонних прокурорів за поданням відповідних прокурорів вищого рівня та звільняє їх з посад.

Такий порядок призначення прокурорів на місцях — одна з основ-них гарантій їх незалежності від органів місцевої влади. Ця незалежність забезпечується також достатньою автономією у всіх питаннях організації та діяльності системи її органів. Управління опе-

Розділ 23

ративною діяльністю органів прокуратури, які не є органами «подвійного» підпорядкування, здійснюється тільки по вертикалі зго-ри донизу. Прокуратура має всі необхідні структурні ланки (відділи кадрів. правового забезпєчення, фінансування та бухгалтерського обліку, матеріально-технічного забезпєчення та соціально-побутових потреб тощо), які підпорядковані тільки прокуратурі і є її органічною невід'ємною частиною.

Серед гарантій, що забезпечують незалежність прокурорів у здійсненні їх повноважень, слід назвати також особливий порядок їх призначення, притягнення до відповідальності та звільнення; вста-новлений законом порядок фінансування та організаційного забезпє­чення діяльності прокуратури; належне матеріальне та соціальне забезпєчення прокурорів; визначені законом засоби забезпєчення особистої безпеки прокурорів, членів їхніх сімей, майна, а також інші засоби їх правового захисту.

23.2. Система і структура прокуратури

Система і структура прокуратури України визначена Конституцією України (ст. 121, 122), Законом України «Про прокуратуру» (ст. 6), на­казами Генерального прокурора України. Відповідно до Конституції і закону органи прокуратури, як зазначалося, становлять єдину цент-ралізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вишестоящим.

Якщо стисло розглянути систему органів прокуратури, то вона складається з: Генеральної прокуратури України, прокуратури Авто­номно!' Республіки Крим, прокуратур областей, міст Киева та Севас­тополя (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних, інших прирівняних до них прокуратур, військових прокуратур регіонів, військової прокуратури Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військових прокуратур гарнізонів (на правах міських). До цієї системи належать також навчальні заклади та науко-во-дослідні установи.

Побудова системи прокурорських органів в Україні, її структура безпосередньо зв'язані з організацією та діяльністю всього державно­го механізму, до якого вона входить як невід'ємна складова. Ця систе­ма будується відповідно до форми державного устрою та адміністра-

Прокуратура України

тивно-територіального поділу України. Побудова військової прокура­тури відповідає структурній організації, прийнятій у армії і на флоті.

Територіальне розміщення органів прокуратури визначається пе-редусім максимальним наближенням них органів до місць, де безпо-середньо мають виконуватися закони, зокрема до населення країни, що має сприяти якнайшвидшому виявленню й усуненню порушень законодавства. Це дає можливість Генеральному прокурору найбільш ефективно виконувати свої функції по всій країні, мати прокурорсь-кий орган у всіх ланках — центральній, обласній, районній, регіонах і гарнізонах армії і флоту.

Внутрішня структура органів прокуратури зумовлена її консти-туційними функціями, а також діяльністю, спрямованою на виконан-ня цих функцій.

Як апарат Генеральної прокуратури України, так і нижчі за на-лежністю прокурорські органи мають будуватися з урахуванням найбільш оптимального здійснення кожним органом окремо й усією системою органів прокуратури покладених на них функцій, а тому за наявності різних структурних форм забезпечення тієї чи іншої дільниці прокурорської діяльності у різних ланках цієї системи зміст її переважно залишається незмінним згори донизу.

Важливе значення у цьому аспекті має пошук оптимально! струк-тури Генеральної прокуратури, спрямований у підсумку на поліпшен-ня роботи не тільки центрального органу прокурорської системи, а й підлеглих йому прокуратур, тому що структура Генеральної прокура­тури є певним чином наслідком ідентичності їх функцій і єдності завдань, які вона виконує, зразком для визначення їхньої ор-ганізаційної побудови. Прикладом цього може бути структура Гене­ральної прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора від 12 грудня 2005 р. № 138. Згідно з цим наказом Гене-ральний прокурор України, який очолює Генеральну прокуратуру Ук­раїни, має першого заступника, п'ятьох заступників, трьох старших помічників і радника. Старшого помічника має перший заступник Генерального прокурора, помічників — заступники Генерального прокурора і радник Генерального прокурора.

Передбачена чергова частина Генеральної прокуратури.

У Генеральній прокуратурі діють головні управління та управ-ління, у складі яких є відділи, а також самостійні відділи.

Головне управління кадрового забезпечення. До нього входить управління кадрів, яке має два відділи, а саме — відділ роботи з кад-

Розділ 23

рами та відділ подготовки кадрів та аналітичної роботи. У структурі кадрового забезпечення діє також відділ особового складу та внутрішньої безпеки.

Головне управління організаційного та правового забезпечення скла-дається з організаційно-контрольного управління з відділом організації роботи і контролю виконання та відділом статистичної інформації та аналітичної роботи, а також управління правового за­безпечення, до якого входять відділ правового аналізу і відділ право-вої інформації.

Головне управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяпьності, дізнання і досудового слідства, в якому функціонують чотири управління, а саме: управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ, яке складається з відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оператив­но-розшукової діяльності та дізнання та відділу нагляду за додержан­ням законів при провадженні досудового слідства; управління нагля­ду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією. Це уп­равління має три відділи, серед яких — відділ нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання, відділ нагляду за додержанням законів при провадженні до­судового слідства; відділ нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією. Управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та Державної прикордонної служби України. В цьому управлінні — два відділи: відділ нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та відділ на­гляду за додержанням законів про державний кордон і митну справу. Управління нагляду за додержанням законів органами податкової міліції має відділ нагляду за додержанням законів органами податко­вої міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання, а також відділ нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні досудового слідства. У складі розглядуваного головного управління діє відділ організаційно-мето-дичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Головне слідче управління налічує три управління, а саме: управ­ління з розслщування особливо важливих справ, у якому відділ з розслідування кримінальних справ про злочини у сфері службової діяльності, відділ з розслідування кримінальних справ про злочини у

Прокуратура України

сфері економіки і відділ з розслідування кримінальних справ про зло-чини проти особи. Управління нагляду за розслідуванням криміналь­них справ слідчими органами прокуратури поділяється на два відділи — перший наглядовий відділ та другий наглядовий відділ. В управлінні криміналістики є відділ з навчально-методичної роботи і відділ надання практичної допомоги та застосування технічних за-собів. У складі головного слідчого управління функціонує також ор-ганізаційно-методичний відділ. Особливо виділяється відділ нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими генеральноі' проку­ратури України.

Головне управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави. В ньому є управління захисту прав і свобод громадян, що включає відділ нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян і відділ нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення та управління захисту інтересів держави з відділом захисту фінансово-економічних інтересів держа­ви, відділом нагляду за додержанням законів при здійсненні зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності, відділом нагляду за додержанням законів щодо боротьби з відмиванням доходів, одер-жаних злочинним шляхом. До цього головного управління, крім зга-даних управлінь, входять також: відділ захисту прав і свобод непо-внолітніх, відділ нагляду за додержанням природоохоронного зако-нодавства, організаційно-методичний відділ.

Головне управління представництва в суді, захисту інтересів грома­дян та держави при виконанні судових рішень. До нього належать: уп­равління представництва інтересів громадян та держави в суді. У йо-го складі — відділ представництва у Верховному Суді України та ви-щих спеціалізованих судах та відділ організації представництва в суді. Крім зазначеного, в цьому головному управлінні діють: відділ пред­ставництва Генеральноі прокуратури в судах, відділ захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень, організаційно-методичний відділ.

Головне управління підтримання державного обвинувачення в судах. Його структура складається з управління організації підтримання державного обвинувачення, в якому діють: відділ організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві; відділ підтримання держав­ного обвинувачення в судах та управління участі прокурорів у пере-гляді судових рішень у кримінальних справах, де діють відділ участі прокурорів у касаційному перегляді рішень місцевих судів і відділ

Розділ 23

участі прокурорів у перегляді рішень апеляційних судів. Як і у попе-редніх головних управліннях, у розглядуваному є організаційно-методичний відділ.

До попередніх головних управлінь окремо примикає управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів з двома відділа-ми, а саме: відділом нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань і відділом нагляду за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру.

Головне управління нагляду за додержання законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. У ньому є: слідче уп­равління, яке ділиться на відділ нагляду за додержанням законів ор­ганами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, а також слідчий відділ. Крім того, до цього голо­вного управління входять відділ нагляду за додержанням законів що-до прав і свобод та інтересів держави, відділ представництва інтересів громадян та держави в судах, відціл підтримання державного обвину-вачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах, організаційно-методичний відділ, а також секретаріат (на правах відділу).

Управління нагляду за додержанням законів на транспорті скла-дається з відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави і відділу нагляду за додержанням законів на транспорті при провад-женні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.

Міжнародно-правове управління має відділ міжнародного спів-робітництва, відділ правової допомоги і відділ перекладів.

У структурі Генеральної прокуратури є також відділ прийому громадян, розгляду звернень і запитів народних депутатів України, перший відділ, другий відділ, прес-служба (на правах відділу), управ­ління справами, канцелярія, відділ організації діловодства (секре­таріат) з секторами: приймання та реєстрації вхідної кореспонденції; відправлення вихідної кореспонденції; комп'ютерного набору та тиражування документів; забезпечення роботи приймальних керів-ництва і архівний сектор. У відділі програмного забезпечення та зв'язку функціонують: сектор програмного забезпечення і сектор зв'язку та телекомунікацій. Сектори має також відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб. До них належать сектори: матеріально-технічного забезпечення, експлуа-

Прокуратура України

таційно-господарський, автогосподарський, сектор капітального будівництва. I завершує структуру у переліку її підрозділів — відділ фінансування та бухгалтерского обліку.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату за-тверджуються Генеральним прокурором. Він призначає на посади свого першого заступника і заступників, а також керівників головних управлінь, управлінь і відділів Генеральної прокуратури". ректора і проректорів Академії прокуратури, а також своїх радників. поміч-ників і старших помічників, інших працівників Генеральної прокура­тури України: старших прокурорів та прокурорів управлінь та відділів, старших прокурорів-криміналістів і прокурорів-криміналістів, старших слідчих і слідчих з особливо важливих справ і їх помічників, головного бухгалтера тощо.

У Генеральній прокуратурі створюється колегія у складі Генераль­ного прокурора (голова), його першого заступника і заступників за посадою, інших керівних працівників органів прокуратури. Персо-нальний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора. Колегія є дорадчим органом і роз-глядає найбільш важливі питання діяльності прокуратури щодо до-тримання законності, стану правопорядку, виконання наказів та інструкцій Генерального прокурора, кадрові та інші питання, а також заслуховує звіти підлеглих прокуратур, керівників структурних підрозділів та відповідальних працівників прокурорської системи. На засіданнях колегії можуть заслуховуватися повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, посадових осіб із приводу порушень закону. Порядок діяльності колегії, реалізації її рішень визначаються Регламентом Генеральної прокуратури України.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо поліпшення організації та діяльності прокуратури, вдосконалення законодавства при Генеральній прокуратурі утворюється Науково-ме-тодична рада, її персональний склад і положення про неї затверджу-ються Генеральним прокурором.

Слід особливо підкреслити, що за суворої централізації системи органів прокуратури України у ній широко застосовується коле-гіальність, яка має суттєве значення для розвитку демократичних засад в організації і діяльності прокуратури України. Крім колегії Генеральної прокуратури, діють колегії в прокуратурі Автономної Рес-публіки Крим, в обласних і прирівняних до них прокуратурах. Персо-

Розділ 23

нальний склад цих колегій затверджується Генеральним прокурором. Вони є дорадчими органами при відповідних прокурорах, вносять пе­реваги колегіальних засад у діяльність прокуратур, забезпечують до-кладне і всебічне обговорення найважливіших питань прокурорської діяльності і рішень, які приймаються. Порядок їхньої роботи визна-чається регламентом. У прокуратурах міст і районів колегіальні заса­ди проявляються у проведенні оперативних та апаратних нарад. На них обговорюються найбільш важливі питання роботи прокуратура Це дає можливість прокурорам враховувати у своїй роботі колектив-ну думку працівників органу, який він очолює.

Використання позитивних сторін колегіального керівництва у системі органів прокуратури послідовно поєднується з єдинона-чальністю, що надає прокурорській діяльності такої якості, як опера-тивність, забезпечення персонально!' відповідальності прокурорів за роботу безпосередньо очолюваних ними та підлеглих їм органів. Таке поєднання є найбільш оптимальним для системи прокурорських органів за її ієрархічності і суворої централізації.

Важливе значення в організації системи прокурорських органів має правильне розв'язання проблеми структурування апаратів орга­нів прокуратури всіх рівнів. Генеральна прокуратура України, а також прокуратура Автономно!' Республіки Крим, Обласні і прирівняні до них прокуратури є складними структурними організаціями, які утво-рюються із підрозділів у статусі управлінь, відділів та ін. Початкові ланки системи прокурорських органів — прокуратури районів, міст та інші прирівняні до прокуратур районів є простими органами, тому що тут немає структурних підрозділів (управлінь, відділів) усередині органу. Чисельність апарату таких прокуратур залежить від обсягу ро­боти, який виконується кожним окремим органом. У деяких випад-ках він є досить значним, із широкою диференціацією функцій, які виконуються відповідальними працівниками. Між прокурором, його заступником і помічниками (там, де вони є) здійснюється розподіл обов'язків по роботі, як за основними її напрямами (підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадя-нина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшуко-ву діяльність, дізнання, досудове слідство та ін.), так і за допоміжни-ми (наприклад, систематизація законодавства). У численних апаратах у результаті розподілу обов'язків досягається певна спеціалізація працівників з окремих напрямів прокурорської діяльності. У нечис-

Прокуратура України

ленних апаратах кожний працівник здійснює свою діяльність у кількох напрямах прокурореької роботи. Водночас за наявності різних структурних форм забезпечення тієї чи іншої дільниці проку-рорської діяльності у різних ланках цієї системи зміст ії переважно за-лишається незмінним згори донизу.

За статусом міських, районних і міжрайонних прокуратур у сис-темі прокурорських органів України діють так звані спеціалізовані прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням кримінально-ви-конавчого законодавства, природоохоронні, військові та деякі інші. Вони будуються за загальними для всіх органів прокуратури принци­пами, користуються тими ж законами, що й територіальні прокурату­ри, виконують, крім спеціальних, загальні для всіх органів проку-рорські завдання. В їх системно-структурній будові, у обсягах щодо здійснення нагляду існують певні особливості. Так, на органи військової прокуратури покладено розелідування злочинів, що скою-ються військовослужбовцями та службовцями військових установ і закладів, здійснення нагляду за виконанням законів у процесі прова-дження дізнання та досудового слідства, яке здійснюється у військо­вих установах і формуваннях.

До військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах об-ласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Ці про­куратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Органи військової прокуратури підтримують державне обвинува-чення у військових судах, у межах своїх повноважень беруть участь у розгляді цивільних і господарських справ, вносять апеляції та подан-ня до апеляційних і касаційних інстанцій на незаконні вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.

Щодо інших спеціалізованих прокуратур, таких як на транспорті, природоохоронні та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, то вони діють на пра­вах міжрайонних і підпорядковані безпосередньо обласним прокуро­рам, а в Автономній Республіці Крим — прокурору республіки. В областях, де немає окремих міжрайонних спеціалізованих прокура-

18-8152

Розділ 23

тур, нагляд за додержанням і застосуванням законів у відповідних сферах виконують безпосередньо обласні прокуратури. У своїй роботі спеці&чізовані прокуратури взаємодіють з раионним, міськими та іншими територіальними прокурорами.

Успішне виконання завдань, які стоять перед органами прокура­тури, ефективність прокурорського нагляду багато в чому залежать від кадрового складу, їх професійної підготовки, високої громадянсь-кої зрілості. Закон України «Про прокуратуру» (ст. 46) визначає вимо-ги до осіб, які можуть призначатися прокурорами і слідчими. Вони повинні мати вищу юридичну освіту, необхідні ділові й моральні якості. Особи, які не мають досвіду практично! роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування стро­кой до одного року.

На посади прокурорів Автономно!' Республіки Крим, областей, міст Киева та Севастополя та прирівняних до них прокурорів призна-чаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років. На посади районних і міських прокурорів призначаються особи віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на су­дових посадах не менше трьох років.

Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з-поміж офіцерів, які проходять військову службу або пере-бувають у запасі й мають вищу юридичну освіту.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на п'ять років.

Для підготовки прокурорських кадрів і підвищення кваліфікації працівників прокуратури діє Академія прокуратури України.

Для забезпечення прокурорів правовою інформацією, норматив-но-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою в органах прокуратури створюються бібліотеки, ведеться системати-зація законодавства, консультативно-довідкова робота, застосову-ються комп'ютерні правові програми, видається журнал «Вісник прокуратури», який є офіційним друкованим органом Генеральное проку­ратури України.

Прокуратура Украіни

23.3. Функції та повноваження прокуратури

Прокуратура виконує важливі державні функції. Конституцією України на прокуратуру покладаються:

— підтримка державного обвинувачення в суді;

— представництво інтересів громадянина або держави в суді у ви-падках, визначених законом;

— нагляд за додержанням законів органами, які проводять опера-тивно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

— нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів при-мусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи гро-мадян;

— нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, до­держанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органа­ми місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Порівняно з попередньою Конституцією прокуратура втратила функції так званого загального нагляду і попереднього слідства. Тим самим було зроблено крок на шляху до зближення, гармонізації про-курорської системи України з аналогічними системами сучасних де­мократична держав.

Організація, функції і напрями діяльності сучасної прокуратури Ук­раїни об'єктивно залежать від соціальних, економічних, політичних та інших умов життєдіяльності суспільства. Але з сукупності цих умов слід виділити передусім правові, бо саме вони справляють вирішаль-ний вплив на призначення і функції прокуратури.

Серед визначених Конституцією функцій прокуратури першою значиться підтримання державного обвинувачення в суді. Це процесу-альна діяльність прокурора, спрямована на доведення перед судом обвинувачення особи, яка вчинила злочин і має бути притягнена до кримінальної відповідальності або у передбачених законом випадках звільнена від такої відповідальності. Державне обвинувачення в суді підтримується прокурором шляхом його участі у всіх стадіях судочин-ства. Воно здійснюється від імені держави. При виконанні цієї функції прокурор є незалежним. Він керується Конституцією і зако­нами України, діючими міжнародними договорами, згода на обов'яз-ковість яких надана Верховною Радою України, а також своею правосвідомістю і переконанням. За підтримки державою обвинува-

Розділ 23

чення прокурор повинен сприяти суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді справи, винесенню законного судового рішен-ня, вживати заходів щодо усунення порушень закону, додержуючись при цьому принципу незалежності суддів.

Як державний обвинувач прокурор користується рівними з інши-ми сторонами процесу правами у наданні доказів, участі в їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, а також у за-явленні клопотань та обстоюванні інших, передбачених законом про-цесуальних вимог. Ось, наприклад, що говориться щодо цього у ст. 264 Кримінально-процесуального кодексу України: «Прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

Коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови. Прокурор пред'являє або підтри­мує пред'явлений цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів».

У цій невеликій за обсягом статті кодексу простежується активна роль прокурора в судовому процесі, його можливості притаманними йому засобами й прийомами впливати на позитивний кінцевий результат судового розгляду, сприяти надежному законному і демо­кратичному здійсненню судочинства, захисту прав і свобод особи, громадських і державних інтересів.

Конституційною функцією прокуратури є: представництво інте­ресів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Ця функція полягає у здійсненні прокурорами від імені держави проце-суальних дій, спрямованих на захист у суді законних інтересів громадянина або держави. Заеданнями такого представництва є:

— захист прав і законних інтересів громадян, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких од-ночасно порушуються, а також захист майнових та інших інтересів держави, які порушуються чи можуть бути порушені внаслідок про-типравних діянь фізичних або юридичних осіб;

Прокуратура України

— вжиття заходів щодо поновлення порушених прав та законних інтересів громадянина та держави, усунення причин і умов, що спри-яли їх порушенню;

— притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які винні в порушенні прав і законних інтересів громадянина або держа­ви.

Щодо повноважень прокурора при здійсненні такого представ-ництва, то він самостійно визначає наявність підстав для цього представництва, у якій формі воно має відбуватися. Проиесуальним законодавством встановлено, що прокурор може здійснювати пред-ставництво на будь-якій стадії судочинства, для цього він наділений повноваженнями: звертатися до суду з позовами про захист прав і свобод громадянина, прав юридичних осіб, коли порушуються інте-реси держави, та заявами про визнання незаконними правових актів, дій та рішень посадових осіб; брати участь у розгляді судами справ з метою захисту прав громадян або інтересів держави; давати висновки у судових засіданнях по справах, що розглядаються за участю проку­рора; ініціювати незалежно від участі у розгляді справи перегляд не-законних і необгрунтованих судових рішень, а також судових рішень за нововиявленими та винятковими обставинами, вносити апе-ляційні, касаційні подання, скарги та заяви; знайомитися з ма-теріалами справи у суді, робити виписки з неї, отримувати копії доку-ментів, що знаходяться у справі; витребувати із суду цивільні справи, рішення у яких набрали чинності і минув термін їх касаційного ос-карження; звертатися до суду про зупинення виконання його рішень у випадках, визначених законом.

Прокурор здійснює нагляд за законністю виконавчого провадження.

Як конституційну функцію прокуратури в Основному Законі виз-начено нагляд за додержанном законів органами, які проводять опера-тивно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Предметом такого нагляду є додержання законів зазначеними органами при про-веденні цієї діяльності. Дании нагляд має своїм завданням сприяти: розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, а також прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; вжиттю заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

При здійсненні цієї функції прокурор має вживати заходів, щоб органами дізнання і досудового слідства додержувався встановлений

Розділ 23

законом порядок порушення кримінальних справ, розслідування діянь, які містять ознаки злочину, забезпечувалося проведення не-обхідних оперативно-розшукових заходів, застосування технічних за-собів, не порушувалися передбачені законом строки провадження слідства та тримання під вартою, законний порядок припинення та закриття справ, щоб неухильно виконувалися вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовувались обставини, які викривають чи виправдовують обвину-ваченого, а також пом'якшують або обтяжують його відповідальність.

Вказівки прокурора органам, які проводять оперативно-розшуко­ву діяльність, дізнання і досудове слідство щодо порушення криміна­льних справ і проведення розслідування, є обов'язковими для них.

У законодавстві визначені повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність. Передусім він здійснює нагляд за додержанням законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, йому надано право у будь-який час безперешкодно входи-ти у всі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

Прокурор перевіряє розпорядження, інструкції, накази та інші ак­та щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні доку­мента та інші відомості щодо здійснення оперативно-розшукових заходів.

Для усунення порушень вимог законодавства він доручає керівни-кам відповідних органів проведення перевірок виконання підпоряд-кованими їм підрозділами та їхніми посадовими особами покладених на них законом завдань оперативно-розшукової діяльності та додер-жання прав, свобод людини і громадянина та юридичних осіб; за не-обхідності викликає посадових та інших осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, для отримання пояснень щодо порушень вимог законодавства України.

Прокурор перевіряє скарги на порушення законодавства органа­ми, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомлен-ням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами; скасовує незаконні постанови про заведення, зупинення або понов-лення оперативно-розшукових справ, а також інші рішення, що суперечать закону; дає згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукових заходів, а також на закриття та знищення

Прокуратура України

оперативно-розшукових справ; дає санкцію або згоду на проведення оперативно-розшукових заходів у випадках, передбачених законом; вимагає від керівника усунення особи від подальшого проведення оперативно-розшукової діяльності у справі, якщо вона допустила по-рушення законодавства, прав та свобод людини і громадянина або юридичної особи; надає згоду підрозділам, що здійснюють оператив-но-розшукову діяльність, на звернення до суду з поданням для одер-жання дозволу на проведення відповідних заходів, вносить апе-ляційне подання на постанову суду; вживає заходів щодо усунення порушень законодавства і притягнення винних до встановленої зако­ном відповідальності; дає письмові вказівки про проведення опера­тивно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні.

При здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства повноваження прокурора визначаються Кримінально-процесуальним кодексом України, законами України «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про орга-нізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншим законодавством. Закон надає право прокурору доручати керівникам органів дізнання та досудового слідства проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою виявлення та усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину, здійснювати передачу кримінальних справ від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншо-му відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу.

Прокурор має право брати участь у розслідуванні або прийняти до свого провадження чи доручити підпорядкованому йому прокуророві розслідування будь-якого злочину.

Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, мають Генеральний прокурор України, прокурори Автономно!' Республіки Крим, областей, міст Киева та Севастополя, міст і районів, прирівняні до них прокурори та їх заступники, а також спеціально уповноважені на це прокурори.

Ще однією важливою функцією прокуратуру що визначена в Конституції України, є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також: при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистоїсво-боди громадян. Предметом та завданням цього нагляду є законність

Розділ 23

перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'яз-нення, органах і установах, що виконують покарання чи заходи при-мусового характеру, що призначаються судом у кримінальних спра­вах, додержання встановленого кримінально-виконавчим, іншим за-конодавством порядку та умов у місцях затримання або відбування покарання особами у цих органах і установах, їх прав і виконання ни­ми своїх обов'язків, а також законність застосування заходів медич-ного та виховного характеру, пов'язаних з обмеженням особистої сво-боди громадян, адміністративних затримань і арештів, при триманні у приймальниках-розподільниках, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які неправомірно перебувають в Україні, загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації та притулках для неповнолітніх. Прокурор, який здійснює такий нагляд, має право у будь-який час: відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких за-суджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитування осіб, що там перебувають; знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, за-суджені або до них застосовуються заходи примусового характеру. Він також має право перевіряти законність наказів, розпоряджень і по­станов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодав-ству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених по-рушень.

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру. Його постанови і вказівки з цих питань є обов'язковими і підлягають виконанню в установлений ним строк.

Предметом функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами є:

—відповідність актів, які видаються всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, вимогам Конституції України, чинним законам та указам Президента України;

—додержання законів про недоторканність особи, соціально-еко-номічні, політичні, трудові, особисті права і свободи людини і грома­дянина, захист їх честі та гідності.

Прокуратура Украіни

Заеданнями нагляду є запобігання, виявлення та усунення пору-шень закону щодо прав і свобод людини і громадянина та захист їх інтересів.

При одержанні заяв або повідомлень про порушення законності, які вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав — також і з власної ініціативи органи прокуратури проводять перевірку додержання законодавства, при цьому вони не дублюють функції ор-ганів відомчого управління та контролю, не підміняють їх і не втруча-ються в їх розпорядчу діяльність, якщо така не суперечить чинному законодавству.

Здійснюючи такий нагляд, прокурор має користуватися правом:

— безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану поса­ду, входити у приміщення державних органів, органів виконавчої вла-ди, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, підпорядкованості чи належності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до доку-ментів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі в установленому законом порядку й тих, що містять комерційну чи банківську інформацію. Письмово вимагати надання до прокура­тури для перевірки зазначених документів та матеріалів, термінової видачі необхідних довідок для вирішення питань, пов'язаних з пе-ревіркою;

— вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан за­конності і заходи щодо її забезпечення;

— вимагати від службових та посадових осіб проведення пере-вірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форми власності, а також виділення спеціалістів для проведення пе-ревірок, відомчих та позавідомчих експертиз;

— викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

Поиск по сайту: