Вибори в Україні. татів України» встановлено, що суб'єктом виборчого процесу можуть виступати: виборець; виборчі комісії; партія або блок партій

татів України» встановлено, що суб'єктом виборчого процесу можуть виступати: виборець; виборчі комісії; партія або блок партій, що ви-сунули кандидатів; кандидат у народні депутата України, зареєстро-ваний у порядку, встановленому цим законом; офіційний спостерігач від партії чи блоку — суб'єкта виборчого процесу.

Суб'єкти виборчого процесу користуються досить широкими пра­вами та мають спеціальні обов'язки, повноваження, обсяг яких вста-новлюється законодавством про вибори. Як правило, у виборчому процесі можуть брати участь й інші суб'єкти виборчих правовідно-син, однак законодавством не завжди визначається їх статус як суб'єктів виборчого процесу. До прикладу, міжнародні спостерігачі, спостерігачі від громадських організацій. Закон закріплює за ними статус учасників виборчого процесу.

Строки здійснення кожного виборчого процесу у більш загальному вигляді встановлюються безпосередньо у Конституції та у кожному із спеціальних законів про вибори. Крім того, у законах про вибори встановлюються також строки виборчих процедур. Варто зауважити, що виборче законодавство України на нинішньому етапі лише стабілізується, законодавець перебуває у пошуку оптимальних вибор­чих процедур та строків їх здійснення. Отже, на сьогодні у чинному законодавстві про вибори передбачено, що деякі процедури, зокрема складання і уточнення списків виборців, утворення виборчих округів, може відбуватися поза загальними строками тривалості ви­борчого процесу.

У виборчому законодавстві України встановлено порядок обчис-лення строків у виборчому процесі. Загалом строки обчислюються у календарних днях, а у окремих випадках — у годинах та хвилинах. Першим днем строку, який має початися у зв'язку з настанням певної події, є день, наступний після дня вказаної події. Останнімднем стро­ку у виборчому процесі, який має закінчитися у зв'язку з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

До прикладу, відповідно до частини другої ст. 16 Закону України «Про вибори народних депутатів України»¹ виборчий процес черго-вих виборів депутатів розпочинається за 120 днів до дня виборів. Відповідно до частини третьої ст. 17 Закону України «Про вибори Президента України»² виборчий процес чергових виборів Президента

¹ Відомості Верховно! Ради України. — 2005. — № 38-39. — Ст. 449.

² Там само. — 2004. — № 20-21. — Ст. 291.

Розділ 14

України розпочинається за 120 днів до дня виборів. Відповідно до ча-стини першої ст. 15 Закону України «Про вибори депутатів Верховно!' Ради Автономно! Республіки Крим, місцевих рад та сільських, се-лищних, міських голів»¹ чергові вибори призначаються не пізніш як за 100 днів до дня виборів, а їх виборчий процес розпочинається за 90 днів до дня виборів.

Виборчий процес має свої процесуальні форми проведення ви­борів, тобто його складовими є стадії виборчого процесу, що відповідно складаються із сукупності виборчих процедур та дій, спря-мованих на реалізацію виборчих прав громадян України та забезпе-чення організації і проведення виборів у порядку, встановленому законодавством України.

Існування стадій виборчого процесу пов'язане з необхідністю пра­вового упорядкування та дисципліни здійснення виборчих процедур і дій, насамперед у часі, оскільки виборчий процес, з одного боку, є наймасовішим процесом, який знає право, а з іншого — це коротко-тривалий, обмежений у часі, процес.

Практично основними стадіями виборчого процесу є: складання списків виборців, формування територіальної основи виборів, ство-рення виборчих органів, висування і реєстрація кандидатів на виборні посади, передвиборна агітація, голосування, встановлення результатів виборів і їх оприлюднення.

Слушно зауважити, що стадії виборчого процесу не є сталими раз і назавжди для одного, тим більше різних видів виборів. На їх кількість, зміст, послідовність, правові форми впливає багато чинників, з-поміж яких чи не найголовнішим є характер виборчої си-стеми як способу визначення результатів виборів, від якого залежить порядок розподілу депутатських мандатів і власне механізм голосу­вання. До прикладу, Закон України «Про вибори народних депутатів України» визначає такі етапи виборчого процесу: складання та уточ­нення списків виборців; утворення виборчих округів; утворення ви­борчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у народні депутата України; проведення пере-двиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборів та вста­новлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів народних депутатів України та їх офіційне оприлюднення; припинен-ня діяльності виборчих комісій.

¹ Відомості Верховно! Ради України. — 2004. — № 30-31. — Ст. 382.

Вибори в Україні

Із порівняльного аналізу положень цього закону із відповідними положеннями Закону України «Про вибори Президента України» очевидно, що на виборах Президента України передбачено дещо іншу послідовність та кількість стадій виборчого процесу, зокрема: утво-рення територіальних виборчих кругів; утворення виборчих дільниць; утворення територіальних та дільничних виборчих комісій; формування списків виборців, їх перевірка та уточнення; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборної агітації; голосу­вання у день виборів Президента України; підрахунок голосів ви­борців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України.

У разі необхідності виборчий процес може включати також такі етапи, як: повторне голосування; підрахунок голосів виборців і вста­новлення підсумків повторного голосування та результатів виборів Президента України.

Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням Цент­ральною виборчою комісією результатів виборів Президента України або офіційною публікацією подання Центрально}' виборчої комісії до Верховної Ради України щодо призначення повторних виборів Пре­зидента України.

Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів: календарна дата і відповідно проголошення виборів та при­значення виборів. Залежно від визначення принципу вільних виборів вибори можуть призначатися як на вихідні, так і на робочі дні.

В Україні традиційно дні чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, се­лищних, міських голів призначаються на вихідні.

На підставі Закону України «Про вибори народних депутатів України» оголошення про початок виборчої кампанії здійснює Цент­ральна виборча комісія у строки, визначені Конституцією України та законами України.

Частиною шостою ст. 15 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» передбачено, що усі місцеві ви­бори призначаються на неділю.

Стадія формування територіальної основи виборів у виборчому процесі передбачає затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними є: виборчі округи і виборчі дільниці. У теорії прийнято

Розділ 14

розрізняти територіальні та національно-територіальні виборчі окру­ги. Якшо за основу формування представницьких органів взято не те­риторіальні, а інші принципи, наприклад, виробничий, то виборчи-ми одиницями можуть бути трудові колективи або їх об'єднання.

Історія становлення інституту виборів представницьких органів на території України знає приклади всіх зазначених видів виборчих оди-ниць. Наприклад, у 1920-х роках у практиці державного будівництва було встановлено дві системи представництва: виробничу — для робітників, тобто міського населення, і територіальну — для селянст­ва. За Конституцією СРСР 1936 р.¹, а потім Конституцією СРСР 1977 р.² і відповідними нормативними актами про вибори до Ради Со­юзу Верховної Ради СРСР проводились у територіальних округах, а до Ради національностей — по національно-територіальних округах за певними нормами представництва для республік, автономних об­ластей, автономних округів. Однак на сучасному етапі у виборчому законодавстві України застосовуються лише територіальні округи.

Залежно від кількості представницьких мандатів у одному вибор­чому окрузі є два типи виборчих округів: одномандатний (уніноміналь-ний), де тільки на одне місце (один представницький мандат) прово-дяться вибори в усьому виборчому окрузі, а також багатомандатні (поліномінальні, плюриномінальні), де обирається кілька депутатів. Виборчі округи створюються насамперед для забезпечення рівної ва­ги голосів виборців та їх рівного представництва при формуванні представницьких органів як державних, так і органів місцевого само-врядування. Залежно від густоти та міграції населення в адміністра-тивно-територіальних одиницях за норму представництва може бути обрана або кількість громадян, жителів, або кількість виборців. Проте, як правило, показник кількості виборців у загальносвітовій практиці виборів застосовується частіше, хоча доктринально вста-новлюється, що депутат представляв населення округу в цілому.

Для організації і проведення виборів Президента України, народ-них депутатів України територія единого загальнодержавного одно­мандатного виборчого округу, який включає в себе всю територію України, поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів у Автономній Республіці Крим, областях,

¹ Ведомости Верховного Совета СРСР. — 1936. — № 11. — Ст. 486.

² Відомості Верховної Ради СРСР. — 1977. — № 141. — Ст. 617.

Вибори в Україні

містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією.

Окремий закордонний виборчий округ на загальнонаиіональних виборах складають закордонні виборчі дільниці, які також утворю-ються Центральною виборчою комісією за поданням Міністерства закордонних справ України.

Виборчі дільниці — це територіальні виборчі одиниці, що об'єдну-ють виборців за загальним місцем голосування. Значення виборчих дільниць у виборчому процесі надзвичайно велике і полягає передусім у технічному забезпеченні проведення головної виборчої процедури — голосування і підбиття підсумків голосування. Виборчі дільниці для виборів Президента України утворюються з кількістю від 20 до 3000 виборців, для організації та проведення парламентських і місце-вих виборів утворюються у кількості від 20 до 2500 виборців, а у винят-кових випадках — з меншою або більшою від відповідних граничних значень чисельністю виборців. Виборчі дільниці поділяють на: малі — з кількістю виборців до 500 осіб; середні — з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб; великі — з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Виборчі дільниці утворюються виборчими комісіями за поданням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад, а в разі відсутності таких ор-ганів — за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження.

Окрім загального порядку утворення виборчих дільниць у місцях постійного проживання громадян, виборчим законодавством також визначається спеціальний порядок утворення виборчих дільниць у місцях тимчасового перебування виборців: у стаціонарних лікуваль-них закладах, на суднах, які перебувають у день голосування у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції Ук­раїни, в установах кримінально-виконавчої системи та в інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливос-тями пересування.

Законодавством України про вибори встановлено також окремий порядок утворення закордонних виборчих дільниць, які утворюються Центральною виборчою комісією за поданням Міністерства закор­донних справ України.

Законом встановлено, що виборчі дільниці на виборах народних депутатів України є спільними для виборів депутатів місцевих рад,

Розділ 14

сільських, селищних, міських голів у випадках, коли місцеві вибори проводяться одночасно з виборами народних депутатів України. У цьому випадку виборчі дільниці утворюються відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Крім того, при одночасному проведенні виборів і референдумів виборчі дільниці теж є спільними.

Важливою стадією виборчого процесу є формування виборчих ор-ганів, на які за законом покладається здійснення керівництва вибор-чим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії). Серед них розрізняють: територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії; окружні комісії; дільничні виборчі комісії.

Створення системи виборчих комісій завжди залежить від двох по-казників: виду виборів і адміністративно-територіального устрою держави.

Спеціальними виборчими законами України встановлюються си­стема, терміни та порядок утворення, обсяг компетенції виборчих комісій для кожного виду виборів, що проводяться в державі.

Відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» організацію і проведення виборів народних депутатів України забезпечують Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії.

Статус та діяльність Центрально]'виборчої /сам'с/ї ре гул юється Зако­ном України «Про Центральну виборчу комісію»¹.

Окружні виборчі комісії є юридичними особами. Вони утворю­ються за рішенням Центрально! виборчої комісії за поданням політичних партій, виборчих блоків політичних партій — суб'єктів виборчого процесу.

Право подання кандидатур до складу окружних виборчих комісій мають політичні партії (виборчі блоки політичних партій), які в по­точному складі Верховної Ради України станом на 15 вересня року, що передує рокові проведення виборів, мають свої партійні фракції (фракції блоків), а також інші партії (блоки) — суб'єкти виборчого процесу.

Кожна партія (блок), від якої включені кандидатури до складу ок­ружних виборчих комісій, має право на пропорційну частку кожної

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 36. — Ст. 448. 168

Вибори в Україні

категорії керівних посад в окружних виборчих комісіях. Частка керівних посад для кожної партії (блоку) в межах багатомандатного загальнодержавного виборчого округу визначається відповідно до кількості кандидатур, включених від партії (блоку) до складу окруж­них виборчих комісій, у відношенні до загальної кількості осіб, вклю­чених до складу окружних виборчих комісій від партій (блоків). Особа, включена до складу окружної виборчої комісії за поданням го­лови Центрально!' виборчої комісії, не може бути призначена на керівну посаду у виборчій комісії, крім випадків, коли до складу відповідної виборчої комісії не надійшли або надійшли у недостатній кількості подання від партій (блоків). Порядок розподілу керівних посад між партіями (блоками) визначається Центральною виборчою комісією. При цьому повинна бути дотримана приблизна рівно-мірність територіального розподілу посад, отриманих представника-ми кожної партії (блоку).

Голова, заступник голови та секретар окружної виборчої комісії не можуть бути членами одніє'ї політичної партії, виборчого блоку партій. Загальна кількість членів окружних виборчих комісій не може бути меншою 12 і не більшою 18 осіб.

Якщо у встановлений законом строк не надійшли подання щодо складу окружної виборчої комісії або якщо кількість запропонованих до складу окружної виборчої комісії осіб становить менше 12, окруж-на виборча комісія утворюється Центральною виборчою комісією за поданням її Голови у кількості дванадцяти з обов'язковим урахуван-ням поданих кандидатур від партій (блоків).

Дільнична виборча комісія не є юридичною особою. Дільнична виборча комісія утворюється відповідною окружною виборчою комісією у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. Кількість членів дільничної виборчої комісії малої ви­борчої дільниці складає 10—18 осіб, середньої виборчої дільниці — 14-20 осіб, великої виборчої дільниці — 18-24 особи. На виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує 50 осіб, дільнична ви­борча комісія може утворюватися у складі голови комісії, секретаря та двох—чотирьох членів комісії.

Право подання кандидатур до складу дільничних виборчих комісій мають політичні партії (виборчі блоки політичних партій), які в поточ­ному складі Верховно!' Ради України станом на 15 вересня року, що пе-редує рокові проведення виборів, мають свої партійні фракції (фракції блоків), а також інші партії (блоки) — суб'єкти виборчого процесу.

<>а-8152

Розділ 14

Порядок розподілу керівних посад між партіями (блоками) у дільничних виборчих комісіях визначається Центральною виборчою комісією і є подібними до порядку, передбаченого для окружних ви­борчих комісій.

Важливою стадією виборів є стадія складання та уточнення списків виборців. У конституційному праві зарубіжних країн цю стадію вибор-чого процесу прийнято називати більш широко — стадія реєстрації виборців. Призначення реєстрації виборців — встановити до виборів коло осіб, які мають право голосу.

Залежно від того, яким чином реєструються виборці для участі у виборах, прийнято розрізняти два види реєстрації: публічна (обов'яз-кова) і особиста (добровільна). Публічна реєстрація поділяється на два різновиди. Перший, за яким органи державної влади або само-врядування на місцях мають відомості про населення, яке проживає на підвідомчій території, і представляють їх виборчим комісіям. Такий порядок запроваджено в Німеччині, Швеції, Швейцарії, у країнах близького зарубіжжя. В Україні теж традиційно використо-вується публічний, так званий примусовий порядок складання списків виборців для всіх видів виборів. Добровільний порядок скла­дання списків передбачає те, що виборець сам реєструється для участі у виборах у відповідному органі. Такий порядок запроваджений у США, Франції.

Законодавством України передбачається, що списки виборців складаються у два етапи. На першому етапі складаються загальні спи­ски виборців, що повинні бути сформовані, наприклад до 1 жовтня року, який передує рокові проведення чергових виборів народних де­путатов України, або до 1 липня року, що передує рокові проведення виборів Президента України. На другому етапі складання списків ви­борців формується список виборців для кожної утвореної виборчої дільниці.

Порядок формування, система органів влади, що опікуються пи­таннями складання та уточнення списку виборців різняться також за­лежно від виду виборів, що проводяться. Так, при проведенні виборів народних депутатів України для складання та уточнення загальних списків виборців, які проживають на території кожного села, селища, міста та району у містах Києві та Севастополі, районними, районни-ми у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, вико-навчими органами міських рад (міст республіканського в Автономній Республіці Крим, обласного значення) утворюються робочі групи

Вибори в Україні

обліку виборців (далі — районні, міські робочі групи обліку ви-борців), які працюють з 1 серпня року, що передує року проведення чергових виборів, до дня проведення чергових виборів включно. Для взаємодії з робочими групами обліку виборців та забезпечення їх не-обхідною для складання загальних списків виборців інформацією Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством юстиції Ук­раїни, Міністерством оборони України, Державним департаментом України з питань виконання покарань у кожному територіальному органі до 1 серпня року, що передує року проведення чергових ви­борів, визначаються відповідальні працівники.

Фінансування складання загальних списків виборців здійс-нюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділя-ються на ці цілі. Головним розпорядником цих коштів є Центральна виборча комісія. Кабінет Міністрів України визначає порядок пере-рахування необхідних коштів виконавчим органам рад або органам, що відповідно до закону здійснюють їх повноваження.

Для складання та уточнення загального списку виборців, що про­живають або перебувають у зарубіжних країнах, при Міністерстві за-кордонних справ України створюється робоча трупа обліку виборців, що проживають або перебувають за кордоном України.

До загального списку виборців включаються громадяни України, які досягли або на день виборів досягнуть 18 років і мають право го­лосу та які на час складання загального списку виборців проживають на відповідній території або перебувають на строковій службі у військових частинах (формуваннях), дислокованих на відповідній те­риторії, чи в установах кримінально-виконавчої системи, розміще-них на відповідній території. Місце проживання та адреса житла ви-борця визначаються на підставі відомостей реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Державний контроль за дотриманням органами, підприємствами, закладами, установами, організаціями, представництвами, команди­рами військових частин (формувань) порядку складання загальних списків виборців здійснюють Кабінет Міністрів України та Централь­на виборча комісія.

Громадянин може бути включений до списку виборців лише на одній виборчій дільниці.

Однією із визначальних стадій виборчого процесу є стадія висуван-ня і реєстрації кандидатів на виборні посади. Світова практика вису-

Розділ 14

нення кандидатів визначає кілька способів цього: самовисування; висування трупами виборців; висування політичними партіями (блоками партій) або іншими громадськими об'єднаннями.

У загальному порядку право висування кандидатів на виборах на-лежить громадянам України, які мають право голосу.

На виборах Президента України право висування кандидата на пост Президента України реалізується громадянами через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням. Партія (блок) мо­же висунути лише одного кандидата на пост Президента України.

На виборах народних депутатів України право висування канди­датів реалізується виключно партіями, які зареєстровані в установле-ному законом порядку не пізніше ніж за 365 днів до дня виборів, або виборчими блоками партій за умови, що всі партії, які входять до складу блоку, зареєстровані в установленому законом порядку не пізніше ніж за 365 днів до дня виборів.

Порядок висування кандидатів на виборах народних депутатів Ук­раїни передбачає, що кількість кандидатів у депутата, що висувають-ся партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка становить конституційний склад Верховно! Ради України, визначе-ний Конституцією України, та не може бути меншою від 18 осіб.

Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або поза-партійну особу, яка відповідно до Закону про вибори має право бути обраною депутатом.

Партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостійно вису-вати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.

Висування кандидатів у депутати партією здійснюється на ії з'їзді (зборах, конференції), а блоком — на міжпартійному з'їзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з'їзді (зборах, конфе­ренції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, по­винно брати участь не менше 200 делегатів.

Усі кандидати в депутати, висунуті партією (блоком), включають-ся до единого виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів у списку визначається на з'їзді (зборах, конференції). Особа може бу­ти включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку).

Реєструються кандидати на парламентських виборах Централь­ною виборчою комісією також у порядку, визначеному законом. Вар-то звернути увагу, що партія (блок партій) для реєстрації кандидатів

Вибори в Україні

поряд з іншими документами подають до Центрально!' виборчої комісії документ про внесення грошової застави, яка переказується нею у безготівковому порядку на спеціальний рахунок комісії та ста-новить дві тисячі мінімальних розмірів заробітної плати.

У разі прийняття Центральною виборчою комісією рішення про відмову в реєстрації усіх кандидатів у депутата внесена грошова заста­ва у п'ятиденний строк після прийняття відповідного рішення пере-раховується на рахунок партії (блоку). При скасуванні рішення про реєстрацію всіх кандидатів у депутата, включених до виборчого спи­ску партії (блоку), грошова застава у п'ятиденний строк після дня прийняття відповідного рішення перераховується до Державного бю­джету України. Грошова застава повертається партіям (блокам), які взяли участь у розподілі депутатських мандатів. Грошова застава, вне­сена партією (блоком), яка не взяла участі у розподілі депутатських мандатів, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення ре­зультате виборів депутатів перераховується до Державного бюджету України.

Законодавством України про вибори встановлюються також підстави для відмови у реєстрації кандидатів та скасування реєстрації кандидатів. Ці підстави пов'язані передовсім з порушенням законо-давства, відсутністю документів, необхідних для реєстрації, або їх не-належним оформленням, припиненням громадянства, вибуттям кан­дидата за межі України, визнання кандидата недієздатним тощо.

Стадія виборчого процесу, яка передбачає проведення передвиборної агітації, пов'язана з конкурентною природою виборів та не-обхідністю поінформувати виборців про партії (блоки), кандидати від яких включені до їх виборчих списків. Виборче законодавство Ук­раїни, як і аналогічне законодавство інших країн, незалежно від виду виборів, завершення цієї стадії пов'язує з передднем виборів. У день виборів агітація за кандидатів — заборонена. Це загальне демокра-тичне правило, що діє в усіх країнах світу, де проводяться вибори. Однак щодо початку цієї стадії, то у виборчому законодавстві більшості країн такої одностайності немає. Як початок стадії пере­двиборної агітації може бути день оголошення дати голосування (Польша, Румунія), опублікування списку кандидатів Головною виборчою комісією (Литва), конкретно визначений день до дати го­лосування (15 днів — Туреччина, 21 день — Ізраїль). В Україні на всіх виборах, як, наприклад, і в Росії, початок стадії проведення передви­борної агітації за кандидатів пов'язаний з реєстрацією кандидатів у

Розділ 14

народні депутата України у списках від політичних партій, виборчих блоків партій Центральною виборчою комісією у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

У виборчому законодавстві більшості країн світу закріплені подібні принципи передвиборної агітації. Це насамперед свобода агітації, створення юридично рівних можливостей усіх суб'єктів бало-тування на виборах, неупереджене ставлення державних органів, по-садових осіб тощо до всіх кандидатів, контроль за використанням фінансово-матеріальних засобів на виборах. Такі принципи регла-ментації передвиборної агітації є основою масиву всього виборчого законодавства України.

Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та зако­нам України. Передвиборна агітація фінансується за змішаним принци­пом: по-перше, за рахунок коштів Державного бюджету України, при-чому в цьому законодавством кандидатам гарантується рівне забезпе-чення передвиборної агітації, по-друге, за рахунок коштів політичних партій, виборчих блоків партій, пожертвувань громадян України та юридичних осіб за винятком органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядуван-ня, іноземних юридичних і фізичних осіб, анонімних осіб, міжнарод-них організацій та об'єднань.

Належне проведення передвиборної агітації забезпечується на­самперед гарантіями діяльності кандидатів та інших суб'єктів вибор­чого процесу. Забезпеченню принципу рівності можливостей канди­датів на виборах сприяє також встановлення законодавством певних обмежень ведення передвиборної агітації.

Найголовніша стадія виборчого процесу — стадія голосування, бо саме з нею пов'язаний власне акт волевиявлення громадян України. Поряд з традиційним голосуванням виборчим бюлетенем у день ви-борів на виборчій дільниці за місцем проживання світова виборча практика знає процедури дострокового голосування, процедури голосування поштою, за довіреністю, голосування в місці перебуван-ня громадянина, якщо він не може прийти на виборчу дільницю. Останнім часом у світі запроваджується електронне голосування. Процедура голосування допускає голосування в один або в два тури, за цих умов існує альтернативна стадія повторного голосування.

При голосуванні бюлетенями розрізняють два види голосування — позитивне і негативне. Відповідно до чинного законодавства України

Вибори в Україні

про вибори у нашій державі запроваджено процедуру виключно пози­тивного голосування.

За законом голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування на виборах. Законодавством України нині не передбачається процедура дострокового голосування, яка не виправ-дала себе під час попередніх виборів в Україні. Значно уточнена організація голосування виборців з обмеженими можливостями, які не можуть прибути в приміщення для голосування.

Підрахунок голосів виборців здійснюється виключно членами дільничних виборчих комісій на їх засіданнях.

Рішення про встановлення результатів виборів Президента Ук­раїни, народних депутатів України приймає Центральна виборча комісія виключно у порядку, встановленому законом. ЦВК на своему засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів, у тому числі з поміткою «уточнений», та протоколу ЦВК про підсумки голосування у закордонному виборчому окрузі не пізніш як на 15-й день з дня виборів встановлює результати виборів народних депутатів України, про що складає протокол.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кан­дидата у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі. Кандидати у де­путати, включені до виборчого списку партії (блоку), який отримав менше 3 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, права на участь у розподілі депутатських мандатів не мають.

Депутатські мандати розподіляються між виборчими списками партій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів виборців кандида­тами у депутати, включеними до виборчих списків партій (блоків).

Центральна виборча комісія на підставі передбачених законодав-ством відомостей встановлює сумарну кількість голосів виборців, по-даних за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців. Результатом виборів депутатів є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами від партій (блоків), відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (блоків).

Спеціальними законами про вибори встановлюється порядок офіційного оприлюднення виборів, яке відбувається не пізніш як на

Розділ 14

п'ятий день з дня встановлення результатів виборів. Зокрема, ЦВК публікує у газетах «Голос України», «Урядовий кур'єр» список обра-них депутатів Верховної Ради України із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, імені, по батькові, року народження, освіти, по­сади (заняття) місця роботи, місця проживання, партійності, суб'єкта висування.

ЦВК реєструє також обраних народних депутатів України, видає їм спочатку тимчасові посвідчення, а після складення ними присяги народного депутата України — видає посвідчення народного депутата України та нагрудний знак встановленого зразка.

14.5. Гарантіїреалізації та захисту виборчих прав громадян України

Реальне забезпечення волі народу під час проведення виборів як пріоритетної форми народовладдя можливе лише тоді, коли в державі проводяться чесні, справедливі й вільні вибори на підставі виключно Конституції та законів України. Поступове перетворення виборів із формального атрибуту на справжнє реальне волевиявлення вимагає насамперед створення надежного правового механізму організації та проведення виборів і відповідного механізму їх гарантування. Безпе-речно, механізм гарантування виборів передусім пов'язаний з гаран-туванням реалізації повною мірою конституційних політичних виборчих прав громадян України — права вільно обирати і бути обраними до органів державної влади чи органів місцевого самовря-дування. I з цього погляду гарантії виборів можна розглядати як правове, організаційне, інформаційне, фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборчих прав громадян України.

Здебільшого в науці конституційного права гарантії безпосеред-ньої демократії загалом, у тому числі виборів, традиційно пов'язують-ся із встановленням відповідальності, а також із застосуванням примусових санкцій щодо порушників конституційних норм і прин­ципов, відповідних положень інших законодавчих актів, спрямованих на захист демократичних підвалин життя суспільства та держави¹.

¹ Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми те-орії і практики. До 10-ї річниці незалежності України. — К., 2001. — С. 328.

Вибори в Україні

Водночас до аналізу поняття гарантій виборів потрібно підходити ширше. Під гарантіями виборів слід розуміти систему засобів, за до-помогою яких Конституцією та іншими законами держави встанов-люється порядок організації та проведення виборів і забезпечується їх охорона, а в разі порушення встановленого порядку — відновлюється їх конституційність та законність.

Однією із важливих особливостей системи гарантій виборів є переважання у ній гарантій регулятивного характеру, тобто тих, які забезпечують позитивне і належне правове регулювання механізму організації і проведення виборів на всіх стадіях виборчого процесу. Крім того, значна частина гарантій виборів пов'язана з безпосередньо наданою в нормах чинного законодавства можливістю поновлення порушених прав суб'єктів виборчого процесу ще під час проведення виборів, причому ця категорія гарантій виборів набуває дедалі більшого значення і дедалі ширше застосовується в новітньому ви-борчому законодавстві. Водночас у контексті розвитку виборчого права триває також процес розширення та вдосконалення тра-диційних гарантій виборів, пов'язаних із встановленням відповідаль-ності за порушення виборчого законодавства та застосуванням санкцій.

У теорії права прийнято поділяти гарантії законності та застосу-вання норм права, а також безпосередньої демократа на загальні та спеціальні (юридичні)¹. На нашу думку, підставою такого поділу є насамперед сфера закріплення гарантій та їх характер.

Загальні гарантії виборів в Україні можна поділити на внутрішньо-державні та міжнародні.

До загальних внутрішньодержавних гарантій належать політичні, економічні, соціальні, ідеологічні, культурні тощо.

Політичною гарантією виборів є політична система українського суспільства як сукупність державних і недержавних інститутів, що здійснюють владу, управління суспільством, етнічними та іншими фупами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому.

¹ Теорія держави і права. — К., 1995; Рабінович П. М. Гарантії законності //Юридич-наенциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко(відп. ред.)таін. — К., 1998. — Т. I: А-Г. — С. 553; Мурашин Г. О. Гарантії безпосередньої демократії // Консти-туційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і прак­тики. — К., 2001. — С. 329.

Розділ 14

Суб'єктами політичного гарантування виборів є насамперед Українська держава, Український народ, політичні партії, органи місцевого самоврядування.

Основним гарантом виборів є Українська держава як у цілому, так і в особі органів державної влади зокрема. Значну роль у гарантуванні виборів відіграє Верховна Рада України — єдиний законодавчий орган, Президент України — гарант державного суверенитету, дотри-мання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконав-чої влади. Пріоритетна, головна роль належить ЦБК як постійно діючому органу, що відповідно до Конституції та інших законів України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України. Комісія здійснює також консультативно-методичне забезпечення виборів депутатів Верховної Ради Автономно!' Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Реальне забезпечення захисту виборчих прав громадян України покладено на органи судової влади. Окреме місце тут належить Кон-ституційному Суду України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційні тлумачення Конституції та законів України. Ряд повноважень, що га­рантують громадинам законне здійснення ними своїх прав під час ви­борів, мають Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Генеральна прокуратура та ії органи на місцях, органи Міністерства внутрішніх справ України.

Надзвичайно важлива роль у забезпеченні виборів відводиться політинним партіям. Конституція України спеціально визначає серед широкого кола об'єднань громадян лише їх суб'єктами права на участь у виборах. Саме політичні партії сприяють формуванню і вира-женню політичної волі громадян. 3 огляду на це політичні партії по-ряд з виборцями виступають пріоритетними суб'єктами гарантування законного проведення виборчого процесу в Україні. Зокрема, політичні партії, їхні блоки мають право рекомендувати членів партій, безпартійних до складу виборчих комісій, поряд з іншими суб'єктами можуть висувати спостерігачів на виборчих дільницях у день голосування, є суб'єктами висування кандидатів.

Окреме місце серед суб'єктів політичного гарантування виборів належить засобам масової інформаціі ', які зобов'язані об'єктивно висвітлювати хід підготовки і проведення виборів. їхнім представни-

Вибори в Україні

кам гарантується безперешкодний доступ на всі публічні заходи, пов'язані з виборами, а на засідання виборчих комісій та на виборчу дільницю в день виборів — на умовах, визначених чинним виборчим законодавством України. Виборчі комісії, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові й службові особи цих ор-ганів зобов'язані в межах своїх повноважень і компетенції надавати їм інформацію щодо підготовки і проведення виборів.

Економічні гарантії виборів являють собою необхідні фінансові ре-сурси, матеріально-технічне забезпечення пронесу організації та про­ведення виборів. Вибори як заходи загальнодержавного, масового ха­рактеру вимагають значних витрат на їх проведення. Фінансування виборів, що відбуваються в Україні, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і саме в цьому полягає державне гаран-тування проведення періодичних, встановлених законом виборів. Відповідно до положень законів України «Про вибори народних де-путатів України»¹, «Про вибори Президента України»², «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»³, «Про Центральну виборчу комісію»⁴ витрати на проведення виборів та забезпечення діяльності ЦВК в загальному порядку передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком. За рахунок коштів Державного бюджету фінансується робота виборчих комісій та здійснення окремих загаль-них заходів передвиборної агітації. Центральним розпорядником коштів на загальнодержавних виборах є ЦВК, на місцевих виборах — відповідні територіальні комісії.

Поряд з державним фінансуванням виборів в Україні застосо-вується принцип змішаного фінансування передвиборної агітації, тобто і за рахунок коштів Державного бюджету, і коштів суб'єктів ба-лотування на виборах, які акумулюються у відповідних виборчих фондах.

Забороняється робити внески до цих фондів органам державної влади, державним підприємствам, установам, організаціям, органам місцевого самоврядування, іноземним юридичним особам, під­приємствам з іноземними інвестиціями, благодійним організаціям,

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 38-39. — Ст. 449.

² Там само. — 2004. — № 20-21. — Ст. 291.

³ Там само. — 2004. — № 30-31. — Ст. 382.

⁴ Там само. — 2004. — № 36. — Ст. 448.

Розділ 14

релігійним об'єднанням, а також іноземцям та особам без громадян-ства.

За законом кошти виборчих фондів використовуються виключно для ведення передвиборної агітації.

Гарантією цільового використання коштів, що надходять з Дер­жавного бюджету України або передаються до виборчих фондів, є пе-редбачений законодавством контроль за використанням коштів, який здійснюють відповідно до своїх повноважень Рахункова палата України, ЦБК, Міністерство фінансів України, органи Державної по-даткової адміністрації України, Національний банк України та інші.

Основою системи ідеологічних гарантій виборів є приписи ст. 15 Конституції України, якою встановлено, що суспільне життя в Ук­раїні Грунтується на засадах, зокрема, політичної та ідеологічної бага-томанітності. Жодна ідеологія в державі не може визнаватися обов'язковою. Заборонена також усіляка цензура. Носіями різно-манітних ідеологій при функціонуванні суспільних та державних інститутів є об'єднання громадян і передусім політичні партії.

Отже, порядок проведення виборів в Україні передбачає, що до участі у виборах допускаються всі політичні партії, зареєстровані в ус-тановленому порядку в Україні, крім тих, діяльність яких, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету й територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконме захоплення державної влади, пропаганду війни, насильст-ва, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Інші об-меження щодо участі політичних партій у виборах також встановлю-ються законодавством.

3 іншого боку, розглядаючи ідеологію не тільки як систему кон­цептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, а як власне форму суспільної свідомості, явище культури, усе більшо-го значення в сучасних умовах набувають питання необхідності підвишення в суспільстві правової культури взагалі і виборчої, як ве-деться у світі, електоральної культури громадян зокрема. Цьому мають сприяти схвалена Указом Президента України від 8 грудня 2000 р. Концвпція підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні', а також Заходи щодо реалізації Кон-

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — С. 15. 180

Поиск по сайту: