АПК , його функції та структура

АПК — це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача. У ринковій економіці сукупність відносин і зв'язків галузей АПК становить систему агробізнесу.Слід розрізняти народногосподарський АПК, що охоплює відповідні галузі в масштабі країни, і регіональні АПК у межах області, району тощо. Його головна функція полягає у виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці в продовольчі та інші товари споживання, у доведенні їх до споживача. Крім того, АПК виконує інші важливі соціально-економічні функції: по-перше, робить внесок у національний дохід країни, що сприяє збалансованості вартісних, грошово-валютних пропорцій у народному господарстві; по-друге, зберігає та підвищує родючість грунтів, забезпечує екологічну рівновагу в навколишньому природному середовищі; по-третє, послідовно поліпшує умови праці та побуту сільського населення, здійснює комплекс заходів щодо покращення умов здобуття освіти, торговельного, культурно-побутового і медичного обслуговування у сільській місцевості. У структурі АПК України перша сфера становить 12,5%, друга — 48,5%, третя — 39%. При цьому за останні роки дещо зменшилася питома вага сільського господарства за рахунок збільшення частки переробних галузей. Це закономірний процес, притаманний АПК розвинутих країн, де на сільське господарство припадає лише 10% продукції АПК.У складі АПК важливе місце належить його інфраструктурі, яка забезпечує загальні умови розвитку виробництва та життєдіяльності людей: це шляхово-транспортне господарство, матеріально-технічне обслуговування, складське і тарне господарство, галузі соціального обслуговування. При цьому слід виділити виробничу інфраструктуру, яка власне обслуговує виробництво, і соціальну, що забезпечує загальні умови життєдіяльності людей (житло, культурно-побутове обслуговування, торгівля, громадське харчування тощо). Відповідні ланки інфраструктури є в кожній з трьох зазначених сфер АПК.

(4)12. Циклічність суспільного відтворення. Види циклів. Фази циклів.

Це період розвитку виробництва починаючи від підйому виробництва до наступного підйому виробництва,чи від точки спаду попереднього періоду до точки спаду наступного періоду.Розрізняють 3 основні види циклів:малі(до 5 років);середні(до 11 років);великі(довгі хвилі від 2о і більше років).Середні цикли як правило пов’язують з розвитком виробництва тоді як малі з розвитком фінансово кредитної системи. 4 фази:спад,застій,пожвавлення,підйом. 1 фаза характеризується скороченням виробництва,падінням цін,збільшенням безробіття,зменшенням заробітної плати,відсутністю попиту, на кредити та основний капітал. 2 фаза –падіння виробництва припиняється,але знаходиться на найнижчому рівні розвитку. Низькі ціни та зарплати,високий рівень безробіття,відсутній попит на кредити. 3 фаза-починається пожвавлення виробництва товарів та деякі зростання підвищили попит на робочу силу та основний капітал. 4 фаза- значне зростання виробництва товарів,збільшення цін високий рівень заробітної плати,зменшення числа безробітних,на найвищому рівні досягає мінімальної точки,різко зростає попит на кредити та основний капітал.

(5)13 Економічна теорія та економічна політика. Функції економічної теорії.

Економічна теорія виконує такі функції: пізнавальну -складається в пізнанні реальних економічних процесів тобто в розкритті економічних законів розвитку економіки, практичну- припускає широке використання виявлених економічних закономірностей для вирішення практичних задач, методологічну- відводить економічній теорії роль фундаментальної бази для інших економічних наук, ідеологічну( В економічній науці є різні школи, які певною мірою відстоюють інтереси окремих соціальних груп населення і націй. Кожна соціальна група, клас і нація мають свої інтереси, які обґрунтовуються і захищаються економічними школами. Різні класи і соціальні групи відрізняються своєю ідеологією, яка заснована на економічних інтересах. Отже, ідеологію класу, нації обґрунтовують на основі того економічного становища, яке вони займають у суспільстві. На основі відмінностей психології та ідеології різних соціальних груп і класів формується плюралізм різних течій і партій, без яких не може бути демократії. Усе це означає, що економічна теорія (політекономія), як і інші економічні дисципліни, виконує ідеологічну функцію .Завданням економічної теорії (політекономії) як науки є дослідження дії економічних законів і передача одержаних результатів членам суспільства, у першу чергу органам управління економікою для використання в економічній політиці, для прийняття оптимальних економічних рішень. Завдання економічної теорії як навчальної дисципліни полягає в ознайомленні студентів із досягненнями економічної науки, з можливостями її практичного використання в господарській практиці та економічній політиці. Знання економічної теорії потрібні для правильної орієнтації діяльності підприємств, яка має ґрунтуватися на виваженій стратегії господарювання, для вміння об'єктивно оцінювати цінову і податкову політику уряду, його дії щодо стабілізації валюти і забезпечення умов для нормальної діяльності підприємств.На економічній теорії повинна ґрунтуватися економічна політика. Це означає, що заходи економічної політики повинні випливати з об'єктивних економічних законів і всієї сукупності інтересів суспільства. Економічна політика — це діяльність держави, спрямована на досягнення певних цілей. Завдання економічної політики повинні бути теоретично обґрунтовані. Для вироблення правильної економічної політики важливе значення має реалістична оцінка економічної ситуації, досягнень, труднощів, недоліків, що виникли; з'ясування причин, що викликали труднощі; оцінка наявних можливостей, ресурсів, потрібних для вирішення певних проблем економічного розвитку. На цій основі здійснюється розробка цільових програм. Економічні закони — це постійні, стійкі причинно-на-слідкові економічні зв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

14.Міжнародна валютна система — це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.Кінцева мета функціонування міжнародної валютної системи полягає в забезпеченні ефективності міжнародної торгівлі товарами і послугами і в досягненні обопільної вигоди учасників зовнішньоекономічної діяльності. Елементами Міжнародної валютної системи є світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки й міжнародні валютно-фінансові організації.Світовий грошовий товар («Світові гроші») є носієм міжнародних грошових відносин і відповідно до умов функціонування Міжнародної валютної системи приймається кожною країною як еквівалент вартості. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше у міжнародних розрахунках почали використовувати векселі, банкноти, чеки (кредитні білети) і спеціальні міжнародні й регіональні платіжні одиниці.Валютний курс визначає вартість національних грошей однієї країни в грошових одиницях інших країн. Валютний курс може бути встановлюватись на ваговому вмісті золота у національних грошових одиницях («фіксований»), або зіставленням паритетів купівельної сили валют («плаваючий» курс).

Поиск по сайту: