Функції та повноваження Верховної Ради України

Верховна Рада — парламент України — здійснює ряд функ­цій, напрямків діяльності і має для їх реалізації відповідні повно-маження, передбачені Конституцією України. Визначення парла­менту як органу законодавчої влади обумовлено, насамперед, нісшою однієї з його функцій (законодавчої функції), яка є пріо­ритетною, провідною, але далеко не єдиною.

Отже, функції Верховної Ради України — це основні напрям­ки діяльності українського парламенту.

Множинність функцій парламенту не суперечить його при­роді як органу законодавчої влади. Вона зумовлена тим, що пар­ламент, як і інші органи державної влади, у властивих йому фор­мах бере участь у здійсненні ряду функцій держави, як об'єктних, чумошіених змістом діяльності держави (політичної, економіч­ної, соціальної, культурної, екологічної), так і інших, зокрема, «технологічних», владних (законодавчої, установчої тощо).

Головними функціями Верховної Ради є:

• законодавча;

• представницька;

• установча (державотворча, організаційна);

• функція парламентського контролю;

• бюджетно-фінансова;

• зовнішньополітична.

Пріоритетна функція Верховної Ради — законодавча. У най­більш загальних рисах вона являє собою передбачений Консти­туцією напрям діяльності Верховної Ради, який полягає у прий­нятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, (скасуванні) або в призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції Верховної Ради є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення. Право законодавчої ініціати­ви у Верховній Раді України мають, зокрема, народні депутати України (ст. 93 Конституції України). Крім того, Верховна Рада забезпечує видання законів, наукові дослідження, зокрема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукову екс­пертизу законопроектів тощо.

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ра­ди за новою Конституцією є внесення змін до Конституції Укра­їни в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції, та прийняття законів (ст. 85 Конституції України).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради України є, звичайно, прийняття законів. Із змісту Конституції ви­пливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого пи­тання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнсь­ким референдумом.

Разом із тим, Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються лише законами України. Згідно зі ст. 92 Конститу­ції України, виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корін­них народів і національних меншин; порядок застосування мов. (Н'іюону групу питань винятково законодавчого регулювання іти мовлять екологічні, соціальні, культурні та економічні питан­ий. Так, тільки законами України визначаються: засади викори­стання природних ресурсів, виключної (морської) економічної іони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечен­ня; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим влас­ності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конку­ренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовніш­ніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної систе­ми, організація і діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, зокрема, засади утворення і діяльності політич­них партій, інших об'єднань громадян, засобів інформації; органі­зація і порядок проведення виборів і референдумів; організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних де­путатів України; організація і діяльність органів виконавчої вла­ди, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, органів і установ виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури.

Законами також визначаються територіальний устрій Украї­ни; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спе­ціальний статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційними функціями парламенту є також законодавче визначення засад цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисцишгінарними правопору­шеннями та відповідальності за них.

Крім того, виключно законами встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподатку­вання, податки і збори; засади створення і функціонування фінан сового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на терито­рії України; порядок утворення і погашення внутрішнього і зов­нішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних па­перів, їх види й інше. Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагоро­ди; державні свята; одиниці ваги, міри і часу, порядок встановлен­ня державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний від загального, та оголошується амністія (ст. 92 Конституції України).

Представницька функція Верховної Ради являє собою вид ді­яльності парламенту України, що полягає в представництві укра­їнського народу — громадян України всіх національностей, у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнен­ня, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Основними складовими змісту цієї функції є, зокрема, при­значення всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституцією, та виборів; обговорення питань внутрішньої і зов­нішньої політики та визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних та поза­чергових послань Президента України до народу про внутрішнє та зовнішнє становище України; прийняття законів, внесення змін до Конституції і законів та інших правових актів тощо. Адже загальновизнано, що парламенти є не лише законодавця­ми, а й «великим журі» кожної нації.

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради Укра­їни з числа головних є установча (державотворча). Пріоритетни­ми напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування або участь у формуванні органів вико­навчої і судової влади. Але ці напрями далеко не вичерпують со­бою установчу функцію Верховної Ради, яка охоплює собою та­кож такі напрями державотворчої діяльності Верховної Ради, як формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призна­чення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцево­го самоврядування; вирішення питань, що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил України та інших складових механізму держави.

Головним напрямом діяльності Верховної Ради України по здійсненню установчої функції є, звичайно, формування Уряду. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конститу­ції України» від 8 грудня 2004 р. Верховна Рада України призна­чає за поданням Президента країни Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, а також призначає за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голову Фонду державного майна України, звільняє зазначених осіб з посад, вирішує про відставку 1 Ірем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України.

Не менш важливим напрямом установчої діяльності Верхової Ради є формування органів судової влади та участь у призначенні Генерального прокурора України. Зокрема, Верховна Рада Укра­їни призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конс­титуційного Суду України, обирає суддів безстроково, надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України; може висловлювати недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Поряд із цими напрямами установчої діяльності Верховна Ра­да має ряд повноважень щодо формування інших органів держав­ної влади і державних організацій та служб. Зокрема, Верховна Рада призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прези­дента України Голову служби безпеки України; призначає на по­саду та звільняє з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань те­лебачення і радіомовлення; призначає на посади та звільняє з по­сад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; затверджує загальну структуру, чисельність, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України.

Складовим напрямом установчої діяльності Верховної Ради України є також формування внутрішніх структур Верховної Ради. Зокрема, Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад; для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду пи­тнім., піднесених до її повноважень, виконання контрольних функ­цій, иідповідно до Конституції ‘ України, створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретаріатів цих ко­мітетів; у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії' для підготовки і попереднього розгляду питань та для проведення розслідування з питань, що становлять суспіль­ний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголо­сувала не менш як одна третина від конституційного складу Вер­ховної Ради України; призначає на посаду та звільняє з посади кершника апарату Верховної Ради України; затверджує кошторис Верховної Ради України та структуру його апарату.

Верховна Рада також призначає на посади та звільняє з по­сад Голову та інших членів Рахункової палати; призначає на по­саду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради Укра­їни з прав людини, заслуховуючи його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні.

Значне місце в діяльності Верховної Ради України, як і пар­ламентів інших країн, займає парламентський контроль. За чин­ною Конституцією України, функція парламентського контро­лю не лише залишилась за нею, але й певною мірою збагатилась. Основними напрямками контрольної діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, відповід­но до Конституції та Закону «Про внесення змін до Консти­туції України»;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист, що здійсню­ється через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

3) бюджетно-фінансовий контроль, що здійснюється, насампе­ред, через Рахункову палату;

4) прийняття рішення Верховною Радою України про направ­лення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи Ко­мітету Верховної Ради України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради України;

6) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії в межах, визначених Конституцією та Законом «Про внесення змін до Конституції України».

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова 11 іу 11 кція Верховної Ради. Верховна Рада має значні повноваження по ЇЇ 'здійсненню. Верховна Рада Україїш затверджує законом Держав­ний бюджет та вносить у відповідній формі до нього зміїш, здшенює контроль за виконанням Державного бюджету Україїш, приймає рі­шення щодо звіту про його виконання (ст. 85 Конституції ‘ України).

Про зовнішньополітичну функцію Верховної Ради свідчать та­кі її повноваження, як визначення засад зовнішньої політики; зако­нодавча діяльність в галузі зовшшніх зносин; надання Верховною Радою у встановлений законом строк згоди на обов'язковість між­народних договорів України та денонсація міжнародних договорів Україїш; затвердження протягом двох днів з моменту звернення І Ірезидента України указш про введення воєнного чи надзвичайно­го стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зона­ми надзвичайної екологічної ситуації; про схвалення рішення про надання вшськової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил Україїш до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України.

Підтвердженням наявності у Верховної Ради відповідних зов­нішніх функцій є її міжпарламентські зв'язки, зовнішньоеконо­мічна діяльність, діяльність у сфері митної справи, щодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил України; щодо правового режиму воєнного і надзвичайного стану, які визнача­ються виключно законами України.

Поряд із законодавчою, представницькою, установчою, конт­рольною, бюджетно-фшансовою та зовнішньополітичною функ­ціями, як головними функціями парламенту, Верховна Рада Укра­їни, як і парламенти багатьох країн, здшенює й ряд інших функцій. Це, насамперед, функції, аналогічні функціям держави, зокрема, з числа об'єктних, тобто тих, що опосередковують собою зміст ді­яльності держави. Головними об'єктними функціями держави є: політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна — з чис­ла внутрішніх функцій; і захисна (оборонна), зовніїпньополітична, зовнішньоекономічна та ін. — з числа зовніїиніх функцій держави.

Оскільки ці функції держави здійснюють органи державної влади, в тому числі законодавчої, то, природно, що всім цим орга­нам державної влади або принаймні їх переважній більшості влас­тиві функції, аналогічні основним об'єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган законодавчої влади здійс­нює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, соціальну, культурну та екологічну, а серед зовнішніх — оборонну, зовніш­ньополітичну, зовнішньоекономічну та інші.

Поиск по сайту: