Громадянство України і статус іноземців. Він означав, що особа набуває громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків

Він означав, що особа набуває громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. Цей прин­цип передбачений у законодавстві про громадянство США і більшості латиноамериканських держав. При цьому він нерідко поєднується з принципом «права крові», особливо, коли це стосується дітей грома-дян відповідних держав, які народилися за кордоном'.

«Право крові» {л.г.т:.]и5 5ап§иіпІ5) — принцип набуття громадянства в результаті народження. Іноді його називають принципом набуття громадянства за походженням. Він означає, що особа набуває грома­дянство батьків незалежно від місця держави її народження. Більшість держав, у тому числі Україна, дотримується саме цього принципу. Але в ряді випадків ці держави враховують і принцип «пра­ва Грунту»².

У Законі України «Про громадянство України» (ст. 7) закріплено «принцип крові» — особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Крім «принципу крові», в основу набуття громадянства України за народженням покладено також принцип «права грунту». Стаття 7 Закону України «Про громадянство України» передбачає вичерпний перелік випадків, коли застосовуються елементи «принципу грунту». До них належать такі:

—особа, яка народилася на території України від осіб без грома­дянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

—особа, яка народилася за межами України від осіб без громадян­ства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

—особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

—особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набу­ла за народженням громадянства жодного з батьків або набула за

¹ Шемшученко Ю. С. Право Грунту // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.:
Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К., 2003. — Т. 5: П-С. — С. 9.

² Шемшученко Ю. С. Право крові // Юридична енциклопедія. — Т. 5: П-С. — С. 14.

Розділ 12

народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України;

— особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України;

— новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

У кожному з перелічених випадків не має значення, перебували батьки особи в шлюбі на момент її народження чи ні.

Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Положення ст. 7 Закону України «Про громадянство України» спрямовані на запобігання випадкам безгромадянства, що можуть виникнути за народженням, і відповідають змістові п. 3 ст. 24 Міжна-родного пакту про громадянські і політичні права, п. 1 ст. 1 Конвенції про скорочення випадків безгромадянства, ст. 6 Європейської кон­венції про громадянство.

Набуття громадянства України за територіальним походженням. Умови набуття громадянства України за територіальним походжен­ням встановлені ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Згідно з цією статтею громадянином України реєструється:

— особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні
(повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи
онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 р. на те­
риторії, яка стала територією України відповідно до Закону України
«Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її
батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра
народилися або постійно проживали на інших територіях, що входи­
ли на момент їх народження або під час їх постійного проживання до
складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народ-
ної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Ра-
дянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської
Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або
іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадян­
ство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її
неповнолітні діти.

При цьому іноземці, які є громадянами (підданими) кількох дер­жав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав.

Громадянство України і статус іноземців

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство по­лагать декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства;

—дитина, яка народилася чи постійно проживала натериторії УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно прожи­вали на територіях, зазначених вище і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне гро­мадянство), за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

—дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 р. і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, шодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, за клопотанням одного з її закон-них представників.

Іноземці, які набувають громадянства України за територіальним походженням та подали зобов'язання припинити іноземне громадян­ство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим орга­ном відповідної держави, до уповноваженого органу України протя-гом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підста-ви для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Декларація про відмову від іноземного громадянства — це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне гро­мадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотриман-ня документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Датою набуття громадянства України за територіальним поход­женням є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Набуття громадянства України у результаті прийняття до громадян­ства (натуралізація). В «Юридичній енциклопедії» натуралізація (франц. паШгаІізаІіоп, від лат. паіигаііз — природний, дійсний, справжній) визначається як акт прийняття до громадянства певної держави іноземця чи особи без громадянства.

Натуралізація має дві основні форми'. індивідуальну (відповідно до заяви) і в силу державного правонаступництва. Набуття громадянства

Розділ 12

в силу державного правонаступництва не є видом колективної нату-ралізації. У цьому випадку громадянство виникає безпосередньо у ре-зультаті появи нового суб'єкта міжнародного права. Визначальним є те, що особа залишається на території цього суб'єкта і не заявляв про свій намір вийти з громадянства, що виникло. Натуралізація здійснюється, як правило, відповідно до волевиявлення особи¹.

Індивідуальна натуралізація у свою чергу поділяється на нату­ралізацію, яка базується на особистому виборі, і на натуралізацію за законом. Остання являє собою юридичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо².

У чинному законодавстві України замість терміна «натуралізація» використовується термін «прийняття до громадянства України».

Іноземець або особа без громадянства можуть бути прийняті до гро­мадянства України за їх клопотанням за додержання таких умов:

а) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

б) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для
осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадян­
ство (для іноземців).

При цьому іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземно­го громадянства. Іноземці, які подали зобов'язання припинити іно­земне громадянство, повинні подати документ про це, виданий упов-новаженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України.

Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством держави підстави для отримання документа про припинення іноземного громадянства, з незалежних від неї причин не може офимати його, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

¹ Чалий П. Ф. Натуралізація // Юридична енциклопедія: У 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шем-
шученко (голова редкол.) та ін. — К., 2002. — Т. 4: Н-П. — С. 72.

² Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К., 2002. — С. 132.

Громадянство України і статус іноземців

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не ви-магається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, зако-нодавство яких передбачає автоматичне припинення особами грома­дянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянст­ва України;

в) безперервне проживання на законник підставах на територїі Ук­раїни протягом останніх п 'яти років.

Проживання особи в Україні повинно відповідати двом кри-теріям — законності та безперервності.

Проживання на територїі України на законних підставах — це про­живання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстру-вали на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Безперервне проживання на території України — це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів. Не є порушенням ви-моги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомен-дацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця про­живання на території України.

Умова про безперервне проживання на законних підставах на те­риторії України не поширюється на іноземців чи осіб без громадянст­ва, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадяни­ном України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до Закону України «Про імміграцію» від 7 серпня 2001 р. (п. 1 частини третьої ст. 4).

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їха-

Розділ 12

ли в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту в'їзду в Україну;

г) отримання дозволу на імміграцію.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянст­ва, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і мають у паспорті гро-мадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

г) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому
для спілкування. 3 гуманітарних міркувань ця умова не поширюється на
осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

д) наявність законник джерел існування.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Законні джерела існування — це заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, алімен-ти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, які мають законні доходи. При цьому закон не встановлює пев-ного мінімального розміру законного джерела існування.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про громадянство Ук­раїни» особи, які мають визначні заслуги перед Україною, та особи, прийняття яких до громадянства України становить державний інте-рес для України, мають виконувати лише умови про визнання і до-тримання Конституції України та законів України, а також стосовно подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянст­во (для іноземців).

Прийняття до громадянства України дитини, яка проживав в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до Зако­ну України «Про громадянство України» є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється за спрощеною про­цедурою — від них не вимагається: 1) визнання і дотримання Консти­туції України та законів України; 2) безперервного проживання на за-конних підставах натериторії України протягом останніх п'яти років; 3) отримання дозволу на імміграцію; 4) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування; 5) наявності законних джерел існування. Дозвіл на імміграцію в Україну не вима-

Громадянство України і статус іноземців

гається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміфацію» (7 серп-ня 2001 р.) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

—вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

—засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

—вчинила на територіїіншоїдержавидіяння, яке визнанозаконо-давством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Датою набуття громадянства України внаслідок прийняття до громадянства є дата видання відповідного указу Президента України.

Поновлення у громадянстві України, яке прийнято визначати як ре-патріація, можливе для осіб, які раніше перебували у громадянстві України, але потім за якихось обставин його втратили.

Поновлення у громадянстві України здійснюється реєстрацією осіб, які після припинення громадянства України є особами без гро­мадянства і подали заяву про поновлення у громадянстві України не-залежно від того, проживають вони постійно в Україні чи за кордо­ном, але за умови відсутності обставин, за яких не допускається прийняття до громадянства України. Такий порядок поновлення у громадянстві України поширюється і на осіб, які після припинення громадянства України набули іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулися в Україну на постійне проживання і подали заяву про поновлення у громадянстві України та зобов'язання припинити іноземне громадянство. При цьому іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих дер­жав.

Іноземець, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подає декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне грома­дянство, повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України

Розділ 12

протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином Ук­раїни. Якщо іноземець, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від нього причин не може отримати його, він подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили гро-мадянство України у зв'язку з набуттям його внаслідок обману, свідо-мого подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів або стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства України скасовані на підставі ст. 21 Закону України «Про громадянст-во України» (якщо особа набула громадянство України за тери-торіальним походженням або через поновлення у громадянстві шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого фак­ту, за наявності якого особа не може набути громадянство України).

Датою набуття громадянства України внаслідок поновлення у громадянстві є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Набуття громадянства України у результаті усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадя-ни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — особою без громадянства, стає громадянином України з мо­менту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживав вона постійно в Україні чи за кордоном.

Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку уси-новлює подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно прожи­ває на території України і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Набуття громадянства України шляхом встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником при-значено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином

Громадянство України і статус іноземців

України, а друга — особою без громадянства, стає громадянином Ук­раїни з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживав на території України та є особою без грома­дянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є грома­дянином України, а друга — іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв'язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство опікуна чи піклуваль-ника, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров'я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклуваль-ника, стає громадянином України з моменту влаштування в такий за­клад, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або як­що батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і вихо-вується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, сім'ї па-тронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином Ук­раїни, стає громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім'ї або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, роз­лученої із сім'єю, не знайдені.

Набуття громадянства України у результаті встановлення над осо­бою, визнаною судом недієздатною, опіки.

Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими вста­новлено опіку громадянина України, набувають громадянство Ук­раїни з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

Поиск по сайту: