АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття системи конституційного права та Ті складові елементи

Читайте также:
  1. I. Значение владения движимыми вещами (бумагами на предъявителя и правами требования как вещами)
  2. I. Общее понятие о вещных правах на чужую вещь
  3. I. Права угодий в чужих имениях и общее понятие о сервитутах
  4. II. Общее понятие об ограничениях права собственности
  5. II. Права и обязанности Нанимателя
  6. II. Права и обязанности Сторон
  7. II. Права Исполнителя, Заказчика и Обучающегося
  8. II. Права Исполнителя, Заказчика и Обучающегося
  9. II. Способы приобретения права собственности на движимые вещи
  10. III. Виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення
  11. III. Залог (заклад) движимости, ипотека движимости и залог права
  12. IV. Настільні видавничі системи.

Поняття системи конституційного права сформувалося істо­рично під впливом здобутків загальної теорії права в процесі до­слідження проблем права та його системи. Але кожній історич­ній формації було властиво своє розуміння системи права.

Зокрема, ще давньогрецькі філософи і римські юристи ви­словлювалися за поділ права на галузі, виходячи із властивостей самого права (Аристотель), або з суспільних інтересів (Ульпіан). У Давньому Римі право поділялося на приватне і публічне, за­лежно від того, якою мірою і чиї інтереси воно репрезентувало. Так, римський юрист Доміцій Ульпіан висловлював думку про те, що публічним правом слід вважати те право, що має відно­шення до державного інтересу, а приватним — лише те право, що стосується лише інтересів (користі) приватних осіб. У серед­ньовічній Європі поділ права на приватне і публічне, обґрунтова­ний Ульпіаном, майже не використовувався, натомість актуаль­ності набув поділ права на світське та церковне (канонічне). За радянської доби система державного (конституційного) права стала визначатися як сукупність норм державного права, об'єд­наних у державно-правові інститути в певній послідовності.

Після проголошення незалежності України почала формува­тися якісно нова система національного права. Відмова від ліній­ної, одномірної публічної системи права сприяла пошуку нових підходів до пізнання цієї системи. Українські вчені визнали багатомірність системи національного права, виділяючи такі його підсистеми (зрізи), як приватне і публічне, природне та позитив­не, матеріальне і процесуальне, суб'єктивне і об'єктивне, націо­нальне і міжнародне право тощо.

Отже, система конституційного права України — це об'­єктивно обумовлена сукупність Інститутів і норм конститу­ційного права, а також інших структурних елементів (природ­ного і позитивного, суб'єктивного і об'єктивного, загального і особливого) конституційного права, що регулюють суспільні відносини, які є предметом конституційного права.

Система конституційного права, як правова категорія, має здебільшого об'єктивний характер, але визнання об'єктивності системи конституційного права не означає її фатального харак­теру, оскільки на формування і розвиток цієї системи впливають і суб'єктивні чинники.

Категорія «система конституційного права» тісно пов'язана з категорією «структура конституційного права». Структура конституційного права — це внутрішня побудова конститу­ційного права, спосіб (закон) зв'язку утворюючих його елемен­тів — інститутів і норм конституційного права.

Утім, існують й інші елементи структури конституційного права (публічне і приватне право, суб'єктивне і об'єктивне право, матеріальне і процесуальне, загальна і особлива частини, на­ціональне і наднаціональне право), що в своїй взаємодії утворю­ють систему конституційного права України.

Зокрема, система конституційного права містить у своєму складі елементи публічного і приватного права. Розглядаючи систему конституційного права з точки зору поділу на приватне і публічне слід констатувати, що більшість норм конституційно­го права можуть бути віднесеними до публічного права, але в структурі конституційного права містяться і норми приватного характеру. У першу чергу, це норми, що регламентують консти­туційні основи приватної власності, визначають і гарантують право особи на приватну власність і підприємницьку діяльність.

Наступним поділом системи конституційного права є розрізнен­ня суб'єктивного і об'єктивного права. Суб'єктивне конституційне право як структурний елемент системи конституційного права об'єд­нує у своєму складі норми, що визначаються поведінкою суб'єктів конституційного права. Об'єктивне конституційне право об'єднує норми позитивного конституційного права, тобто об'єктивізований нормативний матеріал. У цілому структурні рівні суб'єктивного і об'єктивного права в конституційному праві збігаються з іншими рівнями — природним і позитивним правом, але на сьогодні вчені не виробили єдиної точки зору про співвідношення між ними.

Система конституційного права також може бути представ­лена матеріальним і процесуальним зрізами. Матеріальне консти­туційне право об'єднує конституційно-правові норми, що визна­чають зміст конституційного права, а процесуальне є сукупністю норм, що регламентують порядок реалізації матеріальних норм конституційного права. Наприклад, норми, що визначають право­вий статус Конституційного Суду України, відносяться до матері­альних, а норми, що визначають порядок здійснення конституцій­ного правосуддя в Україні, — до процесуальних.

У системі конституційного права також можна виділити як складові елементи загальну і особливу частини. Така галузева структура характерна для більшості галузей права і знайшла своє місце в галузевих кодифікованих актах. На відміну від Криміналь­ного кодексу України, Конституція України не містить чітко структурованоі' загальної й особливої частини, але їх існування як на рівні системи права, так і на рівні системи Конституції, є логіч­ним, оскільки в системі конституційного права містяться норми, що визначають загальні принципи і понятійно-правові категорії, властиві конституційному праву (загальна частина).

Система конституційного права також в перспективі може поділятися на національне і наднаціональне (міжнародне) конс­титуційне право, за умови формування останнього. Підставою для створення наднаціонального (міжнародного) конституційно­го права є проект Конституції Європейського Союзу, що прохо­дить процес ратифікації, шляхом його затвердження парламен­тами і референдумами в країнах-учасницях ЄС. Попри невдачі затвердження проекту Євроконституції на референдумах в Люк­сембурзі, Нідерландах і Франції в 2005 р., перспективи існування наднаціонального конституційного права видаються реальними.

Наведений перелік рівнів (елементів) системи конституцій­ного права не є вичерпним, так як процес пізнання системи пра­ва як явища веде до розкриття нових її властивостей.

Система конституційного права не збігається із системою Конституції України 1996 р., а тим більше не може ототожнюва­тися з нею. Система конституційного права значно ширше систе­ми Конституції, оскільки:

1) система конституційного права об'єднує в єдине ціле сукупність усіх норм конституційного права, що відображені не лише в Кон­ституції, а й у системі чинного конституційного законодавства;

2) у системі конституційного права застосовано більш високий рівень об'єднання норм за предметним принципом в інститу­ти конституційного права, які не виділяються в Конституції;

3) системі елементів конституційного права властиві більш гли­бинні генетичні та функціональні зв'язки, ніж системі еле­ментів Конституції;

4) система конституційного права є більш гнучкою та динаміч­ною ніж система Конституційна. Вона рефлекторно реагує на суспільно-економічні зміни незалежно від волі законодав­ця, тоді як зміна системи Конституції передбачає складну і тривалу за часом юридичну процедуру, що підтверджують спроби здійснення конституційної реформи в Україні;

5) нормативним приписам, що об'єднані в систему конституцій­ного права, притаманний високий рівень абстрагованості, то­ді як нормативний матеріал Конституції здебільшого має ха­рактер конкретних правових приписів.

Утім, Конституція України має значний вплив на формування системи національного конституційного права. Саме в такому коди­фікованому акті, як Конституція України, система конституційного права отримує своє логічне завершення. В окремих випадках еле­менти системи Конституції обумовили формування та розвиток відповідних норм системи конституційного права. Зокрема, норматив­ні положення Конституції України про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (п. 17 ст. 85, ст. 101) сприяли формуван­ню в системі конституційного права України інституту омбудсмана. Найбільш повно сутність і зміст системи національного кон­ституційного права розкривається в інститутах і нормах консти-туцшного права України.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)